Типи особистісних реакцій на захворювання

2.5 Типи особистісних реакцій на захворювання

Існують різні класифікації типів особистісної реакції хворих на своє захворювання. Умовно їх можна розділити на три групи: медико-психологічні, психіатричні та соціально-психологічні [58].

Реакції на інформацію про захворювання в першу чергу залежать від "значення хвороби" для хворого. При цьому можливі такі основні варіанти:

1) хвороба - погроза або виклик, а тип реакцій - протидія, тривога, відхід або боротьба (іноді параноїчна);

2) хвороба - втрата, а відповідні типи реакцій: депресія або іпохондрія, розгубленість, горе, спроба привернути до себе увагу, порушення режиму;

3) хвороба - виграш або рятування, а типи реакцій при цьому: байдужність, життєрадісність, порушення режиму, ворожість щодо лікаря;

4) хвороба - покарання, при якому виникають реакції типу пригніченості, сорому, гніву.

Медико-психологічні класифікації орієнтуються на повсякденну практичну медичну діяльність і описують типи ставлення до хвороби, характеризуючи взаємодію, що складається між лікарем і пацієнтом. Наводимо приклад класифікації типів особистісної реакції на захворювання:

Співдружня реакція. Ця реакція характерна для осіб з розвинутим інтелектом. Вони ніби з перших же днів захворювання стають "асистентами" лікаря, демонструючи не просто слухняність, але й рідкісну пунктуальність, увагу, доброзичливість. Вони безмежно довіряють своєму лікареві і вдячні йому за допомогу.

Спокійна реакція. Така реакція характерна для осіб зі стійкими емоційно-вольовими процесами. Вони пунктуальні, адекватно реагують на всі вказівки лікаря, точно виконують лікувально-оздоровчі заходи. їхня поведінка спокійна, зважена, розсудлива, вони легко вступають у контакт із медичним персоналом. Можуть іноді не усвідомлювати свою хворобу, що заважає лікареві виявити вплив психіки на хворобу.

Неусвідомлювана реакція. Така реакція, маючи патологічну основу, виконує в ряді випадків роль психологічного захисту, і цю форму захисту не завжди варто усувати, особливо при важких захворюваннях з несприятливим результатом.

Слідова реакція. Незважаючи на те, що захворювання закінчується благополучно, хворі перебувають під владою хворобливих сумнівів в очікуванні рецидиву захворювання. Після хвороби вони астенізовані, пригноблені, навіть депресивні, схильні до іпохондричних реакцій, продовжують відвідувати лікувальну установу і вважають, що стали хронічними, невиліковними хворими.

Негативна реакція. Хворі перебувають під владою упереджень, тенденційності. Вони підозрілі, недовірливі, їм важко вступати у контакт із лікуючим лікарем, не приділяють серйозного значення його вказівкам і порадам. У них часто виникає конфлікт із медичним персоналом. Незважаючи на психічне здоров'я, вони демонструють часом так зване подвійне орієнтування.

Панічна реакція. Хворі перебувають під владою страху, легко навіювані, часто непослідовні, лікуються одночасно в різних лікувальних установах, ніби перевіряючи одного лікаря іншим. Часто лікуються у знахарів. їхні дії неадекватні, помилкові, характерна афективна нестійкість [60].

Руйнівна реакція. Хворі поводяться неадекватно, необережно, ігноруючи всі вказівки лікуючого лікаря. Такі особи не бажають змінювати звичний спосіб життя, професійне навантаження. Це супроводжується відмовленням від прийому ліків, від стаціонарного лікування. Наслідки такої реакції бувають досить несприятливими.

Поява у хворих тих або інших форм реагування на захворювання багато в чому можуть пояснюватися преморбідними психологічними особливостями особистості, оскільки у змісті внутрішньої картини хвороби відбивається не тільки наявна життєва ситуація (ситуація хвороби), але і властиві людині особливості її особистості, включаючи характер і темперамент.

Тут традиційно виділяють три головні типи реакції хворого на хворобу: стенічна, астенічна і раціональна. При активній життєвій позиції хворого стосовно лікування й обстеження говорять про стенічну реакцію на захворювання. Є, однак, і негативна сторона цього типу поводження, тому що хворий може бути слабкоздатним

до виконання необхідних обмежень стереотипу життя, які нашаровуються хворобою. При астенічній реакції на захворювання у хворих спостерігається нахил до песимізму, але вони відносно легко, ніж хворі зі стенічною реакцією, психологічно пристосовуються до захворювання. При раціональному типі реакції має місце реальна оцінка ситуації і раціональний відхід від фрустрації.

Психолого-психіатричні класифікації описують патологічні форми реагування на хворобу. У цьому аспекті досить широку популярність набула класифікація типів ставлень до хвороби, запропонована А.С.Личком та Н.Я.Івановим у 1980 році, оскільки особливістю її є клініко-психологічне обґрунтування, що робить адекватним використання цієї типології підчас вирішення завдань, що постають перед клінічним психологом та лікарем. Автори виділяють 13 типів реакції на захворювання, описаних переважно у психіатричних поняттях та взятих за основу у психодіагностиці типів відношення до недуги.

Тривожно-депресивний. У цих хворих постійне занепокоєння та роздуми щодо несприятливого перебігу хвороби, побоювання можливих ускладнень, сумніви в ефективності лікування поєднуються з постійним пошуком способів лікування, пошуком "авторитетних думок". Вони цікавляться об'єктивними даними про хворобу (результати аналізів, висновок спеціалістів тощо), менш важливими для них є суб'єктивні відчуття. Превалює тривожний настрій, пригніченість, що є наслідком тривоги.

Меланхолійний. Пригніченість хворобою, недовіра в можливе одужання, покращення стану чи ефективність лікування супроводжуються песимістичним поглядом на оточуюче з вираженими депресивними висловлюваннями, аж до суїцидальних. Ці хворі не дуже зацікавлені в обстеженні та лікуванні, вони наперед впевнені в негативних результатах. Не вірять вони і сприятливим об'єктивним даним.

Обсесивно-фобічний. В цьому варіанті тривожні роздуми більшою мірою стосуються не реальних, а вірогідних, навіть маловірогідних ускладнень хвороби, невдач у лікуванні, а також можливих (але мало реальних) життєвих негараздів, пов'язаних з хворобою - негараздів у роботі, у родинних ситуаціях. Хворих більше хвилюють уявні небезпеки, ніж реальні. Лікувальні процедури, вживання ліків можуть стати нав'язливим ритуалом [44].

Іпохондричний. Зосередженість на суб'єктивних хворобливих й інших неприємних переживаннях і відчуттях призводить до збільшення кількості існуючих та пошуку неіснуючих хвороб. Перебільшуються побічні дії ліків. Хворі шукають слухачів для того, щоб поскаржитися, дорікають рідним, що ті вважають їх симулянтами. Бажання лікуватися поєднується в них невірою в успіх, вимагання ґрунтовних обстежень - зі страхом шкідливості діагностичних процедур.

Неврастенічний. Для хворих характерні вибухи дратівливості від болю, страждань, під час невдач у лікуванні. Дратівливість за звичай виливається на першого зустрічного та нерідко завершується потім каяттям, вибаченнями за нестриманість та, іноді сльозами. Нездатність переносити найменші больові відчуття у хворого поєднується з нетерпеливістю, нездатністю дочекатися полегшення.

Дисфоричний. Хворих цієї групи відрізняє похмуро-злісний настрій, постійно понурий вигляд; із здатністю і, навіть, з ненавистю ставляться вони до здорових. їм характерні вибухи надзвичайної розлюченості, звинувачення інших у своїй недузі. Вимагаючи особливої до себе уваги, скрупульозного виконання призначень, у той же час вони підозріло ставляться до нових призначень та процедур. Вони деспотично ставляться до родичів, мотивуючи це хворобою, вимагають їм у всьому догоджати.

Ейфоричний. Патологічно підвищений настрій цих хворих призводить до нехтування легковажного ставлення до хвороби та її лікування, при цьому часто необґрунтовано вони сподіваються, що "все мине само собою". Характерним для них є й намагання "отримати від життя всі задоволення", що нерідко призводить до порушення режиму, навіть, якщо це відразу хибно вплине на перебіг хвороби.

Анозогнозичний. Цим хворим характерне активне відкидання думки про хворобу, її можливі наслідки. Вияв хвороби легко пояснюється випадковими обставинами або "іншими несерйозними захворюваннями". Хворі відмовляються від обстеження та лікування, намагаючись використати "власні засоби".

Апатичний. Цей тип характеризується певною байдужістю хворих до своєї долі, до результатів хвороби і її лікування та пасивним підкоренням процедурам та лікуванню, коли до цього наполегливо змушують збоку. У хворих втрачається інтерес до життя, до всього, що їх раніше хвилювало [48].

Ергопатичний. Незважаючи на страждання та нездужання, хворі цієї групи намагаються все одно продовжувати роботу, приділяючи їй весь час. Працюють вони наполегливо, старанніше, ніж до хвороби. Погоджуються лікуватися або проходити обстеження лише тому, що це залишає можливість продовжувати роботу.

Сенситивний. Хворі надто стурбовані можливістю несприятливого враження, яке може виникнути завдяки відомостям про хворобу, що спостерігається в них, у оточуючих. Побоювання, що оточуючі будуть уникати їх, вважати неповноцінними, ставитися зневажливо, "поширювати про хворобу неприємні чутки", які супроводжуються страхом стати тягарем для своїх родичів через хворобу, і тому можуть викликати в них неприхильне до себе ставлення.

Ергоцентричний. Страждання і недугу хворі цієї групи висувають на показ родичам та оточуючим задля повного заволодіння їх увагою. Хворі вимагають виключно уваги до себе та особливого піклування: всі повинні займатися ні чим іншим, окрім них. Всі розмови вони швидко переводять на себе та свою хворобу. Завжди намагаються вказати іншим на своє особливе становище та виключну увагу, якою користуються.

