5. Хімічні центри і вузли

Вузли хімічної промисловості особливо ефективно розвиваються в районах видобутку сировини і інколи складаються з багатьох територіально близько розташованих підприємств, що мають прямі виробничі зв'язки, а також загальні під'їзні шляхи, водні джерела і так далі

Найбільший розвиток і територіальне зосередження для підприємств хімічної промисловості властиво в Донбасі, Придніпров'ї і Прикарпатті. Орієнтуючись в розміщенні на певну сировину, споживача і трудові ресурси, хімічні підприємства утворюють промислові центри і вузли. Поступово хімічні заводи (особливо крупні гірничо-хімічні комбінати) доповнюються супутніми, допоміжними і іншими виробництвами. Під час комплексної переробки сировини в промислових вузлах, підприємства хімічної промисловості переробляють відходи різних галузей господарства, підвищуючи ефективність виробництва.

Крупні вузли хімічної промисловості сформувалися в Прикарпатті (Дрогобичсько-роздольський і Калушсько-долінський) і Донбасі (Слов'янсько-артемівський, Лісичансько-рубежанський, Горлівський і Маріупольський). У Прикарпатті вони об'єднують гірничодобувну, газову, нафтопереробну галузі, виробництво калійних добрив, завод технічного вуглецю та інші. На Донбасі вузли сформувалися на базі використання відходів чорної і кольорової металургії, переробці природної хімічної сировини, виробництва лакокрасящих матеріалів і ін.

Хімічна галузь України налічує близько 200 підприємств і об'єднань, в яких зайнято понад 350 тис. чоловік. За даними Мінпромполітики, вони виробляють до 20 тис. найменувань продукції на суму 40-45 млрд грн. (близько $8-9 млрд). У 2007 році в структурі промислового виробництва хімічна галузь зайняла 6,4% (шосте місце), в структурі ВВП — 2,7%. За даними Держкомстату, торік доля хімічної продукції в структурі експорту склала 8,2%. При цьому спостережуваний в останні вісім років приріст виробництва і експорту хімічної продукції свідчить про те, що принаймні в найближчі декілька років хімічна галузь гратиме ключову роль в українській економіці.

Потужний хімічний комплекс дістався Україні в спадок від СРСР. По обсягах виробництва підприємства республіки займали друге місце після РРФСР, виробляючи до 20% хімічної продукції. Розпад Радянського Союзу на початку 90-х привів до кризи промисловості: у 1991-1999 роках випуск хімічної продукції в Україні скоротився майже на 60%. Але на початку XXI століття галузь стала показувати позитивні тенденції — щорічний приріст виробництва перевищує 6%. Цьому сприяв повний або частковий перехід хімічних підприємств під контроль приватного капіталу.

Сьогодні основу хімічного комплексу складають виробники мінеральних добрив, на які доводиться понад 60% всієї виробленої в країні хімічної продукції. Потужності по виробництву мінеральних добрив дозволяють виробляти 8 млн т продукції в рік і зосереджені на десяти хімічних підприємствах: азотних — концерн "Стирол", Одеський припортовий завод, "Азот" (Черкаси), Північнодонецьке об'єднання "Азот", "Днепроазот" і "Ровноазот"; фосфорних — "Кримський титан", "Сумихімпром" і Константіновський державний хімзавод; калійних — Дніпровський завод мінеральних добрив.

Фактичне відчуження державних підприємств хімічного комплексу України почалося в 1993-1995 роках, коли в обіг були введені компенсаційні і приватизаційні сертифікати. Це дало можливість громадянам країни обміняти ваучери на акції заводів. Працівникам заводів тоді було надано право першочергового викупу акцій підприємств, на яких вони працювали. Таким чином мільйони українців стали акціонерами промислових об'єктів, але в більшості випадків вони не отримали вигоди у вигляді дивідендів із-за серйозних економічних і фінансових проблем пострадянського періоду.

6. Перспективи розвитку

"Стратегія розвитку хімічного комплексу України в 2007-2015 роках" вказує, що щорічний об'єм засобів, необхідних для оновлення виробничих фондів, має бути збільшений з 2,4 млрд грн. до 3,3-4,5 млрд грн. Всього в найближчі сім-вісім років українські хімічні підприємства планують інвестувати у виробництво не менше 13 млрд грн. Необхідність настільки значних вкладень викликана зношеністю виробничих потужностей галузі (55-60%), а також різким подорожчанням природного газу. З 2004 року ціна на газ для промисловості з врахуванням транспортних витрат і ПДВ виросла більш ніж в три рази — з $65-75 до $290-310 за тисячу кубометрів.

Одним з пріоритетних напрямів розвитку галузі є перехід на енергозбережні технології. Так, Північнодонецьке об'єднання "Азот" до 2012 року планує інвестувати в розвиток виробництва $300 млн. Велика частина цієї суми піде на впровадження цих технологій. Схожа програма існує і на черкаському "Азоті". Заявлені інвестиції в модернізацію виробництва в період з 2005 по 2010 роки повинні перевищити $350 млн, що дозволить в середньому на 10% понизити витрати на виробництво продукції.

