3. Особливості комплектування технікою фермерських та особистих селянських господарств

Інженерний менеджмент в механізації фермерських та селянських господарств, перш за все, направлений на технічне оснащення цих аграрних структур.

Прийняття Законів України: “Про селянське (фермерське) господарство (1991 р.), “Про внесення змін і доповнень до Закону України, про селянське (фермерське) господарство” (1993 р.), “Про оренду землі” (1998 р.), “Про фермерське господарство” (2003 р.), “Про особисте селянське господарство” (2003 р.), та інші, визначило соціально-правову основу для створення і діяльності фермерства в нашій країні. За 1992-2004 рр. кількість фермерських господарств зросла в 20,3 рази (з 2098 до 42533). Поки-що виробнича роль їх в аграрній економіці незначна: фермерські господарства займають до 2% сільськогосподарських угідь і виробляють 3,5% валової продукції сільського господарства. Фермери займаються виробництвом всіх основних видів рослинницької продукції: зерна, цукрових буряків, соняшника, картоплі, овочів, кормів.

В середньому на одне фермерське господарство України припадає 80,4 га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 76,3 га ріллі (табл. 5).

Найбільшого розвитку фермерство отримало в південних регіонах України — Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Херсонській областях, де чисельність фермерських господарств — по 3…6 тис. на область; найменшого — в Чернігівській, Рівненській, Житомирській областях – по 0,5…0,6 тис.

При середній площі землі селянського (фермерського) господарства в 80 га сільськогосподарських угідь, спостерігаються значні коливання за регіонами — на півдні і сході України (Луганська, Кіровоградська, Харківська, Дніпропетровська, Миколаївська області) ці площі сільськогосподарських угідь набагато більші — 115…147 га, а на заході України (Закарпатська, Чернівецька області) — найменші — 7…14 га.

Таблиця 5.

Наявність фермерських господарств та кількість землі в їх користуванні (на початок 2005 року)

Регіони Кількість реєстрованих господарств Площа землі в користуванні, тис.га Припадає в середньому на 1 господарство, га
с./г. угідь в тому числі ріллі с./г. угідь в тому числі ріллі
Україна 42533 3420,6 3246,1 80,4 76,3
АР Крим 2016 116,5 107,9 57,8 53,5
Вінницька 1322 122,2 119,2 92,5 90,2
Волинська 700 23,9 23,9 34,2 34,2
Дніпропетровська 3377 392,0 385,.8 116,1 114,2
Донецька 1841 166,0 153,1 90,2 83,2
Житомирська 641 62,1 54,7 96,9 85,3
Закарпатська 1389 9,9 8,7 7,1 6,2
Запорізька 2380 260,4 251,2 109,4 105,5
Івано-Франківська 558 20,3 18,2 36,4 32,6
Київська 1477 111,2 105,6 75,3 71,5
Кіровоградська 2677 341,4 337,3 127,5 126,0
Луганська 1501 225,4 193,7 149,5 129,1
Львівська 1143 54,1 45,3 47,3 39,7
Миколаївська 4517 255,3 249,4 56,5 55,2
Одеська 6195 285,8 273,9 46,1 44,2
Полтавська 1520 148,5 144,7 97,7 95,2
Рівненська 491 60,6 48,2 123,4 98,1
Сумська 709 71,6 66,5 101,0 93,9
Тернопільська 654 35,6 34,4 54,4 52,6
Харківська 1329 206,2 196,5 155,2 147,8
Херсонська 2737 184,5 174,2 67,4 63,7
Хмельницька 1177 114,2 108,7 97,1 92,3
Черкаська 1067 97,0 94,3 90,9 88,4
Чернівецька 658 10,4 9,3 15,9 14,2
Чернігівська 459 46,5 41,4 101,2 90,2

Проблема недостатньої технічної оснащеності є однією з головних перешкод розвитку та виробничої ефективності нових форм приватного господарювання.

