Рік "Недоступна" - твір у стилі пастушої поезії. У цей же рік антична елегія "Алексіс і Дора", а також другу книгу елегії

72893
знака
0
таблиц
0
изображений

1796 рік "Недоступна" - твір у стилі пастушої поезії. У цей же рік антична елегія "Алексіс і Дора", а також другу книгу елегії.

1797 "Амінт", осінь 1797-98 "Ефросіна" - в них основна тема кохання, як і у інших двох поезіях написаних 24 травня 1797 році "Відчуття минулого і кохання". Але що це? Переживання минулого, спогади, фантазії майже п’ятдесятилітнього чоловіка? [50] "Ростучий кризовий стан" - так це назвав Мейєр у своїй книзі "Гете. Життя і творчість" (1951‑1967). З 1788 Гете живе у вільному шлюбі із Уфістіною. Що про це говорили він знав.

Без сумніву тут було щось від стародавньої індійської легенди - "вільне єднання закоханих як щось божественне" (Брехт). Поезія - це втішення і відповідь заздрісникам. У його творах панує всепожираюча пристрасть. Поезія Амінт, де в образі дерева обплетеного лозою, зображені муки та насолода кохання:

Как не любить мне лозы, которой я лишь опора?

Тихо и жадно прильнув, ствол мой она обвила.

Сотни пустила она корней и сотни побегов;

Крепче и крепче они в жизнь проникают мою,

Пищу беря от меня, поглощая то, что мне нужно,

Всю сердцевину, она с ней мою душу сосет.

...

Чувствуя только ее, смертоносному рад я убранству,

Цепким узам я рад, счастлив нарядом чужим.

(Перекл.Д. Усова)

Неможливо залишити непомітною поезію "Відчуття минулого", де теж відбиті складні та сумні роздуми поета над своїм життям, причиною такого душевного стану:

Если розы зацветают,

То вино в бочонке бродит,

Если розы вновь пылают,

Что со мной, не знаю я.

Слезы льются непрестанно,

Сердце места не находит,

И тоскою несказанной

Грудь пронизана моя.

В чем печаль и в чем обида?

И ответ на ум приходит:

В этот дивный день Дорида

Пропылала для меня

(Перекл.С. Заяицкого)

Ще одна постать із "Великої біографії", яка залишила глибокий слід - Кристіана Нейман, молода актриса. Будучи директором театру Гете особливо багато займався цією дівчиною. Крістіні на той час було лише 13, їй доручили важливу роль у п'єсі Шекспіра "Король Іоан", і репетиція до неї залишилася в пам'яті Гете: Її гра в сцені, коли принца Артура хочуть осліпити (роль якого вона грала), недостатньо реально відображала стан страху, Гете сам взявся грати цю сцену, і так накинувся на дівчину, що вона втратила свідомість:

Ласково взял ты меня, разбитую, вынес оттуда,

И у тебя на груди мертвой прикинулась я.

Но наконец я глаза раскрыла и вижу: в раздумье

Ты над любимицей, друг, тихо стоишь, наклонясь,

Детски кинулась я, тебе благодарно целуя

Руки, тянула к тебе с чистым лобзаньем уста.

(Перекл.С. Соловьева)

Пам'ять минулого оживає у траурній поезії "Ефросіна"[51]. У віці пятнадцяти років Крістіана одружилася, мала двох дітей, але сталося непередбачене: вона захворіла на туберкульоз. У травні 1797 року вже серйозно хвора Крістіана грає роль Єфросіни у казці... . "Петрушка". В цій ролі Гете востаннє бачить жінку. В Швейцарії одержує новину про її смерть. "Вона була мені більше ніж в одному "сенсі"", - зізнається Гете. "У закоханих лише сльози, а у поетів рими на честь "померлих", мені би хотілось зробити щось в її пам'ять". У найближчі місяці поезія "Ефросіна", котра закінчувалася такими словами:

Рвутся струны в груди от печали; слезы ночные

Льются обильно, а там брезжит над лесом заря.

