Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Символ як засіб презентації змісту несвідомого

1.1 Символічні представлення психіки та їх значення

1.2 Архетипна символіка та її представленість в малюнках

1.3 Психомалюнок та його застосування в психологічні практиці

Розділ 2. Метод комплексу психомалюнків як метод активного соціально-психологічного навчання (Аспн)

2.1 Метод аналізу комплексу психомалюнків та особливості його використання

2.2 Психодіагностична та психокорекційна спроможність малюнка

Висновки

список використаних джерел


ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Проблема пошуку оптимального використання методів при роботі з клієнтами і групами займає не останнє місце серед великої кількості питань які стоять перед сучасними психологами.

Сьогодні в психотерапевтичній практиці використовується велика кількість технік і методів. Сучасний психолог має змогу обирати серед різноманіття методів і технік саме ті, які потрібні при роботі з клієнтом і відповідає певній ситуації процесу терапії. В деяких випадках і справді застосування того чи іншого методу допомагає вирішити проблему, що виникла, та це відбувається далеко не завжди. В більшості випадків проблеми залишаються не вирішеними, чи то через некомпетентність терапевта, чи то через недосконалість методів. Тож однією з основних проблем які постають перед сучасною психологією є проблема розробки нових методів, які б відповідали потребам сучасної психології. Вирішенню цієї проблеми може зарадити не тільки поява нових методів, а й гармонійне компонування вже існуючих.

Необхідною умовою виконання цих завдань є підготовка кваліфікаційних кадрів здатних працювати з великою кількістю методів і технік, а також спроможних на творчий підхід у розробці і компонуванні нових методів і технік.

Тому актуальність цієї роботи, як дослідження з метою визначення особливостей використання кількох методів, має чимале значення, оскільки відкриває нові можливості для використання методу, який спроможний значно допомогти при роботі психотерапевтів всіх рівнів, покращуючи показники результативності як при роботі в групі, так і при роботі з окремими клієнтами.

Об'єктом дослідження є психокорекційний процес.

Предмет дослідження – особливості використання психомалюнку в процесі психокорекції.

Мета роботи – з’ясувати особливості використання психомалюнку в процесі психокорекції

Для досягнення мети дослідження ставляться такі завдання:

1.         Провести теоретико-методологічний аналіз наукової літератури з проблеми використання психомалюнку;

2.         Дослідити представленість архетипної символіки у психомалюнках;

3.         Проаналізувати основні характеристики використання психомалюнку в психокорекційному процесі.


Розділ 1. Символ як засіб перезентації змісту несвідомого

 

1.1 Символічні представлення психіки та їх значення

У психології та філософії відсутнє однозначне трактування категорії "символ". Проте спільним для різних дослідників є виділення в структурі символу двох елементів, між якими відсутній безпосередній зв'язок: того, що символізує (предметний образ) і того, що символізується (глибинний зміст), - а також висновок про те, що символ відрізняється багатозначністю .

У символі поєднуються та одночасно виражаються свідомий і несвідомий психологічний зміст. На це вказують дослідження таких символічних форм вираження змісту психіки: сновидіння, міф, ЛСД-стан, невроз, кататимне переживання. У зазначених дослідженнях порушується проблема полівалентності психологічного змісту символіки. Так, в теорії сновидінь З.Фрейда констатується наявність у сновидінні експліцитного та імпліцитного змісту, алогічність першого та логічна впорядкованість другого, багатогранність змісту, вираженого в тому чи іншому образі сновидіння, і одночасно – репрезентація певного аспекту змісту в багатьох образах. К. Юнг наголошує на багатозначності психологічного змісту символіки колективного несвідомого, а також на тому, що ця символіка слугує вираженню індивідуально-неповторного змісту психіки суб'єкта [15].

Так, в сновидіннях чи в малюнках різних людей одні й ті ж архетипні образи виражають різний психологічний зміст.