В 2005 році на одне фермерське господарство припадало:

тракторів всіх видів – 0,65;

комбайнів всіх видів – 0,20;

в т.ч. зернозбиральних – 0,15;

сівалок – 0,30;

жаток валкових – 0,04;

всіх енергетичних потужностей – 119,5 к.с.

При обґрунтуванні технічної оснащеності фермерських і особистих селянських господарств слід виходити із створеного вітчизняного машинно-тракторного парку (табл. 6).

Насамперед фермерським вимогам відповідають машини універсального призначення, придатні для використання на порівняно невеликих (до 100 га) земельних угіддях. Такими енергомашинами є універсальні колісні трактори:

0,9 тс — (ХТЗ-3130, Т-40, Т-40АМ);

1,4 тс — (ЮМЗ-6АКЛ, ПМЗ-8073, ПМЗ-8280, МТЗ-80/82);

трактори малої потужності:

0,4 тс — (ХТЗ-1210, Т-012/012Д);

0,6 тс — (Т-30, Т-30А, Т-25А, АТ-1).

Вони призначені для виконання механізованих польових, тракторно-транспортних і вантажних робіт; до них випускаються причіпні та навісні робочі машини і знаряддя для складання агрегатів майже під кожну технологічну операцію по вирощуванню сільськогосподарських культур. Так, з тракторами класу 1,4 тс можуть агрегатуватися понад 120 робочих машин для виконання 36-ти операцій, з тракторами класу 0,9 тс понад 70 машин, а з тракторами класу 0,6 тс – близько 50 машин для виконання 25-ти технологічних операцій. Дещо звужується застосування у фермерському виробництві тракторів класу 0,4 тс через відсутність робочих машин для внесення добрив, передпосівного обробітку ґрунту, сівбі кукурудзи, технічних культур, збирання силосних культур, які повинні агрегатуватися з тракторами цього класу.

Якщо порівняти потребу в парку техніки колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) і змодельованих на його базі окремих фермерських господарств, то, наприклад, в умовах лісостепової зони для ведення фермерського виробництва збільшується: кількість колісних тракторів класів 1,4…0,9…0,6 тс на 49 одиниці, в 4,1 рази), ґрунтообробних машин – на 195 од. (в 12,4 рази), розкидачів добрив – на 88 од. (в 15,7 рази), сівалок – на 74 од. (в 4,5 рази), машин по догляду за посівами – на 151 од. (в 6 разів), навантажувачів – на 77 од. (в 8 разів) і тд.

В структурі тракторного парку колективних господарств трактори модифікації ЮМЗ і МТЗ займали 1/3, а трактори Т-40М; Т-40АМ і Т-25А – 1/5 частину. Тому розвиток фермерського господарювання, робота в умовах ринкових відносин потребують переоцінки позицій по технічній оснащеності цієї категорії сільгосптоваровиробників.

Таблиця 6 Основні види сільськогосподарської техніки для механізації фермерських і особистих селянських господарств

Технологічне призначення і найменування с./г. машин Клас і марки тракторів та марки сільськогосподарських машин, які з ними агрегатуються:

Універсально-просапні трактори 1,4 тс 57…90 кс (42…66 кВт):

ЮМЗ-6АКЛ; ЮМЗ‑8071; 8271 ПМЗ‑8073; 8280 МТЗ‑80/82, “Беларусь” 530/532; 890/892

Універсально-колісні трактори 0,9 тс 48…50 кс (35…38 кВт)

Т-40; Т-40АМ; ХТЗ‑3130; 5020

Універсальні трактори малої потужності 0,6 тс 20…35 к.с (15…26 кВт)

Т-25А; АТ-1; Т-30; ХТЗ‑2511; 2512; 3510; 3521

Малогабаритні трактори 0,4 тс 11…16 к.с (8…12 кВт):