"Не було Крістіани Нойман, але залишилось те місце, де вона збуджувала у мені могутню цікавість" - говорить пізніше поет. Крістіана одна із тих юних жінок, які потім ще не раз трясли душу поета:

Сильвія фон Цегезар, Мінхен Херцліб, Ульріке фон Левецон. Що це? Вільний простір, що не заповнився навіть за роки подружнього життя, чи не на це натяки в "Амінті"? Не пробуджували чи ці зустрічі спогади про втрачені можливості - перед лицем грядущої старості, він востаннє бачить на сцені Ефросіну, 24 травня датовано "Відчуття минулого", та прощання, друга строка якого звучить:

Ты прежних песен чарой чудной

Зовешь вкусившего покой

В зыбучий челн отрады безрассудной,

Еще опаснее былой.

Елегія "Алексіс і Дора" написана теж в кольорах смутку за минулим. В той час, коли корабель пливе вперед Алексіс думками повертається у ті часи, коли не почував нічого до Дори, і пригадує коли побачив у ній свою долю, ту коротку мить перед від'їздом, коли їхні серця билися разом, тепер він кохає і є коханим, але шкодує, що освідомив це пізно:

... настежь калитка в саду!

Входит другой, и плоды для него с ветвей упадают:

Смоквы дают и ему свой подкрепляющий мед!

Не увлечет ли она и его к беседе? Ослепнуть

Дайте мне, боги! Забыть дайте скорее о ней!


У 1914 розпочинає "Західно-український диван". Натхненням були твори східних поетів, а особливо Харіза, перського поета XIV ст. Твори цього митця відрізнялися тонкістю передачі почуттів і переходом до духовності.

Цього же року Гете вперше побував у "маєтку Гербермюллі", відвідуючи свого друга Віллімера, в будинку якого уже 14 років жила співачка Маріанна Юнг. Наступного року поет знову зустрічає Маріанну, котра вже стала дружиною Віллемера. Ця зустріч глибоко вразила як Гете так і саму Юнг. Хоча ніхто не може сказати з упевненістю, що саме відчували ці двоє.

3.2 Хатем і Залейка

Протягом зими і весни 1815 Гете продовжує писати вірш до "Дивану". Він ще глибше проникає у світ перської поезії, і кількість творів, що входять у цей збірник збільшується, але написане лише шоста частина, твори якої згодом були включені в "Книгу Золейки" - фантастичну книгу любовних діалогів.24 травня 1815 року народилися перші рядки, де закохані дістали свої імена:

Ты же, долгожданная, смотришь

Юным взором, полным огня.

Нынче любишь, потом осчастливишь меня,

И песней тебя отдарить я сумею

Вечно зовись Зулейкой моею.

Если ты Зулейкой зовешься,

Значит, прозвище нужно и мне.

Если ты в любви мне клянешься,

Значит, Хатемом зваться мне.

(Перекл.В. Левика - 1,366-367)


Всі переживання поета змогли війти на поетичне полотно.

Перед нами Хатем-Гете і Зулейка-Маріанна[52]

Вами, кудри-чародеи,

Круг мой замкнут вкруг лица.

Вам, коричневые змеи,

Нет ответа у певца.

Но для сердца нет предела,

Снова юных сил полно:

Под снегами закипело

Эгной огненной оно.

Ты зажгла лучом рассвета

Льды холодной крутизны,

И опять изведал Хатем[53]

Лета жар и мощь весны.

Кубок пуст! Еще налей-ка!

Ей во славу - пьем до дна!

И пускай вздохнет Зулейка,

Что меня сожгла она.

(Перекл.В. Левика - 1,377-378)

Звичайно за творами неможливо прослідкувати всю історію стосунків Гете і Маріанни. Те, що було лише влітку 1815 так і залишилося особистою таємницею, але все ж таки зайшло відбиток у "Дивані". Маріанна так глибока відчувала настрої Золейки, що її твори - відповідь Хатему органічно увійшли у збірник. Листи, які вони відсилали один одному містили прозорі натяки. Гете так і не прийняв запрошення подружжя Віллемер. Можливо боявся продовження роману.1 серпня 1816 Золейка закінчує лист так: "Завжди ваша Маріанна".

Можливо ще взимку 1814-1815 виринали спогади зустрічі із Маріанною і коли в грудні Віллімери повернули Гете його записник, Маріанна у ньому вписала:

Ростом я совсем мала,

Милой крошкой звалл меня ты

Так зови меня всегда ты -

Будет жизнь моя светла.

З 20 вересня до 7 жовтня Гете перебуває у Гейдельбергу, там же в цей час знаходиться подружжя Віллемер. За цей час з-під пера поета виходить 15 поезій, які складають ядра "Книги Золійки". В них щастя та муки кохання, це час омолодження: діалоги між закоханими хоча живилися полум'ям пристрасті, але описували кохання як таке.