Паранояльний. Невпевненість, що хвороба є результатом чийогось злого наміру. Хворі цієї групи надзвичайно підозріло ставляться до ліків та процедур. Можливі ускладнення чи побічні дії ліків вони схильні вважати халатністю лікарів та персоналу, яких звинувачують у некваліфікованості та зневагою до своїх обов'язків.

Соціально-психологічні класифікації особистісних реакціях на хворобу акцентують увагу на соціальних наслідках хвороби, стосунках хворого зі своїм мікросоціальним оточенням і суспільством у цілому.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕВРОТИЧНОЇ КАРТИНИ ХВОРОБИ СОМАТИЧНИХ ХВОРИХ 3.1 Обгрунтування організації та методів дослідження хворих на гіпертонічну хворобу, виразкову хворобу шлунку і 12-палої кишки, ішемічну хворобу серця

Метою проведення дослідження є виявлення закономірностей впливу рис характеру на стиль спілкування. Згідно з предметом, об`єктом, гіпотезою, що зазначені у вступній частині роботи ми обрали такі методики.

Методика Кеттелла є найбільш прийнятною для досліджень динаміки характеру як у популяції в зв'язку зі змінами в суспільстві, так і для особистості в зв'язку з її життєвими проблемами [10].

Система ціннісних орієнтацій визначає сторону спрямованості особистості і складає основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя".

Найбільш розповсюдженою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтації М. Рокича, основана на прямому ранжуванні списку цінностей [16].

М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

термінальні - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування важить того, щоб до неї прагнути;

інструментальні - переконання в тому, що будь-який образ дій або властивість особистості є кращим у будь-якій ситуації.

Цей розподіл відповідає традиційному розподілові на цінності-цілі і цінності-засоби.

Достоїнством методики є універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження й обробці результатів, гнучкість - можливість варіювати як стимульний матеріал (списки цінностей), так і інструкції. Істотним її недоліком є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості. Тому особливу роль у даному випадку відіграє мотивація діагностики, добровільний характер тестування і наявність контакту між психологом і досліджуваним.

Аналізуючи ієрархію цінностей, варто звернути увагу на їх згрупування досліджуваним у змістовні блоки за різними характеристиками. Так, наприклад, виділяються "конкретні" і "абстрактні" цінності, цінності професійної самореалізації й особистого життя і т.д. Інструментальні цінності можуть групуватися в етичні цінності, цінності спілкування, цінності справи; індивідуалістичні і конформістські цінності, альтруїстичні цінності; цінності самоствердження і цінності прийняття інших і т.д. Це далеко не всі можливості суб'єктивного структурування системи ціннісних орієнтації. Психолог повинний спробувати вловити індивідуальну закономірність. Якщо не вдається виявити жодної закономірності, можна припустити несформованість у респондента системи цінностей або навіть нещирість відповідей.

Методика створена Т.Лірі використовується для дослідження уявлень суб`єкта про себе та ідеальне „Я”, а також для вивчення взаємовідносин в малих групах. За допомогою даної методики виявляють переважаючий тип ставлення до людей в самооцінці та взаємооцінці. Схема Т.Лірі базується на припущенні, що чим ближче результати досліджуваного до центра кола, тим сильніше взаємозв`язок цих двох змінних. Опитувальник містить 128 оцінних суджень, яз яких в кожному по 8 типів ставлень утворюють 16 пунктів, впорядкованих за зростаючою інтенсивністю. Методика складена так, що судження спрямовані на виявлення будь-якого типу ставлення, розміщені не підряд, а в особливому порядку: вони згруповані по 4 і повторюються через однакову кількість визначень. При обробці підраховується кількість ставлень кожного типу.

Методика Дембо-Рубинштейна була розроблена для визначення рівня самооцінки людини. Самооцінка є складним динамічним особистісним утворенням, особистісний параметр розумової діяльності. Вона виконує перш за все регулятивну функцію.

Методика (ціннісний опитувальник) Шварца являється найбільш прийнятним для досліджень динаміки зміни цінностей як у популяції в зв'язку зі змінами в суспільстві, так і для особистості в зв'язку з її життєвими проблемами.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософії життя".

Дослідження проводилось в період з 10 жовтня 2007 по 1 грудня 2007 року. Воно проводилось анонімно, кожному з опитаних присвоювався порядковий номер від 1-го до 50-го. Таким чином забезпечувалась анонімність. Кожен з опитаних заповнював бланк добровільно та самостійно. Дане дослідження було проведено серед хворих на невротичні розлади.

Кількість осіб, що взяла участь у дослідженні складала 50 осіб, серед яких 25 – жіночої статі та 25 чоловічої, віком від 38 до 50 років.

В дослідженні приймали участь хворі, які працюють за різними спеціальностями: працівники технічних спеціальностей (програмісти, зварювальники), економічного спрямування (менеджери), начальники відділів, старші наукові співробітники, підсобні працівники. Дослідження проводилося в невеликих групах по 5 – 10 осіб, в 5 етапів. Кожна наступна методика проводилась в усіх групах з інтервалом у 5 днів.

3.2 Психологічні характерситики досліджених хворих соматичного профілю: гіпертонічнa хворобa, виразковa хворобa шлунку і 12-палої кишки, ішемічнa хворобa серця

Андрій Сергійович. Чоловік 32 років із середньою фаховою освітою. Одружений не був, дітей немає. Знаходиться у стані розпачу і надмірної дратівливості. Уже три роки пересувається за допомогою милиць та інвалідної коляски. Переніс декілька операцій на стопі, включаючи ампутацію пальців, ускладнену впливом цукрового діабету, яким хворіє з дитинства. Останнім часом почалися ускладнення з серцем, напади болю.

Єдиною близькою людиною для нього є мати, яка заміняє йому і дружину, і подругу і терпить різкі зміни настрою - від ніжного смутку до лютого гніву. Пацієнт знає важкість свого захворювання і те, що йому ще недовго залишилося жити, але він не хоче, щоб до нього приходили друзі, сестра і бачили його в такому стані.

Мати Андрія. Жінка 52 років, що з дитинства пережила багато труднощів, виросла без батька, одружена з чоловіком, якого не кохає, з яким не розлучається через дітей. їм вона присвятила все своє життя, і не уявляє його без сина. Робить усе, щоб продовжити життя свого сина.

Батько Андрія. Дуже таємнича, педантична і жадібна людина 54 років. Працює на заводі майстром. Любить усіх повчати. Ретельно приховує свій емоційний стан. Підтримує з усіма прохолодні стосунки.

Сестра Андрія. Молода жінка 33 років. Живе окремо з чоловіком і двома дітьми. Час від часу приїжджає провідати брата, але все ускладнюється нетерпимістю матері до зятя, і ці зустрічі закінчуються частими сварками. Потребує підтримки матері, тому що знає, що чоловік їй уже три роки зраджує, і живе з іншою жінкою.

Психолог.

Місце події: міська лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: сестра Андрія звертається до психолога з проханням пом'якшити і полегшити реальну ситуацію, знизити дратівливість брата і тим самим допомогти матері. Робота може вестися в напрямку прийняття хвороби пацієнтом і його матір'ю, зі страхом смерті й оптимізацією міжособистісних відносин.

Антоніна Андріївна. Жінка 50 років приємної зовнішності, у минулому педагог з двома вищими освітами. Два роки тому перенесла складну хірургічну операцію на серці. Крім того, страждає на бронхіальну астму. Впевнена, що після операції ставлення чоловіка до неї дуже змінилося, хоч зовні все нібито гаразд. Відчуває, що чоловік все більш віддаляється від неї і досі разом з нею тільки через її стан здоров'я. Зараз знаходиться у стані глибокого стресу, бо дізналась, що в чоловіка є інша жінка, значно молодша за неї. Ще більше замкнулася в собі, не впевнена як краще діяти.Чоловік пацієнтки. 56 років, добрий турботливий. Рік як на пенсії, майже весь час присвячує роботі в садибі та хворій жінці. Вже давно зустрічається з жінкою 42 років і має до неї глибокі почуття. Але не хотів би завдавати болю своїй дружині, з якою разом прожили майже 30 років. Інша жінка нічого не вимагає від нього, отже, він не поспішає з прийняттям важливого рішення.

Дочка пацієнтки. 30 років, заміжня, має сина 10 років та доньку-немовля, з якою сидить вдома в декретній відпустці. Тільки останні 5 років живе з чоловіком та дітьми окремо від батьків. Давно дізналася, що батько зраджує матір. Не розуміє чому матір досі мириться з цим. До батька ставиться неприховано негативно, відкрито звинувачує його в погіршенні стану здоров'я матері. Впевнена, що батько ніколи її з матір'ю не любив по справжньому. Зла на батька через те, що має сплачувати лікування для матері, оскільки він "не спроможний забезпечувати свою дружину". За характером неврівноважена та образлива.

Чоловік дочки. Молодий чоловік 32 років, любить свою дружину, сам забезпечує свою сім'ю. Підтримує дружину в її ставленні до її власних батьків. Ще складніша ситуація між його сім'єю та його батьками. За ініціативою дружини припинено будь-які стосунки з батьками чоловіка. Ззовні ця ситуація його влаштовує, але насправді він дуже стомився від нескінченних конфліктів і суперечок.

Психолог.

Місце події: онкологічна клініка, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Пацієнтка звертається до психолога із проханням допомогти вирішити складну життєву кризу, що сталася в її сім'ї, та прийняти важливе рішення, яке б принесло їй полегшення.

