Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация

Зміст

Вступ

Розділ І. Аналітичний огляд літератури

Розділ ІІ. Народногосподарське значення та біологічні особливості льону-довгунця

Розділ ІІІ. Результати досліджень

3.1 Місце, умови, програма та методика проведення досліджень

3.2 Екологічна ефективність

3.3 Енергетична ефективність

3.4 Економічна ефективність

Розділ ІV. Техніка безпеки та охорона праці при вирощуванні льону-довгунця

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки


ВСТУП

Кожна польова культура має свої прикраси. Проте льон-довгунець, як одна із найбільш старовинних культур Західної Азії та Середземноморського узбережжя, знайшла другу Європейську батьківщину - Українське Полісся.

Якщо загибель врожаю льону прирівнюється до однієї з "семи єгипетських страт", то загибель галузі льонарства на Поліссі України -до зубожіння аграрного сектора. Льон був і повинен залишитись символом чистоти, світла, вірності. Про нього слід сказати так: це екологічно чиста рослина, один з найкращих плодів землі, який використовувався для верхнього і нижнього одягу благочестивих єгипетських жриців і як покрив для святих предметів та використовується й зараз.

Він впродовж свого життя приваблює людей. Навесні сходи його - це килим ізумрудно-соковитої зелені, за яким здалека можна впізнати поле, засіяне льоном.

Влітку вранці - синьооко-красиве цвітіння поліського шовку. В полі стоять тонесенькі, стрункі стеблинки зі світло-блакитними дещо похиленими квіточками. І ніколи не зрозуміло, де небо, а де земля, що народжує льон. Від цього видовища стаєш добрішим, лагіднішим, життя наповнюється красою.

Перед збиранням лляне поле - це осліплююча золота долина з червоним відтінком. Особливо привабливе лляне волокно, зафарбоване у сталевий колір з платиновими відсвітами та переливами.

Про льон написано дуже багато віршів та пісень. О.С. Пушкін намалював Ольгу з роману "Євгеній Онєгін" такими фарбами: "Глаза, как небо голубые, Улыбка, локоны льняные..."

А відомий поет О.Прокоф'єв у вірші "Лада" застосовує таку характеристику:

"Синью яркой блещет взгляд,

Синевой глаза горят,

Длинен волос твой льняной,

Славен голос озорной..."

А кому невідома українська пісня, де прославляється велич льону у словах і музиці народного артиста України І.М. Сльоти:

"А льон цвіте синьо-синьо,

А мати жде додому сина... "

У недалекому минулому льон на Україні вирощували не тільки для внутрішніх потреб, він був предметом торгівлі, з багатьма країнами світу, а вироби Житомирського льонокомбінату прославлялися майже у всіх країнах.

Льонарство і лляна промисловість України мають великий потенціал, набутий досвід і матеріальну базу! У 70-80-ті роки минулого сторіччя посівні площі під льоном-довгунцем становили щорічно 220-230 тис. га, виробництво волокна - 100-130 тис. тонн. Працювало понад 40 льонозаводів, два льонокомбінати загальною потужністю 100 млн. квадратних метрів тканин технічного і побутового призначення. За останні роки площі посіву і виробництво продукції льону-довгунцю різко скоротились, а їх якість погіршилась.

До спаду льонарства в Україні призвели процеси дестабілізації виробництва, викликані розбалансованістю цін на льоносировину і матеріально-технічні засоби забезпечення технології вирощування та деякі інші чинники ринку.

Враховуючи обмежені можливості надходження в Україну бавовни для потреб текстильної промисловості, значне зростання цін на волокно і насіння льону на зовнішньому та внутрішньому ринках, льонарство здатне перетворитися, при застосуванні високоефективної в ринкових умовах технології вирощування культури, у високоприбуткову галузь і джерело валютних надходжень.

Льоносировина, що завозиться на переробні заводи, має бути відсортована за висотою і чиста від бур'янів. Всі процеси практично немеханізовані, техніка для обертання трести, піднімання та в'язання її вкрай недосконала. Для заохочення людей до праці потрібні матеріальні і фінансові ресурси. Тобто собівартість льоносировини у 1,5 - 2,0 рази вища ціни, що її згодні заплатити споживачі.

До 1990 року держава дотувала кожному господарству 45% витрат на льонарство. Заводи сплачували виробникам кошти за реалізовану продукцію у тижневий строк згідно з результатами оцінки сировини.

При врожайності волокна 4 ц/га і насіння 2 ц/га господарства мли від льонарства прибутки.