Від'їзд 7 жовтня нагадував втечу: "І от зірвало мене з місця і жене додому..."

Час від часу Маріанна і Гете відсилали один одному поезії, повні таємних натяків... [54] Ось, наприклад, один з таких пізніх творів Гете:

ВОСХОДЯЩЕЙ ПОЛНОЙ ЛУНЕ!

Дорнбург, 25 августа 1828 года

Ах, куда ж ты убегаешь!

После близости такой.

Лик мелькнувший укрываешь

Темной тучей грозовой.

Но, узрев, что и печалилось,

Как звезда, кидаешь мне,

И надеждой упиваясь,

Я люблю тебя вдвойне.

Сбрось покровы! Ярче, ярче,

Всю красу свою яви!

И пусть бьется сердце жарче

В ночь блаженства и любви.

Після того більше Гете із своєю молодою музою не бачився, але їхнє кохання увіковічене у поезії.

3.3 Поезія і природа - джерело душевної сили

12 травня 1827 році Гете відправився у свій садовий будинок у Штерн, де планував залишитися лише на декілька днів, але чудова природа захопила душевно стривоженого та розгубленого поета: "весняний ландшафт був такий прекрасний, що я залишився сам того не бажаючи"[55].

В цей час почали виникати вірші особливого типу. Виник цикл із 14 віршів, якій дістав назву, "Китайсько-німецькі пори року і дня".

Цей цикл - одна із вершин лірики старого Гете. Основу цих циклів складає символічне зображення життя і світу, такого як бачить їх поет.

Тут спостереження за квітковим садом і разом з цим, елементи стародавньокитайської лірики.

Словно белых лилий свечи,

Словно свет звезды прекрасной,

Жжет из глубины сердечной

Жар любви в каемке красной.

Это ранние нарциссы

Стройно стебли распрямляют.

И кого-то с мыслью чистой

Терпеливо ожидают.

(Перевод А. Гугнина)

Кого чекають ці нарциси залишається загадкою і можливо вона надає особливого шарму твору. На лоні природи проблеми та душевні протиріччя, які роздирали душу поета, зникали, весняний сад постав перед поетом, неначе міраж молодості. Саме це відчуття вже немолодого поета влилося у лірику, яка захоплює своїми живими ароматами та яскравими кольорами.

У віршах пізнього Гете відчувається мотиви світової лірики і разом з тим елементи ранньої лірики із своїм молодечим запалом:

Сверху сумерки нисходят,

Близость стала далека,

В небе первая восходит

Золотистая звезда.

Все в неверность ускользает,

Поднялась туманов прядь,

Сумрак темный отражает

Озерная сонно гладь.

Вот с восточного предела

Ожидается луна.

С ивой стройною несмело

Шутит близкая волна;

Сквозь теней кругов вращенье

Лунный свет то там, то сям -

И прохлада через зренье

Проникает в сердце к нам.

(Перевод М. Кузмина - 1,454)

Влітку 1829 Гете знову прожив один у садовому будиночку. Це був своєрідний прихисток, сховок від проблем, та душевний курорт.

14 червня 1828 року несподівано помер Карл Август. Поет був глибоко вражений втратою людини, з якою прожив 10 років (у Веймарі). Поет сповнений болю за втраченим другом, не взяв участі у поховальній церемонії. Вирішивши за краще почути самому. І ще 7 липня він відправився у Борнбург, замок, який незадовго перед смертю придбав герцог, щоб втекти від виконання сумних функцій. Спостереження за природою та її постійною зміною стали джерелом потіхи і спокою: "У досвітніх присмерках вдивлявся у долину, де піднімався туман. Пробудився, коли піднімалось сонце. Небо зовсім чисте". Це перші рядочки у його щоденнику.

В Дорнбурзі він залишився до 11 вересня. Там щоб втекти від болісних спогадів займається астрономією, ботанікою, читає книги про мистецтво, з історії, активно проводить кожен день. "Тут вже немолодий поет набрався фізичної сили і навіть духовно знову відчув надію на розкріпачення", - повідомив Гете Сорі.

У цьому вірші найкраще відбито почуття та настрої, що переповнювали душу поета:

В час, как с дола, с сада ранью

Пелены туманов свиты,

Страстнейшому ожиданью

Чашечки пестро раскрыты.

