4.1. Визначення поняття «дезінформація»

Дезінформація – (фр.des – префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) – піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди.[21]

Дезінформація – (фр.des – префікс, що означає знищення чи вилучення чого-небудь + інформація) – піднесений до рівня творчого методу принцип діяльності буржуазної преси, один із засобів буржуазної пропаганди. Проявляється у вилученні продажними журналістами політичних фактів за соціально загострених повідомлень, у свідомо перекрученому тлумаченні змісту суспільно значущих подій.[22]

Дезінформація – (фр. Dezinformation) – заведомо ложная информация.[23]

Дезінформація – моє визначення терміну: це неправдива інформація або усвідомлено зроблена (жовта преса) або випадково (не перевірячи факти чи події тощо).

4.2.Інформаційні та дезінформаційні комунікативні ланцюги

Інформація і дезінформація розташовуються на різних рівнях одного і того ж параметру, тому перехід між ними частіше всього мають умовний характер. Коли для Горького друкували спеціальний екземпляр «Правди», в якому звістку про арешти заміняли розповідями про лов крабів, то це не можна назвати дезінформацією, оскільки в країні водночас арештовували ворогів народу та також ловили крабів. І те, і інше є правдою і відповідає дійсності. Тут дезінформацій ний компонент виникає на більш високому рівні, системному, в певній мірі мета рівні. На рівні конкретного повідомлення це – інформація, на рівні даної системи комунікації в цілому – дезінформація. Таким чином, Горький, отримуючи тільки достовірні повідомлення, виявилось все одно дезінформацією. Чи інший приклад: читач в тоталітарній країні отримує великі обє’ми дезінформацій них матеріалів і в результаті все одно інформований, оскільки він навчився читати між строками. Іншою мовою дезінформований результат може досягатися як на рівні комунікації, так і на рівні метакомунікації, що яскраво демонструє приклад с Горьким.

Стандартний інформаційний ланцюг складається у вигляді набору таких компонентів:

ДЖЕРЕЛО-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

В свою чергу, дезінформацій ний ланцюг будується на заміні одного чи декількох компонентів на псевдо компонент.[3,126] Але успіх такої дезінформаційної кампанії визначається також тим, що споживач відчуває на певний момент дефіцит інформації. Та йому як би то допомагають поповнити цей дефіцит. Можна навести декілька прикладів:

 

ДЖЕРЕЛО1

ДЖЕРЕЛО2-------ПОВІДОМЛЕННЯ-------КАНАЛ-------АУДИТОРІЯ

Дезінформацій ний компонент достатньо часто використовують при рішенні воєнних або мирних, наприклад виборчих, задач. Згадаємо «чорні» радіостанції (в подальшому Р) часів ДСВ, які віщали начебто з Німеччини, хоча належали союзникам. У дезінформації для збереження її ефективності обов’язково повинні бути корені інформації. Ф.Тейлор пригадує ще один компонент ефективності: для того, щоб бути дійсною, «чорна» операція повинна залишатися схованою, таємниця повинна залишатися схованою.

У Китаї активно використовувались подібні дезінформацій ні складові. Під час корейської війни був піднят галас з приводу використання США біологічної зброї, хоча в дійсності цього не було, а з ціллю привлекти до симпатії міжнародну громадськість.

Дезінформація є дезінформацією, коли вона подається в контексті правди[3,130].

4.3.Варіанти скривлення інформаційного простору

При стандартному підході до інформаційного простору - воно служить автоматичному відображенню реальності. Однак його сучасний розвиток призводить до того, що інформаційний простір можу мати функціонування, яке буде автономним від простору реальності.

Не менш частіше інформацію намагаються уявити як дезінформацію. Інформація стає дезінформацією, коли навколо «оператори», які різко знижують достовірність. Для цього може знищуватись достовірність джерела інформації.

Сергій Доренко в своєму інтерв’ю в «Независимой газете» (2001,13.01) розповідає, як А.Волошин, а до нього В.Юмашев та Чубайс, проводять тижневі «летучки» з головою ОРТ, під час виборів до Волошина вони приходили по середах, а до Юмашева та Чубайса – по суботах. При цьому відпрацьовується поточне висвітлення подій в новинах, а також приймаються рішення про проведення дезінформаційних кампаній. Таким чином, державна машина породжує дезінформацію як зовні, так і внутрішньо свого ж інформаційного простору.