Важким тягарем лягає на собівартість продукції льонарства диктат цін з боку постачальників мінеральних добрив, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів, сільськогосподарського машинобудування. Товаровиробники тепер вимушені користуватися послугами суміжників за цінами в 3 - 5 разів вищими від цін докризового періоду. Для відродження галузі потрібно зробити її не збитковою. Бажаного успіху можна досягти двома шляхами. Перший полягає у відновленні державної підтримки виробника продукції. Йдеться не про великі капіталовкладення в галузь із бюджету держави, а йдеться про відновлення паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, порушеного державою у 1992 році, коли на промислову продукцію ціни "відпустили", а на сільськогосподарську продукцію тримали фіксованими, а також про виконання державою власних рішень і зобов'язань.

Адже Постанова Кабінету Міністрів України №378 від 22 квітня 1997 року "Про заходи щодо стабілізації та збільшення обсягів виробництва льону та конопле продукції " існує лише на папері.

Другий шлях полягає у пошуку можливостей зниження собівартості продукції, зважаючи на те, що 70 - 80% витрат галузі припадає на період збирання врожаю і післязбиральної доробки продукції, і на низький рівень механізації виробничих процесів, слід переходити на рулонну технологію збирання трести, а також на промислове виготовлення трести на льонозаводах.

За існуючої технології, за умов приготування трести під відкритим небом, за сприятливих умов солома перетворюється на тресту за 12 - 14 днів. У посушливих умовах вона лежить на полі 30-40 днів, а у разі затяжних дощів продукція зазвичай втрачає 50 — 70% якості.

Спроба впровадження рулонної технології збирання трести в Україні вже була. Ще понад 10 років тому ряд господарств Житомирської, Рівненської, Київської, Волинської, областей збирали тресту преспідбирачами ПРН —1,6 обладнаними пристроями ПРП - 1, що пресували її в рулони вагою 300 - 400 кг. Такі рулони навантажувачами ПФ - 0,5, обладнаними пристроями ППЛ - 0,5 вантажили на автотранспорт і відвозили на льонозаводи. Однак через недосконалу технологію розмотування рулонів на заводах перспективна технологія не прижилася. Водночас у Бельгії, Франції і Нідерландах рулонна технологія набула широкого застосування. З допомогою цієї технології можна було б на 25 -30% знизити собівартість продукції та на стільки ж відсотків покращити економічний стан підприємств - виробників сировини. Промислове виготовлення трести полягає, в тому, що підсушену після збирання і обмолоту комбайном солому льону збирають так само, як і тресту – у рулони - і відправляють на льонозавод. Там занурюють рулони соломи в мочильні басейни, де вона за 35 - 38°С води за участі пектиноруйнувальннх бактерій перетворюється на тресту. Після цього рулони розмотують, тресту висушують до стандартної вологості і подають на переробку. За умови промислового виготовлення трести витрати на збирання врожаю виробником скорочуються ще на 15 - 20%, адже солому не потрібно ані перебирати для рівномірного вилуження, ані висушувати після його завершення.

Освоєння льонозаводами операцій промислового виготовлення трести дасть змогу на 40 - 50% знизити собівартість льонопродукції, значно покращити її якість.

Чітке й неухильне дотримання всіх вимог технології, зокрема такий, як правильний вибір площ, напівпаровий обробіток ґрунту, раціональна система удобрення, інтегрована система захисту посівів від бур'янів, хвороб, шкідників і вилягання, сівба високоякісним насінням та інших, що визначаються в конкретних умовах господарства забезпечують отримання 40 - 50 ц/га трести і 5 - 6 ц/га насіння високої якості. Внутрішньогосподарська переробка трести на волокно збільшує надходження від реалізації продукції майже удвічі.

Відродження льонарства в Україні можливе лише при державній забезпеченості паритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, приймаючи умови кредитування виробництва, а відповідні службовці органів державної виконавчої влади перейматимуться проблемами галузі.

Льон-довгунець одна із технічних культур, яка в технологічному процесі, за період росту і розвитку не накопичує радіонуклідних речовин та інших забруднювань. Проте в процесі мацерації лляної трести на льонищі (вилежування) можливе вторинне забруднення продукції, як радіонуклідними речовинами, так і механічними домішками.

Мета нашої випускної роботи полягає в пошуках шляхів отримання екологічно чистої продукції, як у період первинної так і вторинної переробки.


Розділ 1. Аналітичний огляд літератури

Визначення різних технологій збирання та виготовлення трести льону дає можливість порівняти два способи біологічного приготування трести: росяна і промислове мочіння соломи льону.

А.Ф. Рогаш (1976) відмічав, що в сучасний період необхідно проводити первинну обробку льону в сільському господарстві, тому що план по будівництву цехів біологічного замочування не виконується.