Как эфир, носящий тучи,

Ясный день за крылья ловит,

И с востока ветр могучий

Солнцу синий путь готовит.

Благодарность, упиваясь,

Коль воздашь Великой, Нежной,

Луч, багряно расставаясь,

Круг озолотит безбрежный.

Спостереження природи і разом з тим глибокі філософські роздуми, а остання строфа закликає до правильного сприйняття життя, яке є запорукою щасливого закінчення дня. Це гімн, який прославляє початок дня та життя. Ці рядки є повним запереченням давніх сповнених туги поезій.

3.4 Смерть Крістіни

Не можна забувати про ще один факт з особистого життя поета. Війна закінчилась у 1816 році і настала перша весна, приходу якої чекали без страху. Правда поета вже давно хвилював стан дружини, яку мучили страшні судорожні болі. Взимку 1815-1816 її стан знову погіршився.

Весною з'явилися надії, що Крістіні стане краще. "Весна цілий рік" - воно читається як запізніле прославлення життя. Це легкі рядки, старовинний поетичний мотив яких надає глибокого особистого звучання. Але ліричного героя кохана "весна цілий рік".

ВЕСНА КРУГЛЫЙ ГОД

На грядах землю

Рыхлит побег.

Вот первый ландыш,

Белей, чем снег;

Шафран пылает,

Луга цветут;

Здесь - пурпур крови,

Там - изумруд.

И первоцветы

Стоят, кичась,

Фиалки глянет

Лукавый глаз.

И все в движеньи,

И все живет.

Короче снова

Весна идет.

Но в чаще сада

Прекрасней всех

Моей подруги

Приветный смех.

И что желанней

Ее очей.

Задорной песни,

Живых речей?

Душа любимой

Чиста, ясна,

В невзгодах, в счастьи -

Всегда одна.

Пусть розы щедро

Июнь растит -

Он прелесть милой

Все ж не затмит.

Наприкінці травня стан дружини погіршився. Запис 6 червня: "Вона померла біля полудня. В мені і в середині мене - пустота і безмовність смерті". Але Гете залишив помирати дружину на самоті. В день смерті в глибокому стривоженні поет написав рядки сповнені болю:

Ты тщетно, о солнце пыталось,

Просиять сквозь облак унылый

Луне в жизни одно осталось:

Скорбеть над ее могилой.

Хоча Гете не був при смертному ложі дружини, проте всі ті, що бачили його в ці дні могли підтвердити його глибокий сум та розгубленість[56]: "Стан мій межує із відчаєм".

3.5 Заповіт

ЗАПОВІТ

Живе нічим не може стати

Бо з вічністю не роз'єднати

Істоти жодної. Буття

Є вічним, в ньому щохвилини

Закони наслідки й причини

Дарують нам красу життя.

У правди є велика сила

Що світлі душі полонила; -

Цій істині старій повір!

І мудрій поклонись людині

За те, що віддаємо нині.

Шляхи земні, планет і зір.

У себе глянь у душу власну

Та іскру викресли незгасну -

В ній гідності твоєї суть

Збагни, дійди до розуміння

Щоденну чесну нашу путь.

Чуттям твоїм довірся, з ними

Усе фальшиве стане зримим,

Як не дрімає розум твій.

Щоб серце билось раділо,

Ти світом благодатним сміло,

Упевнено ходити вмій.

Коли людина міру знає

І розуму життя в житті кипить

Тоді стає минуле сутнім,

Живе сьогоднішнє в майбутнім

І вічністю є кожна мить.

Коли осягнеш із роками

І розумом і почуттями,

Що правда там, де є плоди,

Де вічний лад, де є засади

Що надають життю принади,

І коло вибраних іди.

Здавен творили в цьому колі

Із доброї людської волі

Мислитель здатній і співець

Отож і ти приймай сьогодні

В красі - людських діянь вінець.

До 13 лютого 1829


Висновки

Гете не просто був причетний до Світу поезії. Світ поезії був в ньому. Лірика - це історія його земного буття. Виходячи із його поетичної спадщини можна простежити найважливіші фрагменти життя "сонячного генія". Ці твори правдиві, живі, народжуються із чистого джерела реального життя, вони відображають істинні, а не штучні чи імовірні почуття чи події, тобто те, що було перевірено та відчуто.

