Навигация
3.1 Стимулююча дія
Вона проявляється посиленням діяльності фізіологічних систем під впливом дозованого навантаження при виконанні фізичних вправ. Певна кількість м'язової роботи, виконана при цьому, викликає відповідну витрату енергетичних запасів. Негайно, у силу нейрогуморальних рефлекторних зв'язків, частково випереджаючи розпад енерговмісних речовин, підсилюється кровопостачання працюючих м'язів, відбувається функціональна перебудова кровообігу, подиху, виділення й інших фізіологічних систем, що забезпечують м'язову роботу. І витрата кисню, і виділення вуглецю диоксида, і збільшення хвилинного обсягу подиху (вентиляції легенів) і кровообігу перебувають у прямій залежності від кількості виконаної роботи. От чому можна дозувати збільшення діяльності тієї або іншої системи кількістю фізичних вправ, тобто кількістю зробленої м'язової роботи. Для стимулюючої дії фізичних вправ стосовно вегетативних систем дитячого організму не має значення, які м'язи зробили дану роботу, –відповідна реакція буде залежати тільки від величини зробленої роботи, а не від того, де розташовані працюючі м'язи.
Стимулююча дія фізичних вправ досить важлива для рішення багатьох лікувальних завдань при терапії хвороб хребта. Істотну роль у патогенезі більшості з них грають ті або інші порушення росту й розвитку дитини. Крім специфічних змін сполучної тканини й хребта, мають значення й загальні порушення темпів росту, пов'язані з обмеженням рухової діяльності. У той же час безсумнівно, що збільшення обсягу м'язової роботи дозволило б відновити умови реалізації закону вікової фізіології «енергетичне правило кістякових м'язів».
При дефектах хребта стимулююча дія фізичних вправ й інших засобів кінезотерапії може бути використана для поліпшення фізичного й психомоторного розвитку, що відстає від вікових нормативів у більшої частини хворих. Воно могло б також бути використано й для стимуляції серцево-судинної й дихальної систем, порушених у хворих. Немаєловажна дія кінезотерапії й стосовно неспецифічних захисних факторів. І, безумовно, необхідне поліпшення функції опорно-рухового апарата, що теж може бути досягнуте за рахунок стимулюючого ефекту м'язової роботи. Важливо відзначити, що стимулююча дія фізичних вправ є не тільки прямим наслідком м'язової діяльності, але й самі м'язи й руховий апарат у цілому випробовують на собі стимулюючий, тонізуючий ефект вправ. Під їхнім впливом поліпшуються рефлекторні зв'язки між роботою м'язів і діяльністю внутрішніх органів, так називані моторно-вісцеральні рефлекси. Завдяки цій стороні стимулюючої дії можна так підібрати фізичні вправи, щоб не тільки покращився стан ряду м'язів, але й підвищився рівень життєдіяльності внутрішніх органів, функція яких порушена захворюванням.
Оптимізм, тверда віра у видужання, обов'язкове почуття м'язової радості не тільки породжують у хворої дитини стійкі позитивні емоції, але і є надійним фізіологічним засобом різкого підвищення ефективності лікування.
3.2 Трофічна дія фізичних вправ
Цей механізм лікувальної дії зв'язаний зі складними енергетичними процесами в м'язах. Сутність трофічної дії – у збільшенні енергетичного потенціалу м'язів. Між активною м'язовою масою – кількістю скорочувального м'язового білка – і рівнем функціональної активності м'язів є тісна залежність. При збільшенні м'язової роботи вище певного рівня включаються фактори, що забезпечують посилення синтезу м'язового білка, зростає м'язова маса. Навпаки, при зменшенні загального рівня м'язової роботи (тривала іммобілізація, постільний режим, мала рухливість) процеси синтезу блокуються й м'яз атрофується. При цьому підсилюються окислювально-відновні процеси в працюючих м'язах, вони краще відповідають функціональним вимогам, тобто здійснюється пристосування процесів трофіки до нових умов функціонування.
При захворюваннях хребта значно знижується загальна й силова витривалість м'язів, м'яза хребта атрофічні, у результаті довгостроково діючого нерівномірного навантаження відбувається декомпенсація напружено працюючих м'язів з їх наступною патологічною перебудовою. Рішення лікувального завдання підвищення витривалості м'язів, поліпшення їхньої працездатності, а також завдання попередження атрофії м'язів і м'язових контрактур можливо лише при правильному використанні механізму трофічної дії.
