1. Огляд літератури
1.1 Структура тромбоцитів
Довший час тромбоцити (від грец. thrombos – згусток крові) носили назву «бляшки Біццоцеро» на честь італійського вченого Джуліо Біццоцеро, котрий вперше їх відкрив та описав їх в 80-х роках ХІХст. Тромбоцити – дископодібні клітинні фрагменти, які утворюються в кістковому мозку і потім надходять у периферичний кровотік. У здорової людини вміст тромбоцитів у периферичній крові становить (250 000 – 400 000) в 1 ммз, при коливанні від 180 000 до 340 000 в 1 ммз. За нормальних фізичних умов кількість тромбоцитів крові може коливатися від фізичного навантаження, гормонального фону, вживання їжі, часу доби, тощо. Наприклад у жінок кількість тромбоцитів коливається від фази менструального циклу, в перші дні місячних рівень тромбоцитів знижується на 25–50%. [5,20].
При вивченні структури тромбоцитів за допомогою світлової мікроскопії, кров’яні пластинки виглядають як без'ядерні цитоплазматичні фрагменти з середнім розміром 2,5 мікрони. Тромбоцити є форменими елементами крові, що являють собою цитоплазматичні фрагменти мегакаріоцитів кісткового мозку. Тромбоцити формуються в цитоплазмі мегакаріоцитів, попередники яких ємегакаріобласти та про мегакаріоцити. На стадії мегакаріоцита клітина втрачає базофілію цитоплазми, набуває червонувато-бузкового забарвлення і вній з’являється виразна азурофільна зернистість (зернистість Шрідде). Тромбоцити відшнуровуються в синусоїдах кісткового мозку і потрапляють до кровоточу. Утворення тромбоцитів продовжується до тих пір, поки від мегакаріоцита не залишається ядро з вузьким вінчиком із новоутворених тромбоцитів. Після цього ядро руйнується з розпадом на окремі фрагменти. В периферичному кровоточу тромбоцити мають колоподібну форму з гладенькою поверхнею. Активовані тромбоцити представлені зіркоподібними формами з ниткоподібними відгалуженнями – псевдоподіями. [5,15]
В тромбоциті виділяють чотири зони: глікокалікс (надмембранний прошарок), мембрану, гель-зону (матрикс), і зону органел. Тромбоцити подразнення мають значний діаметр 7 – 9 і навіть 12 мкм, вони є поліморфними. Тромбоцити містять 71% протеїнів, 12% ліпоїдів, 5,5% неорганічних речовин.
Тромбоцити мають подвійну фосфоліпідну мембрану, в яку вмонтовані рецепторні глікопротеїни, що взаємодіють з стимуляторами адгезії та агрегації. Домембрани тромбоцитиа прилягає глікокалікс – аморфний білковий прошарок, що має товщину 15–20 нм та містить ряд білків і факторів згортання крові. Останні вивільнюються тромбоцитами в місцях зупинки кровотеч. Цитоплазматична мембрана тромбоцитів утворює чисельні канали, які проникають всередину, що робить тромбоцит схожим на губку. Із внутрішніх органел тромбоцитів функціонально найважливішими є система мікротрубочок та гранулярний комплекс. Мікротрубочки містять білок, схожий на актоміозин та здатний скорочуватися. [6,20]
1.2 Функції тромбоцитів
Тромбоцити беруть участь у всіх фазах гемостатичного процесу. Роль тромбоцитів полягає у забезпеченні судинно-тромбоцитарного гемостазу. Гранулярний комплекс забезпечує гемостатичну функцію тромбоцитів. Серед гранул важливими є безбілкові гранули високої щільності, що містять АТФ, АДФ, катехоламінисеротонін та інші речовини, необхідні для забезпечення гемостатичних ефектів, і білкові альфа – гранули, до складу яких входить бета – тромбоглобулін, антигепариновий (І\/ пластичний) фактор, фактор Віллербранда. [2,8,9].
Система гемостазу або система згортання крові виконує в організмі життєво важливу функцію – підтримання крові в рідкому стані всередині кровоносних судин, разом з тим, попереджує і закупорює кровотечу із пошкоджених кровоносних капілярів. Ця система знаходиться в тісних взаємозв’язках з іншими фізіологічними системами живого організму. Регулюється центральною і периферичною, нервовою, ендокринною системами тощо. [3,7,19]
Функціональними компонентами системи гемостазу є: судинна стінка, тромбоцити, інші клітини крові і визначені білки плазми, які відповідають за загортальний та протизгортальний процеси. В залежності від механізму зупинки кровотечі прийнято розрізняти два типи гемостазу: первинний і вторинний.
Первинний мікроциркуляторний гемостаз або судинно-тромбоцитарни й забезпечує зупинку кровотеч із капілярів, малих вен, артерій. Як виходить із назви в його реалізації беруть участь, головним чином, судинна стінка і тромбоцити. При травмі кровоносної судини рефлекторно виникає його спазм в місці пошкодження. В перші хвилини це припиняється або знижується кровотеча. Зразу після судинного спазму відбувається адгезія (прилипання) тромбоцитів до країв пошкодженої судини і їх агрегація (склеювання між собою).
Вторинний макроциркулярний або коагуляційний гемостаз забезпечується в основному згортальною системою крові, яка в нормі складається з двох взаєморегульованих систем: прокоагуляційна (згортальна) та антикоагуляційна (протизгортальна).
Адгезивно – агрегацій на функція тромбоцитів значною мірою залежить від транспортування іонів кальцію в ці клітини, а також від утворення із мембранних фосфоліпіді арахідонової кислоти та циклічних похідних простагландидів. При цьому в тромбоцитах утворюється потужний стимулятор агрегації та ангіоспазму – тромбоксан А2, а в ендотеліальних клітинах – простациклін. При ушкодженні ендотелію в ньому починаються переважати процеси утворення тромбоксану. Дисбаланс співвідношення тромбоксан/простациклін різко посилює агрегацію тромбоцитів і стимулює вивільнення вмісту гранул. Основними стимуляторами адгезивно-агрегаційної функції тромбоцитів єтурбулентний рух крові в зоні ушкодження стенозування судин, колаген, тромбоксан А2.
0 комментариев