Ольга Іванівна. Молода жінка 38 років. Одружена три роки, цінує та кохає свого чоловіка. Ольга тільки-но перенесла хворобу – інфаркт міокарду, після виходу з лікарні пройшло три місяці. Після цього вона дізнається про те, що вона вагітна. Ольга та її чоловік вже давно мріяли мати дітей, але лікарі не радять їй зберігати вагітність, потрібно штучно перервати її (хвороба може негативно вплинути на її здоров'я та здоров'я майбутньої дитини). Ольга не погоджується з порадою лікарів, а бажає спробувати народити дитину. Чоловік підтримує думку Ольги, з приводу цього постійно конфліктують з матір'ю.

Чоловік Ольги. Дмитро. 30 років. Кохає свою дружину. Зрадів, коли дізнався про вагітність дружини, підтримує її думку, що потрібно спробувати народити дитину.

Мати Ольги. 53 роки. Турбується за здоров'я своєї доньки і підтримує думку лікарів, що потрібно перервати вагітність. Вважає, що донька та її чоловік не повинні поспішати та ризикувати, все їхнє життя попереду. З цього приводу постійно конфліктує з донькою та її чоловіком (які, на її думку, не розуміють всієї проблеми).

Психолог.

Місце події: лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини:

Мати постійно конфліктує з донькою та її чоловіком, наполягає на тому, щоб донька звернулася до медичного психолога і спробувала владнати проблему.

Валентина Андріївна. Жінка 45 років, працює бібліотекарем. Вдова. Весела, компанійська, обожнює свою онуку. Після нещасного випадку (пожежі) лежить у лікарні з великими опіками на обличчі. Знаходиться в роздратованому стані, не хоче нікого бачити: ні родичів, ні лікарів. Не сприймає ситуацію адекватно.

Син Валентини Андріївни. Молодий чоловік ЗО років. Переживає за матір. Вимагає не чіпати матір. Вірить у те, що вона сама все переживе, що цей стан матері є тимчасовим. Вважає, що якось усе владнається, що треба дати матері спокій, не турбувати відвідуваннями та розмовами про краще майбутнє.

Дружина сина. 25 років, молода, дуже активна жінка. Прагне допомогти свекрусі, незважаючи на заборону чоловіка. Вважає, що треба звернутися до спеціалістів, що все можна виправити. Головною причиною поганого самопочуття свекрухи вважає те, що її оточують слабкі духом люди. Такою людиною вважає, насамперед, сестру хворої свекрухи.

Сестра Валентини Андріївни. Жінка 60 років. Дуже переживає за сестру. Плаче, коли її бачить. Вимовляє лише одну фразу: "Ой, що ж тепер буде?" Дуже бідкається.

Психолог.

Місце події: лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: До психолога звернулась невістка пацієнтки з проханням допомогти Валентині Андріївні подолати кризу.

Надія Василівна. Жінка 45 років, має вищу педагогічну освіту. Переживає почуття гіркої втрати, через те, що недавно несподівано пішов з життя її чоловік, з яким вони прожили мирно й у злагоді 25 років. Вона не бачить наразі сенсу власного життя і не хоче боротися за нього. За проханнями родини погоджується звернутися до психолога за порадою.

Донька Надії Василівни. Дівчина 20 років, любляча та лагідна. Вона й сама переживає горе, що сталося, але більше намагається допомогти матері. Зверталася за порадами до декількох лікарів-невропатологів з проханням медикаментозно допомогти вийти із стану депресії і врешті вирішила звернутися із матір'ю до психолога, бо вважає, що це остання надія на одужання матері. Саме вона привела матір до психолога.

Син Надії Василівни. Молодий чоловік 25 років. Йому дуже важко дивитися на муки матері (і душевні, і фізичні), тому він погоджується йти на все, аби їй допомогти.

Психолог.

Місце події: районна лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Донька пацієнтки звертається до психолога з проханням допомогти її матері, яка знаходиться в дуже тяжкому депресивному стані. Зі слів доньки її мати зараз знаходиться в лікарні, бо в неї розвинулась виразка шлунка, і загальні показники залишають бажати кращого. Усі загострені хвороби прогресують з такою швидкістю, що саме лікарі порадили їй звернутися до психолога. Дочка просить психолога допомогти подолати матері кризу і повірити в майбутнє, у свої сили.

Володимир Григорович. Чоловік 46 років, атлетичної статури, сильний, спритний. У минулому займався мотоболом. Після того, як залишив спорт, набрав зайвої ваги, почав палити, вживати алкоголь. Оптиміст по натурі, веселий, комунікабельний, холеричний за темпераментом. Обіймає посаду завідувача хірургічним відділенням у міській лікарні, любить свою роботу, багато працює. Володимир одружений, має двох дорослих дітей - дочку та сина, які мають власні сім'ї й живуть окремо від батьків.

Одного разу з ним стався серцевий напад, лікарі швидкої допомоги діагностували широкий інфаркт міокарда. На щастя, Володимир був врятований колегами, довгий час проходив лікування і реабілітацію.

Зараз знаходиться у стані тяжкої депресії, через те, що лікарі обмежили його в роботі, фізичній діяльності, статевих стосунках та вживанні звичних доз алкоголю. Відчуває розпач, не бачить смислу жити далі, не хоче бачити нікого.

Дружина Володимира, його однолітка, чуйна, доброзичлива жінка. Свій шлюб завжди вважала щасливим, пишається своїм чоловіком. Зараз страждає, відчуває збентеження: хвороба чоловіка є несподіваною для неї, тому що Володимир ніколи не скаржився на здоров'я. Вона прагне весь час бути біля коханого чоловіка і не розуміє, чому він не хоче бачити її зараз і відштовхує піклування.

Психолог.

Місце події: міська клінічна лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Дружина Володимира звертається до психолога із запитом знайти контакт із чоловіком, допомогти йому знайти сенс у нинішньому житті.

Віктор Миколайович. Красивий, міцної статури чоловік 42 років. Веселий, комунікабельний. Про таких кажуть "улюбленець долі та жінок". До життя завжди ставився легковажно. Був у шлюбі півроку. Зараз неодружений, більше року не підтримує стосунків з жінками. Знає, що в іншому місті у нього є дванадцятирічний син, з яким Віктор не має ніяких стосунків, так само, як і з матір'ю. Ніколи не допомагав їм матеріально, з приводу чого ніколи не переживав мук сумління. У Віктора є мати, батько дуже давно помер від хвороби. Несподівано для себе Віктор потрапив в автомобільну аварію, у якій дуже пошкодив ногу. Був госпіталізований до судинного відділення обласної лікарні з післятравматичною гангреною правої гомілки, де йому ампутували ногу на рівні середньої третини стегна.

Знаходиться у стані стресу, сприймаючи те, що з ним сталося, як божу кару, яка символізує кінець життя. Після першої невдалої спроби ходити за допомогою милиць, вирішив вчинити суїцид, намагався вистрибнути у вікно з восьмого поверху.

Мати Віктора, жінка 64 років, яка вже тривалий час живе з почуттям сорому за сина і за себе, що не змогла виховати його гідною людиною. Майже постійно плаче, не відходить від сина ні на мить. З одного боку, жаліє єдиного сина, з другого, вважає його нікчемним. Мати вговорює сина звернутися за допомогою до психолога.

Психолог.

Місце події: обласна багатопрофільна клінічна лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Віктор, відчуваючи повну безпорадність і відчай, звертається до психолога із запитанням: чи є для нього сенс жити далі?

Марія Іванівна. Жінка 48 років, заміжня, живе разом з чоловіком та сином. Працює бухгалтером у приватній фірмі. Місця роботи ніколи не міняла. Страждає гіпертонічною хворобою, яка стала стрімко розвиватися вісім років тому. Артеріальний тиск став різко підвищуватися (до 200/110 мм рт ст при індивідуальній нормі - 170/80 мм рт ст), з'явилась задишка, запаморочення.

Лікування Марія Іванівна проходить дома. Дуже боїться втратити прихильність родини і близьких людей, у тому числі і роботу. Постійно знаходиться в напрузі, часто проявляє агресивність, дратливість. У дитинстві була агресивною дитиною. Марія Іванівна відповідальна, працелюбна, поступлива людина, але постояти за себе не може.

Чоловік Марії Іванівни, 59 років, працює електриком на заводі «Запоріжсталь». Запальний, дратівливий і одночасно поступливий та безініціативний. Прислухається до порад дружини і приймає важливі рішення разом з нею. У ситуації хвороби дружини налаштований на боротьбу.

Син Марії Іванівни - 24 роки. Вчиться у ЗНТУ. Живе з батьками, не одружений. Людина відповідальна, активна, ввічлива, але не самостійна, тривожна, невпевнена в собі. Дуже занепокоєний станом матері, бажає допомогти.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звертається син Марії Іванівни. Причина звернення - відчуття провини перед матір'ю. Звинувачує себе в тому, що не може допомогти їй видужати.

Володимир Олександрович. Чоловік 33 років, має вищу технічну освіту, одружений, виховує двох дочок. Перебуває в післяопераційному періоді. Прооперований з приводу перфоративної виразки цибулини дванадцятипалої кишки, ускладненої масивною кровотечею. У Володимира сильний, вольовий характер, він рішучий, у різних життєвих ситуаціях завжди приймає рішення і дотримується його.

Перебуває у пригніченому стані, обумовленому своїм безпорадним станом та повною залежністю від дружини, яка за ним доглядає.

Ольга. Дружина Володимира. Жінка 32 років, має середню технічну освіту. Працьовита і наполеглива жінка. Добра і чуйна. Починаючи з екстреної госпіталізації чоловіка до лікарні і весь післяопераційний період, перебуває біля чоловіка, виконуючи роль доглядальниці.

Збентежена настроєм чоловіка, турбується за його стан.

Психолог.

Місце події: міська клінічна лікарня, хірургічне відділення, палата, у якій перебуває Володимир.

Запропоновані обставини: до психолога звертається Володимир. Він схвильований своєю теперішньою безпорадністю (неможливістю підніматися, ходити, обслуговувати себе), збентежений думками про те, що дружина може змінити ставлення до нього, вважаючи його слабким.

