Навигация
Державне сприяння розкриттю експортного потенціалу зернових господарств
55798
знаков
2
таблицы
0
изображений
2. Державне сприяння розкриттю експортного потенціалу зернових господарств
Сільськогосподарське виробництво порівняно з промисловими галузями є особливим видом діяльності, оскільки знаходиться під впливом природно-кліматичних умов; зовнішнього середовища, що характеризується високим ступенем монополізації галузей-партнерів аграрного сектору; різких коливань цін на ринку; низької привабливості інвестування аграрного сектору через специфіку відтворювального процесу і ризикованість, притаманних лише цій галузі. Тому сільське господарство в умовах ринку потребує ефективного державного регулювання і державної підтримки.
У процесі державного регулювання зернового господарства, як провідної галузі сільськогосподарського виробництва, повинна здійснюватися економічна підтримка аграрних підприємств з тим, щоб вони при нормальному господарюванні мали необхідний рівень дохідності в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури, а також були матеріально зацікавленими вести сільськогосподарське виробництво в такому обсязі і асортименті продукції та її якості, які вигідні споживачам і забезпечують соціальну стабільність суспільства.
Напрямами державної підтримки галузі в період трансформації економіки мають бути: цінова політика, оподаткування, бюджетна підтримка, кредитне забезпечення, митно-тарифне регулювання, сприяння розвитку страхування, гарантії Уряду щодо інвестування зарубіжними установами.
Україна як традиційна аграрна держава не повинна знижувати зернове виробництво до рівня самозабезпечення, а навпаки – нарощувати експортний потенціал.
Часи, коли Україна була житницею Європи й іншого близького зарубіжжя, дано минули – на світовому ринку зерна ведеться жорстка конкурентна боротьба, у якій в даний час лідирують США, Аргентина, Австрія і країни Євросоюзу.
Світова торгівля зерновими усе більше нагадує театр військових дій. Помимо традиційної “зброї” – ціни і якості, в хід йде і більш потужна “артилерія”. З боку ЄС – дотирування місцевих сільгоспвиробників (що дозволяє утримувати внутрішні ціни) і експортні субсидії, а також жорсткі обмеження імпорту. З боку США – спеціальні держпрограмні пільгові кредити, що пропонуються країнам-імпортерам для закупівлі американського зерна.
Крім того, інтереси найкрупніших країн-експортерів на світовому рівні активно лобіюють багаточисельні асоціації і об’єднання, які досить часто являють собою ефективний симбіоз державних і приватних структур.
Україна поки що скромно стоїть в стороні від усіх цих процесів, і кожний рік такого “простою” загрожує їй втратою визначеної частки зовнішніх ринків зерна.
Чітка і ефективна система заходів щодо організації зернового ринку повинна забезпечити країні одне з пріоритетних місць у світовому товарообігу зерна, не говорячи про гарантоване стабільне забезпечення власних потреб.
Сучасна українська модель державного регулювання зернового ринку характеризується фрагментарністю, відсутністю достатньої системності у підходах при здійснені державою своїх функцій, які об’єктивно мають визначатися пріоритетними цілями та стратегічними завданнями галузі. Варто погодитися з думкою, що криза зернового господарства це, перш за все, криза державного регулювання цієї сфери економіки.
Сьогодні в Україні необхідно здійснювати процес розробки та впровадження нових підходів у політиці державного регулювання ринку зерна. Для переходу до регульованого сільськогосподарського ринку вплив держави має здійснюватися через підтримку пропозиції і споживання попиту (місткості ринку), цінову підтримку стратегічно важливих видів продукції, пільгове кредитування виробництва окремих видів продукції, бюджетну підтримку експорту, митно-тарифне регулювання. При цьому державне регулювання має органічно доповнювати процеси ринкової самоорганізації, перебувати з ними у динамічній рівновазі, як дві складові єдиного економічного механізму.
У загальному вигляді відновлення й розвиток зернового господарства та ринку зерна, на мою думку, повинно лежати у площині реформ, суть яких викладено у таблиці 1.
Таблиця 1 - Суть і напрямки реформи зернового господарства і ринку зерна в Україні
| Блоки реформи | Напрями і зміст реформи |
| 1.Формування економічної платформи реформи | - визначення власника землі, майна та праці; - побудова на основі власності виробничих відносин; - формування організаційно-правових структур ринкового типу; - створення інфраструктури ринку. |
| 2. Побудова ринкового за змістом економічного механізму | - формування цінового механізму; - створення сприятливої фінансової та кредитної політики; - побудова адекватної ринковій економіці системи управління. |
| 3.Наповнення повним змістом конструкційної схеми економічної реформи | - впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій; - інтенсифікація і розв’язання проблем матеріально-технічного постачання; - кооперація, спеціалізація та інтеграція виробництва; - кадрове забезпечення; - розв’язання соціальних проблем. |
| 4.Законодавче забезпечення здійснення аграрної реформи | - прийняття законодавчих актів загального призначення по основних параметрах проведення реформ і економічної діяльності; - у розвиток рамкових законів прийняття законів прямої дії. |
Стосовно земельної реформи, то тут прослідковуються негативні явища, що загрожують повному провалу останньої.