Т-012/012Д; ХТЗ‑1210; 1410; 1611

1.                   Основний обробіток ґрунту:
лущильники ЛДГ-5А ПЛН-5-25 ПЛ-2-30
борони дискові БДН-3,2; БС-3; БДВ-3; БГД “Явдоха” БДН-1,3А; БДН-1,6 АК-3
плуги

ПЛ-3-35; ПИУ-3-40;

ПЛН-3-30; ППН-2-35

ПН-35; ПН-3-30;

ПОН-2-30; ПН-2-30Р

ПРШ-2-25; ПЛ-2-30;

ПН-1-35

ПРШ-2-20; ПМ-20;

ПМ-18; ПЛ-1

культиватори для суцільного обробітку ґрунту КГ-4; ККН-3,7; КПЗ‑3,6; ККП-2С КПС-4-02; КСН-3; КРН‑3М; КРН-2,8 КРН-2; КРН-2М; КНС‑1,6 КП-1,1
2.                   Закриття вологи і боронування озимих та багаторічних трав:
борони зубові БЗТС-1,0; БВЗ-6; БП-3 БЗСС-1,0; БПШ-8; БВЗ‑5 БВЗ-4 БН-1,35; БН-90
3.                   Підживлення ґрунту машини для внесення добрив:
мінеральних МВД-900; 1РМГ-4; МВУ‑100; МД-4; МВД‑0,5Т; МВД‑5‑СПРО МВУ-0,5АГ
органічних РОУ-6; МТО-6 МТО-3
рідких МЖТ-6; РЖТ-4; ПЖУ‑0,5; МВНОД ЗЖВ-1,8; МЗУ-320
4.                   Передпосівний обробіток ґрунту:
комбіновані агрегати АГ-2,4-15; АГ-2,1-15 АГ-1,8-15
культиватори для передпосівного обробітку БУК-4; КГС-4; КУН-4; “ПЛАЙ-ПГ”; КРН-2,8 КПП-3; СКГ-2; КФК‑1,4С; ФМН-1,2 КРН-2; КНС-1,6; ФМН‑0,9
котки ЗККШ-6; КПП-6; КТП‑7,8 СКГ-2; КПП-3 КПП-2; ЗКВГ-1,4; ККН‑2,8
5.                   Посів і садіння насіння сільськогосподарських культур сівалки:
зернові СЗТ-3,6А; СТС-2,1; “Клен-5,6”; СЗ-5,6-0,6 СЗ-3,6А; “Клен-1,5” СКК-12-02; СТН-2,1
кукурудзяні

СУПН-8А; СУС-4,2;

СУ-12 “Орізон”

СКП-6
буряківничі ССТ-12В, “Клен-5,6” СКП-6; “Клен-1,5” “Клен-1,4”
льонарські СЗЛ-3,6
овочеві і бахчові СО-4,2; СУПО-6А; “Клен‑4,2”; СУ-12 “Орізон” СБН-3; СОМ-1,8-0,1 СМО-2,6
картоплесаджалки КС-4; КС-2Т КС-2; Л-201; КСНУ-2-1 КНЛ-2; КНД-1,4; КОП-0,7
розсадосаджалки МРУ-6; РМ-3-ХР РМ-2-ХР МРУ-2”; МРУ-3
6.                   Догляд за посівами:
борони

ЗП-15; БПУ-0,8;

Б20-12 “Метелик”

БСО-4А; ЗБНТУ-1,0 ЗОР-0,7; З-БП-0,6А ЗБЛ.1
культиватори для міжрядного обробітку ґрунту КОЗР-5,4-0,2; КФ-5,4; КРН-5,6; КА-4,2; КОР.‑4,2; КРН-4,2; УСМК-5,4; УКР‑5,6 КРН-2,8; КРН-2,8МО КНС-1,6; ОМ-26-01 ОМ-26
оприскувачі ОП-2000-2,18; ОПШ‑2000; ОПШ-1500 ОПШ-15-03; ОМ-630 МЗУ-320 ОМТ-100
7.                   Збирання врожаю сільськогосподарських культур, збиральна техніка для:
зернових і зернобобових КЗП-2
соломи ПКШ-60; УСА-20; ПС‑0,5/08 “Стогомет” 2ПТС-45З
кукурудзи на зерно ККП-2С
цукрових буряків БМ-6Б; ТБ-6; КВЦБ-1,2 “Борекс”; МКК-6; КБ-2; МК-3; ПНББ-1,6 “Борекс”
льону-довгунцю