Тетяна Василівна. Жінка 46 років, все життя тяжко працювала на металургійному комбінаті, у 45 років вийшла на пенсію. Має чоловіка, доньку 29 років (розлучена, має дитину - дочку дев'яти років), сина 36 років (одружений, двоє дітей: хлопчики 7 та 11 років). Тиждень тому взнала про страшний діагноз: рак прямої кишки. Усвідомлює, що попереду важка операція. Вважає, що вона лише відтягне найстрашніші очікування, і що смерть з цим діагнозом є неминучою.

Олексій Іванович, чоловік Тетяни Василівни, 58 років. Не може повірити в те, що відбулося в їх завжди щасливій родині. Вважає, що дочка деякою мірою винна у хворобі дружини, оскільки вона міклр іне змогла побачити симптоми хвороби раніше. Безмежно пишається сином і вважає його гордістю родини. Дуже любить всіх онуків, завжди балує їх і захищає перед батьками.

Галина, донька Тетяни Василівни. Дуже любить батьків, частково відчуває провину перед матір'ю. Перебуває у стані глибокого розпачу, але намагається зробити все, що від неї залежить, щоб допомогти матері. Обожнює доньку. З чоловіком розлучилась через те, що сама має сильний, трохи чоловічий характер. Однаково любить батька і матір, поважає і любить брата і членів його сім'ї.

Віталій, син Тетяни Василівни. Має міцну і практично ідеальну сім'ю, підприємець, багато в чому допомагає родині. Нікого не звинувачує в тому, що відбувається, перебуває у стані глибокого емоційного потрясіння, не може примиритися з таким страшним діагнозом матері.

Психолог.

Місце події - онкологічний диспансер, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Пацієнтка звертається до психолога, за рекомендацією лікуючого лікаря, який направив до нього сім'ю Тетяни Василівни з метою подолання психологічної кризи і хоча б часткового відновлення емоційної рівноваги членів родини, а також підготовки пацієнтки та її близьких до операції та можливих її наслідків.

Юрій Юрійович. Чоловік 37 років, має середню спеціальну освіту. Одружений, має двох дітей: 6 і 19 років. Звернувся до лікаря зі скаргами на сильний біль у серці. Був встановлений діагноз: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, аритмія. Півроку лікується в кардіолога. Перебуває у пригніченому, тривожному стані через страх серцевих нападів, наслідком яких може статися інфаркт і смерть .

До появи хвороби був оптимістичним, життєрадісним, усміхненим, любив веселі, шумні компанії, палив, був «душею» компанії, полюбляв гуляння. До захворювання ставиться насторожено. Хвороба лякає його, і він активно почав боротися з нею - кинув палити, пити.

Зіна, дружина Юрія, жінка 37 років, домогосподарка. Декілька років тому пережила реактивну депресію, пов'язану з несподіваною смертю матері, яку дуже любила. Перебувала на лікуванні в обласній психіатричній лікарні. Під час хвороби чоловік підтримував її, допомагав, був свідком неодноразових нападів. У цій ситуації вона не ставиться серйозно до хвороби чоловіка, вважає, що все незабаром минеться.

Катя, старша донька, 17 років, старшокласниця, не приділяє ніякої уваги стану батька, не хаче опікуватися його переживаннями.

Марина, молодша донька, 12 років. Дівчинка знає про те, що її батько хворіє, але не звертає на це особливої уваги і також вважає, що він незабаром одужає. Дитина відвідує психолога у зв'язку з нервозністю і порушеннями сну.

Місце події: кабінет психолога.

Запропоновані обставини: До психолога звертається Юрій за рекомендацією лікуючого лікаря. Він і сам вважає це за необхідне, адже розуміє значимість пережитих ним наслідків хвороби дружини. Але він звинувачує не її у своїй хворобі, а себе за слабкість, нездатність гідно вийти із складної ситуації. Його пригнічує те, що сумна подія - смерть тещі, не може завершитись, а тягне за собою численні неприємні наслідки.

Аркадій, чоловік віком 38 років, директор приватної фірми, одружений, має двох синів 15 та 17 років, для яких хоче бути взірцем того, що попри хвороби, багато чого міг досягнути.

У 1975 році, у віці семи років йому був встановлений діагноз -бронхіальна астма. З дитячого віку неодноразово проходив стаціонарне лікування. З 1994 року регулярно приймає бронхолітики, протягом восьми років проходить лікування в санаторії «Солотвіно» разом з молодшим сином, який із семирічного віку теж хворіє на бронхіальну астму. Аркадій переживає провину через хворобу сина, вважає, що саме захворювання сина на бронхіальну астму є причиною псування його характеру і погіршення стосунків з ним. Пригнічений тим, що дедалі більше не може впливати на зухвалу і безтактну поведінку сина. Тяжкий емоційний стан як наслідок конфліктів з сином часто викликає напади задухи, страх померти від неї, а після - відчай.

Діти клієнта: їх характери абсолютно протилежні. Старший син доброзичливий, він із задоволенням в усьому допомагає батькові, піклується про стан його здоров'я, готується до вступу до вищого навчального закладу. Молодший налаштований вороже майже до всіх рідних. Вважає себе жертвою хворобливої спадковості. Не хоче вчитися, всіляко уникає будь-яких доручень. Страшенно боїться батькових нападів задухи, говорить, що після них і в нього починається те ж саме.

Тамара, дружина клієнта, їй 36 років, має педагогічну освіту, але працює менеджером у тій же фірмі. Любить свого чоловіка, з розумінням ставиться до його хвороби і хвороби дитини. Підтримує їх. Вважає себе оптимісткою.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звертається Аркадій із проханням допомогти знайти шлях до сина, допомогти сину стати гідною людиною.

Борис Петрович, чоловік 49 років, одружений, має двох дорослих дітей. Працював у науково-дослідному інституті провідним інженером. Був веселою життєрадісною людиною. Рік тому потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої в нього був зламаний хребет. Після травми - паралізувало обидві ноги, пересувається в інвалідному візку. Тривалий час перебуває у пригніченому стані через обмеження фізичних можливостей і больовий синдром. Його турбує постійний невгамовний біль у хребті. Дуже болісно переживає свою фізичну безпорадність. Боїться того, що стане тягарем для дружини. Не вірить у те, що лікування може допомогти стати на ноги.

Ольга Павлівна, дружина Бориса Петровича, жінка 43 років, має педагогічну освіту, викладає у школі. Оптимістично налаштована, вірить, що в результаті (хоча і тривалої) фізичної реабілітації чоловік зможе сам ходити, витрачає багато сил на моральну підтримку чоловіка.

Діти клієнта живуть в інших містах, іноді відвідують батьків. Намагаються допомагати грошима, організацією для батька консультацій кваліфікованих фахівців.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звернувся Борис Петрович із проханням допомогти йому відновити прагнення жити, повернути оптимізм, бажання відновити свій соціальний статус.

Статистичний аналіз результатів, які були одержані в ході дослідження, був проведений за допомогою стандартної процедури математико-статистичного аналізу.

В результаті обстеження хворих на серцево-судині та хірургічні патології виявлено такі закономірності характеру та особистісного розвитку. Аналіз даних дозволив зробити такі висновки, що у чоловіків з серцево-судинними захворюваннями переважають такі типи характеру: істеричний та епілептоїдний, а серед жінок – астенічний та паранойяльний.

Таким чином, в ході емпіричного дослідження було виявлено, що стратегії спілкування чоловіків і жінок суттєво відрізняються. Найбільш виражені такі стилі:

Таблиця 1. Стратегії спілкування чоловіків і жінок

Чоловіки	Жінки
Інтелектуальний Конформний Неегоїстичний Авторитарний Імпульсивний Гедоністичний Дружелюбний	Агресивно-діловий Нормативно-рольовий Контролюючий Імпульсивний Маніпулятивний Егоїстичний Раціональний

У чоловіків переважаючим виявився експресивний стиль спілкування, а у жінок інструментальний. Це можна пояснити спираючись на вікові особливості досліджуваних. Жінки у віці від 38 до 50 років потребують більшого самоствердження в особистому житті та суспільстві, вони намагаються зайняти вагоме та соціально значиме місце в суспільстві. У чоловіків ці соціально-психологічні процеси проходять значно пізніше, для самореалізації та самоствердження чоловікам також потрібні вагомі стимули (цікава робота, власна справа, сім`я).

Таблиця 2 Результати проведення методики „Ціннісний опитувальник Шварца”

№ п/п	Назва шкали	Середнє значення рангу цінності за повною вибіркою
1.	Насолода	5,70
2.	Досягнення	5,05
3.	Соціальна влада	4,97
4.	Самовизначення	4,25
5.	Стимуляція	4,80
6.	Конформізм	5,30
7.	Соціальність	5,02
8.	Безпека	6,25
9.	Зрілість	5,90
10.	Підтримка традицій	5,18
11.	Соціальна культура	4,65
12.	Духовність	5,10
13.	Соціалізація	3,95
14.	Адиктивна незалежність	3,52
	Кількість чоловіків	10
	Кількість жінок	10
	Всього	20

Слід відзначити, що по-перше, помітимо, що розподіл перемінної „соціалізація” зміщений убік низької соціалізації. Це пояснюється тим, що приблизно половина вибірки – пацієнти, які мають середній та низький рівень соціального забезпечення. Відзначимо також, що у соціалізація займає останнє за рангом місце. Аналізуючи загальну ситуацію у виборці можна сказати, що на першому місці за значимістю знаходиться безпека, зрілість та насолода.

