Навигация
Дитяча періодика України як засіб розвитку мовленнєвої творчості школярів
143386
знаков
0
таблиц
0
изображений
2.1 Дитяча періодика України як засіб розвитку мовленнєвої творчості школярів
Одним із основних напрямів національного виховання є розвиток індивідуальних здібностей і вмінь молоді, забезпечення умов її самореалізації, а також розроблення та застосування оригінальних педагогічних технологій, нових підходів, форм і методів навчання, які відповідали б потребам розвитку особистості, сприяли б розкриттю талантів, розвитку творчих умінь кожного.
У навчанні учнів 1—4 класів української мови значне місце посідає мовленнєвий розвиток молодших школярів - уміння висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Важливою ланкою цього багатогранного процесу є розвиток дитячої творчості. Помітна роль у вирішенні означеної проблеми має належати, на мою думку, роботі з матеріалами дитячої періодичної преси.
Загальновідомо, що дитяча преса виконує, передусім, функції популяризації конкретних пізнавальних та соціальних ідей. Зміст дитячих часописів має бути не тільки цікавим для дітей того віку, на який вони орієнтовані, а й містити пізнавальну інформацію, тобто розповідати читачам про нове в житті людей та навколишньому світі, відкриття науки і техніки. При цьому всі матеріали мають пропагувати усталені цінності народу і суспільства в цілому.
Кількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівень її цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи розвитку в майбутньому. Нове покоління має формуватися під впливом гуманістичної державної політики, сім'ї, громадськості та джерел інформації, що гарантують повноцінний всебічний розвиток дитини. Вважаю, що думка про занепад дитячої журналістики у зв'язку із зростанням впливу телебачення є хибною, оскільки телебачення або ж комп'ютер жодною мірою не замінюють періодики. Це різні засоби інформації, що по-різному впливають на інтелектуальну діяльність дитини.
Закономірна, що світ української дитячої преси розширюється. Попри всі економічні, духовні, видавничі негаразди, на сьогодні є понад 50 видів дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня. Вони здатні задовольняти най вимогливішого читача. Тематична різноманітність і поліграфічна якість дитячих видань, яскравість і виразність художнього оформлення, які є, передусім, необхідною умовою їх успішного функціонування за обставин ринкової конкуренції, покликані приваблювати малих читачів та їхніх наставників — батьків, учителів, вихователів.
Варто зазначити, що поряд із добре відомими не одному поколінню читачів журнальними назвами додалося багато нових: "Клас!", "Розмалюйко", "Пізнайко", "Словознайка" (з 1990 р.), "Зернятко" (з 1995 р.), Малеча" (з 1998 р.), "Дитяча Академія" (з 2001 р.), "Вулик" (з 2002 р.) і зовсім нове видання — "Пізнайко від 2 до 5" вперше вийшло у світ у січні 2005 року. Останнім часом з'явилося ще декілька найновіших видань, які поки що не набули бажаного розповсюдження. Наприклад, це стосується російськомовних видань "Ухтышка", "Профессор Крейд" та ін. Більшість видань виходить у Києві, але є й винятки - регіональні "Клас!", "Дзвіночок", "Світ дитити", "Зернятко", хоча й у столиці вони добре відомі. Щодо дитячих газет, то їх асортимент не такий великий, як журналів. Відомі нам "Дитяча газета", "Жива вода", "Зірка", "Перченя", "Я сам (а)", "Велика дитяча газета", "Казковий вечір" заслуговують окремої розмови. Але варто згадати, що, крім всеукраїнських газет, починає розвиватися шкільна преса (не звичайні стінгазети, а справжні шкільні видання, цікаві для широкої аудиторії).