Вчені розробляють і втілюють різні технології збирання льону з урахуванням реалізації продукції трестою. Росяна мочка самий старовинний спосіб приготування трести. А. Мещерский, А.Шептунов (1932); А. Труш (1931); В. Данилочкін (1931); Д. Н. Прянишніков (1921); С. О. Лейкіні А. І. Сивцов (1935); В. В. Макаров, М. С. Мелешкевич, Н. Д. Матвеєв, Я. В. Пейве (1945) вважають, що для розстилу льону потрібно вибирати сухе, рівне місце, захищене від вітрів і недоступне худобі. Чим кращий і рівніший покрив грунту невисокою травою, тим більше підходить таке місце для росяної мочки. За нестачею луків льон стелять і по скошеній конюшині і по жнивах з підсівом трав.

Було відмічено також, що стелищами не можуть бути виорані "голі" землі, без підсіву трави, не можна допускати доторкання соломи з землею, так як земля містить вапно і залізо, що негативно впливає на міцність волокна. В такому випадку треста льону, що вилежується на землі отримується рихла, ломка і груба за будовою.

К.К. Вебер (1891) помітив, що розстилання льону не показує негативної дії на ріст трав. Навпаки луки після росяної мочки інтенсивно ростуть.

До основних факторів росяної мочки відносяться - тепло, волога, повітря. Розвиток мікроорганізмів краще проходить при окремих умовах температури і вологи. Найбільш нормальна температура для розвитку мікроорганізмів без різких коливань від ранніх заморозків до високої температури вдень.

Волога повинна бути в нормі 50 - 60%.

Для багатьох районів зони льонарства кращим строком розстилу є серпень місяць.

По даним Н. П. Леднєва (1948) пізні строки розстилу знижують вихід волокна на 2 - 3 %, а його якість на один номер.

В льононасінних господарствах Житомирської області вилежування льоносоломи становить 77 днів, в липні — 17,9%, в серпні -60,6%. в вересні - 17,6%, в жовтні — 1,5%.

Щоб отримати високоякісну тресту при мінімальній тривалості вилежки, заборонено допускати розтягування строків розстилу льоносоломки.

Таблиця 1.1. Вихід волокна залежно від строків вилежування трести

Середньорічні показники Місяці
серпень вересень жовтень грудень
Піднято трести в % до площі розстилу 16,4 53,3 22,1 6,1
Тривалість вилежки, днів 16,0 30,0 36,0 під снігом
Вихід довгого волокна, % 14,3 13,3 10,3 -
Середній номер довгого волокна 16,0 14,0 12,0 -

В найбільш сприятливі строки (серпень - вересень) в господарствах піднімається до 70% трести, в наступні місяці умови для її підняття різко погіршуються, тривалість мацерації збільшується.

Дуже гостро стоїть питання про підбір стелища. Дня нихнеобхідні площі в 1,5-2 рази перевищуючі посівні площі льону. Томугосподарства лишаються не менше чим на місяць існуючих випасів іпасовищ.

Використання комбайнової технології збирання льону дозволяє проводити приготування трести на льонищі. В цьому процесі є свої особливості. Вилежка соломи починається після того, як вона висохне. Крім того льонище лишалось без трав'яного покриву і вилежування льоносоломи відбувається на землі, продукція забруднюється

А.А. Шушкин (1966) відмічає, що у Франції широкого застосування набув розстил соломи на льонищі. Льон розстилають товстим шаром з послідуючим перевертанням. Вилежування соломи на льонищі знижує вихід довгого волокна, збільшується строк вилежкн. Вилежка в дощовий час проходить нерівномірно і дуже повільно, нижні стебла, можуть підгнивати, а верхні нормально висушуватись. При сухій погоді льон на льонищі лежить дуже довго (45 днів).

На основі одержаних даних робимо висновки, що розстил соломи на льонищі, навіть при сприятливих погодних умовах, приводить до зниження врожаю і якості волокна.

В дослідах І. П. Карпеця (1968) розстил соломи на льонищі знизив вихід волокна на 0,9%, а його номер на 0,7 в порівнянні з розстилом на лузі. Міцність чесаного волокна, одержаного з луків, вище на 1,4 кгс в порівнянні з волокном, отриманим з льонища.

На основі 4-річних даних М.Н. Афонін (1959) відмічає, що вилежка соломи проходила швидше на льонищі, чим на лузі. При розстиланні соломи на льонищі отримано більш високий вихід волокна з кращими якостями в порівнянні з луком.

Із всього сказаного видно, що в літературі є протиріччя, з питання розстилу соломи і приготування трести на льонищі (землі). Приготування льонотрести на льонищі повністю залежить від погодних умов, товщини розісланої смуги і мікробіологічних процесів, які проходять при розстилі льону. Розвиток мікроорганізмів в процесі росяної мочки впливає на хід процесу мацерації і впливає на вихід і якість волокна.