ЛК-4А;

ПРЛ-1+ПРП-1,6;

ЛТ-202; ППЛ-0,5

ЛКВ-4А; ВЛ-3; ПТН-1А ТЛН-1,5М; ОСН-1Б
картоплі КТН-2Б; КД-2; КГ-1 КВМ-2М; КТН-15 КТ-0,6 ККТ-10
овочів

МСК-1; АУС-15;

КОП-1,5; ЛКГ-1,4;

МУЧ-1,4

СНУ-3С; ПОУ-2 ОПКШ-1,4
кормових коренеплодів

МК-6; ММТ-1;

ККГ-1,4А

МБК-2,7; МКР-2-3
кормових культур КСС-2,6; КПИ-Ф-2,4А; “Рось-2”; КИР-1,5 КОН-2,2; КР-1; КН-2,1; КОН-2,2 КС-Ф-2,1Б; КН-1,8Д; АСУТ; КНШ-1,8

КМ-1,2; КМ-1,5;

КМ-1,35; КН-1,0

заготівлі сіна

КРС-2; КДР-1,5;

SОР; ГП-Ф-6;

ПНВ-3,6; ППР-110;

ППР-1,6М; СПС-4

КДП-Ф-4,0; ВЦН-Ф-3; 2В.00.000; SPЧ-4-205 ГВ-3,4; SOP; ГП-Ф-6
8.                   Вантажно-транспортні роботи:
навантажувачі

ПКУ-0,8; ПЭ-0,8Б;

ПФ-0,75

КУН-10 ПГ-0,2 БУЛ-Т-0,5
причепи тракторні 2ПТС-4М; ПСЕ-12,5; ПНГ-Ф-6

2ПТС-4; ПС-2,5;

ПТС-1,5-30

1ПТС-2Н; 2КБ-95011 ПТС-Т-0,5

При визначенні техніки для фермерів необхідно враховувати комбіновані робочі машини такі як:

§     причіп 2ПТС-4-887А, а змінним кузовом 45м3 для транспортування подрібненої маси;

§     копицевіз КУН-10 з додатковим укомплектуванням змінними робочими органами для навантаження гною, міндобрив, штучних вантажів;

§     ґрунтообробний агрегат РВК-3 для передпосівного обробітку ґрунту з одночасним розпущенням, подрібненням грудок, вирівнюванням поверхні і коткуванням;

§     універсальні сівалки “Клен”, СЗ-3,6 і СЗТ-2,6;

§     культиватор-рослинопідживлювач КРН-4,2 для догляду за посівами кукурудзи, соняшнику та інших просапних культур;

§     косарка-подрібнювач КИР-1,5Б для косіння з одночасним подрібненням картоплиння, гички цукрових буряків, низькостебельної кукурудзи, а також трав на корм тваринам.

Проте більшість робочих машин – одноопераційні або призначені тільки для вирощування однієї культури, що обумовлює їх низьку сезонну завантаженість.

Для успішного ведення землеробства фермерам потрібно від 20 до 30 найменувань робочих машин і знарядь.

Сезонне завантаження тракторів в них становить 686…1330 годин, що на 23…60% перевищує середнє завантаження тракторів американських фермерів.

Сезонне завантаження робочих машин різного технологічного призначення наступне:

§     ґрунтообробних до 132 год.;

§     по внесенню мінеральних добрив до 25 год.;

§     посівних до 60 год.;

§     по агрохімічному захисту рослин до 33 год.;

§     зернозбиральних до 73 год.;

§     бурякозбиральних до 29 год.;

§     льонозбиральних до 49 год.;

§     кормозбиральних до 106 год.;

§     універсальних навантажувачів до 173 год.;

§     тракторних причепів до 385 год.