Якщо інформаційна подія 1-яскрава та скандальна, тому спростувати її інформаційною подією 2 – стандартним практично неможливо. Інформаційна подія 1 все одно залишається в пам’яті незалежно від активності його спростування.

А.Снайдер в книзі «Бойцы дезинформации» пишет, что, по данным ЦРУ, Советский Союз тратил 3 млрд долларов в год на дезинформацию. К примеру, только на кампанию против нейтронной бомбы должно было уйти не меньше 100 млн, поскольку была развернута широкомасштабная кампания: митинги, манифестации, телепрограммы, выступления в прессе (Комсомольская правда.-1997.-26 ноября). Та же работа и в том же объеме велась и в США, например: «При Картере ЦРУ реализовывало секретный проект, выплачивая деньги европейским журналистам, поддерживающим в прессе идею размещения на континенте американских нейтронных бомб. Подобная практика существовала и прежде». Иными словами, для каждого из нас активная информационная кампания в прессе должна служить признаком того, что она ведется с подачи определенного спонсора или заказчика. В противном случае искривление информационного пространства было бы просто немислимим.

Дезінформацію ми можемо визначити як інтенсивне скривлення інформаційного простору, яке доводиться тримати в певний час.

4.4. «Черный пиар»

P.R. является неотъемлемой частью эффективного управления любой организованной формы деятельности: государственной и муниципальной, производственной, коммерческой, общественной и т.д., включающих в себя отношения внеценовой конкуренции (престиж, авторитет, репутация, доверие, взаимопонимание и т.д.)[24].

 «PR – это спланированные и осуществляемые в течение длительного времени действия, направленные на установление и поддержание доброжелательных отношений и взаимопонимания между организацией и общественностью».

Также распространено следующее определение: PR – это специальная наука и искусство управления социальной информацией в условиях внеценовой конкуренции:

a)  направленные на установление и поддержание открытого двухстороннего общения между социальными службами и их общественностью;

b) посредством положительных информационно разъяснительных материалов, активных акций и оценок ответных общественных реакций;

c)  основанных на правде, знании и гласности;

d) с целью достижения взаимопонимания, согласия, социального партнерства и создания благоприятных обстоятельств[25].

Общественность – это все те, с кем социальная организация вступает в контакт как внутри (служащие, сотрудники, работник, акционеры, члены общественных организаций и т. п.), так и за ее пределами (избиратели, налогоплательщики, местные жители, социальные заказчики, партнеры, потребители и т. п.).

Структура общественности:

e)   население в сфере влияния;

f)    структуры самоуправления;

g)   СМИ;

h)   общественные объединения;

i)    сотрудники администрации;

j)    вышестоящие органы власти;

k)   ключевые аудитории в кризисных ситуациях;

l)    производственные и другие органы[26].

Що таке «Чорний піар»? Це негативна інформація (дезінформація), матеріали стосовно особистості, політичного діяча чи політичної партії, компанії в цілому тощо, з метою зробити антирекламу та негативне відношення цільової аудиторії. Це навмисна дезінформація ЗМІ. На прикладі розглянемо використання чорного піару проти іміджу політичних партій та діячів, під час виборчих перегонів… (В теории коммуникации понятие «имидж» используется в сугубо специфическом значении – в сочетании со словами «создание», «строительство»: это особого вида образы – представления о конкретных объектах, которые выделяют, создают впечатление их радикального отличия от других[27]).

Політична реклама створює своїм кандидатам певний імідж, в якому підкреслюється відзнака окремих діячів. Цей образ повинен асоціюватися з підсвідомим устрімленням мас, з тим, що лестить їхньому самолюбству чи відповідає незадовольненим потребам.[28] Дуже часто ми бачимо використання чорного піару в політиці. Це робиться навмисно, щоб цей створений імідж політичного діяча визвав у аудиторії негативне відношення. Все це робиться в рамках великої конкуренції, і кожний імеджмейкер робить для свого лідера все можливе, аби зберегти цей створений гідний імідж. Запускається антиреклама на ТБ, радіо та в пресі: дезінформація особистого життя лідера, його не доліки в політиці тощо. В межах такої конкуренції можна переступати рамки закону, аби потрапити на велику посаду. І таким чином розповсюджується дезінформація в ЗМІ, яка зветься «Чорний піар». Це не тільки стосовно політичний партій і діячів. Як ми вже казали антиреклама може бути тієї чи іншої компанії, виконавчої особи, того чи іншого продукту, соціальних, культурних цінностей тощо. Ми розглянули тільки один приклад, так як нещодавно, під час «Парламентських Виборів-2006» (26 березня) ми самі були свідками дезінформації.