Таблиця 3. Середнє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпечення

№ п/п	Назва шкали	Середнє значення цінності за групою з високим рівнем соціального забезпечення
	Насолода	5,10
	Досягнення	4,72
	Соціальна влада	6,05
	Самовизначення	5,17
	Стимуляція	3,20
	Конформізм	5,20
	Соціальність	5,02
	Безпека	7,25
	Зрілість	4,90
	Підтримка традицій	3,18
	Соціальна культура	5,65
	Духовність	3,10
	Соціалізація	3,95
	Адиктивна незалежність	5,52
	Кількість чоловіків	5
	Кількість жінок	5
	Всього	10

Таблиця 4. Середнє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення

№ п/п	Назва шкали	Середнє значення цінності за групою з низьким рівнем соціального забезпечення
1.	Насолода	6,25
2.	Досягнення	3,55
3.	Соціальна влада	3,15
4.	Самовизначення	5,17
5.	Стимуляція	6,20
6.	Конформізм	4,25
7.	Соціальність	3,90
8.	Безпека	7,25
9.	Зрілість	6,20
10.	Підтримка традицій	4,1
11.	Соціальна культура	3,70
12.	Духовність	3,65
13.	Соціалізація	3,95
14.	Адиктивна незалежність	5,52
	Кількість чоловіків	10
	Кількість жінок	10
	Всього	20

На основі одержаних результатів можна зробити висновок, що ціннісні орієнтації пацієнтів з високим та низьким рівнем соціального забезпечення дещо відрізняються. Пацієнти з високим рівнем соціалізації головними вжитті вважають безпеку, насолоду, соціальну владу та соціальну культуру. Низька соціалізація пацієнтів сполучена з домінуванням тріади мотиваційних типів стимуляція, насолода, зрілість. Значимість безпеки виявиться недостатньої для того, щоб стриматися від прагнення до цікавого життя. Тому, що стимуляція вища цінність, що власне тому і тільки тому називається стимуляцією, що викликає сильну емоцію інтересу. А насолода (друга за значимістю цінність), забезпечить винагороду за досягнутий інтерес. При низької соціалізації прагнення до незалежності може бути реалізоване як адиктивна поведінка.

3.3 Психологічні рекомендації щодо формування стратегії життя пацієнтів із соматичними хворобами

Тренінг-партнерського спілкування

Мета: підвищення компетентності у спілкуванні, розвиток вербальних і невербальних способів спілкування, осмислення взаємодії з позиції партнерства, розвиток здатності до ігрової поведінки, актуалізація конструктивних засобів взаємодії.

Цей тренінг використовується з хворими на серцево-судинні захворювання та хірургічні патології (гіпертонічній хворобі, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, ішемічній хворобі серця).

Хід заняття

І. Етап знайомство (пізнання один одного в іншому ракурсі)

Усі учасники стають у коло.

Інструкція: „Зараз кожен з нас зробить крок уперед, скаже своє ім'я й одночасно продемонструє якийсь жест. Після цього повернеться на своє місце. Тоді ми вже всі разом зробимо крок уперед і постараємося точно повторити жест, ім'я та інтонацію, з якою воно було вимовлене. Зробивши крок назад, повернемося на свої місця”.

Запитання після завершення: „Чи були у вас труднощі? Який жест вам запам'ятався? Чи важливі жест та інтонація у спілкуванні?”

ІІ. Етап Створення працездатності в групі

„Безоцінковий опис”

Вправа виконується в парах. Пари сідають так, щоб не заважати одна одній.

Інструкція: „Кожному з вас дається 4 хвилини, протягом яких ви повинні розповісти своєму партнерові про нього. Розповідь треба починати словами: „Я бачу перед собою...” — і далі безоцінково описуйте зовнішній вигляд ваших партнерів. Ваші висловлювання мають бути констатуючими. Заборонені вирази, які несуть у собі оцінку: „Приємна зовнішність”, „Красиві очі”, „Гарна усмішка” тощо. Ті, кого описують, будьте уважні! Якщо партнер допустить помилку, скажіть йому про це. Під час виконання завдання говорити потрібно весь відведений час. Після мого сигналу ви поміняєтеся ролями, і ті, хто слухали, описуватимуть партнерів”.

Запитання після завершення виконання вправи: „Складно було виконувати завдання? Багато було виправдань?”

Вправа „Ти в п’ятирічному віці”

А зараз виконаємо ще одну вправу. Вправа виконується в парах, але давайте поміняємося парами, так буде цікавіше.

Інструкція: „Кожному з вас дається 5 хвилин для того, щоб розповісти своєму партнеру, яким він (ваш співбесідник) був, на ваш погляд, коли йому було 5 років. При цьому можна казати не тільки про зовнішній вигляд, а й особливості поведінки, характеру”.

Після завершення першої п'ятихвилинки тому учаснику, який слухав оповідання про себе, протягом хвилини пропонують розповісти партнеру, що в його словах відповідало реальності, а що ні.

Запитання після завершення виконання вправи: „Чи дійсно ви відповідали описам?”

Рефлексія досвіду, набутого в процесі виконання цих двох вправ, дає змогу обговорити:

1) труднощі, які були в учасників, коли вони безоцінково описували іншу людину та не характеризували її особистісні якості;

2) прагнення перенести свій досвід на іншу людину, приписати їй те, що властиве нам, тощо.

Обговорення.

Висновки психолога: „При описі інших людей, ми часто використовуємо складені стереотипи, не зважаємо на особистості що збіднює наше спілкування і зменшує можливості для розуміння один одного. Треба намагатися бачити індивідуальність неповторність, а не стандартну „дівчинку” або „хлопчика”. Ми схильні приписувати іншим власні почуття, прагнення, а це заважає розумінню, оскільки перед нами досить таки часто трапляються люди з відмінною від нашої вдачею, іншою мотивацією, переконаннями”.

ІІІ. Етап вправи змістового плану

Вправа „Хто дивиться недоброзичливо”

Інструкція: „Попрацюємо над проблемою встановлення контакту й виконаємо таку вправу. Нехай хтось (хто саме, вирішимо пізніше) вийде за двері. Коли він повернеться, то повинен визначити, хто з учасників дивиться на нього недоброзичливо. При цьому всі ми повинні користуватися невербальними засобами”.

Учасник виходить за двері, після чого група визначає, хто буде дивитися недоброзичливо. Після цього запрошують людину, що була за дверима, і вона, підходячи до кожного, визначає бажання учасників вступити в контакт.

Обговорення.

В обговоренні результатів вправи звертають увагу на ознаки, які були визначальними у встановленні бажання контактувати, на труднощі, що виникли.

Запитання для обговорення: „На що ти (людина, яка була за дверима) найперше звертала увагу? Як на твою думку виглядає людина. Яка не бажає спілкуватися? Що заважало визначити чи готова людина до спілкування?”

Вправа „Спілкування в різних позиціях”

Давайте тепер спробуємо визначити важливість пози при спілкуванні.

Ця вправа також виконується в парах (швиденько шукаємо собі пару, обираємо тих з ким ще не працювали).

Інструкція: „Вам дається 6 хвилин на спілкування на тему: „Які якості особистості важливі для спілкування”. Під час спілкування ми будемо міняти положення. Зараз давайте повернемося один до одного спиною й розпочнемо бесіду”.

Учасники кілька хвилин спілкуються, сидячи спиною один до одного, по 1,5 хвилини — один сидячи, другий стоячи і навпаки (обличчям один до одного), 1,5 хвилини — сидячи обличчям один до одного.

Під час обговорення можна поставити запитання про те, у якому положенні проведення бесіди було найкомфортнішим. Після обговорення -- висновок про важливість рівних позицій учасників, відсутність між ними бар'єрів і знаходження очей на одному рівні.

Вправа „Попрохай чаю в провідника”

Інструкція: „Зараз ми розіграємо ситуацію, яка може трапитися в житті. Нехай троє осіб вийдуть за двері, з ними їхнє завдання буде проговорено окремо. З тих, хто залишився, потрібен іще один учасник. Вам таке завдання: ви — провідник у поїзді, через 10 хвилин закінчується ваша зміна і потрібно до того часу написати звіт. Зараз до вас зайде новий пасажир, який хоче чаю. Як би вас. не вмовляв, ви повинні чаю не давати, з позицій партнерського спілкування і вам захочеться дати чай, ви можете це зробити”.

Учасникам, які стоять за дверима, дають таку інструкцію: „Ви чекали поїзда та змерзли. Вам дуже хочеться чаю. Попрохайте у провідника чаю так, щоб він вам не відмовив”. (Чай просять по черзі, кожний окремо.) – 3-4 чоловіки.

Після завершення розмови „провідник” розповідає про свої враження, говорить, що спонукало його йти назустріч проханню, а що заважало.

Обговорюється, що сприяє досягненню успіху в ситуації. Учасники можуть називати такі моменти: розуміння інтересів співбесідника й урахування їх у розмові; хороший емоційний контакт; відкритість тощо.

Вправа „Подарунки”

Усі учасники стають або сідають у коло.

Інструкція: „Нехай кожен із вас по черзі зробить подарунок своєму сусідові ліворуч. Подарунок треба зробити мовчки (невербально), але так, щоб ваш сусід зрозумів, що ви йому даруєте. Поки всі не отримають подарунки, говорити. Усе робимо мовчки. Коли коло замкнеться, в учасника, який отримав подарунок останнім, запитують, що саме він отримав. Якщо у відповідях є розбіжності, треба з'ясувати, у чому непорозуміння, запитати в групи, як вона зрозуміла подарунок.

Обговорення: звертають увагу на закономірності прийому й передачі інформації, умови, що полегшують розуміння в процесі спілкування (виділення суттєвої ознаки „подарунка”, використання адекватних способів невербального спілкування, концентрація уваги на партнері).

ІV. Етап-завершення

Вправа „Коло рук”

Інструкція: „Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові; уявіть, як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається у долоню того, хто сидить праворуч, збагачується його любов'ю та рухається далі по колу. Потім любов повертається, збагачена від сердець інших учасників групи”.

В результаті застосування тренінгів отримали такі особистісні зміни:

- з`являється впевненість у собі,

- підвищується самоповага,

- змінюється ставлення самого себе, друзів, рідних,

- простежується тенденція до реалізації власних здібностей.