Тиражі періодичних видань для дітей щороку збільшуються, що свідчить про зростання потреби у якісному українському продукті. Звідси виникає запитання: як зорієнтуватися батькам, учителям та методистам у такому потоці дитячої періодики? Через нестачу коштів журнали та газети не мають достатньої реклами, без чого складно заробляти необхідні Це замкнене коло, на щастя, змогли розірванні два журнали — "Барвінок", уже класичний взірець дитячої преси, і "Пізнайко", заснований за часів незалежності. Ігровий журнал "Пізнайко", української, виходить ще й російською та англійською мовами (російськомовний "Познайка" — то традиційний у таких випадках варіант іншою мовою, судячи зі змісту, принципово самостійне видання). Але якщо радіореклама "Пізнайка" спрямована передусім на дітей, то "Барвінок" у своїй рекламі робить акцент на увазі батьків. Обидва підходи є психологічно виправдані, але якість власне рекламних текстів поки що залишає сподіватися на краще.
Учителі ж, у свою чергу, не в змозі зорієнтуватися у цьому потоці дитячих видань через брак критично-методичного аналізу, а часом простого бібліографічного інформування. Тут несподівано негативну роль відіграє розмаїття різних "методичок", збірок завдань, вправ і готових розробок уроків, які відсувають дитячу пресу з її матеріалами на другий план. Здобуті нами дані, на жаль, свідчать, то вчителі у свої їй роботі рідко використовують матеріали ігрової періодики. Водночас вона здатна значною мірою замінити дитячі енциклопедії, задачники, розмальовки, адже багато журналів особливу увагу звертають саме на розвиток інтелекту школяра, його творчих здібностей. Окрім розваг, у них знаходимо цікаві і пізнавальні розповіді з історії ("Дивосвіт", "Світ дитини"), життя рослин і тварин, культури народів світу ("Дитяча Академія", "Загадкова скарбничка", "Соняшник"), твори літературних класиків та сучасних письменників ("Веселочка", "Терентій", "Барвінок", "Пізнайко" тощо). Природничу тематику висвітлюють "Яблунька", "Азбука природи", "Джміль"; веселять та розвивають дитячий інтелект журнали "Малеча", "Вулик", "Стежка"; вивчати англійську мову юні читачі можуть за спеціалізованим виданням "Словознайка", окремими рубриками журналів "Загадкова скарбничка", "Котя", "Стежка", "Джміль", журналом "Posnayko" та ін.
Корисними для батьків і вчителів є додатки у газеті "'Казковий вечір" та в журналі "Загадкова скарбничка". Це поради психологів і педагогів, як допомогти дитині вчитися і розвиватися, організувати дозвілля.
Зручними у користуванні і здобутті нових знань є тематичні випуски дитячих видань. Вони не тільки подають нову цікаву інформацію з гарними ілюстраціями, а й перевіряють засвоєні знання за допомогою ребусів, кросвордів, логічних завдань, саморобок, розмальовок, коміксів тощо. У журналі "Малеча" є додаток "Розважальник інтелектуала", журнал "Стежка" є комплексною грою. Головним персонажем кожного нового випуску є відомий казковий або мультиплікаційний герой, де, поряд із завданнями, спрямованими на формування розумових здібностей, подаються завдання для розвитку зв’язного мовлення, цікаві відомості про рослинний і тваринний світ.
"Барвінок: Про все на світі і про тебе" - дитячий літературно-художній і загальноосвітній журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку, один із найдавніших в Україні, який за минулі десятиріччя функціонування завоював собі непереборний авторитет. Заснований 1928 року. Він є партнером відомого видання для педагогів "Початкова школа", і це, очевидно, пояснює той факт, що "Барвінок" найпопулярніший серед дітей, а також найвідоміший серед учителів. Варто відзначити той факт, що журнал був удостоєний Почесної Грамоти Президії Верховної Ради УРСР у 1978 році, а також Почесної Грамоти Кабінету Міністрів України 2003 року.
"Барвінок" репрезентує себе як журнал школярів України. Він може здатися дещо заполітизованим (ось назви рубрик і деякі терміни журналу: Барвінкова республіка, Міністерство Мандрівок; Міністерство Солодощів і розваг і т. ін.). Але це просто один із прийомів, що дозволяє дитині відчути більше свободи або значущості опрацьовуваного матеріалу.
Минулої осені журнал започаткував 1-й Всеукраїнський літературний конкурс «Цікаві історії моєї родини», який тривав усю осінь і проводився у три етапи;
- Моя історія.
