Курсова робота на тему:

ПІДОЗРЮВАНИЙ І ОБВИНУВАЧЕНИЙ – СУБ’ЄКТИ ПРАВА НА ЗАХИСТ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ


ЗМІСТ

Вступ

1.  Поняття підозрюваного і обвинуваченого в кримінальному процесі

2.  Процесуальний стан підозрюваного і обвинуваченого

3.  Забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права на захист в кримінальному процесі

4.  Показання підозрюваного і обвинуваченого як засіб захисту від обвинувачення

Висновок

Список використаних джерел


ВСТУП

Конституція України (ст. 3) проголошує людину, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю[1]. Держава бере на себе обов'язок забезпечення прав і свобод людини. З цим обов'язком держави пов'язане право кожного вимагати від органів державної влади захисту його прав і свобод.

Реалізація цих концептуальних положень пов'язана з необхідністю відтворення у законодавстві про кримінальне судочинство норм, спрямованих на захист прав і свобод людини.

Право на захист у кримінальному судочинстві є одним з найважливіших інститутів, гарантом прав особи. Його стабільність та життєздатність характеризує також рівень правової держави, демократії та культури суспільства. Безумовно, критерієм становлення держави повинна бути реальна забезпеченість захисту людини у суспільстві взагалі й у кримінальному судочинстві зокрема.

Завданням кримінального судочинства є швидке й повне розкриття злочинів, викриття винуватих і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто скоїв злочин, був справедливо покараний і жоден невинуватий не був притягнутий до кримінальної відповідальності і засуджений[2].

Правове становище особи в суспільстві - актуальна проблема для кожної галузі права. У кримінальному судочинстві воно охоплює собою процесуальне становище особи як будь-якого учасника процесу: підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), потерпілого та ін.

Інститут захисту прав особи в кримінальному процесі розвивався та вдосконалювався разом з кримінально-процесуальним законодавством в цілому. У Конституції Україні підкреслюється непорушність прав особи та громадянина, регламентуються умови забезпечення правової допомоги громадянам.

Відповідно до чинного законодавства функція захисту на всіх стадіях кримінального процесу відрізняється повною самостійністю. Функція захисту починає діяти значно раніше, ніж буде пред'явлене слідчим обвинувачення, і може продовжувати діяти після того, коли обвинувачення буде знято.

Завдання захисту полягає в тому, щоб охороняти права учасників процесу і запобігати їх порушенням. Захисту потребують і підозрюваний, і обвинувачений, яким для цього надано великий арсенал процесуальних засобів.

У науці кримінального процесу дану проблему досліджували такі відомі вчені як С.А. Альперт, М.С. Строгович, М.А. Чельцов, І.Ю. Гловацький, Н.С. Алексєєв, В.М. Савицький, І.Л. Петрухін, та ін., але до останнього часу не розроблялися шляхи удосконалення існуючої проблеми. Саме це свідчить про актуальність курсової роботи.

Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні теоретичних питань щодо таких суб’єктів права на захист як підозрюваного і обвинуваченого в кримінальному судочинстві, а також аналізі практики їх реалізації у кримінальному судочинстві України і визначенні шляхів удосконалення даної проблеми.

Для досягнення поставленої мети, на мій погляд, необхідно вирішити наступні завдання:

-  проаналізувати норми діючого КПК України та низки Законів України, що регулюють процесуальний статус таких суб’єктів права на захист як підозрюваний і обвинувачений в кримінальному судочинстві;

-  виявити теоретичні питання, що стосуються завдань органів, що ведуть кримінальний процес та їх компетенції щодо забезпечення права на захист підозрюваного і обвинуваченого;

-  на основі теоретичних положень та практики провадження по кримінальним справам дослідити процес забезпечення права на захист підозрюваного і обвинуваченого.

Тому, вважаю необхідним провести дослідження у даному напрямку.


1. ПОНЯТТЯ ПІДОЗРЮВАНОГО І ОБВИНУВАЧЕНОГО В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.

Підозрюваним (ст. 43¹ КПК України)визнається: 1) особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підозрюваний мас право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, користуватись рідною мовою та безплатною допомогою перекладача, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки[3].

Відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюваний має право на поводження з ним як невинним у вчиненні злочину, на повагу до його честі і гідності[4]. Про роз'яснення прав підозрюваному вказується в протоколі затримання або постановою про застосування запобіжного заходу.

Право підозрюваного знати, в чому він підозрюється, забезпечується тим, що в протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам протокол підписується затриманим; у постанові про застосування запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути оголошено, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі допиту. Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний обов'язок. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих показань. Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту оголошення протоколу затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов'язані з його затриманням, провадиться негайно, а якщо це неможливо, то не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. При допиті присутність захисника є обов'язковою, за винятком випадку, коли підозрюваний відмовляється від захисника (ч. 1 ст. 46 КПК України)[5]. Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити його права.

Підозрюваний зобов'язаний: 1) з'являтися за викликом органів дізнання та досудового слідства. У разі нез'явлення без поважних причин він може бути доставлений у порядку приводу; 2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування протизаконними методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього можуть бути застосовані більш суворі запобіжні заходи.

Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43 КПК України). Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії досудового розслідування, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою. Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений мас право; знати, в чому його обвинувачують; давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. Обвинувачуваний має право на повагу до його честі і гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як невинним по набрання обвинувальним вироком законної сили, давати показання рідною мовою і безкоштовно користуватись допомогою перекладача. Реалізація прав обвинуваченого пов'язана зі вступом його у правовідносини із слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в передбаченому законом порядку. Пред'явлення обвинувачення та допит обвинуваченого регламентуються главою 12 КПК (ст.ст. 131-147 КПК)[6]

Підсумовуючи вищезазначене, треба сказати, що, безумовно, підозрюваний та обвинувачений є головними суб'єктами права на захист у кримінальному судочинстві і вони мають право знати в чому їх підозрюють або обвинувачують тощо.

підозрюваний обвинувачений кримінальний


Информация о работе «Підозрюваний і обвинувачений – суб’єкти права на захист в кримінальному судочинстві»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 44015
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
162185
0
0

... заходів примусового характеру, пов'язаних із обмеженням особистої свободи громадян. ВИСНОВКИ Магістерська робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного кримінального процесу України – роль прокурора у вирішенні судом цивільного позову у кримінальній справі. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення. Поняття «шкода» та «збитки» ...

Скачать
352354
0
0

... має найбільш питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких залучають до цієї діяльності, а також те, що нормативне регулювання й теоретичне дослідження проблем доказування посідає чільне місце в кримінально-процесуальному праві, найважливішою складовою якого є доказове право, в науці кримінального процесу, де провідну роль відіграє теорія доказів (вчення про докази). ...

Скачать
90343
0
0

... засіданні. Нез’явлення цивільного відповіда­ча або його представника в судове засідання не зупиняє розг­ляду цивільного позову.  особи, ЯКІ ВІДСТОЮЮТЬ ІНТЕРЕСИ ІНШИХ ОСІБ Захисник – це учасник кримінального процесу, на якого покладено функцію захисту, і в силу цього він зобо­в’язаний використовувати всі зазначені в законі засоби і спо­соби з метою з’ясування обставин, що виправдовують підза ...

Скачать
179399
0
0

... мір примусу. Досвід Франції можна використати для організації судового контролю за досудовим слідством України. 3.2. Вдосконалення прокурорського нагляду як гарантії забезпечення прав учасників кримінального судочинства при проведенні досудового слідства Кримінально-процесуальний Кодекс України наділяє прокурора владно-розпорядчими кримінально-процесуальними повноваженнями. Так, відповідно ...

0 комментариев

Наверх