Негативними результатами цієї роботи є те, що люди не мають достатньо приймати участь в тренінгах, відвідувати психологів, в основному виявляють недовіру до психотерапевтів, не вірять у допомогу.

ВИСНОВКИ

1.         У теоретичному плані співіснують наукові напрямки, що намагаються трактувати невроз як із психологічної, так і з біологічної (нейрофізіологічної) платформ. Психічною травмою називається життєва подія, що стосується значимих сторін існування людини і приводить до глибоких психологічних переживань. Психічна травма, як подія або ситуація, стоїть в ряді інших життєвих ситуацій. До невротичних розладів можуть приводити як епізоди і ситуації, так оточення і середовище. Психотравмуючими вони стають не тільки в зв'язку з масштабністю або катастрофічністю. При аналізі фактора психічної травми виділяються наступні її характеристики: інтенсивність, зміст, значимість і актуальність, патогенність, гострота появи (раптовість), тривалість, повторюваність, зв'язок із преморбідними особистісними особливостями. У сучасній психологічній і психіатричній літературі, поряд з темпераментом, велике значення в етіопатогенезі неврозів надається й іншим психологічним параметрам людини. Істотними для неврозогенезу є особливості, зокрема, акцентуації характеру. Найбільш відомими соматичними захворюваннями, пов'язаними з психологічним впливом і виявляються крім соматичного, психічними симптомами, є гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, ішемічна хвороба серця і деякі інші. На відміну від терапевтичної патології, при якій патогенним для психічної діяльності стає стан тривалого хронічного захворювання, і зміна системи відносин особистості відбувається поступово, у рамках хірургічної патології відзначається значимість психологічного операційного стресу (передопераційного і постоперационного). Отже, внутрішня картина хвороби є складним психологічним явищем. Вона дуже мінлива, залежить від великої кількості факторів і виникає у хворих у всіх випадках захворювання, як "незначних", так і тяжких хронічних. Незважаючи на значну розбіжність поглядів авторів, які займаються проблемами внутрішньої картини хвороби, змістовні суперечки ведуться в основному або про повноту і точність визначень, або про внесок тих чи інших складових у структуру внутрішньої картини хвороби.

2.         Таким чином, підсумовуючи дані про клінічні прояви темпераменту, можна стверджувати, що усі вони відбивають лише кількісну сторону психічної діяльності. Вони не несуть значеннєвого навантаження, оскільки є біологічним продуктом. Найбільш загальною особливістю темпераменту є його немотиваційний фактор, що визначає поведінку людини, тобто в самому темпераменті не існує спонукальної основи. На відміну від характерологічних і особистісних реакцій, основою яких служить мотиваційний ряд, що ґрунтується на життєвому досвіді, пізнавальному рівні, інтересі і значимості зовнішніх і внутрішніх процесів, реакції на рівні темпераменту носять інстинктивну специфіку. Існує кілька моделей формування психосоматичних розладів: а) психофізіологічна, б) психодинамічна, в) системно-теоретична, г) соціопсихосоматична. Підсумовуючи характерологічні особливості людини, можемо сказати, що на даному рівні психічної індивідуальності значну роль відіграє фактор цілеспрямованого самовиховання психологічних властивостей і якостей, що надалі залишаються практично незмінними і можуть визначати стилі відносини до різних сторін життя, у тому числі до власних хвороб і психологічних проблем.

3.         Дослідження показало, що найбільш поширеними стилями спілкування серед чоловіків є: Інтелектуальний, Комформний, Неегоїстичний, Авторитарний, Імпульсивний, Гедоністичний, Дружелюбний, а серед жінок найбільш поширені Агресивно-діловий, Нормативно-рольовий, Контролюючий, Імпульсивний, Маніпулятивний, Егоїстичний, Раціональний стилі спілкування. Серед переважаючих типів характеру у чоловіків з серцево-судинними захворюваннями виявлено наступні: істеричний та епілептоїдний, а серед жінок – астенічний та паранойяльний. В результаті проведення тренінгів спостерігаються особистісні зміни, які сприяють встановленню псічної рівноваги у пацієнтів. Але є і негативні сторони, які виявляються в тому, що серед пацієнтів панує недовіра до психотерапевтів та значна заклопотаність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Абрамова Г.С. Практическая психология. – М.: Изд-во МГУ, 1997. – 368 с.

2.         Айрапетянц М.Г., Вейн А.М. Неврозы в эксперименте и в клинике. - М., 1982, 272 с.

3.         Александровский Ю.Л. Пограничные психические расстройства. - М., 1993, 400 с.

4.         Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х томах. – М.: Педагогика, 1982. – Т.1. - 340 с., Т.2. – 345 с.

5.         Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. – 280 с.

6.         Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. – СПб.: Еврознак, 2002. - 560 с.

7.         Аронсон Э Общественное животное. - М.: Педагогика, 1998. – 220 с.

8.         Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. – 244 с.

9.         Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 2001. – 295 с.

10.      Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. - Ташкент, 1976.

11.      Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я, 1980. - 165 с.

12.      Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.

13.      Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. - СПб.: Питер, 2000. – 230 с.

14.      Вікова та педагогічна психологія. / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

15.      Гах Й. Етика ділового спілкування. – К.: Либідь, 2005. – 300 с.

16.      Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. – К., 1999.

17.      Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия. // Психологический журнал. – 1997. - № 6. – С. 73 – 83.

18.      Грехнев В.С. Культура психологического общения. - М.: Просвещение, 1990. - 144 с.

19.      Гургенян С.В., Погосова Г.В., Вартанян Ж.Г. и др. Психосоматические соотношения у больных гипертонической болезнью и почечной артериальной гипертонией // Терапевтический архив.– 1995.– Т.67.– № 12.– С.21-25.

20.      Давыдов В.В. Виды общения в обучении. - М.: Просвещение, 1972. – 200 с.

21.      Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.

22.      Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.

23.      Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М., 1990, 576 с.

24.      Коляденко Н.В. Психосоматичні співвідношення при захворюваннях гепатобіліарної системи // Український вісник психоневрології.– 1998.– Т.6.– Вип. 1(16) .– С.9-11.

25.      Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 – 464 с.

26.      Коркина М.В., Елфимова Е.В., Марилов В.В. Пограничные психические нарушения при сахарном диабете // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова.– 1997.– Т.97.– № 2.– С.15-18.

27.      Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 304 с.

28.      Корольчук М.С. Психодіагностика. – К.: Либідь, 2005. - 372 с

29.      Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. 2-е изд. — М.: Медицина, 1984. —272 с.

30.      Лебединский М. С. Очерки психотерапии. 2-е изд. — М.: Медицина, 1971.— 412 с.

31.      Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. – 230 с.

32.      Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. — М.: Международная академия, 1994. —366 с.

33.      Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматический больной на приеме у врача. - Санкт-Петербург, 1994, 245 с.

34.      Максименко С.Д., Шевченко Н.Ф. Психологічна допомога тяжким соматично хворим. – К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України; Ніжин: Міланік, 2007. – 115 с.

35.      Марута Н.А. Невротическая болезнь // Международный медицинский журнал.– 1997.– Т. 3.– № 3.– С.16–19.

36.      Менделевич В.Д. Как предупредить невроз.- Казань, 1988.

37.      Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 1999. – 592 с.

38.      Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.

39.      Москаленко В.В. Соціальна психологія. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

40.      Мурзенко В. А. Групповая психотерапия при неврозах. - В кн.: Групповая. психотерапия при неврозах и психозах. - Л., 1975, С. 77 - 83.

41.      Мягер В. К. Актуальные проблемы психогигиены и психопрофилактики. — В кн.: Психогигиена и психопрофилактика. - Л., 1983, С. 5—8.

42.      Мясищев В. Н. Личность и неврозы. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. — 426 с.

43.      Напреєнко О.К. Соматопсихічні розлади // Український вісник психоневрології.– 1996.– Т.4.– Вип. 5(12) .– С.292-294.

44.      Немов Р.С. Психология. В 3 кн. — М.: Просвещение, 1995.

45.      Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К.: Либідь, 1990. - 191 с.

46.      Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001. - 440 с.

47.      Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. — К.: Академвидав, 2005. – 468 с.

48.      Орбан-Лембрик Л. Е. Соціально-психологічна структура особистості. // Вісник Прикарпатського ун-ту. Філософські і психологічні науки. - Вип. 3. — Івано-Франківськ, 2002. — С. 129 — 138.

49.      Палеев Н.Р., Краснов В.Н., Подрезова Л.А. и др. Проблемы психосоматики и соматопсихиатрии в клинике внутренних болезней // Вестник Российской Академии медицинских наук.– 1998.– № 5.– С.3-7.

50.      Панков Д. В. Рациональная психотерапия. — В кн.: Руководство по психотерапии. - Ташкент: Медицина, 1979, с. 192—205.

51.      Панов А.. Г., Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копылова И. А. Теория и практика аутогенной тренировки. — Л.: Медицина, 1980. — 272 с.

52.      Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. - М., 1996, 464с.

53.      Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. - М., 1995. - 336 с.

54.      Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. - М.: ЭКСМ-Пресс, 2001. - 688 с.

55.      Почебут Л.Г., Чикер В.А. Индустриальная социальная психология. – СПб.: Еврознак, 1997. – 255 с.

56.      Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарник. – М., 1987. – 183 с.

57.      Психологические исследования общения. - М.: Наука, 1985. - 344 с.

58.      Психотерапия. /Под ред. В. М. Банщикова. - М., 1967. — 135 с.

59.      Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. – М.: Владос, 1996. – 529 с.

60.      Рогов Е.И. Психология общения. – М.: ЭКСМ-Пресс, 2001. – 329 с.

61.      Рогов Е.И. Психология отношений мужчины и женщины. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 288 с.

62.      Ротенберг В.С., Аршавский В.В. Поисковая активность и адаптация. - М., 1984.