Е.І. Дударев, Г.П. Маньшина (1962) при вивченні розвитку мікрофлори на лузі і льонищі прийшли до висновку, що накопичення целюлозорозмочуючих бактерій на льонищі спостерігалось до кінця мочки, а на лузі зовсім їх не було.

Розвиток ґрунтових грибів приводить до зниження виходу довгого волокна при розстиланні соломи на льонищі на 3% Г погіршується його якість.

Тому велике значення має питання про покращення умов вилежування соломи на льонищі.

Одним із таких прийомів є підсів багаторічних злакових трав під покрив льону-довгунця (Валатка П.П., 1966).

Дослідження Житомирського сільськогосподарського інституту (В.Г. Дідора 1968, 1996); Обласної сільськогосподарської дослідної станції (Кудря С.А. 1967, 1959 - 1960), Інституту льону (Я. А. Лебедєв, М. М. Боярченкова, 1966, 1978,1975; М. М. Кубшицький 1968) показали, що при підсіві під льон багаторічних злакових трав вівсяниці лугової і райграсу пасовищного створюються сприятливі умови вилежування. Якість трести на льонищі з підсівом трав на 1 - 2 сортономери вище, чим без підсіву.

Г. Зотов (1968) підсівав під льон райграс і конюшину з розрахунку 12 кг на 1 га.

Карпець И.Л. (1978) прийшов до позитивного висновку про обертання стрічки.

Рослини конюшини пронизували розіслану солому, що зашкоджувало підніманню трести. З цього виникла тенденція, що до зменшення урожайності волокна і незначне підвищення його якості.

Таким чином, створення трав'яного покриву на льонищі, шляхом підсіву злакових трав під покрив льону наближує умови вилежування соломи на льонищі до природних умов і сприяє покращенню повітряного, температурного і інших режимів.

Дідора В.Г. , Семеченко В.І. (1996); Колальов В.Б.(1996) стверджують, що льон-довгунець забруднюється радіонуклідами шляхом вторинного находження у процесі вилежування трести на льоновищі (непокритому грунті).


РОЗДІЛ ІІ. Народногосподарське значення та біологічні особливості льону-довгунця

Льон-довгунець - стародавня сільськогосподарська культура. Перші стрункі билинки з голубими дещо приниклими квіточками були вирощені майже дев'ять тисяч років тому назад.

Батьківщина льону - Західна Азія. Мистецтво вирощування цієї культури народилось у горяних областях Індії. Саме тут почали вперше виготовляти лляні тканини. В Індії льон як прядивна культура передувала бавовнику. Деякі історики стверджують, що попередники сучасних індійців першими одягли замість звіриних шкір одяг з лляного волокна на зміну зі шкір тварин.

Продукцію льону знайдено поруч з зерном злаків у гробницях єгипетських фараонів, залишки виробів із льону, які відносяться до VI сторіччя до нашої ери виявлені у Придніпров'ї та Західній Грузії.

Рослини льону з коробочками і насінням, залишки лляних тканин і ниток були знайдені у Швейцарії у пальових будовах, які відносяться до кам'яного віку.

Арабський вчений-мандрівник Ібн-Фадлан, що подорожував на початку X сторіччя по території древньо-слов'янських поселень бачив їх мешканців в одязі з лляного полотна власного виробництва. Льон вважали найблагороднішою, найчистішою рослиною.

Сім тисяч років назад він був відомий в Ассирії та Вавілонії, звідки потрапив до Єгипту. Поряд з Індією виникнення льонарства слід вважати у Єгипті - на Середземноморському узбережжі. Загибель його врожаю вважалася однією з "семи єгипетських страт". Саме у Єгипті, лляні тканини досягли чудового ступеня удосконалення.

Стародавні єгипетські лляні тканини були настільки тонкими, що лише особливо терплячі єгиптяни були спроможні підрахувати кількість ниток у них. Так, Геродот згадував про дарунок царя Амазиса Афіні Родоській лляної тканини, кожна нитка якої включала 360 найтонших ниточок. Такі тканини, прозорі й легкі, як дитячій подих, цінилися на вагу золота: на один бік шальки терезів - тканини, на другий - золоті гроші або злиток золота.

Дві тисячі років тому єгипетські жреці носили одяг тільки з лляних тканин, що було символом чистоти, світла, вірності.

Апулей писав про нього так: "чистейшее из растений один из самых лучших плодов земли, употребляется не только для верхнего и нижнего облачения благочестивих египетских жрецов, но й как покров для священних предметов». Білий лляний одяг вважався також обов'язковим для верховних жреців і первосвящеників всіх східних культів, він перейшов і у християнський культ.

Мумії єгипетських фараонів та знатних людей, знайдені у гробницях, були забинтовані у найтонші лляні тканини високої якості й дивної міцності, які збереглися до наших днів.