Вольфганг Гете почав з юних літ і не полишав цієї роботи до кінця життя. Все що турбувало поета знайшло вираження у ліриці[57]. Саме тому вона така різноманітна, як і життєва дорога великого поета. На поетичній канві відбилися перші кроки у доросле життя - навчання в Лейпцигу, ранні любовні враження, перші погляди на життя. У творах цього періоду зберігся образ першого кохання, зачарування природою, та відчуття її зв'язку з людською душею, перша велика дружба. Саме цим фрагментам відповідають поетичні творіння: "Любов і добродій", "Ніч", "До місяця". Ода до пана Цахарії "Три оди моєму другу Беришу".

Поезія в... . "бурі і натиску" відкриває нову сторінку у світобаченні та житті Гете. Тут історія романтичних стосунків у Фредерікою Бріон, навіть не знаючи біографії, можна простежити їх народження, розвиток і крах. Це "Травнева пісня", "Побачення і розлука". Бурхливий характер "сонячного генія" втілюється у гімнах. Тут знаходимо і роздуми поета про життя: "Пісня мандрівника під час бурі", "Мандрівник".

Перебування вдома і тяжка хвороба вплинули на життєві погляди поета, він захоплюється народною поезією. З-під пера виходять неперевершені зразки високої поезії, прикладом яких є "Дика троянда".

У 1715 році поет зустрічає найбільшу любов свого життя - Лілі Шеленсон. Саме цей фрагмент біографії, радість та муки пов’язані з цією дівчиною знайшли відбиток у ліриці "Белінді", "Звіринець мій".

Перша подорож у Швейцарію - "На озері". Такий факт біографії як "Зимова подорож на Герц" також не могла не знайти свого відображення на творчій канві.

Зміна, оновлення, оживлення світосприйняття та світовідчуття - це "Римські елегії" на сторінках цих творів зустрічаємо і дружину поета Крістіну, та враження від відвідин Італії. Наслідком другої подорожі є "Венеціанські епіграми".

Ще одним важливим елементом із життя Гете є сонети, де ми бачимо нові романтичні захоплення вже немолодого поета.

Тінь старості глибоко стривожила душу поета і вилилась у творчості, яка забарвлена еротичними кольорами ("Відчуття минулого", "Алексіс і Дора"), які були підживлені пристрастними почуттями до молодої актриси Крістіани Нойман.

Саме через поезію можна найкраще зрозуміти особисте життя поета. Чудовим прикладом є "Книга Золейки" - де описаний фрагмент із життя зв'язаний із Маріанною Вейлімер.

У ліриці можна знайти такий біографічний елемент як смерть дружини та душевний занепад, а згодом відродження в останні роки життя. Отже, насолоджуючись чудовими зразками лірики краси світового маштабу можна водночас і прочитати біографію її творця.

В творах Гете розкривається багатство його характеру: ніжність, чутливість, могутня пристрасть, задушевність, мужність, філософська глибина думки. Разом з тим, у віршах поета оспівуються прості радощі життя, веселе і дружнє спілкування:

"Свет велик и богат, жизнь столь многообразная, что в поводах к стихотворениям недостатка не будет. Но все стихотворения должны быть написаны на случай (по поводу), действительность должна дать к тому повод и материал. Отдельный случай становится общим и поэтическим именно потому, что он обрабатывается поэтом. Все мои стихи - стихотворения по поводу, они возбуждены действительностью и потому имеют подпочву, стихотворения с ветра, я не ставлю ни во что"[58].


Бібліографія

1. Історія німецької літератури. - М: Академія наук СРСР, 1965.

2. Йоган Вольфганг Гете. Собрание сочинений. - М: Художественная литература. 1975.

3. С.Д. Артамонов. История зарубежной литературы XVII-XVIII вв. - М., 1978.

4. Конради К.О. Гёте. Жизнь и творчество. - М., 1987.

5.Н. Вильмонт. Гёте. История его жизни и творчества. - М., 1959.

6. Канаев И.И. Иоган Вольфганг Гёте. Очерки жизни поэта-натуралиста. - М.: Наука, 1964.

7. Все для вчителя. - 2001. - № 24.

8. Всесвітня література та культура в навчальних закладах. - 2004. - № 7.

9. Зарубіжна література. - 1999. - № 4 40/152.

10. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1997. - № 4.