- Татова пригода, мамина пісня.
- Бабусина казка, дідусева оповідка.
Подібні конкурси — не рідкість для журналу, а їх значення як завдання для всього класу величезне. Це може бути колективний класний твір або індивідуальне завдання для учнів з високим рівнем навчальних можливостей. Нерідко відіслані на конкурс роботи від усього класу завойовують нагороду або з'являються на сторінках журналу. Варто уявити радість учнів у такому випадку! "Барвінок" ілюстрований деталізованими малюнками, які приємно розглядати кілька разів, знаходячи все нові й нові деталі: подані у невимушеній формі художніх творів завдання є справді пізнавальними і водночас цікавими.
Оповідання, приказки, загадки, мовні ігри, ігри-завдання можна використовувати як вправи для колективної й індивідуальної роботи, під час вивчення майже всіх тем нашої програми. Увесь журнал чи окремі його сторінки використовувати як яскраву привабливу картку для роботи з парами, групами, як зі слабкими, так і з обдарованими дітьми, для виготовлення якої вже не потрібно витрачати свій час (Додаток А) [4; С.8].
Мудрий «Барвінок» справді, бо в основі його – мовне багатство народу: легенди, приказки, прислів’я. В пригоді буде журнал і на уроках читання («Розповіді-коротульки», «Абетка українських народних загадок», «Миколчині історії», Мандри і подвиги лицаря Горчика, Містер Фокс і його друзі). На уроці природознавства не обійтися без короля Мудрила Першого і Останнього, та його завдання, Лабораторія Макара Макарончика, Книга золотих казок – «Ялини-балакухи», «Люди, які шукали завтрашній день». Няв+гав+цвірінь: «Крила, лапи і хвости»: – де школярі дізнаються про різних тварин як: «Кашалот дякує жолобі», бик, ему, їжак морський, йорж, оселедцевий король, шкіряста черепаха, матамата, химера, морський тюлень, дикобраз, єнот-полоскун, кускус. Рубрика «Секретні файли про тебе» розповість школярам про те, як вишневий сік захистить м'язи від утоми.
А рубрика: Хто? Що? Як? Де? Коли? й Чому? пропонує відразу кілька мандрівок. Спочатку барвінчата вирушать до Нової Зеландії, щоб поспостерігати за пташкою Ківі, відтак помандрують до Південної Америки – досліджувати колючки на кактусах, а насамкінець їх чекає космічний політ, під час якого вони дізнаються про собак — перших космонавтів. Далі дізнаються де зимують солов'ї, яка гора найвища в Україні.
Ну а тим, хто не любить далеких мандрівок, Міністерство кузьок і ромашок Барвінкової республіки приготувало конкурс "Я раніше не знав, що..." — про літні відкриття у світі живої природи. Його учасникам треба продовжити речення "Я раніше не знав, що..."
- ромашку ще називають ромен, невістульки, невістка, роман, рум'янок... Про це мені розповіла бабуся.
- заєць - не боягуз. Коли йому не вдається втекти від нападника, то він лягає на спину і відбивається від ворога задніми лапами... Ми бачили це з дідусем у лісі.
- немає двох соловейків, які співали б однакові пісні... Я сам перевірив це, коли наша сім'я відпочивала на дачі.
- корінь лопуха можна класти в суп... А восени я зварю з нього смачне повидло — уже маю рецепт.
І, як завжди, на сторожі, щоб ні з ким із барвінчат не сталося біди, суперагент Кварк. Він застерігає від неприємностей під час збирання грибів: "Не збирайте гриби біля шосейних доріг і звалищ. Не беріть незнайомі гриби. Коли сумніваєтесь, не нахиляйтеся за ними. Якщо вже вирішили взяти такий гриб, то покладіть його окремо, а потім запитайте про нього у досвідчених грибників. Повернувшись із лісу, ще раз переберіть зібраний урожай. Ніколи і за жодних умов не вживайте сироїжки сирими. А перед тим, як готувати грибну печеню, відваріть гриби у двох водах".