Автор символ - драми Х. Льойнер показав, що символічні елементи "сновидінь наяву", подібно елементам нічних сновидінь, є багатозначними, а також вказав на необхідність багаторівневої рефлексії психологічного змісту "сновидінь наяву" [6]. Своєрідним символом суперечливих психічних процесів є невротичний симптом, його психологічний зміст поєднує в собі несвідомі, передсвідомі та свідомі елементи. Згідно з С. Грофом, психологічний зміст символічних образів, які виникають в особливому стані психіки при вживанні хімічної речовини ЛСД, включає в себе елементи відразу декількох рівнів несвідомого (психодинамічного, перинатального, трансперсонального), при цьому наголошується конденсованість вираження зазначеного змісту в символах [3].

Слово “символ” походить з латинської мови (“symbolum”), хоча його корені тягнуться ще з древньогрецької мови. Саме ж грецьке слово походить від “symballein”, що означає “з’єднання”. Спочатку воно означало умовний знак, який символізував зв’язок між родичами чи друзями. В словнику це поняття визначається як “образ, що має певний зміст”. Символ – це також скорочене означення, знак для математичних операцій [20].

Поняття “символ” включає в себе багато значень: це і “алегорія”, і “знак” таке інше. Таким чином, поняття символу набагато ширше, ніж вважалося раніше. Символи є частиною загальнолюдської культури та зберігають значний заряд своєї первісної значимості. У деяких людей вони викликають значну емоційну реакцію, яка зазвичай визначається як забобонність. Хоча символьні представлення психіки і сприймаються людством як забобонність, вони все ж таки мають досить великий вплив як на життя окремого суб’єкта, так і на все людство. Витіснення символьних проявів спричиняє лише утворення специфічної енергії, яка зазвичай має деструктивний характер. Сучасна людина не розуміє, наскільки раціоналізм сучасного життя негативно впливає на духовний розвиток особистості, оскільки втрачається той сакральний зв’язок з минулим, який повинен забезпечити духовний розвиток як окремої особистості, так і людства в цілому. Антропологи не раз описували, що відбувається з племенами аборигенів при зіткненні їхніх духовних цінностей з цивілізацією. У них втрачається інтерес до життя, порушуються принципи їхньої життєдіяльності, настає моральне виснаження [22].

В давні часи, коли інстинктивним представленням психіки був відкритий доступ до свідомості, розум людини міг легко знайти їм місце в раціональному внутрішньому світі. Сучасна людина не в змозі цього досягти. Оскільки її свідомість нівелювала будь-яку можливість засвоєння імпульсів інстинктивного та несвідомого. Але все ж таки, символічна епоха охоплює біля десятка тисяч років до нашої ери та плюс півтора тисячоліття нашої ери. Таким чином вона ввійшла не просто в підсвідомість людини, а й в менталітет усього людства, в його генофонд. Отже, ми і до цього часу залишаємося “символічними людьми” [18].

На сьогодні, проблема вивчення символьних представлень психіки є актуальною, оскільки з плином часу витіснення архаїчних утворень стає все помітнішим. Дослідження символьних проявів дасть змогу визначити не лише зміни в особистісному несвідомому, а й в колективному. Оскільки історичний розвиток прояву символьних утворень психіки ми можемо дослідити лише аналізуючи теоретичні джерела, то прояв символьних утворень у сучасної людини ми можемо дослідити практично. Досить важливо розуміти, що психічні утворення сучасної людини завуальовані. Тому необхідно детально аналізувати отриманий матеріал та вивчати його, користуючись найновішими досягненнями в галузі психології, психіатрії, медицини.

Досить важко дізнатися у митця, що саме спонукало його створити той чи інший шедевр. Тобто мотиви, процеси творення залишаються незрозумілими. Саме це і створює навколо полотен визначних митців ажіотаж з боку критиків та глядачів. Для того, щоб вияснити, що саме спонукало автора зобразити той чи інший образ, детально вивчається його біографія, щоденники, аналізуються роботи. Важливим є також той факт, що ми не можемо точно відповісти, чим саме нам сподобалася та чи інша робота. Оскільки враження від споглядання картини має досить значне емоційне забарвлення і тому досить важко передати його словами.