63.      Свядощ А.М.. Неврозы. - Л., 1982. - 368 с.

64.      Снайдер К. Клінічна психопатологія. – К.: Сфера, 1999. – 236 с.

65.      Сосновикова Ю.Е. Психологические состояния человека, их классификация и диагностика. – Горький, 1975. – 118 с.

66.      Социальная психология. / Под ред. А.Л.Журавлева. – М.: Высш. школа, 2002. – 385 с.

67.      Социальная психология. / Под ред. А.Н. Сухова, А.А.Деркача. – М.: Просвещение, 2001. – 290 с.

68.      Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. - М., 1986. - 384 с.

69.      Трухін І.О. Соціальна психологія спілкування. – К.: Либідь, 2005. – 385 с.

70.      Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М., 1987. - 304 с.

71.      Фурст Д. Невротик, его среда и внутренний мир. - М., 1957 - 376 с.

72.      Цимбалюк І.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник. – К.: В.Д. „Професіонал”, 2004. – 304 с.

ДОДАТКИ

ОПИТУВАЛЬНИК В.М.РУСАЛОВА

Інструкція. Вам пропонується відповісти на 105 запитань. Вони спрямовані на з'ясування вашого звичайного способу поведінки. Спробуйте уявити типові ситуації і дайте першу «природну» відповідь, що спаде вам на думку. Відповідайте швидко і точно. Якщо ви вибрали відповідь «так» - поставте хрестик, якщо вибрали відповідь «ні», то поставте прочерк. Нижче подано повний текст опитувальника і ключі до нього.

Опитувальник подається мовою оригіналу.

1. Подвижный ли вы человек?

2. Всегда ли вы готовы сходу, не раздумывая, включиться в разговор?

3. Предпочитаете ли вы уединение большой компании?

4. Испытываете ли вы постоянную жажду деятельности?

5. Ваша речь обычно медленна и нетороплива?

6. Ранимый ли вы человек?

7. Часто ли вам не спится из-за того, что вы поспорили с друзьями?

8. В свободное время вам всегда хочется заняться чем-либо?

9. В разговоре с друзьями ваша речь часто опережает вашу мысль?

10. Раздражает ли вас быстрая речь собеседника?

11. Чувствуете ли вы себя несчастным человеком, если на длительное время лишены возможности общения с людьми?

12. Вы когда-нибудь опаздывали на свидание или на работу?

13. Нравится ли вам быстро бегать?

14. Сильно ли вы переживаете неполадки в своей работе?

15. Легко ли вам выполнять работу, требующую длительного внимания, большой сосредоточенности?

16. Трудно ли вам говорить очень быстро?

17. Часто ли вы испытываете тревогу, что выполнили работу не так как нужно?

18. Часто ли ваши мысли перескакивают с одной на другую во время разговора?

19. Нравятся ли вам игры, требующие быстроты и ловкости?

20. Легко ли вы можете найти варианты решения известной задачи?

21. Испытываете ли вы чувство беспокойства, что вас не правильно поняли в разговоре?

22. Охотно ли вы выполняете сложную и ответственную работу?

23. Бывает ли, что вы говорите о вещах, в которых не разбираетесь?

24. Легко ли вы воспринимаете быструю речь?

25. Легко ли вам делать одновременно очень много дел?

26. Возникают ли у вас конфликты с вашими друзьями из-за того, что вы сказали им что-то, не подумав заранее?

27. Вы обычно предпочитаете делать дела, не требующие от вас большой энергии?

28. Легко ли вы расстраиваетесь, когда обнаруживаете небольшие недостатки в работе?

29. Любите ли вы сидячую работу?

30. Легко ли вам общаться с разными людьми?

31. Вы обычно предпочитаете подумать, взвесить и лишь потом высказываться?

32. Все ли ваши привычки хороши и желательны?

33. Быстры ли у вас движения рук?

34. Вы обычно молчите и не вступаете в контакты, когда находитесь в офисе малознакомых людей?

35. Легко ли вам переключиться от одного варианта решения к другому?

36. Склонны ли вы иногда преувеличивать в своем воображении негативное отношение близких вам людей?

37. Разговорчивый ли вы человек?

38. Вам обычно легко выполнять дело, требующее мгновенных реакций?

39. Вы обычно говорите свободно, без запинок?

40. Беспокоят ли вас страхи, что вы не справитесь с работой?

41. Легко ли вы обижаетесь, когда близкие люди указывают вам на ваши личные недостатки?

42. Испытываете ли вы тягу к напряженной, ответственной деятельности?

43. Считаете ли вы свои движения медленными и неторопливыми?

44. Бывают ли у вас мысли, которые вы хотели бы скрыть от других?

45. Можете ли вы без долгих раздумий задать щекотливый вопрос другому человеку?

46. Доставляют ли вам удовольствие быстрые движения?

47. Легко ли вы «генерируете» новые идеи, связанные с работой?

48. Сосет ли у вас под ложечкой перед ответственным разговором?

49. Можете ли вы сказать, что вы быстро выполняете порученное вам дело?

50. Любите ли вы браться за большие дела самостоятельно?

51. Богатая ли у вас мимика в разговоре?

52. Если вы обещали что-то сделать, всегда ли вы выполняете свои обещания независимо от того, удобно это вам или нет?

53. Испытываете ли вы чувство обиды от того, что окружающие вас люди обходятся с вами хуже, чем следовало?

54. Вы обычно предпочитаете выполнять только одну операцию?

55. Любите ли вы игры в быстром темпе?

56. Много ли в вашей речи длительных пауз?

57. Легко ли вам внести оживление в компанию?

58. Вы обычно чувствуете в себе избыток силы, и вам хочется заняться каким-нибудь трудным делом?

59. Обычно вам трудно переключиться с одного дела на другое?

60. Бывает ли, что у вас надолго портится настроение, от того что сорвалось запланированное дело?

61. Часто ли вам не спится из-за того, что не ладятся дела, связанные непосредственно с работой?

62. Любите ли вы бывать в большой компании?

63. Волнуетесь ли вы, выясняя отношения с друзьями?

64. Испытываете ли вы потребность в работе, требующей полной отдачи сил?

65. Выходите ли вы из себя, злитесь?

66. Склонны ли вы решать много задач одновременно?

67. Держитесь ли вы свободно в большой компании?

68. Часто ли вы высказываете свое впечатление не подумав?

69. Беспокоит ли вас чувство неуверенности в процессе выполнения работы?

70. Медленны ли ваши движения, когда вы что-то мастерите?

71. Легко ли вы переключаетесь с одной работы на другую?

72. Быстро ли вы читаете вслух?

73. Вы иногда сплетничаете?

74. Молчаливы ли вы, находясь в кругу друзей?

75. Нуждаетесь ли вы в людях, которые бы Вас одобрили, утешили?

76. Охотно ли вы выполняете множество разных поручений одновременно?

77. Охотно ли вы выполняете работу в быстром темпе?

78. В свободное время вас обычно тянет пообщаться с людьми?

79. Часто ли у вас бывает бессонница при неудачах на работе?

80. Дрожат ли у вас руки во время ссоры?

81. Долго ли вы мысленно готовитесь перед тем, как высказать свое мнение?

82. Есть ли среди ваших знакомых люди, которые вам явно не нравятся?

83. Обычно вы предпочитаете легкую работу?

84. Легко ли вас обидеть по пустякам?

85. Обычно вы первым в компании решаетесь начать разговор?

86. Испытываете ли вы тягу к людям?

87. Склонны ли вы в начале поразмыслить, а потом начать говорить?

88. Часто ли вы волнуетесь по поводу своей работы?89. Всегда ли вы платили бы за провоз багажа на транспорте, если бы не опасались проверки?

90. Держитесь ли вы обычно обособлено на вечеринках или в компании?

91. Склонны ли вы преувеличивать в своем воображении неудачи, связанные с работой?

92. Нравиться ли вам быстро говорить?

93. Легко ли вам воздержаться от высказывания неожиданно пришедшей в голову идеи?

94. Предпочитаете ли вы работать медленно?

95. Переживаете ли вы из-за малейших неполадок в работе?

96. Вы предпочитаете медленный спокойный разговор?

97. Часто ли вы волнуетесь из-за ошибок в работе?

98. Способны ли вы успешно выполнять длительную работу?

99. Можете ли вы, недолго думая, обратиться с просьбой к другому человеку?

100. Часто ли вас беспокоит чувство неуверенности в себе при общении с людьми?

101. Легко ли вы беретесь за выполнение новых заданий?

102. Устаете ли вы, когда вам приходится говорить долго?

103. Вы предпочитаете работать с прохладцей, без особого напряжения?

104. Нравиться ли вам разнообразная работа, требующая переключения внимания?

105. Любите ли вы подолгу бывать наедине с собой?

Ключі

Ергічність: ТАК - № 4, 8, 15, 42, 50, 58, 64, 98; НІ - № 27, 83, 103.

Соціальна ергічність: ТАК - № 11, ЗО, 57, 62, 67, 78, 86; НІ -№ 3, 34, 74, 90, 105.

Пластичність: ТАК - № 20, 25, 35, 38, 47, 66, 71, 76, 101, 104; НІ - № 54, 59.

Соціальна пластичність: ТАК - № 2, 9, 18, 26, 45, 68, 85, 99; НІ - № 54, 59.

Темп: ТАК - № 1, 13, 19, 33, 46, 49, 55, 77; НІ - № 29, 43, 70, 94.

Соціальний темп: ТАК - № 24, 37, 39, 51, 72, 92; НІ - № 5, 10, 16, 56, 96, 102.

Емоційність: ТАК - № 14, 17, 28, 40, 60, 61, 69, 79, 88, 91, 95, 97.

Соціальна емоційність: ТАК - № 6, 7, 21, 36, 41, 48, 53, 63, 75, 80, 84, 100.