Справедливо буде сказано, «Барвінкова аптека» - віконечко в наш багатий навколишній світ. Прекрасний навчальний матеріал для уроків природознавства та охорони життя і здоров'я дітей (аналіз журналів: Барвінок. – 2005. - №10; Барвінок. - 2006. - №8; Барвінок. – 2007. - №6, 11; Барвінок. – 2008. - №1, 7, 10, 12).
"Малятко" — щомісячний журнал для дітей. Його було засновано 1960 року, тому він добре відомий багатьом поколінням читачів. Але, на мою думку, журнал має недолік — він занадто нагадує дітям про школу, що видно із самої його обкладинки. У житті дитини і так дуже багато школи, тому вважаємо, що простір дитячого журналу має бути позбавлений зайвих дидактичних нагадувань про навчання. Краще, коли дитина вчиться, навіть не помічаючи цього; а завдання типу "Чарівна школа", "Лісова школа" вже не нові. Проте поряд з віршами й оповіданнями про школу зустрічаємо "Веселі вірші", побудовані на звуконаслідуванні; цікаві для дітей оповідання, у тексті яких певні слова замінено малюнками. Діти з радістю візьмуться за складання подібних завдань, особливо якщо підняти планку, запропонувавши зробити це краще і більше, ніж подано в журналі.
"Дитяча Академія" - дуже цікавий і неординарний журнал, що друкується лише з 2003 року, але вже встиг завоювати прихильність читачів, адже загальний тираж видання 24000 примірників. Журнал ґрунтується на співпраці з читачами (друкуються їхні матеріали, фото, функціонує "Клуб друзів"), висвітлюється активне життя сучасних дітей — участь у фестивалях і конкурсах. Крім цікавої інформації про історію, культуру, спорт і кумирів, подається добірка різноманітних кросвордів, жартів та ребусів.
"Однокласник " ("ОК") — один із найдавніших для дітей в Україні, Сучасний "Однокласник" має понад 20 рубрик, цікаві інтерв'ю, плакати-постери з улюбленими виконавцями, бесіди на психологічні теми. В усіх виданнях — широкий вибір завдань, ребусів, кросвордів, "лабіринтів", що робить дозвілля дитини максимально заповненим і, крім того, корисно-пізнавальним.
"Пізнайко". Оскільки журнал створений і позиціонує себе як видання позашкільне, як "дитячий ігровий журнал", то його автори у своїх матеріалах чудово утримуються від зайвого дидактизму, скочування на позиції педагогічних повчань. А весь пізнавальний матеріал нічим не нагадує дитині безпосередньо про уроки. При цьому він чудово виконує основну свою роль — дати дитині нові знання і водночас формувати потяг до їх поглиблення.
Варто звернути увагу на збірки коміксів з пригодами "Пізнайка". Це справжній подарунок для дитини, оскільки інших подібних видань для такої вікової категорії у нас немає, а інші українські журнали коміксів — К-9, його дочірні проект Intercat, Dark Warrior, Milkyqirl — хоча, безперечно, й цікаві, але для молодших школярів у жодному випадку не підходять.
Добре і те, що журнал виходить трьома мовами. Причому, як уже згадувалося, російська й англійська версії — це не простий переклад з української, а самостійні якісно рівноцінні видання. Хотілося б ще бачити компакт-диски у додаток не тільки до англомовної версії.
Важливе місце у розвитку дитячої творчості у нашому дослідженні відводиться урокам розвитку мовлення, в центрі яких — робота над мовленнєвими уміннями і навичками.
Матеріали журналів дають змогу організувати роботу над побудовою діалогічних і монологічних висловлювань: переказ готових текстів і побудова своїх висловлювань на основі прочитаних чи прослуханих творів; розповіді про випадки із життя школярів. Ефективними є ігри, складання загадок, казок, відтворення готового тексту, його продовження, редагування, побудова творів різних типів за зразком тощо. При цьому варто практикувати створення мовленнєвих ситуацій, обов'язковими компонентами яких за теорією мовленнєвої діяльності є: мета висловлювання, умови, в яких воно відбувається, адресат. Створення мовленнєвої ситуації допомагає учням побачити в роботі над твором не просто завдання, побудувати текст, а необхідність найбільш точно і повно висловити свою думку. Мовленнєві ситуації сприяють також усвідомленому добору мовних засобів відповідно до мети та умов висловлювання, розкриттю і розширенню творчих можливостей учнів початкових класів.