Психологу зрозуміло, що причини так званого художнього ефекту приховані в несвідомому. Тому лише у разі проникнення в цю ділянку та детального аналізу стає зрозумілим причина створення того чи іншого полотна [13].

Будь-яке свідоме тлумачення, яке дає художник чи письменник своєму творінню слід розглядати як раціоналізацію, тобто як певний самообман, як пояснення, вигадане постфактум. Таким чином, вся історія тлумачення та критики, як історія того явного змісту, котрий глядач вносив до того чи іншого твору мистецтва, є не що інше, як історія раціоналізації, котра змінювалася від епохи до епохи, керуючись свідомими зауваженнями критиків. Але лише з розвитком психології, зокрема психоаналізу, з моменту відкриття Фрейдом несвідомого, ми маємо змогу точно і детально проаналізувати на основі біографічних фактів те, що спонукало митців творити саме такі мистецькі шедеври. Лише аналізуючи несвідоме, ми маємо змогу репрезентувати імпліцитні символьні представлення психіки, які детермінують діяльність суб’єкта [13].

Досить вірно говорили Ранк і Закс, що основні естетичні питання залишаються невирішеними до тих пір, поки ми при нашому аналізі обмежуємося лише тими процесами, які відбуваються у нашій свідомості. Оскільки переживання, які виникають у глядача при перегляді певного твору є афективними. А афект виносить назовні саме ті імпліцитні, іноді архаїчні переживання, які є недоступними при звичайних життєвих ситуаціях. Отже, зрозуміти афективну природу почуттів, які виникають при перегляді творів мистецтва можливо лише при детальному аналізі несвідомих змістів психіки [10].

Як відомо при афективному переживанні відбувається вивільнення великої кількості психічної енергії, яка іноді має деструктивний характер для особистості при її капсуляції. Афективне вивільнення енергії характерне не лише для глядачів, а й для самих митців. Оскільки, зображуючи на полотні свої переживання, які сприймаються перш за все як витвір мистецтва, художник звільнюється від емоцій, які стали результатом витіснених переживань. Вірно стверджують психоаналітики, що Шекспір і Достоєвський не стали злочинцями, тому що зображували вбивць у своїх творах і таким чином позбавляли свої деструктивні схильності емоційного забарвлення. При цьому мистецтво є чимось на зразок терапевтичного лікування.

Отже, психологічний аналіз творів мистецтва дає змогу виявити не лише імпліцитний зміст особистості митця, а й деструктивні переживання особистості.


Информация о работе «Використання психомалюнку в процесі психокорекції»
Раздел: Психология
Количество знаков с пробелами: 55522
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
62799
0
0

... або ж пропонують самостійно складену казку, як каталізатор особистих спогадів та актуалізації імпліцитної особистісної проблематики. Використання казки в психокорекційному процесі дає можливість виявити глибинно-психологічні причини виникнення Едипового комплексу суб’єкта, активізувати його внутрішній потенціал. Для роботи із суб’єктом важливо вибрати оптимальну казку, яка може інтенсифікувати ...

Скачать
77539
1
0

... виходу з важкої життєвої ситуації. Увага при цьому типі надання допомоги приділяється не стільки наявним проблемам і порушенням, скільки ресурсам особистості клієнта, його можливостям. Психологічна корекція-метод комплексного психологічного впливу на цілі, мотиви і структуру поведінки клієнта, а також розвиток його деяких психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення. Основною задачею є навчання і ...

Скачать
79042
0
1

... іктів: 1. Міжрольові конфлікти. Виникають в ситуаціях, коли від людини вимагають одночасного виконання двох несумісних або ж недостатньо скоординованих ролей. Наприклад, різні вимоги до підлітка як до сина у сім'ї і як до учня. 2. Внутрішньорольові конфлікти. Виникають в ситуаціях, коли людина виконує лише одну роль, але немає згоди з приводу пред'явлення вимог щодо цієї ролі з боку еталонної ...

0 комментариев


Наверх