В сучасних умовах оснастити фермерські господарства необхідною системою машин для виробництва рослинницької продукції неможливо. Ця проблема може бути вирішена шляхом спільного машинокооперування фермерів або їх централізованого машинообслуговування. Проте, виходячи з досить високої (від 100 годин) сезонної завантаженості окремих машин, в кожному фермерському господарстві необхідно до трактора мати причіп, навантажувач, ґрунтообробний агрегат, косарку.

Важливою умовою приватного господарювання є самостійність фермера в експлуатації сільськогосподарської техніки та виконанні технологій механізованих робіт. З цією метою фермеру доцільно розробити по семи-десятиденках календарний план виконання робіт в рослинництві і дотримуватись його на протязі року. При вирощуванні декількох сільськогосподарських культур в календарному плані повинні бути виключені (або зведені до мінімуму) накладки одночасного виконання різних видів робіт в одному періоді. В основному це може бути досягнуто за рахунок застосування енергозберігаючих технологій.

Перша особливість у використанні сільськогосподарської техніки полягає в тому, що фермер виконує всі механізовані роботи одним і тим самим трактором. А це значить, що йому потрібно здійснювати переналадку агрегатів по 30…35 технологічних операціях в розрізі сільськогосподарської культури. На протязі одного дня фермер змушений робити 2…3 переналадки агрегатів при виконанні взаємозв’язаних технологічних операцій, наприклад:

§     навантаження → транспортування → внесення добрив;

§     транспортування насіння → сівба → коткування посівів;

§     транспортування води → приготування робочого розчину → внесення гербіцидів і т.д.

Дотримуватись необхідних технологічних вимог виконання механізованих робіт згідно обгрунтованих календарних планів і графіків зможуть фермери високої механізаторської професійності. Це друга особливість в організації використання фермерської техніки.

Як механізатор широкого профілю, фермер повинен оволодіти професіональними навичками і знаннями: тракториста-машиніста, комбайнера, майстра по технічному обслуговуванню МТП, слюсаря по діагностуванню та ремонту техніки.

Якщо американські фермери вивільнені від проведення ремонту і технічного обслуговуванню машин, пошуку запасних частин та ремонтних матеріалів, то вітчизняні фермери змушені займатися такими роботами.

Зайнятість фермера на тракторних і комбайнових роботах складає 785…1360 годин, що займає 43…73% річного часу. Якщо вважати, що місячний фонд робочого часу, в середньому становить 200 годин (25×8), то один фермер не зможе забезпечити виконання механізованих робіт протягом липня-вересня. По всіх типах спеціалізацій фермерських господарств в цей період фактичні трудозатрати перевищують фондові (200 годин) і для виконання робіт необхідно 2 чол., а на збиранні овочів — 6 чол.

Трудозатрати вказаного періоду займають 56…66% загальнорічних, а на вирощуванні та збиранні овочів – 96%. До речі, в переважній більшості товарних ферм США повну сезонну зайнятість мають 1…2 чол.

На рівень трудонапруженості в землеробстві фермерського господарства впливає структура посівних площ. Найбільш трудомісткими є овочеві культури — 304 люд·год/га; картопля — 91 люд·год/га; зернова та силосна кукурудза 48…56 люд·год/га; трудозатрати на вирощування озимих зернових становлять 26…31 люд·год/га; найменш трудомісткими є трави на зелений корм і на сіно від 10 до 20 люд·год/га.

В осінньо-зимовий період (листопад-лютий) 450…500 годин, що займає 24…27% річних трудових затрат, фермер використовує на ремонт техніки, матеріально-технічне забезпечення та реалізацію вирощеної продукції. Під час проведення польових робіт фермер може виконувати лише регулювання машин та їх невідкладний ремонт.