На великий жаль такого волокна не зустрінеш у наші часи в країнах найбільш розвиненого льонарства.

Справа в тому, що лляне волокно у своєму складі містить елементи кремнезему, який застерігає його від процесу гниття. Свідчення тому - не тільки лляні тканини, що збереглися на єгипетських муміях, а і -старовинні рукописи й книги, написані на папері виготовленому із лляної сировини. В Італії (Гротароссі) була знайдена мумія восьмирічної дівчинки, померлої 1800 років тому назад. Потім у Єгипті знайшли мумію Нефера, який жив у 2900 - 2270 роках до нашої ери. Тіла їх були закуті у найтонші лляні бинти й завернуті у більш щільніші лляні тканини, котрі зберегли до наших днів свою міцність і пружність.

Чи то умови росту і розвитку були сприятливі, а можливо й мистецтво, обробітку волокна та його прядіння досягли досконалості, про те саме тут у Єгипті отримували волокно й прядиво найвищого ґатунку. Такого волокна не зустрінеш у наші дні і в країнах найбільшого процвітання лляної культури. Методи виключної майстерності єгиптян в отриманні лляної продукції і прядива втрачені для людства у період руйнування єгипетської культури й катастроф.

Друге місце після Єгипту у розвитку льонарства займає Колхіда - центр виробництва лляних тканин, якими забезпечувався весь Схід. Мешканці Колхіди і Єгипту виробляли полотно однаковим способом, проте елліни колхідське полотно називали сардинським, а отримане з Єгипту -єгипетським.

У еллінів мав високу ціну білий оброблений пурпуром одяг з лляних тканин. Проте льон використовувався не тільки для одягу, а й для оснащення кораблів.

Гомер у своїх творіннях оспівував лляний одяг у фінікійців.

У Римі спочатку вирощували льон у невеликих розмірах. Проте за часи Плінія Старшого ця культура отримала достатньо великий розвиток, особливо у північній частині Італії.

На зволожених лісових ґрунтах Північної Європи, населених, як раніше називали "варварами", льон вирощували на великих площах. За Плінієм, вся Галилея, особливо кельтські племена, які мешкали у сучасних Нідерландах славилися культурою льону.

Голландське полотно того часу вивозилося на південь в Італію. З Голландії розпочалося використання напірників на подушки, без яких не може обійтися жодна людина.

Галли, отримавши льон від римлян, стали засновниками льонарства у Західній Європі. З давніх часів йде добра слава і про бельгійські лляні полотна. Германці, за свідоцтвом Тацита також прихильно відносилися до розвитку лляної культури, а їх жінки закохано готували собі "полотняний одяг, оброблений червоним".

Лляний одяг був більш розповсюдженим на півночі та у центрі Європи. Тут його носив увесь народ, між іншим як і на Сході так і у Римі він був предметом розкоші.

Виникає питання, яким чином льон попав зі Сходу на північ Європи чи можливо, його почали сіяти тут самостійно? За переважною більшістю свідчень льонарство у Європі з'явилось незалежно від культури його на Сході, а можливо у різних регіонах виникли різні його види.

До цього можливо додати те, що він вирощувався ще й у кам'яному сторіччі: був знайдений у так званих "свайних будовах" на швейцарських озерах, але то був не представник однорічного культурного льону, а родич багаторічного вузьколистого, можливо основоположник культурного льону.

У недалекому минулому в кожному селянському господарстві, розташованому у нечорноземній зоні України, із вирощеного льоноволокна ткали полотно, мішковину, виробляли скатерки, рушники, ліжники, ковдри.

Одержане із стебла льону волокно використовують головним чином для виготовлення тканин, асортимент яких може бути дуже різноманітним: від грубих мішковин і пакувальних (із низьких сортів волокна) до тонких батистових (із високих сортів).

Лляне волокно одне із самих міцних. Міцність на розрив тіпанового лляного волокна становить в розрахунку на поперечний розріз 60-100 кг на 1мм2. По міцності на розрив воно значно перевищує бавовну, джут і вовну. При однаковій товщині нитки міцність лляної пряжі при розриві майже у 2 рази вища ніж бавовняної і у 3 рази вища за вовну. З підвищенням вологості (до відомої межі) міцність лляної нитки збільшується, в той час як міцність нитки з вовни, натурального шовку і синтетичного волокна навпаки, знижується.

Лляні тканини відрізняються довготривалим використанням, також добре протистоять гниттю і зношуванню. Поряд з цим вони характеризуються малою кількістю поглинання забруднених речовин і добре відмиваються при пранні. Цінною якістю лляних тканин є гідрофільність, тобто властивість поглинати вологу. Після зволоження лляні тканини дають дуже малу збіжність.

Метраж виготовлення тканин залежить не тільки від сорту, але й від якості використаної лляної сировини.