4.5.Висновки по 1 Розділу

В першому розділі ми визначили поняття «інформація» та «дезінформація». Кожен автор того чи іншого підручника дає різне визначення цих понять. Ми розібрали подачу інформації в пресі, на радіо, телебаченні та розібрали мережу Інтернет. В пресі, на радіо та телебаченні різний підхід до підготовки інформації. Кожен має свою певну специфіку роботи. Ми визначили, що, звісно, телебачення має важливе значення до створення та подачі інформації аудиторії. Телебачення працює по живих слідах, що не дає такої змоги радіо чи пресі. Але не завжди ця інформація є достовірною, відбувається скривлення інформаційного простору. Це може бути випадкова дезінформація, а також навмисна. Я вважаю, що навмисна подача дезінформації відбувається тільки в жовтій пресі, а на радіо і телебаченні це може статися в період передвиборчої гонки чи створення скандалу соціального, економічного чи політичного характеру тощо. Ми розглянули дезінформацію з боку «Чорного піару».

Подача інформації повинна відбуватся за допомогою не одного журналіста, але й роботи всієї редакції. Новини повинні доходити по першоджерелам, бути чіткими, проаналізованими, а саме головне перевіреними. На телебаченні невід’ємною частиною для перегляду новин є картинка та дикторський текст. Глядач дивлячись на картинкуз міста події усвідомлює інформацію. Подача інформації на телебаченні відбувається по-різному. Один канал працює на «повну» силу, роблячи репортажи з місця подій (навіть в екстремальних) умовах (як це робили журналісти НТВ з Біслану), а інші використовують інформацію других телеканалів, підставляючи свій текст. Громадяни України повинні додержуватися «Закону Про інформацію». Цей Закон закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності. В першій частині, ми підкріпили роботу громадян України, журналістів тощо, Законом «Про інформацію».

Не можна не сказати про роботу інформаційних агентств. Ми розібрали роботу деяких інформаційних агентств України та світового значення від моменту відкриття і до сьогодні: як вони працюють, яка мета і основа роботи, якою кількістю кореспондентів, репортерів володіють, як збирається та обробляється інформація тощо.

Ми розібрали український інформаційний простір: кабельне ТБ, відеомагнітофони, телеконференції, телемости (стор.14), електронна пошта, банки даних, лазерна преса, відео газети. На особливе місце в світовому інформаційному просорі висунулася мережа Інтернет. Ми розібрали Інтернет, як носій інформації, як систему інформаційного простору, як новий рівень журналістики, це поширення комунікативних технологій, це об’ємна мережа. Також існує така точка зору, що що у Інтернету з журналістикою нічого спільного не має. Про це також йдеться в першому розділі. Ми навели адреси деяких сайтів, на яких дійсно достовірна інформація. Тому, що окрім інформації, Інтернет став носієм дезінформації. І не знаючи, які сайти містять достовірну інформацію, дуже тяжко зробити достовірні новини (в загалом це поширюється в пресі, так як більшість інформації з мережі Інтернет). Зараз кожен другий громадянин країни (я вже не кажу про журналістів та працівників редакцій) користуються мережою Інтернет. В першому розділі ми розібрали це поняття і визначили деякі тезиси стосовно мережі Інтернет.

Ми розібрали роботу прес-центрів: завдання та мету роботи. Це інформування органів масової інформації про головні події в суспільстві, використовуючи для цього різні канали (прес-конференції, прес-релізи тощо), збирання інформації про свою установу, та висвітлення в ЗМІ роботи установи, це підготовка для керівництва виступи стосовно порушених у ЗМІ питань щодо роботи установи. Прес-центри також входять до складу відділів PR. Отже, структура сучасних ЗМІ дуже складна. Про це ми поговорили в першому розділі.