Вітчизняний фермер, як тип сільськогосподарського виробника, формується в умовах самовиживання, без організованої допомоги у вирішенні проблем технічного сервісу, форм машинообслуговування, комп’ютеризації машинно-тракторних агрегатів, маркетингу. В цьому третя особливість організації машиновикористання в фермерському господарстві.

Цікавий напрацьований досвід вирішення цих проблем в розвинутих капіталістичних країнах.

Сучасний розвиток технічної бази американського сільського господарства відбувається шляхом вдосконалення якісних (техніко-економічних) показників машинно-тракторного парку. Трактори, зернозбиральні комбайни, складні сільськогосподарські машини обладнані мікропроцесорами, які дають інформацію (до 16 показників) про режими роботи окремих вузлів і агрегатів машин, а також про хід виконання технологічних операцій (виробіток, витрати палива, обсяг виконання робіт, виробничі затрати і т.д.). Якісні зміни в технічній оснащеності з повсюдним впровадженням трудозберігаючих технологій дозволили значно скоротити затрати живої праці на виробництві основних видів рослинницької продукції. Наприклад, трудозатрати на вирощуванні зернової кукурудзи, пшениці та картоплі становили відповідно 7,7; 6,2 і 80 люд·год/га, що нижче нашого рівня трудозатрат по зерну на 77…84% і по картоплі – на 12%.

Ефективність використання техніки в американських фермерських господарствах забезпечується відлагодженою системою її реалізації, технічного обслуговування і ремонту. Функції технічного сервісу виконує мережа економічно незалежних дилерських пунктів, які працюють по контрактах із компаніями-продуцентами сільськогосподарських машин. В країні налічується близько 7 тис. дилерських пунктів з зоною обслуговування 30…40 км. На одного дилера в США приходиться, в середньому, 50…70 тракторів.

Система технічного обслуговування машин побудована по одному принципу і включає наступні основні елементи:

§     передпродажне обслуговування;

§     виготовлення і забезпечення споживачів запасними частинами;

§     придбання підтриманих машин і їх продаж;

§     розробка нормативно-технічної, ремонтно-експлуатаційної документації та забезпечення нею фермерів і дилерів;

§     підготовку і перепідготовку свого персоналу та консультування фермерів;

§     проведення ремонту і технічного догляду машин.

В гарантійний період дилер виконує безплатне технічне обслуговування машин з виїздом до фермера по його виклику. В останні роки одержує розвиток форма абонентського технічного обслуговування. При цьому контроль за станом техніки і обладнання та виявлення дефектів здійснюється при допомозі ЕВМ безпосередньо по телефону. Ця форма передбачає блочно-модульний метод технічного обслуговування, оснований на блочно-модульному принципі користування сільськогосподарських машин. Фермер одержавши необхідну інформацію по телефону, може самостійно замінити дефектний блок і підтримувати таким чином робочий стан машини на високому рівні.

Реалізація техніки і запасних частин фермерським господарствам ґрунтується на принципах маркетингу, цебто старанному вивченні ринку збуту фірмами-виробниками через дилерські пункти, виробництва і вільного продажу техніки і деталей в строгій відповідності з попитом та купівельною спроможністю фермерів. Висока ступінь надійності машин дає можливість фермерам оформляти купівлю по телефону без попереднього огляду. Програми надійності, які проводять дилери, передбачають безплатну заміну несправної машини аналогічною, якщо вона вийшла з ладу в перші 30 днів (місяць) після придбання. Якщо поломка відбулася на другому місяці і пізніше, то протягом гарантійного строку фермер одержує нову машину за 50% вартості. По закінченню строку гарантії, якщо потрібен ремонт, машина замінюється новою також з великою скидкою при її ремонті в майстерні дилера. Такі заходи підтримують репутацію компанії і дилера, дозволяють знизити до мінімуму витрати часу фермера.