Так, наприклад, із льоноволокна N 16 можна виготовити тканин на 12% більше, ніж з льоноволокна N18, а волокно, виділене із лляної соломи N2 дозволяє отримати тканин на 67% більше, ніж від тієї ж кількості соломи N1.

Технічні тканини виготовляють, як правило із волокна вищого ґатунку. їх широко використовують в автомобільній, гумовій, взуттєвій та інших галузях промисловості. Із лляного волокна виготовляють також приводні паски на потужні рукава.

Лляні побутові тканини - скатертини, серветки, рушники, полотно для постільної і нижньої білизни, літніх костюмів (рогожка, канва), меблеві і портретні - відрізняються красою й міцністю і йдуть, як на задоволення індивідуальних потреб населення, так і на забезпечення громадських їдалень, лікарень і т. д.

Із мішкової і пакувальної тканини (із більш короткого лляного волокна) виготовляють тару для борошно-млинової, тютюнової та інших галузей промисловості і сільського господарства.

Значну кількість льоноволокна переробляють в скручені нитки, використовуючи для в'язання рибальських сіток, пошиття шкіряних виробів тощо.

Отримана при переробці льону побічна продукція також знаходить призначення в народному господарстві. Із короткого волокна (паклі) виготовляють мотузки, шпагат для в'язальних апаратів сільськогосподарських машин, паклю широко використовують як обтирочний, пакувальний чи конопаточний (при будівлі дерев'яних будівель) матеріал. Лляна костриця використовується, як висококалорійне паливо, теплова здатність якої становить 3800 Ккал/кг. Окрім того це сировина для виготовлення паперу, целюлози, термоізоляційних і звукоізоляційних плит і інших матеріалів. 31 т лляної костриці можна одержати слідуючу кількість одного із видів продукції: 0,5 т картону, 250 літрів етилового технічного спирту, 80 кг смоли, 40 кг оцтової кислоти, 8 кг метилового спирту, 5 кг ацетону.

В Україні щорічно в процесі переробки льону одержували 380 тис. т костриці. Ця кількість відповідає річному приросту деревини на площі 92,5 тис. га лісу.

Лляна олія добре висихає, утворюючи при підсиханні міцну плівку, В зв'язку з цим варена лляна олія (оліфа) знаходить широке застосування при виготовленні лаків, масляних і типографських фарб та замазок.

В електротехнічній, гумовій, шкіряній, миловаренній і фармацевтичній промисловості сиру лляну олію використовують при виготовлені масляних ізоляторів, лінолеумів, лінкрусту, клейонки, непромокаючих тканин, синтетичного каучуку, пластмас, зеленого мила, деяких ліків і т. д. Нарешті лляну олію вживають для приготування деяких страв, саме як продукції з високою засвоєністю (94,5%) і в харчовій промисловості (консервній, маргариновій і кондитерській).

Відходи обмолоту льону полова - висококалорійний корм для свинопоголів 'я.

У сучасних умовах країн Європи - розширилося використання льону на технічні потреби. Так Іспанія виробляє з льону високоякісну целюлозу, а з неї отримує папір для банкнотних та цінних паперів. Наприклад, у виробництві банкнот американських доларів використовується льон, який у США не вирощується. А в Україні - навпаки. Малинська фабрика банкнотного паперу (Житомирська область) папір для вітчизняної гривні виготовляє з імпортованого з середньої Азії бавовнику, який частково можна замінити льоном.

Новим перспективним напрямком використання льоноволокна є і виробництво композитних матеріалів, у першу чергу, в автомобілебудуванні. Як відомо, пластикові деталі автомашин практично не утилізуються. Але ті ж деталі виготовлені на основі льоноволокна, можуть за рахунок біологічної обробки перетворюватись у звичайний гумус. У цьому напрямку активно працює Англія та Німеччина.

Відновлення роботи бавовнопрядильних фабрик безпосередньо пов'язане з новим напрямком у використанні льоноволокна - котонізацією короткого волокна і використання котоніну у бавовнопрядильній промисловості.

Із 1 кг льоноволокна виробляють близько 2,4 м2 побутових тканин, або 1,6 м2 технічних. Чим вищий номер волокна, тим більше тканини з нього вийде. Так, маса 1 м2 такої лляної тканини, як батист, становить лише 100 г.

Для потреб народного господарства використовують майже всю рослину льону-довгунця. З насіння, що містить 35-37% жиру, одержують олію, з якої виготовляють високоякісну оліфу, лаки та ін. Макуха містить 6-12% сирого жиру, 34% протешу. Вона є цінним кормом для сільськогосподарських тварин: за поживністю 1 кг макухи дорівнюється до 1,15 кормових одиниць і містить 260 г перетравного протеїну. Цінною для годівлі тварин є також і полова, що утворюється при обмолоті льону й очищення насіння. Вона становить 15% загального врожаю, 1 кг її дорівнює 0,27 кормових одиниць і містить 20 г перетравного протеїну.