11. Зарубіжна література. - 1999. - № 11.

12. Вітчизна. - 1983. - № 5.

13. Всесвіт. - 1984. - № 1.

14. Зарубіжна література. - 2000. - 4 40 (300)

15. Всесвіт. - 1999. - № 7.

16. Зарубіжна література. - 1998. - № 11.

17. Всесвітня література. - 1997. - № 4.

18. И.В. Гете. Избранное. - М.: Просвещение, 1995.


[1] Всесвіт.— 1988.— № 7.

[2] Всесвіт. 1988.— № 7.

[3] Йоган Вольфганг Гете. Твори.— К.— 1969.

[4] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество. Т. 2. История жизни.— М., 1987.

[5] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество. Т.1 — 1987.

[6] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество. Т. 2. История жизни.— М., 1987.

[7] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[8] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[9] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[10] В останньому перекладі «Прекрасна ніч».

[11] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[12] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[13] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[14] Вітчизна.— 1983.— № 5.

[15] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[16] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[17] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[18] Вітчизна.— № 5.— 1983.

[19] История немецкой литературы. т. ІІ.— Москва,— 1965.

[20] Вітчизна.— № 5.— 1983.

[21] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[22] Н.Вильмонт. Гёте. История его жизни и творчества.— Л.— 1959.

[23] Всесвітня література.— 1997.— № 4.

[24] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[25] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[26] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[27] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[28] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[29] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[30] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[31] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[32] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[33] Запис у щоденнику 8.09.1786.

[34] Всесвіт.— 1984.— № 1

[35] История немецкой литературы: М.— 1984.

[36] Всесвіт.— 1984.— № 1.

[37] Всесвіт.— 1984.— № 7

[38] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[39] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[40] Всесвіт,— 1984.— № 7.

[41] Всесвіт.— 1984.— № 1.

[42] Всесвіт.— 1984.— № 1.

[43] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[44] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[45] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[46] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[47] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[48] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[49] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[50] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[51] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[52] Конриди К.О. Гете. Жизнь и творчество. — М: 1987

[53] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[54] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[55] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[56] Конради К.О. Гете. Жизнь и творчество.— М., 1987.

[57] Гете И.В. Избранное.— М: Просвещение, 1985

[58] Арманов С.К. «История зарубежной литературы XVII-XVIII Н.М., Просвещение, 1978»


Информация о работе «Фрагменти великої біографії (лірика Гете)»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 72893
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
83718
0
0

... завжди залишається людиною, і та крихта розуму, яка може в неї бути, мало важить або й зовсім мовчить, коли бурхають пристрасті і витісняють усі інші людські почуття». РОЗДІЛ ІІ. Стилістичні особливості роману Гете «Страждання молодого Вертера» 2.1 Зовнішнє та внутрішнє дійство в сюжеті «Вертера» У своєму романі «Страждання молодого Вертера» Гете показує історію великої любові, яка ...

Скачать
707663
0
0

... описания лексико-семантической системы языка. Ч.II.– М., 1971.– С.57-60. Новиков Л.А. Логическая противоположность и лексическая антонимия. Рус. язык в школе.– 1966.– №4.– С.79-87. Новиков Л.А. Семантика русского языка.– М.: Высшая школа , 1982.– 272с. Новиков Л.А. Синонимические функции слов (семантическая синонимия) // Русс. яз. в школе.– 1968.– №1.– С.11-23. Общая психология / Под ред. А.В. ...

Скачать
895789
0
0

... Дотримання цих умов обов’язкове для покупця жінки. Спробуємо тепер перевірити правильність наших висновків. Звернемося до історії, оскільки вона зберегла до нас дані щодо правового становища заміжньої жінки, заснованого в стародавності на викраденні, давнині, купівлі й інших способах. Найдавніша історія скупа у своїх свідченнях. Дещо зберегла вона для нас із глибокої давнини. Але і це дещо часто ...

Скачать
210692
0
0

... ією. Все це сповнене силою емоцій художника — темпераментного, динамічного, із почуттям краси світу в душі. Прагнення віднайти нову формулу мистецтва, яка б відповідала характеру часу, стало рисою початку ХХ століття. В Україні митець Мурашко став першим, хто пішов шляхом пошуків та експериментів. Від імпресіоністів йде його ескізність, нова манера писати широким пензлем, а реалізм оберігав від ...

0 комментариев


Наверх