Після ознайомлення зі світом вітчизняної преси для дітей справді не залишається сумнівів, що така скарбниця нестандартних завдань, авторських віршів, пізнавального матеріалу мусить бути належним чином використана у практиці сучасної початкової школи і, не в останню чергу, для розвитку словесної творчості з раннього шкільного віку.
Готуватись до уроку позакласного читання на тему "Чарівний світ казки" можна за казками, поданими у журналах "Дивосвіт", "Пізнайко", "Яблунька" й інших.
Використання дитячої періодики, пропоновані завдання стимулюють розвиток в учнів спостережливості, активізують пізнавальну допитливість і самостійність, створюють умови для їхньої індивідуально-творчої самореалізації. Спостереження за використанням молодшими школярами завдань на уроках розвитку мовлення з використанням матеріалів дитячої преси показують, що така організація навчальної діяльності сприяє розширенню творчих можливостей учнів, формуванню незалежної поведінки, усвідомленню цілей навальної діяльності [35; С.55-59].
Робота з дитячою книжкою є невід'ємним структурним компонентом у цілісній системі підготовки дітей до школи. Основна мета цього напряму роботи — підготувати дітей до систематичного курсу читання в початковій школі, пробудити і підтримати у дошкільників інтерес до дитячої книжки і бажання з нею спілкуватися, розвивати зв'язне мовлення дітей, сформувати елементарні уміння орієнтуватись у книжці з опорою на такі показники: написи на обкладинці (прочитує педагог), ілюстрації; розвивати увагу до засобів художньої виразності твору.
Методика навчання спілкування з книжкою дітей цієї вікової групи має свої особливості, які полягають передусім у врахуванні сприймання 5-річними дошкільниками книжки, тексту і рівня розвитку в них навички читання.
Як відомо, у дітей 5 років переважає наочно-образне мислення. У книжці діти бачать насамперед об'єкт зображення, а не саме зображення. Спостерігаючи, дитина виділяє найяскравіші, а не найсуттєвіші ознаки об'єкта. Їй набагато легше переказати зміст усього тексту підряд, ніж вибрати якусь сюжетну лінію чи виокремити значення одного епізоду для розкриття характеру персонажа. Вона може простежити послідовність подій у творі, але встановити причиново-наслідкові зв’язки їй не під силу, що пояснюється конкретністю дитячого мислення.
Уява 5-річних дітей розвинена досить слабко. Сприйманню дошкільниками змісту твору притаманний "наївний реалізм , якому властиве ототожнення художнього вимислу і реальної дійсності. Події сприймаються ними як такі, що мали місце у дійсності, а герої — учасники описаних подій. Діти-дошкільники зазвичай сприймають художню форму як щось окреме від змісту.
Все це впливає на вибір форм і методів роботи з дитячою книжкою, а також на вибір змісту читання.
Провідними методичними прийомами на заняттях з 5-річними дітьми є цілеспрямоване розглядання книжки, слухання, дидактична гра.
Під час добору дитячих книжок педагог враховує санітарно-гігієнічні вимоги до поліграфічних видань (якість паперу, ілюстрацій, розмір і форму шрифту і та ін.).
Ілюстрації у книжках для 5-річних дітей мають займати 70—75% від загальної площі. Об'єкти, зображені на них, мають в пізнаватися дітьми, а кольорова гама - не бути занадто різкою. Наповнюваність, послідовність ілюстрацій мають бути такими, щоб дитина з опорою на них могла досить легко відтворити зміст прослуханого твору.
Крім того, ілюстративний матеріал повинен сприяти розвитку художніх смаків і творчої уяви дітей. Інакше такі книжки не слід використовувати, навіть якщо вони містять цікаві високохудожні тексти [28;С.47-52].