Контрольні запитання (шкала брехні): ТАК - № 32, 52, 89; НІ - № 12, 23, 44, 65, 73, 82.

Методика Дембо-Рубинштейна

Инструкция. Поставьте крестик на каждой вертикальной линии на уровне, который соответствует развитию данного качества у человека, с которым Вам было бы приятно общаться.

1. Предприимчивость

2. Практичность

3. Организованность

4. Сила воли

5. Самообладание

6. Хитрость

7. Проницательность

8. Предусмотрительность

9. Дальновидность в отношениях

10. Интуиция

11. Выносливость

12. Безошибочность решений

13. Умение ладить с людьми

14. Склонность шутить в беседе, юмор '15. Соблюдение приличий, воспитанность

16. Общительность

17. Умение вести беседу

18. Уверенность в общении

19. Знание себя

20. Знание жизни

21. Влиятельность (умение побуждать к принятию решений, изменению точки зрения)

22. Готовность жертвовать для блага других своими личными интересами

23. Оптимизм

24. Способность управлять событиями своей жизни

25. Безалаберность

Укажите свой пол________________

Ціннісний опитувальник Шварца

Інструкція: За допомогою цього опитувальника ми хочемо вивчити цінності нашої культури і порівняти них з цінностями інших культур.

Запитай себе: "Які цінності важливі для мене як керівні принципи в Моєму житті? Які цінності менш важливі для мене?"

Твоя задача: оцінити, наскільки важлива для тебе кожна цінність як керівний принцип у твоєму житті.

Шкала для оцінки:

7 - винятково важлива як керівний принцип Вашого життя цінність; звичайно таких цінностей буває одна-дві;

6 - дуже важлива;

5 - досить важлива;

4 - важлива;

3 - не дуже важлива;

2 - мало важлива;

1 - не важлива;

0 - зовсім байдужна;

-1 - це протилежно принципам, якими Ви керуєтеся

До того, як ти почнеш, прочитай список з 30 цінностей і вибери одну, котра найбільш важлива для тебе, і оціни її важливість „7”. Далі, вибери цінність найменш важливу для тебе й оціни неї -1, 0 або 1, відповідно до її важливості. Потім оціни цінності, що залишилися.

Керівним принципом у моєму житті ця цінність є в такому ступені:

1. □ Рівність16. □ Творчість

2. □ Внутрішня гармонія17. □ Мир в усьому світі

3. □ Влада18. □ Повага до традицій

4. □ Задоволення19. □ Зріле кохання

5. □ Воля20. □ Самообмеження

6. □ Духовне життя21. □ Байдужість до світових проблем

7. □ Відчуття загальності22. □ Безпека сім`ї та близьких людей

8. □ Стабільність суспільства23. □ Суспільне визнання

9. □ Цікаве життя24. □ Єдність з природою

10. □ Сенс життя25. □ Новизна

11. □ Ввічливість26. □ Мудрість

12. □ Багатство27. □ Авторитет

13. □ Безпека нації28. □ Справжня дружба

14. □ Відчуття власної гідності29. □ Світ краси

15. □ Взаємність у стосунках з іншими людьми30. □ Соціальна справедливість

Тепер оціни, наскільки кожна з наступних цінностей важлива для тебе у твоєму житті. Ці цінності виражаються як більш або менш важливі для тебе якості.

До того, як ти почнеш, прочитай список цінностей з 31 по 75 і вибери одну з найбільш важливих для тебе цінностей і оціни її важливість. Далі, вибери цінність, які найбільш суперечать твоїм принципам (або, якщо таких нема, вибери цінність найменшої для тебе важливості) і оціни неї - 1, 0 або 1. Потім оціни цінності, що залишилися.

Важливої в моєму житті ця цінність є в такому ступені:

31. □ Незалежний53. □ Допитливий

32. □ Помірний54. □ Незлобний

33. □ Відданий55. □ Успішний

34. □ Чистолюбивий56. □ Чистий

35. □ Широко мислячий57. □ Впевнений у собі

36. □ Скромний58. □ Не вдаватися до крайнощів

37. □ Сміливий59. □ Трудолюбивий

38. □ Захищаючий природу60. □ Самостійний

39. □ Впливовий61. □ Повноцінний

40. □ Поважаючий батьків62. □ Компетентний

41. □ Цілеспрямований63. □ Ефективний

42. □ Здоровий64. □ Підвладний обставинам

43. □ Здібний65. □ Щирий

44. □ Приймаючий свою участь66. □ Виконавчий

45. □ Чесний67. □ Обов`язковий

46. □ Турботливий про свою репутацію68. □ Думаючий

47. □ Покірний70. □ Працюючий на користь інших

48. □ Розумний71. □ Любить гарно відпочити

49. □ Корисний для інших72. □ Надійний

50. □ Насолоджується73. □ Заслуговує на довіру

51. □ Віруючий74. □ Дослідник

52. □ Відповідальний 75. □ Охайний

Приведемо шкали (мотиваційні домени) С.Шварца. У дужках дане оригінальне найменування (англ.) і номера цінностей за опитувальником. Значення перемінних 1-12 обчислюються як середні значення (ключі основних і додаткових шкал поставляються із системою діагностикою).

1.Насолода (hedonіsm);

2.Досягнення (achіevement);

3.Соціальна влада (socіal power);

4.Самовизначення (seft dіrectіon);

5.Стимуляція (stіmulatіon);

6.Конформізм (restrіctіve conformіty);

7.Соціальність (prosocіal);

8.Безпека (securіty);

9.Зрілість (maturіty);

10.Підтримка традицій (tradіtіon maіntenance);

11.Соціальна культура (сulture specіfіc values);

12.Духовність (spіrіtual).

Гіпотеза авторів полягає в тому, що ці шкали у певному розумінні пов'язані біполярними відносинами і протиріччя в них виникають при виборі суб'єктом суперечливих мотиваційних, цільових і т.п. одиниць.

Список гіпотез про конкретні конструкти дається наступними переліками:

а) 12-ти пара опонентних шкал: 4-6, 9-6, 5-6, 2-7, 1-7, 2-8, 5-8, 1-12, 2-12, 3-12, 4-10, 5-10;

б) 3-х груп сумісних інтересів: індивідуальні (І), колективні (C), подвійні (І, C).

Приведемо список основних доменів разом з цінностями, що до них входять. (Номер цінності даний по її нумерації в опитувальнику. Букви І і К означають відповідно індивідуальні і колективні цінності.

Насолода (І)

4. задоволення (задоволення бажань)

50. наслаждаючийся життям (їжею, сексом, дозвіллям і т.д.)

Досягнення (І)

23. соціальне визнання (повага, схвалення інших).

12. багатство (володіння матеріальними благами, грішми).

55. успішний (досягаючий цілей).

34. честолюбний (працьовитий, цілеспрямований).

43. здібний (компетентний, ефективний, кваліфікований).

Соціальна влада (І)

27. авторитетний (право керувати і розпоряджатися).

3. соціальна влада (керування іншими, вплив).

39. впливовий (має вплив на людей і події).

46. турбується про свою репутацію (захищає свою "особу").

Самовизначення (І)

5. воля (воля дій і думки).

16. творчість (унікальність, уява).

41. вибираючий власні цілі (ставить собі самостійно задачі).

31. незалежний (упевнений у собі, самостійний).

48. розумний (логічний, думаючий).

53. допитливий (цікавиться всім, що досліджує).

Стимуляція (І)

25. різноманітне життя (наповнене викликами, новизною і змінами).

9. цікаве життя (гострі відчуття, переживання).

37. сміливий (шукаючих пригод, ризику).

Обмежувальний конформізм ( К )

11. ввічливість (чемність, гарні манери).

20. самодисципліна (самообмеження, опір спокусам).

56. чистий (охайний, акуратний).

47. покірний (виконавчий, обов'язковий).

Підтримка традицій (К)

18. повага традицій (збереження шанованих у минулому звичаїв).

8. суспільний порядок (стабільність суспільства).

40. поважаючий батьків і старших (виявляє повагу).

51. віруючий (дотримується релігійних вірувань і переконань).

Соціальність (К)

1. рівність (рівні можливості для усіх).

30. соціальна справедливість (виправлення несправедливості, турбота про слабких).

17. мир в усім світі (вільний від воєн і конфліктів).

6. духовне життя (переважають духовні інтереси над матеріальними).

45. чесний (справжній, щирий).

49. безкорисний (працюючий на благо інших).

54. незлопам'ятний (охоче прощає іншим).

33. вірний (відданим моїм друзям, групі).

Безпека ( І, К )

13. національна безпека (захист моєї нації від ворогів).

22. безпека родини і близьких людей (захищеність родини).

7. почуття приналежності (почуття, що інші піклуються про мене).

28. справжня дружба (близькі, які створюють підтримку друзі).

52. відповідальний (надійний, заслуговує на довіру).

42. здоровий (фізично і психічно).

Зрілість ( І, К )

26. мудрість (зріле розуміння життя).

19. зріла любов (глибокий емоційний і духовний зв'язок).

14. самоповага (почуття власного достоїнства).

10. сенс життя (розуміння свого призначення в житті).

29. світ краси (краса природи і мистецтва).

2. внутрішня гармонія (світ із самим собою).

35. широко мислячий (терпимий до різних ідей і переконань).

Соціальна культура ( І, К )

15. взаємність у відносинах (избегание заборгованостей).

24. єднання з природою (злитися з природою).

21. байдужість до мирських турбот.

44. приймає свою долю в житті.

32. помірний (уникаючий крайніх почуттів і вчинків).

36. лагідний (скромний, невибагливий).

38. захищаючий природу (охороняє навколишнє середовище).

Духовність ( І, К )

2. внутрішня гармонія (світ із самим собою).

6. духовне життя (більш духовними інтересами, чим матеріальними).

10. сенс життя (розуміння свого призначення в житті).

21. байдужість до мирських турбот.

24. єднання з природою (зжитися з природою).