Відома фірма сільськогосподарського машинобудування “Джон-Дір”, дякуючи чіткому зв’язку і відмінному стану транспорту, гарантує споживачам оперативну доставку будь-якої деталі в будь-яку точку США протягом 24 годин з моменту отримання заявки. Тому проблеми постачання запасними частинами практично не існує. В США широко розвинута фермерська кооперація як засіб захисту економічних інтересів фермерів в їх взаємовідносинах з фірмами постачальниками матеріально-технічних засобів, дилерами по технічному сервісу і т.д.

Технічний прогрес нерозривно зв’язаний з землею — основним засобом сільськогосподарського виробництва. Процес об’єднання розрізнених фермерських господарств у кооперативи чи товариства проявляється в розширенні структури землекористування. Доцільно, щоб фермерські господарства об’єднувались для спільного використання техніки за однотипною спеціалізацією: вирощування зернових, технічних, овочевих культур, або по виробництву картоплі молока, м’яса тощо. Таким спеціалізованим фермерським об’єднанням необхідні машини для вирощування за однаковою технологією певного виду сільськогосподарських культур, що скорочує як загальну і по марочну потребу в техніці, так і витрати на її придбання та утримання.

Задачі переходу до ринкової економіки і створення нових типів аграрних структур потребують вивчення зарубіжного досвіду використання засобів механізації сільськогосподарського виробництва. В цьому відношенні корисний досвід США маючих високорозвинутий аграрно-промисловий комплекс.

Основним ядром аграрної структури США є сімейна ферма. В обстеженнях Оклахомським університетом 9050 типових американських ферм приводиться характеристика тракторного парку в залежності від розміру посівної площі ферми. В середньому на одну ферму приходиться 3 трактори, кожний з яких має напрацьований моторесурс 531 годину в рік.

Із збільшенням розміру посівної площі в структурі тракторного парку знижується частка зношених машин: менше 50 га – 59,1% підтриманих тракторів, більше 1000 га – 25,1%.

Крім тракторів фермери охоче купують уживані комбайни, сівалки, машини для внесення добрив, косарки, проте вони віддають перевагу новим оприскувачам, прес-підбирачам, різним стаціонарним машинам, експлуатація яких в будь-яких умовах приводить до сильного зношення основних вузлів і деталей. Доля уживаних тракторів на внутрішньому американському ринку коливається від 21% до 52%, а їх середній передпродажний строк експлуатації – від 7 років до 13,5 років. В залежності від ступеня зношення ціни на підтримані трактори встановлюють в межах 40…65% до ціни нової машини. Високий технічний рівень, якість і надійність американських машин доповнюється різноманітністю моделей, які випускаються з великим ступенем уніфікації, що відповідають різним природним умовам і розмірам фермерських господарств. В США випускаються: 343 моделі тракторів, 42 моделі зернозбиральних і 49 – кормозбиральних комбайнів, 120 моделей стерневих зернових сівалок, 67 – підбирачів.

Перспективний розвиток вітчизняних фермерських та приватних селянських господарств викладений в документі “Концепція програми розвитку фермерства в Україні на 2005-2015 роки” (2005 р.). Головною метою програми є спрямування зусиль органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських формувань фермерів на забезпечення прав і законних інтересів громадян України, які ведуть фермерське господарство, на створення сприятливих умов для їх розвитку, підтримання належних правових, організаційно-економічних, фінансово-кредитних заходів щодо їх діяльності як невід’ємного сектора аграрної економіки держави.

Одним з пріоритетів цієї програми – розвиток матеріально-технічної бази фермерських господарств МСА. Реалізацію концепції програми розвитку аграрного виробництва на базі фермерських і приватних селянських господарств покладено на Асоціацію фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ), структура організації показана на рис. 6.

Асоціація фермерів України була створена в 1990 році, а в 2003 році перейменована в Асоціацію фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ), що дало змогу об’єднати не тільки фермерський загал, а й приватні присадибні господарства. Асоціація має сітку своїх організацій: 25 обласних асоціацій фермерів, до яких входять 408 районних осередків, в т.ч. понад 30 фермерських кооперативів.