28 лютого Президент підписав Закон “Про внесення змін у Земельний кодекс”. Нововведення наголошують, що всі угоди (у тому числі довіреності), закладені під час дії заборони на відчуження ділянок для товарного виробництва й паїв, а також у частині передачі прав на їх відчуження, у майбутньому вважаються недійсними з моменту їх укладання. Іншими словами, прийнятий Закон дозволяє заперечувати угоди, пов’язані із землею с.-г. призначення, які укладені в період дії мораторію (з 2001р. в Україні діє мораторій на відчуження більшої частини землі с.-г. призначення. У жовтні 2004р. заборону було продовжено ще на два роки).
На сьогоднішній день в обхід мораторію проводяться щорічно десятки тисяч угод по всій країні. І мова тут іде не тільки про ділянки під індивідуальне будівництво навколо великих міст – землі сільгосппризначення різними шляхами купувались і під промислові об’єкти, котеджні поселення, торгові центри і т.д.
Таке статус-кво у земельних відносинах встановила сама держава. Виконання даного закону може стати болючим для обох сторін – і селян, і потенційних покупців. По таким угодам багато селян вже отримали кошти за свою землю. Бували такі випадки, коли селянам виплачували всю вартість землі, а не просто завдаток. Вони ж писали розписку – мовляв, якщо після зняття мораторію вони не продадуть землю, то зобов’язуються повернути ці кошти. Розуміється, гроші у селян довго не затримуються, і повернути їх зараз – достатньо серйозна проблема.
Більш всього прийнятий закон вдарить по схемам відчуження землі при виданні довіреності (див. рис. 3.).
Офіційно введення мораторію п’ять років назад влада аргументувала відсутністю законодавства, що регулює ринок землі. З тих пір мало що змінилось. Із 28 законів, котрі повинні були розробити у розвиток Земельного кодексу, є приблизно половина, та й ті у своїй більшості не працюють в виду відсутності підзаконної нормативної бази.
Ефективність державного регулювання і підтримки зернового ринку може бути досягнута, коли, по-перше, ресурси, пільги, дотації, субвенції будуть виділятися під наперед обґрунтовані державні програми розвитку сільського господарства і підтримки сільських товаровиробників; по-друге, коли забезпечується безумовне дотримання аграрними підприємствами обов’язкових вимог, що передбачаються даними програмами; по-третє, коли наперед точно визначається частка держави і частка господарств у витратах при реалізації відповідних програм.
Економічні напрями регулювання зернового ринку мають включати складання балансів продовольчих ресурсів, їх оптимізацію; узгодження попиту і пропозиції, підтримки їх рівноваги; регулювання й підтримку пропозицій, а також збалансування і стимулювання попиту; регулювання експорту й імпорту продукції.
Більш конкретні заходи, що їх повинне здійснювати державне управління для стабілізації зернового господарства і нарощування його експортного потенціалу, наведено в таблиці 2.
