Президент Украины и его статус

Вступ

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Функції та компетенція Президента України

Акти Президента України

Адміністрація Президента України

Використана література

Вступ

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesidens – той що сидить спереду) – обраний народом, парламентом або представницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначений термін у порядку делегації.

Президент є главою держави в країнах із рес­публіканською формою правління. Він є носієм вер­ховної державної влади і вищим представником дер­жави у її відносинах з іншими країнами.

В Україні посада Президента була введена через рік після прийняття Декларації про державний суве­ренітет України і майже зразу після схвалення Вер­ховною Радою Концепції нової Конституції України, ставши одним із перших кроків на шляху її реалізації За Законом України "Про заснування поста Прези­дента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 5 липня 1991 р., яким Конституція була доповне­на гл. 12 "Президент Української РСР", Президента було визнано найвищою посадовою особою Україн­ської держави і главою виконавчої влади. Цей статус Президента підтверджено також Законом "Про Пре­зидента Української РСР" від 5 липня 1991 р. Вве­дення конституційного інституту Президента було пов'язане з необхідністю зміцнення системи цент­ральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності, надання динамізму розвитку української державності.

Перший Президент України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням всенародного референдуму, що підтвердив Акт проголо­шення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991 р.

Правовий статус Президента України визначено у розділі V чинної Конституції, який встановлює місце і роль Президента в державі, окреслює коло його відповідальних повноважень, регламентує порядок обрання Президента і припинення його посадових функцій, а також форми співпраці Президента з органами законодавчої і виконавчої влади, його участі у формуванні судової влади.

Слід зазначити, що з часу впровадження в Україні посади Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визна­чений як найвища посадова особа Української держа­ви і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України він визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади.

Цей статус було підтверджено Конституційним Договором 1995 року. За чинною Конституцією, Пре­зидент є лише главою держави. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів.

 

Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади

 

Глава держави – це особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верхо­вне представництво держави у внутрішньо - та зовні­шньополітичних відносинах.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами Конституції України, які ви­значають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з ін­шими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають кон­ституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких- виключити можливість узурпації всієї пов­ноти влади Президентом, перетворення його в автори­тарного правителя. До них можна віднести:

1) обмеження терміну повноважень Президента п'я­тирічним строком (ч. 1 ст. 103);

2) його обрання шляхом загальних прямих виборів (ч. 1 ст. 103);

3) заборона мати Президенту інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4) заборона займати пост Президента однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5) можливість усунення Президента з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або ін­шого злочину (ст. 111);

6) можливість визнання Конституційним Судом Ук­раїни актів Президента неконституційними, в силу чого вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституцій­ним Судом відповідного рішення.

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конститу­ції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальну справу, арештувати тощо.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підста­ві закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

 

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень

Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.

Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання Президента, як правило, використовується в державах з президентськими та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого» розподілу влад.

Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України - вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання.

Конституція України встановлює додаткові, порівня­но з виборами народних депутатів чи місцевими вибора­ми, обмеження щодо пасивного виборчого права грома­дян при виборах Президента:

- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при міс­цевих виборах та 21 року при виборах народних депута­тів України до 35 років при виборах Президента). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого та політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних полі­тичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості - десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави має бути досить добре обізнаний з різ­ними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

- по-третє, встановлюється заборона одній і тій са­мій особі обиратися Президентом більше ніж два стро­ки підряд. Обрання на третій чи четвертий строк також можливе, але лише після перерви.

Порядок і строки призначення виборів.

Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (до­строковими) і повторними.

Чергові виборі призначаються Верховною Радою на останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Пре­зидента.

Результати виборів президента встановлює Цент­ральна виборча комісія на підставі протоколів територі­альних виборчих комісій не пізніше, як у п'ятиденний строк після дня виборів. Обраним Президентом вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Повідомлення про результати виборів Президента публікується Центральною виборчою комісією не піз­ніш, як на третій день після підписання протоколу про результати виборів.

Строк повноважень Президента - п'ять років. Ново­обраний Президент вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на уро­чистому засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інаугу­рація.

За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується ін­ститутом недоторканності, а політична-інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом Прем'єр-міністра та міністра, від­повідального за акт та його виконання. Проте, в особли­вих випадках Президент підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України - він може бу­ти усунутий з поста Верховною Радою в порядку імпіч­менту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зловживання владою та порушення главою держа­ви конституцій-законів держави.

 

Функції та компетенція Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції та повноваження, що належать згідно з Кон­ституцією України виключно Президенту, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визна­чені в ст. 102 Конституції України. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент наділяється особливими повноваженнями, він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очо­лює Раду національної безпеки і оборони України; при­ймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її міс­цевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній не­залежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конститу­ції України Президент наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинно­го законодавства у відповідність до Конституції України. Президент користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до роз­ділів 1, III, XIII Конституції України та призначати все­український референдум для затвердження цих змін. За­безпечуючи додержання Конституції України Президент може накладати вето на закони, прийняті Верховною Ра­дою, направляє до Конституційного Суду України звер­нення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Мі­ністрів України та акти Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і грома­дянина Президент реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи;

видає укази, які передбачають захист прав і свобод лю­дини і громадянина, окремих категорій населення; при­ймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; ого­лошує в разі необхідності окремі місцевості України зо­нами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента для зручності аналізу мо­жна систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представництва держави у внутрішньо- та зовнішньопо­літичних відносинах. Зовні країни Президент:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні догово­ри України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних предста­вництв України в інших державах і при міжнародних ор­ганізаціях;

-приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

- підписує Закони України про ратифікацію міжнарод­них договорів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

-забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічни­ми і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- призначає Представника Президента України в Ав­тономній Республіці Крим.