Наші економічні розрахунки показують, що виробництво льону високоефективне. Наприклад, середня ціна 1 т довгого волокна в Європі становить 1300-1400 дол. США. Середня ціна в Україні коливається в межах 1100-1200 дол. США. Отже отримання близько 1 т волокна з 1 га, як наприклад у Боородчанському районі забезпечує 500-600 доларів доходу.. Адже 50% з кожної тони загально врожаю припадає на довге волокно.

Льон-довгунець –лікарська рослина. Насіння, крім жиру, містить білок, вуглеводи, органічні кислоти, вітамін А, ферменти. Якщо його залити водою, то через 2-3 години утворюється слизоподібна маса, що має протизапальну і обволікаючу дію. Її застосовують при запаленні та виразках слизових оболонок, особливо шлунково-кишкового тракту. Лляну олію вживають у їжу в разі порушення обміну речовин і при атеросклерозі. З насіння одержують препарат лінетол, що використовують для лікування опіків шкіри.

Тож нехай, хоча б у нашій пам’яті залишається і святце “льоносівка”. Адже так хочеться, щоб на ниві, яку льонарі сумлінно плекають, завжди родило густо і цвіло синьо-синьо...

Таблиця 2.1.

Абіотичні фактори та біологічні особливості льону-довгунця
Фактори, показники Фактичні дані

1.  Тепло, С:

-  мінімальна температура проростання насіння

-  температура, яка спричиняє пошкодження сходів

-  оптимальна температура для росту і розвитку

-  сума активних температур за вегетаційний період

+3+5

-4

+15+18

1400-200

2.  Вода:

-потрібно для набухання і проростання насіння, %

-транспіраційний коефіцієнт

коефіцієнт водоспоживання (в роки середнього зволоження), ц/га

65

400-430

350

3.  Поживні речовини, що виносяться з 1 ц врожаю основної і побічної продукції, кг:

-  азоту

-  фосфору

-  калію

1,3-1,5

0,37-0,52

0,62-1,37

4. Вимоги до реакції ґрунтового розчину, РН 5,9-6,5
5. Відношення до світла довгого дня

6. Оптимальна щільність грунту, г/см 3

1,27
7. Тип кореневої системи стрижнева
8. Мінімальне заглиблення коренів у ґрунт, см біля 100
9. Розмір (індекс) листкової поверхні посіву 2,5-3,0
10. Використання фотосинтезу, ККД ФРН 0,6-1,5
11. Спосіб запилення самозапильний
12. Період повернення культури на одне і теж місце 7-8
13. Оптимальна густота насадження, млн./га 25
14. Тривалість вегетаційного періоду, днів 75-90
15. Найпоширений шкідник Трипс, лляна блішка
16. Найпоширені хвороби Бактеріоз, фузаріоз

17. співвідношення в урожаї:

основна і побічна продукція, частин

1:4

Відомо, що основна продукція – формується в стеблах льону-довгунця. Від загальної та технічної довжини стебел, яка за період вегетації, особливо у період швидкого росту та фазу бутонізації, за короткі 20-28 доби утворює основу продуктивну масу. Вперше в історії льонарства В.Г. Дідора (1987, 1989, 1990 , 1992, 1996, 1999, 2000, 2002, 2003) на основі багаторічних досліджень довів і обґрунтував особливості добової періодичності росту залежно від абіотичних факторів (температурний фактор, вологість, сонячна інсоляція і ФАР вуглеводний обмін та інтенсивність фотосинтезу).


Розділ IІІ. Результати досліджень

3.1 Місце, умови, програма та методика проведення досліджень

Польові досліди, щодо покращення критеріїв виготовлення трести льону-довгунця проводили у сільськогосподарських підприємстві СТОВ ім. “Чкалова, що відноситься до четвертої зони радіоактивного забруднення, оцінки якості визначали на ВАТ коростишивському льонозаводі

Ґрунтова родючість дерново-підзолистих, супіщаних ґрунтів характеризується слідуючи ми агрохімічними показниками: (глибина – 0-20 см) азот загальний –4,28%, Р2О5 6,2 мг і К2О –8,7 мг на 100 г ґрунту, рН – 6,1 гідролітична кислотність –2,4 мг.екв. на 100 г ґрунту.

Варіанти і схема досліду:

1.  Чистий посів льону (контроль)

2.  Сумісний посів насіння льону і костриці лучної

3.  Сумісний посів насіння льону і райграсу пасовищного

4.  Без обертання трести

5.  З обертанням трести

Об’єкт досліджень – технологія вирощування, виготовлення трести і первинної переробки та радіоактивність продукції льону-довгунця.