Щорік українська хімічна промисловість споживає понад 8,3 млрд кубометрів природного газу, або 11% всього об'єму, використовуваного Україною. Нагадаємо, що в структурі собівартості виробництва азотних добрив (аміаку, карбаміду, аміачної селітри) доля природного газу складає 50-80%. В той же час українські хіміки мають вельми серйозний запас "прихованої рентабельності". Крім того, зростання цін на газ компенсується високими цінами на азотні добрива на світовому ринку. У 2007 році середня ціна на аміак підвищилася на 10%, на карбамід — на 38%. А в січні-вересні аміак і карбамід подорожчали удвічі, аміачна селітра — в 1,6 разу. Це пов'язано із зростанням цін на продукти харчування по всьому світу і активнішим використанням сільськогосподарських культур у виробництві біопалива. Сільгоспвиробники, які прагнуть збільшити ефективність наявних орних земель, стимулюють попит на добрива. Тому експерти вважають, що ціни навряд чи впадуть до 2010 року. А значить, в найближчі декілька років хімічна галузь буде на підйомі.

Таблиця 2. - Інвестиції у власний капітал

млн грн. Прірост,%
2003 2004 2005 2006 2003 2004 2005 2006
Хімічна і нафтохімічна промисловість 848 1688 2376 2638 101,4 171,2 121,1 101,8
Хімічна промисловість 615 1107 1668 1613 102,3 155,5 128,1 88,4

Таблиця 3. - Виробництво азотних мінеральних добрив в 2007 році

тис. т Частка ринку %
Азот 694,8 24,47
Стирол 558 19,66
Одеський припортовий завод 427,1 15,04
Північнодонецьке об'єднання Азот 361,8 12,74
Днепроазот 324,4 11,43
Ровноазот 280,9 9,89
Інші 191,95 6,76
У сумі 2838,95 100,00

Малюнок 1. – Структура виробництва азотних мінеральних добрив в 2007 році

Таблиця 4. - Динаміка експорту продукції хімічної промисловості України в 2004-2008 рр

Період Експорт $ млн Зростання експорту % Доля в загальній структурі експорту %
2004 рік 2782,029 43,16 8,51
2005 рік 2990,247 7,49 8,72
2006 рік 3387,259 13,4 8,8
2007 рік 4047,218 19,5 8,2
I півріччя 2008 років 2576,106 29,4 7,9

Таблиця 5. - Об'єми реалізованої продукції хімічної промисловості в 2001-2007 рр

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Об'єм, млрд грн. Доля % Об'єм Доля Об'єм Доля Об'єм Доля Об'єм Доля Об'єм Доля Об'єм Доля
Промисловість, в цілому 210,8 100 229,6 100 289,1 100 400,7 100 468,5 100 551,7 100 717,0 100
Хімічне виробництво 9,78 4,7 10,0 4,4 14,4 5 18,9 4,7 22,0 4,7 25,0 4,5 31,0 4,3

Малюнок 2. – Динаміка реалізованої продукції хімічної промисловості в 2001-2007 рр


Информация о работе «Хімічна промисловість в України»
Раздел: География
Количество знаков с пробелами: 41342
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
42064
0
4

тетичні смоли), Дніпродзержинську (полівініл, полістирол), а також Калуші, Одесі, Києві, Фастові, що виробляють хімічну продукцію і стали центрами переробки синтетичних смол на пластмасові, плівкові та інші вироби. Промисловість хімічних волокон. Найбільші підприємства розміщені у Чернігові, Києві (Дарницький шовковий комбінат), Черкасах. Розділ 2. Основні галузі хімічної промисловості ...

Скачать
41916
0
0

... існий обсяг цієї частини—разом із наземним сегментом та сегментом користувачів—здатний у декілька разів перевищувати вартість космічних апаратів та ракет-носіїв. У силу цього космічна промисловість не може бути обмеженою сегментом виробництва космічної техніки. Комплексні проекти в галузі космічної діяльності дозволяють отримувати прямі, непрямі та соціально-економічні ефекти. Прямі економічні ...

Скачать
66817
3
1

... на основі лісового господарства країни. Залежно від кількості лісових ресурсів, наявних у країні, створюється ресурсна база, яка в подальшому і сприяє розвитку галузі. Лісова та лісопереробна промисловість має розгалужену структуру, зокрема, вона включає лісозаготівельну, деревообробну, лісохімічну та целюлозно-паперову промисловості. Найбільшу частку промисловості становить меблева промисловість ...

Скачать
26177
0
5

... іше на показниках технологічного розвитку європейських країн, які сконцентровані в двох основних факторах конкурентоздатності: готовність до технологічних інновацій та інноваційна діяльність В таблиці 1 подано результати як експертних оцінок індикаторів технологічної готовності економіки країн СНД, нових країн ЄС та 15 старих країн ЄС ( найнижчий показник 1, а найвищий показник 7), так і ...

0 комментариев


Наверх