Відповідно до закономірностей енергетичного забезпечення м'язової роботи відновлення енергетичного потенціалу й рівноваги між процесами функціонування й структурного відновлення м'язів відбувається при середній для даної людини інтенсивності м'язової роботи, при достатнім постачанні організму киснем. Робота середньої інтенсивності виконується дитиною (у стійкому стані) при частоті серцевих скорочень від 120-130 до 150-160 у хв. Середня інтенсивність фізичного навантаження під час занять кінезотерапією забезпечує збереження наявного рівня фізичної працездатності й пристосування фізіологічних систем до середнього навантаження. Підвищення силової витривалості й зростання м'язової можливі лише при перевантаженнях, що перевищують середній рівень. Тоді в працюючих м'язах створюються умови підвищеного синтезу енерговмісних структур і збільшення синтезу скорочувального м'язового білка актину й міозину. Для дітей – це робота при частоті серцевих скорочень від 150-160 до 170-180 у хв. Подальше підвищення навантаження до субмаксимальних і максимальних, тобто граничних, величин супроводжується швидким нагромадженням недоокислених продуктів і наростанням стомлення. Такі навантаження якщо й допускаються при кінезотерапії, то лише на короткий час, при строго індивідуальному підході до можливостей хворого, з поданням за структурою заняття можливості заповнення кисневого боргу. Сполучення м'язової роботи вище середньої інтенсивності з короткочасної субмаксимальної у підготовлених до даних навантажень хворих дає швидкий ефект наростання силової витривалості. Методично, у рамках лікувального курсу, можливість використання трофічного впливу фізичних вправ для підвищення загальної й силової витривалості м'язів з'являється лише тоді, коли у хворої дитини відновлена порушена адаптація до фізичного навантаження. Практично у вступному курсі занять кінезотерапією із хворими дітьми застосовується фізичне навантаження не вище середньої інтенсивності. Як тільки адаптація до неї виявляється достатньої, що може бути встановлене по можливості збереження стійкого рівня частоти серцевих скорочень, тенденції до зниження частоти пульсу при постійному рівні навантаження, рівень фізичного навантаження під час занять кінезотерапією може підвищуватися до вищесереднього (у другій половині основної частини). Характер висцеромоторних і моторно-моторних зв'язків такий, що трофічна дія вправи може здійснюватися на більш часто включаючих роботу м'язів. Це дозволяє домогтися як морфологічних, так і функціональних зрушень у певних групах м'язів шляхом підбора спеціальних вправ. При цьому загальний рівень фізичного навантаження може не досягати субмаксимального й, тим більше, максимального рівня.
Можливість прицільної зміни рівня енергетичних процесів і пластики надзвичайно важлива при дефектах хребта, коли необхідно домагатися стабілізації процесу за рахунок підвищення працездатності конкретних м'язів і м'язових груп. Так, при виробленні так називаного м'язового корсета систематичні вправи забезпечують зростання м'язової маси й поліпшення скорочувальної здатності м'язів – розгинателів спини, підподишно-поперекових м'язів, черевного преса.
Трофічні зміни як у працюючих м'язах, так і у внутрішніх органах, пов'язаних із цими м'язами певними фізіологічними процесами, можуть бути посилені при сполученому застосуванні фізичних вправ і масажу. Досить перспективне використання для більше швидкого наростання функціонального потенціалу електростимуляції м'язів і фізичних вправ.
Похожие работы
... хребта приводить до виникнення больового синдрому, а наростаюча деформація - до появи неврологічних симптомів конфлікту спинного мозку і хребетного каналу. 2. Особливості виконання фізичних вправ Лікування сколіозів комплексне. Разом із загальнотерапевтичними, гігієнічними засобами, ортопедичними методами лікування застосовують засоби фізичної реабілітації: ЛФК, лікувальний масаж, фізі ...
... , не підтверджує теоретичне припущення про підвищення стану показників дихальної системи при заняттях ЛФК на різних етапах реабілітації. Висновки В курсовій роботі були розглянуті основні види статичних деформацій хребта, дана їх клінічна характеристика, описані методи на форми ЛФК які приміняються на різних етапах реабілітації цих хворих. Виміряні та порівняні показники стану дихальної ...
... травм. Малюнок 8. – Мультимодальна реабілітаційна концепція Методика Козявкіна (Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації СІНР) – високоефективна технологія лікування пацієнтів з дитячим церебральним паралічем, остеохондрозом, наслідками травм і органічного ураження нервової системи. В основі системи реабілітації лежить полімодальний підхід із застосуванням різнобічних методів ...
0 комментариев