До АФЗУ входить 15 комітетів:

1.                матеріально-технічного забезпечення та збуту продукції;

2.                земельних відносин;

3.                інформаційно-консультаційної служби;

4.                видавничої та виставкової діяльності;

5.                науки, освіти, державних програм та нових технологій;

6.                дотримання і удосконалення законодавства,

7.                захисту прав фермерів та приватних власників;

8.                по роботі із власниками особистих селянських господарств;

9.                по роботі з молодими фермерами;

10.           по узагальненню та поширенню досвіду роботи фермерських господарств, обласних і районних асоціацій, сільських осередків;

11.           розвитку тваринництва у приватних господарствах;

12.           забезпечення засобами захисту рослин та мінеральними добривами;

13.           питань рибогосподарської політики;

14.           питань екології, виробництва органічної с.-г. продукції;

15.           сприяння кредиту і фінансовому забезпеченню фермерських і особистих селянських господарств.

Рис. 6. Структура асоціації фермерів та приватних землевласників України

АФЗУ керує виконавча дирекція на чолі з президентом. Очікуваними результатами і наслідками реалізації програми передбачається до 2015 року:

§     довести кількість фермерських господарств до 95000;

§     чисельність зайнятих в фермерстві до 655 тис. чоловік;

§     площу фермерських сільгоспугідь до 23,5 млн.га та середній розмір фермерського господарства до 247 га.


Використана література

1.            Ансофф И. Стратегическое управление.— М.: Экономика, 1989—С. 33-49.

2.            Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.— М.: Дело, 1992, — С. 10—36, 61—71.

3.            Питере Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. М.: Прогресс, 1996.— С. 36—57.

4.            Виханский О., Наумов А. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс.— М.: МГУ, 1995.— С. 8—43.

5.            Розанова В.А. Психология управления.— М., 1996.— С. 159—170.

6.            Аунапу Ф.Ф. Наилучшие методи прийнятия решений.— М.: Экономика, 1974.— С. 23—68.

7.            Файоль А., Эмерсон Г., Тейлор Ф., Форд Г. Управление — это наука и искусство.— М;: Республика, 1992.


Информация о работе «Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 61632
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 7

Похожие работы

Скачать
87719
8
5

... , що в свою чергу призводить до збільшення прибутку. Об’єктом дослідження в курсовій роботі виступає логістична система розподілу продукції на ЖКУВП “Біатрон-3”. Предметом дослідження є сукупність методичних та практичних проблем управління логістичною системою розподілу продукції. Метою написання курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів управління логістичною системою розподілу та дослі ...

Скачать
26555
8
4

... 2. Розрахунково-аналітична частина   2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні У завданні на курсове проектування стоїть задача розробити проект організаційної структури та структури управління цеха на 5000 одиниць відновлення деталей типу «вал» у ВАТ «Житомирська райагропромтехніка». Деталі типу «вал» складають бі ...

Скачать
151867
16
0

... системою. Однак її недоліком є не досить тісний зв'язок з організаційним оточенням. І, нарешті, система менеджменту витрат базується на філософії менеджменту стосовно управління ресурсами підприємства - матеріальними, фінансовими, трудовими й процесами їх використання. Основними характеристиками менеджменту витрат є: 1) зосередження на попередженні витрат, а не на їх обліку; 2) тісний ...

Скачать
76405
2
1

... року збільшилась кількість залишків непотрібної продукції на складі підприємства. Станом на 31.12.2006 року це було 8 964 штук виробів на суму 1 667.6 тис. 2.2 Система управління підприємством в умовах ринкового середовища Протягом 2006 року ВАТ "ВТФ "Селена" працювала як з українськими, так і з закордонними постачальниками. Українські підприємства в основному постачають аксесуари та фурні ...

0 комментариев


Наверх