Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Безпека життєдіяльності”

на тему:

“Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила”

Виконав:

Студент 4 курсу

Спеціальності “Фінанси та кредит”

Група 42 – Ф Варіант №6

Заверюха А. М.

Викладач:

Кобилянський О. В.

м. Вінниця

2001 рік

Зміст Вступ

Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія
продовження його цивілізації

 

1.1. Історія екології та безпеки життєдіяльності

 

1.2. Здорова екологічна ситуація – здоров’я суспільства

 

Розділ 2. Джерела екологічної кризи в Україні і її
вплив на суспільство

 

2.1. Шляхи вирішення санітарної та епідемічної ситуації в

Україні

 

2.2. Перспективи розвитку природоохоронних заходів в

Україні

 

2.3. Вирішення глобальних проблем охорони

навколишнього природного середовища в Україні і

 світі

 

Висновки

 

Додатки

 

Список використаних джерел та літератури

Вступ

 

Кінець ХХ століття – це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи.

Сучасний каскад актуальних дисциплін сьогодення (“Екологія”, “Безпека життєдіяльності”, “Цивільна оборона”, “Охорона праці” – це наукова база для розробки стратегії і тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, що людство є частина природи і своїм існуванням залежить від функціонування природних систем.

Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не на боротьбу з наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин знищення природи.

Закони екології, санітарного та епідемічного стану лежать в основі не лише біологічного, а й соціального буття. З розширенням екологічної кризи вони сьогодні стають більш актуальними.

Серія прогнозів, зроблених різними вченими світу, досить об’єктивно засвідчують, що кризові ситуації в сировинній, продовольчій та екологічних сферах не є тимчасовими, вони зростають і ставлять перед людством серйозні завдання.

Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. Але сьогодні, коли уряди і народи світу зрозуміють необхідність включення стану навколишнього середовища до числа пріоритетів розвитку нації, глобальна соціоекологічна катастрофа може не наступити.

Великий вчений В. І. Вернадський вимагає виконання таких важливих умов:

-    об’єднання всього людства навколо єдиних цілей та задач;

-    створення єдиної інформаційної мережі;

-    свобода виконання прийнятих рішень перетворення навколишнього середовища за рахунок необмеженого доступу до ресурсів та енергії;

-    рівність та високий добробут усіх членів суспільства;

-    виключення війни як засобу вирішення соціальних конфліктів.

У сучасному суспільстві не всі вимоги виконуються. Людська цивілізація продовжує знаходитися у фазі нестійкого розвитку, коли внутрішні конфлікти перешкоджають вирішенню глобальних проблем. Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання.6

З розвитком нових технологій та ускладненням умов видобування корисних копалин з кожним роком зростає небезпека в гірничодобувній справі. Яскравим прикладом небезпеки є сотні смертей українських гірників на шахтах Донецької та Луганської областей. Лише за 11 місяців 2001 року загинуло 286 гірників від вибухів метану та інших аварій, пов’язаних з грубими порушеннями техніки безпеки та технології видобування, нехтуванням елементарних контрольних вимірювань концентрації метану в робочих лавах та інших причин, які на перший погляд здаються незначними. Тому сьогодні кожний 1 мільйон видобутого вугілля коштує 5 людських життів.

Розвиток людської цивілізації вносить певні корективи щодо перегляду заходів, які сприяли б безпечному веденню господарської діяльності. У ХХ ст. людство Увійшло в складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров’я та життя сучасного і майбутнього поколінь людей, існування людської цивілізації. 5

Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:

Перший – технократичний: продовження максимального споживання ресурсів, виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів та енергії.

Другий варіант – докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехід на екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство, скороченняспоживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання народжуваності, повне роззброєння.

Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, - проміжний. Це поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний.

Самі по собі потреби світового суспільства являються егоїстичними і безмежними, але справжня людська цивілізація почнеться тоді, коли суспільство стабілізує своє середовище життя на основі соціальних та природних процесів.6

Сьогодні потрібно усвідомити кожному члену світового суспільства те, що зберегти екологію – це значить зберегти своє здорове буття на планеті, продовжити подальший розвиток, аби не було соромно перед нащадками.

Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія

продовження його цивілізації