Предмет досліджень – створення штучного зеленого покриву шляхом ущільненого фітоценозу льону-довгунця і рихлокущових злакових трав та виробництво продукції, що задовольняє санітарно-гігієнічним вимогам України.

Площа посівної ділянки – 1768,7 м 2, облікової ділянки –1667,1 м 2, захисні смуги – 3,67 м 2. Повторність у досліді –4 –кратна.

Питома активність льонопродукції визначалася на сцинтиляційному детекторі (Nal) з подовженими експозиціями при відносній похибці вимірювань 15%. Апаратура була надана НДІ РЕП. Показники продуктивності льону-довгунця визначалися в лабораторії льонарства кафедри технологи зберігання та переробки продукції рослинництва по ГОСТ 14897-69.

Таблиця 3.1.

Схема досліду

Підготовка ґрунту включала зяблеву оранку на глибину орного шару, весняне дискування БДТ-10 та вирівнювання ґрунту.

Перед посівом поле коткували котками ЗККШ - 6М. На весні вносили мінеральні добрива в кількості N30P45R60. Використовували в основному аміачну селітру, гранульований суперфосфат, калійну сіль.

Висівали сорт льону — довгунця Ескаліна / Бельгійської селекції

Для посіву використовували багаторічні злакові трави райграс пасовищний і кострицю лучну. Перед посівом насіння льону і злакових трав добре змішували. Суміш сіяли в третій декаді квітня - місяця за допомогою льонової навісної сівалки СЗЛ – 3,6. Насіння заробляли на глибину 1,5 см. Норму висіву встановлювали на одержану суміш (150 кг льону + 20 кг райграсу пасовищного та 150 кг льону + 16 кг костриці лучної на 1 га).

Ширина міжрядь при такому посіві складала 7,5 см. Для захисту сходів льону від пошкодження лляною блішкою застосовували препарат - Ф´юрі – із розрахунку 1 кг/га. У фазі “ялинка" при висоті рослин 5—10 см проводили обробіток посівів гербіцидом “Льонок” із розрахунку 0,9 кг/га.

За час вегетаційного періоду відмічали фази росту і розвитку повні сходи, "ялинка", бутонізація, цвітіння, рання-жовта стиглість.

Приріст льону у висоту визначали шляхом вимірювання 100 шт рослин. Для цього на двох повтореннях кожного варіанту вибирали зразок льону — біля 500 шт. рослин, а з них складали середній зразок у 100 рослин.

З метою визначення приросту повітряне — сухої органічної маси проводили зважування 500 шт. рослин. Ступінь полягання рослин визначали по п'ятибальній шкалі. Для морфологічного аналізу і визначення структури врожаю відбирали зразок льону з 1 м2.

Середні зразки відбирали з кожної ділянки.

Льон збирали льонокомбайном ЛКВ — 4 М у ранній жовтій стиглості. Врожай трести визначали методом суцільного зважування. Технологічний аналіз трести льону проводили на Радомишльському льонозаводі згідно ГОСТу-24383-89 та в лабораторії льону кафедри технології зберігання та переробки продукції рослинництва.


Информация о работе «Льон-довгунець як екологічно чистий продукт»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 72824
Количество таблиц: 20
Количество изображений: 3

Похожие работы

Скачать
116814
4
6

... . В умовах різкого зниження обсягів застосування добрив дуже важливо використовувати їх найбільш ефективно. Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств   4.1 Конверсія промислових підприємств Розвиток екологічної кризи поставив складні задачі перед промисловим виробництвом. Виникла необхідність наукового аналізу взаємодії промислового ...

Скачать
138881
0
0

... в Україні був би ще відчутнішим. За розрахунками , було б виробленя на 8% менше продукції. Особисті підсобні господарства сьогодні є стабілізуючою формою господарювання. У сучасних умовах вони гальмують спад виробництва сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств і за умов безробіття стримують від різкого спаду рівень життя сільського населення, забезпечують додатковий заробіток ...

Скачать
75310
14
14

... . 5.3 Біологічні заходи боротьби з бур`янами Найбільш ефективними з цієї групи мір боротьби з бур'янами є чергування культур у сівозміні, способи, терміни і норми посіву сільськогосподарських культур. Завдяки високому рівню агротехніки, кращим умовам для життя культурних рослин у сівозмінах підвищується їхня конкурентна здатність стосовно бур'янів. Особливо висока вона в багаторічних трав і ...

Скачать
50685
0
0

... країни. Завдяки прикордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові, побутові зв'язки з територіями сусідніх держав. Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку Столичного економічного району Екологічні проблеми району Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів Укра ...

0 комментариев

Наверх