Книжкова ілюстрація — це «переклад» словесних образів наочно-зображальними. Це особливий вид графічного мистецтва, який висуває свої вимоги до митця. Художник-ілюстратор має справу з літературою різних країн і народів. Він повинен відчувати дух епохи, в якій живуть герої казок, оповідань, повістей. Ілюстратора вирізняє своєрідні властивості пам’яті, адже він має багато чого тримати в ній: деталі одягу, архітектуру будинків, обриси меблів. Він повинен знати, як передати пензлем різні емоції дітей і дорослих, жорстокість, злість і спокій тварин. Усі ці «заготовки» накопичуються у «коморі пам’яті» художника протягом усього життя. «Я згадую», — так визначав свій творчий процес видатний французький ілюстратор книг Гюстав Доре. Недаремно Мнемозину (Пам’ять) стародавні греки вважали матір’ю усіх дев’яти муз. За своє недовге життя Г. Доре проілюстрував гори книжок. Знайдені ним образи літературних героїв незаперечно переконливі, і ми з дитинства уявляємо Лицаря Сумного Образу Дон Кіхота та його вірного зброєносця Санчо Пансу, хвалькуватого брехуна барона Мюнхаузена, персонажів чарівних казок Ш. Перро саме такими, якими їх силою свого могутнього таланту створив чарівник Г. Доре. До творів, які він ілюстрував, художник робив по кілька сотень малюнків. І це вже не просто ілюстрування, це — співавторство, тому недаремно малюнки Г. Доре міцно «зрослися» з текстами та стали вічними супутниками ілюстрованих ним творів. Відомий митець, бажаючи бути універсальним, писав маслом, займався скульптурою, але в історії мистецтва залишився як геніальний ілюстратор книжок. Можна сказати, що існує тип художників, талант яких найяскравіше виявляється саме в ілюструванні літературних творів.
Трапляються випадки, коли письменники, побоюючись, що художник може викривити образи персонажів, не бажають ілюструвати свої твори. Найбільше це стосується книжок для дорослих. Дитячі ж книжки просто неможливо уявити без ілюстрацій. Адже художники «приходять» до дітей, коли малята не вміють ще не тільки читати, а й навіть добре говорити. Ілюстрування книжок для дітей різного віку підпорядковується правилам, що продиктовані особливостями дитячого сприйняття і, разом з тим, має безмежний простір для творчості, вигадки, фантазії. Бо якщо малюнки в усіх творах будуть схожими, то книжки дуже швидко стануть нецікавими. Мова малюнка інколи виявляється важливішою, впливовішою, ніж друковане слово. У ній діють свої закони зорової метафори, ритму. І кожен художник відкриває власну неповторну, промовисту для людського сприйняття мову.
Основні принципи та вимоги до книжкової ілюстрації складались десятиліттями. Одним із принципів є педагогічна, виховна спрямованість книжкової графіки. Зробити книжку яскравою і зрозумілою для дітей — основне завдання письменника і художника — авторів дитячих книжок. Діти дуже допитливі, вони жадібно пізнають світ. Тому необхідним в ілюстраціях для дітей є пізнавальний елемент. Малюнки повинні давати відповіді на всі дитячі «Як?», «Чому?», «Де?», «Навіщо?». Ілюстрації до текстів розширюють світ дитини, вони розповідають про знайомі та незнайомі для них речі, про тварин і рослини, які живуть і ростуть і поруч, і досить далеко, про те, що слід робити, а чого уникати.
Спостерігаючи за дітьми, художники дуже швидко помітили їхню схильність до творчості, яка виявляється у дитячих іграх. І митці, задовольняючи дитячу потребу самовираження, «заговорили» з дітьми мовою гри, серйозно запрошуючи їх грати чесно і на рівних, відчувати себе діючою особою. Ілюстрації у дитячих книжках мають також і розважальну мету. Врешті-решт, вони виховують у дітей любов до прекрасного, учать бачити його у житті, у природі, у людині. Запам’ятовуючись, ілюстрації формують естетичні смаки дитини [20].
