Види дисциплінарної відповідальності

2. Види дисциплінарної відповідальності

2.1 Поняття та характеристика загальної та спеціальної дисциплінарної відповідальності

Дисциплінарна відповідальність може бути загальною і спеціальною. Такий поділ, на думку Ю. Адушкіна, обумовлений трьома підставами: по-перше, включенням особи в той чи інший тип колективу; по-друге, належністю громадянина до організації певного виду (наприклад, особливо регулюється відповідальність працівників підприємств і установ систем різних транспортних міністерств, працівників прокуратури, суддів та ін.); по-третє, характером функцій, виконуваних особою в даній організації. Особливо регламентується відповідальність тих працівників, діяльність яких становить основний зміст даної організації - це судді, прокурори, слідчі прокуратури та ін. (на відміну від осіб, що виконують у тій же організації допоміжні функції). «Відзначені чинники, - продовжує далі автор, - обумовлюють (стосовно різних суб’єктів) специфіку підстав відповідальності, переліків стягнень, ієрархії дисциплінарної влади, процесуальних форм і, відповідно, визначають диференціацію дисциплінарної відповідальності»[3]. Отже, загальна дисциплінарна відповідальність настає на підставі норм КЗпП України і правил внутрішнього трудового розпорядку. Вона поширюється на переважну більшість працюючих, включаючи сезонних і тимчасових працівників, на яких не поширюється дія статутів і положень про дисципліну та інших спеціальних положень. Навіть у тих галузях народного господарства, де діють статути чи положення про дисципліну, значна частина працівників несе загальну дисциплінарну відповідальність.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена тільки для конкретно визначених категорій працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Вона характеризується спеціальним суб’єктом дисциплінарного проступку, особливим характером дисциплінарного проступку, спеціальними видами дисциплінарних стягнень, особливим порядком накладення та оскарження дисциплінарного стягнення.

Спеціальним суб’єктом є працівник, який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами - статутами, положеннями, законами. Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності більш широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями. Так, для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов’язки. Це стосується суддів, прокурорів, державних службовців, працівників, що виконують виховні функції. Недотримання таких норм, аморальна поведінка не тільки під час роботи, але і в побуті є підставою для притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади. Законодавством, статутами і положення передбачене широке коло дисциплінарних стягнень. Так, до суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення: догана, пониження в класному чині; до адвокатів - попередження, зупинення дії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями й іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися не тільки органом, який відає прийомом на роботу, а також спеціальними органами, зокрема - щодо суддів - кваліфікаційними комісіями суддів[4].

Таким чином, Загальна дисциплінарна відповідальність - це зазнання особою, винною у порушенні норм трудової дисципліни, негативних наслідків з боку уповноваженого суб’єкта, що виражається у дисциплінарних стягненнях, види та підстави застосування яких передбачено КЗпП. Спеціальна дисциплінарна відповідальність - це зазнання особою, винною у порушенні норм трудової дисципліни, негативних наслідків з боку уповноваженого суб’єкта, що виражається у дисциплінарних стягненнях, види та підстави застосування яких передбачено спеціальними нормативно-правовими актами (закони, статути, положення)

2.2 Актуальні проблеми дисциплінарної відповідальності державних службовців

Частиною механізму реалізації державними службовцями своїх конституційних прав і обов’язків є інститут юридичної відповідальності. До зазначених осіб можуть застосовуватися різні види відповідальності, зокрема, заходи дисциплінарного впливу.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає в їх обов’язку відповісти за вчинене ними порушення трудової дисципліни і зазнати дисциплінарних стягнень.

Правовою підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку.

За порушення трудової дисципліни застосовуються особливі санкції – дисциплінарні стягнення, які накладаються власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (не більше 6 місяців з моменту вчинення проступку).

У правовідносинах щодо дисциплінарної відповідальності беруть участь два суб’єкти: суб’єкт відповідальності і суб’єкт дисциплінарної влади. Суб’єктом відповідальності може бути лише особа, яка перебуває в трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом, до якої застосовується або загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності (загальний суб’єкт), або спеціальні норми про дисципліну (спеціальний суб’єкт). Дисциплінарну владу щодо працівника має власник, оскільки працівник несе дисциплінарну відповідальність саме перед ним, а не перед державою (державним органом), як це має місце за адміністративної та кримінальної відповідальності.

Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характеризує вина – певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дії і їх шкідливих наслідків у формі умислу і необережності: працівник не може бути визнаний винним, якщо він об’єктивно не міг належно виконати роботу внаслідок недостатньої кваліфікації або коли власник не створив для цього належні умови. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання завідомо незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу, не передбачену трудовим договором.

Об’єктивну сторону дисциплінарного проступку становить протиправна поведінка суб’єкта, шкідливі наслідки та причинний зв’язок між ними і поведінкою правопорушника. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права. Відтак, невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов’язаних з виконанням трудової функції, не може тягти застосування юридичної відповідальності. Згідно з законодавством порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, якщо воно сталося в робочий час. Але в окремих випадках, коли таке порушення негативно впливає на виробничий цикл, заважає виконанню трудового завдання, судова практика розцінює його як дисциплінарний проступок. Для працівників, що працюють у режимі ненормованого робочого часу, робочим часом вважається весь час перебування на робочому місці та на території підприємства. Будь-яке порушення трудової дисципліни завдає відчутної матеріальної шкоди та шкоди правопорядку.

Загальним об’єктом дисциплінарного проступку є дисципліна праці; об’єктом – правовідносини щодо дотримання внутрішнього трудового розпорядку певного підприємства (установи), безпосереднім об’єктом – окремі елементи внутрішнього трудового розпорядку: повне і ефективне використання робочого часу; бережлива і правильна експлуатація споруд, приміщень, устаткування, машин, матеріалів, інструментів, інвентарю; правильна організація управління процесом праці і технологією виробництва; охорона здоров’я і життя членів трудового колективу[5].

Певні особливості має спеціальна дисциплінарна відповідальність державних службовців. До таких суб’єктів застосовуються заходи дисциплінарного впливу, передбачені як ст. 147 КЗпП (догана та звільнення), так і ст. 14 ЗУ «Про державну службу» (попередження про неповну службову відповідність та затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду).

Загальними підставами для застосування дисциплінарних стягнень є: невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків; перевищення повноважень; порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби; здійснення вчинку, який порочить особу як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. Крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю, підставою для звільнення або іншого усунення від виконання посадових функцій може бути вчинення зазначених у ст.ст. 1 та 5 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» корупційних діянь із забороною обіймати посади в державних органах та їх апараті протягом трьох років з дня звільнення.

Особливим заходом спеціальної дисциплінарної відповідальності державних службовців є відсторонення службовця від виконання повноважень за посадою та проведення службового розслідування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 у разі невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян. Невиконання покладених службових обов’язків може бути підставою для притягнення до кількох видів відповідальності, причому в основі складу проступку може лежати одна й та сама посадова дія (вчинок). Окрім того, до державних службовців можуть застосуватися більш жорсткі заходи дисциплінарного впливу, зокрема ті, що передбачені п. 1 ст. 41 КЗпП. Так, додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу зі службовими особами зазначених органів, крім підстав, передбачених ст. 40 КЗпП, є одноразове грубе порушення ними трудових обов’язків.

Деякі особливості дисциплінарної відповідальності властиві окремим категоріям державних службовців, зокрема, органів Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби, визначені нормами фінансового законодавства. Ці норми конкретизують підстави для застосування дисциплінарних стягнень до таких категорій державних службовців у конкретних правовідносинах. Так, ст. 13 ЗУ “Про державну податкову службу України” від 4 грудня 1990 р. встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби притягаються до дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків[6]. Підстави дисциплінарної відповідальності службових осіб органів Державної контрольно-ревізійної служби визначають ЗУ “Про державну контрольно-ревізійну службу України” від 26 січня 1993 р., відомчі нормативні акти. До них застосовують заходи дисциплінарного впливу за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків, якщо вони: не повідомили державні органи про виявлені зловживання і порушення; не передали правоохоронним органам матеріали ревізій у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства; не повідомили правоохоронні органи про вилучення документів у зв’язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями[7].

Удосконаленню механізму дисциплінарної відповідальності слугуватиме прийняття дисциплінарних статутів для різних державних органів, у яких слід нормативно визначити межі дозволеної та забороненої поведінки їх службових осіб.