Важно зазначити, що головним при подачі інформації – є робота з джерелами інформації та способи отримання інформації. Ми визначили, що повинен в першу чергу робити журналіст, аби дістати достовірну інформацію з першоджерела. Що робити аби уникнути неприємностей в ході отримання та сбору інформації. Ми визначили основні питання з цього приводу: як працювати, як готуватись, як виходити зі складних ситуацій, як вибрати самий надійний спосіб, як фіксувати отримані дані, як забезпечити техніку безпеки при роботі та ін. Невід’ємноє частиною стосовно сбору та отримання інформації є – соціологічні способи отримання інформації. Це як доповнення до основного питання.

Дуже цікаве питання: Кому належить інформаційний простір в Україні? Ми визначаємо, що це специфічна сфера реального, що це сукупність друкованих, аудіовізуальних ЗМІ, їх спеціально підкріплена діяльність на аудиторію. В першому розділі ми розібрали це питання.

Ми розібрали систему, структуру та особливості видів ЗМІ, тенденції розвитку ЗМІ: суспільно-значуща інформація, ідеї, теорії, періодичні та друковані видання, радіо, ТБ тощо. Система ЗМІ представлени декількома групами ЗМІ. Інформаційний простір твориться не лише державними, а й багатьма комерційними телерадіомовними організаціями, пресою. ТБ, радіо та преса помітно розвиваються. Про це ми розповіли в першому розділі.

Розібрали нинішню систему ЗМІ в Україні та проблеми системи ЗМІ (стор. 29-34).

Для порівняння в першому розділі ми розібрали роботу каналів світового масштабу, таких як BBC та CNN. Як виконується робота редакції цих каналів, як працюють кореспонденти, як надходить інформація до телеглядачів та якою повинна бути інформація. Специфіка роботи цих каналів в порівняння з українським ТБ помітно відрізняється (наприклад робота журналістів в прямому ефірі і взагалі прямий ефір – готовність телекомпанії працювати в прямому ефірі). Подача інформації в випусках новин різноманітна. В першому розділі ми розглянули це питання.

Ми виконали теоретичну частину і переходимо до практичної, де зможемо привести приклади дезінформації на ТБ, в пресі, на радіо, в мережі Інтернет, зробити аналіз та прокоментувати – чи є та дезінформація задуманою чи випадковою.


V Приклади дезінформації


Информация о работе «Інформація і дезінформація в просторі засобів масової інформації»
Раздел: Журналистика
Количество знаков с пробелами: 140818
Количество таблиц: 2
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
135562
0
0

... ї електронної прірви називаються електронні бібліотеки ,архіви і різного роду інформаційні установи. В статті Петрова В.В.[28] наведено аналіз сучасного стану інформаційних ресурсів в Україні та проблеми їх створення і використання. Запропоновано концептуальні положення формування системи національних інформаційних ресурсів. Розглянуто шляхи розвитку інфраструктури національних інформаційних ...

Скачать
51439
1
1

алізації інформаційного суспільства. Подальший напрямок дослідження полягає у вивченні впливу інших видів засобів масової інформації на суспільство та процеси, що в ньому відбуваються. 1. Засоби масової інформації як чинники суспільної інтеграції та ідентифікації 1.1 Поняття засобів масової інформації, їх система та види Одним із теоретичний фундаментів нашої роботи є визначення ...

Скачать
15262
0
0

... і функцій ЗМІ щодо їх впливу на громадську думку сформувався специфічний вид соціальної практики і один із найважливіших елементів ПР-програми – медіа-рилейшнз [1, c. 131]. Застосування в ПР-програмах різних засобів масової інформації потребує координації зусиль, узгодження змісту друкованих і електронних публікацій, теле-, радіопередач. Обираючи для поширення інформації, тривалого співробі ...

Скачать
139592
7
9

... партнером у підготовці та проведенні актуальних для усієї Європи подій. ВИСНОВКИ В результаті здійсненого теоретичного та практичного дослідження процесів ПР-забезпечення підготовки України та Польщі до проведення чемпіонату Європи з футболу ЄВРО-2012 ми дійшли наступних висновків: 1.           Значну роль у ПР-забезпечення різних сфер діяльності держави, в тому числі спортивної, віді ...

0 комментариев


Наверх