Книга для дитини - результат спільної праці письменника і художника. Слід зауважити, талановитого письменника і талановитого художника.
Письменник створює словесну картину, художник відтворює зоровий образ. Ця єдність словесного і зорового - важлива для маленького читача. Як дитина, що вміє читати, а особливо та, яка ще не вміє читати, знайомиться з книгою? Вона гортає сторінки, вишукує ілюстрації і зачаровано їх розглядає. Щоб книга стала неповторним чудом, магнітом, який постійно притягує дитячу увагу, в ній повинні бути яскраві ілюстрації.
Прикро, що у наш час, час відсутності книжкового дефіциту, на прилавках можна побачити книги для дітей без ілюстрацій. І зовсім гірко стає, коли бачиш дитячі книги-штампи, в яких зображені герої з бездушними ляльковими обличчями, що не виражають будь-яких емоцій. Героїні уніфіковані: Попелюшка схожа на Зачаровану Красуню та Білосніжку, а разом вони схожі на Червону Шапочку та Дюймовочку.
Велика кількість ілюстрацій до дитячої книги є вільними малюнками, нічим не пов'язаними із твором. Прикладом цього є ілюстрації до книги С. Я. Маршака [Маршак 2001: 56]. У вірші «Зеленая страница» поет змалював таку картину:
Вот темно-красная божья коровка,
Спинку свою, разделив пополам,
Вскинула крылья прозрачные ловко
И полетела по божьим делам.
Художники С. Бордюг, Н. Трепенок подадає текстові. На малюнку сонечко відправилось у мандри, спираючись на ціпок. З якою метою деякі ілюстратори допускають неточності, ігноруючи текст? На це питання важко відповісти. Можливо, неуважно читаючи твір, можливо, не погоджуються із авторським баченням і протестують... Проти чого? І яку функцію, на їхню думку, повинна виконувати така ілюстрація?
Книга казок Шарля Перро "Казки матусі Гусині" одна із перших, з якою ознайомлюються діти. Дуже важливо, щоб маленькі читачі побачили казковий світ очима такого художника, як Гюстав Доре, що перебував у повній духовній єдності із письменником Л. Август Гюстав Доре (1832-1883) у 1862 рр. підготував ілюстрації до казок Ш. Перро, яких майстерно поєднав фантастичне і реалітичне, жахливе і смішне. В ілюстраціях, казки "Червона Шапочка" марно шукати двозначності. Художник начебто проігнорував грайливу мораль казки: спокусливі чоловіки дуже небезпечні молодим дівчатам:
Красавицам и баловницам,
В пути, встречая всяческих мужчин,
Нельзя речей коварных слушать,
Иначе волк их может скушать.
Ілюстрації Г. Доре - це суто фантастичний світ, в якому живе чарівна сміла дівчинка Червона Шапочка, що не лякається страшного величезного вовка. Але разом із тим ці ілюстрації, не розкриваючи казкової алегорії, вимушують читача замислитися над алогічністю казки. Якщо читач і повірив казці, то малюнку повірити важко.
Свої казки Ш. Перро пристосував для читання у світських салонах, мова автора вишукана, описи картинні. Але у французького письменника є одна казка, у якій він реалістично змальовує життя народу, злидарів, в усьому залежних від ласки жорсткосердних дворян. У казці "Хлопчик-Мізинчик" Ш. Перро показав без прикрас життя багатодітної родини лісоруба, якому нічим годувати дітей і щоб не бачити їхньої мученицької смерті батьки вирішують завести їх у ліс і там кинути. Жахливий, реалістичний, зовсім не казковий початок твору нагадує хрестоматійну новелу В. Стефаника "Новина". Гриць Летючий вирішив убити своїх дітей» щоб не дивитися на їх повільну смерть від голоду. Однак, на відміну від українського новеліста Ш. Перро у цьому творі, як і в інших казках, переходить від життєвої правди до фантастики, подає чарівний шлях своїх героїв до порятунку, до щастя. Г. Доре в ілюстрації до казки не відступає від тексту, змальовуючи ймовірні зорові образи. Перед нами обшарпана, наче пограбована оселя, виснажені голодом обличчя героїв, безрадісні очі. Голова лісоруба повернута до дружини, в очах питання: "Що робити? Як далі жити? Як прогодувати дітей?". Художник і тут використовує освітлення: відблиски від вогнища падають на обличчя чоловіка і жінки, але це світло не тепле, а холодне, навіть крижане, воно не зігріває, а заморожує душу і серце. Художник, як завжди, переконливий і достовірний навіть у деталях: від давно порожньої миски не можуть відірвати голодного погляду худі собака та кішка.
Гюстав Доре був відомим у XIX столітті. Пройшов час, художника призабули, почали критикувати, висміювати його дещо вишукану манеру. У XX столітті інтерес до французького художника відродився знову, адже таланти не зникають безслідно. Книги з ілюстраціями чарівника Г. Доре повертаються до читача, дорослого і маленького, продовжують жити. Нарешті всі прихильники таланту митця зможуть йому щиросердно сказати: "Ласкаво просимо, шановний Гюстав Доре, до нас! Без Вас у цьому світі було так буденно, так не вистачало чуда!" [47;С.44-51].
Які різновиди дитячих книжок доцільно відбирати для уроків? Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, варто обов'язково включати такі видання, як книжки-картинки, книжки-іграшки, книжки-планшетки, книжки-розкладанки, книжки-малятка, а також книжки великого формату. Вони приваблюватимуть дітей неординарною формою, ігровими елементами, образними ілюстраціями. Як показує досвід, діти досить емоційно реагують на них, ідо сприяє розвитку інтересу до книжки, до читання, до пізнання.
Вчитель відбирає для уроків доступні для цієї вікової групи високохудожні, емоційно забарвлені твори, насичені пізнавальним змістом. У них мають бути пісеньки, діалоги, матеріал для інсценування. За жанровою специфікою це переважно казки, малі фольклорні форми, вірші, короткі оповідання.
Якщо на уроці немає можливості забезпечити відповідною книжкою кожну дитину, а вона є лише у вчителя, її показ (написи на обкладинці, ілюстрації) він спочатку проводить "з руки", а потім пропонує дітям для колективного чи індивідуального розглядання.
Обов'язковою складовою на кожному уроці є словникова робота. Вчитель виділяє в тексті незнайомі, важкі для розуміння слова і вислови, пояснює їх, визначає, які з них доцільно ввести в активний словник дітей [28;С.47-52].
Похожие работы
... із історичного та передового педагогічного досвіду екологічного виховання, а й узагальнили практику роботи вчителів сучасної початкової школи. Ці ж прийоми роботи ми пропонуємо використовувати на уроках та в позакласній діяльності для покращення процесу формування екологічної культури молодших школярів. Розробки вчителів в даній проблемі йдуть у трьох напрямах. Перший напрям. Створюється повні ...
... культури учнів початкових класів, поглибити розуміння дітьми взаємозв’язків у природі, взаємозалежності між її об’єктами та явищами. Однією з педагогічних умов ефективного формування екологічної культури молодших школярів є цілеспрямоване та системне планування уроків, виховних заходів з використанням екологічно спрямованого матеріалу, зв’язок його з життям, що забезпечує підпорядкованість всієї ...
... виставок, створення куточків і музеїв охорони природи у школах. З метою перевірки наведених теоретичних положень проводилося експериментальне дослідження особливостей екологічного виховання молодших школярів засобами народних звичаїв і традицій. У процесі експериментального дослідження досліджувався рівень сформованості екологічної культури та екологічної вихованості учнів експериментального і ...
... є достатньо ефективною. Вона не розв’язує повністю проблеми мотивації діяльності, спрямованої на охоронне та відтворювальне практичне ставлення до природного середовища. Формування мотивів природоохоронної діяльності молодших школярів можливе за умови якісного оновлення методологічного та методичного забезпечення процесу екологічної освіти молодших школярів. Одним із показників сформованості мотив ...
0 комментариев