експортний потенціал зерновий господарство
Таблиця 2 - Заходи, які повинна здійснити держава для стабілізації зернового господарства і нарощування його експортного потенціалу
| Мета | Поточна ситуація | Необхідні державні заходи |
| Ціль №1. Достатнє постачання та прийнятні ринкові ціни основних споживчих товарів на основі зернових культур | Достатнє постачання за прийнятною ціною. У 2003 р. Неврожай компенсували достатніми обсягами імпорту. Сумнівна роль даржкомрезерву, адже інтервенційні продажі були недостатніми для покриття дефіциту, імпорт повинен покрити різницю. Таким чином, страхові резерви, на які могла розраховувати України, були розміщенні за кордоном. Усе це свідчить на користь аргументу переоцінки ролі держкомрезерву | Держава й досі залучена в комерційні операції (борошномельні заводи та пекарні). Потрібно оцінити ефективність такої державної політики та механізми її впровадження, а також розглянути її вплив на розвиток приватного сектору та розвиток ефективного маркетингового ланцюга |
| Ціль №2. Посилення конкуренції на вітчизняному ринку (включно в межах окремих регіонів та областей) | У кількох регіонах встановлено факт існування монополістичних ринків, що створює певні перешкоди для розвитку місцевої, регіональної та зовнішньої торгівлі. Основні положення комерційних контрактів у зерновому секторі залишаються нерозвиненими, і це значно підвищує ризики (юридичні аспекти примусу виконувати зобов’язання за контрактами залишаються неврегульованими) та негативно впливає на розвиток ринку (відсутність фактору часу в ціноутворенні, майже не розвивається ринок форвардних контрактів, немає можливості управляти ціновим ризиком) | Скасувати непрозоре, часто на авторитарній основі, втручання в приватну торгівлю зернових державних установ, що виступає головним обмеженням для розвитку конкурентоспроможного внутрішнього ринку |
| Ціль №3. Посилення конкуренції та поліпшення інфраструктури для двох основних методів вітчизняного транспортування зерна: залізничні та автомобільні шляхи | Транспортні засоби, які використовують для переміщення зерна, потребують істотної модернізації. Залізничні тарифи повинні бути прозорі, прогнозні та одинакові як для держави, так і для приватних організацій. | Потрібно уникати раптових змін залізничних тарифів, державні агенції не повинні мати преференцій перед приватним сектором. |
| Ціль №4. Прикращання ринкової / цінової інформації на умовах ціни ФОБ Чорне море | Треба вдосконалити систему моніторингу цінової інформації, оскільки наявна інформація швидше фрагментарно змальовує поточну ситуацію реального часу та реальної торгівлі | У приватному секторі не створено умов для розвитку надійної біржі (спотової та форвардної) між колмпаніями, які задіяні в зерновому секторі (наприклад, електронна зернова біржа, організована спільно з іноземними партнерами) |
| Ціль №5. Розвиток надійних індикаторів для ринкових цін | Наявні товарні біржі не вважають корисними та показовими для реального приватного сектору. Їх існування в основному пояснюють зобов’язаннями, які розробив уряд України для деяких видів торговельної діяльності з державними організаціями, а також реєстрації експортних контрактів | За браком суттєвої форвардної торгівлі немає й компонента часу в ринкових цінах. Приватному сектору потрібно розробити надійний стандартний контракт, включаючи потужну та надійну систему забезпечення виконання контрактів |
| Ціль №6. Адаптація українських стандартів якості | Відповідно до становлення української торговельної спільноти як нетто-експортера, потрібно пристосовуватися до двох груп стандартів якості: українські стандарти і загальновизнані міжнародні стандарти | Зобов’язання мати окремий стандарт для місцевого ринку створює істотні витрати (сприяючи збільшенню маркетингових витрат між фермерами і портовими терміналами) в разі доведення якісних характеристик партій зерна відповідно до міжнародних вимог. Три групи нововведень: 1) відповідність українським стандартам; 2) відповідність міжнародним стандартам під час формування партій та завантаження зерна в портових терміналах; 3) надійна реформована система інспекції якості зерна |
| Ціль №7. скорочення маркетингової маржі | Через брак надійної системи забезпечення виконання контрактів під час торгівлі зерном знижуються ціни у фермерів. Зернова торговельна спільнота страждає від взаємного недовір’я, породженого відсутністю будь-яких надійних методів забезпечення виконання контрактів. Спотова ціна (максимальний термін постави – 1 тиждень за умови негайної оплати) залишається домінуючою. Не вистачає практики хеджування, яка базується на реальній форвардній. Немає довіри, а це теж важливий елемент для розвитку надійних приватних маркетингових кооперативів, що займаються збутом зерна, яке виробили його учасники | Уряд України створює додаткові істотні ризики для приватних трейдерів, що спричинює у них наміри проводити хеджування простим шляхом збільшення маркетингової маржі за рахунок зниження цін фермерів. Зокрема, наявна практика затягування виплати ПДВ (і навіть ризик його невиплати) за експортоване зерно тепер враховується більшістю трейдерів, що знижують ціну для фермерів. Така ситуація, спричинена слабкістю забезпечення виконання зобов’язань за контрактами, обмежує число торговельних та кооперативних підприємств, призводить до послаблення конкуренції, а іноді й до монополістичних позицій однієї або кількох торговельних компаній в деяких областях |
Деякі позитивні зрушення зі сторони державного управління у підтримку зерновиробників впроваджено уже сьогодні.
У зв’язку із збільшенням затрат на вирощування зерна (затрати на обробіток одного гектару ріллі за останній рік збільшились в середньому на 500-700 грн. – мінімум до 350-400 дол. США й інші), державна політика направлена на підтримку аграріїв.
21 лютого ВР України прийняли постанову №9033, якою зобов’язали уряд внести зміни в розпис бюджетного дотирування сільгоспвиробників на 2006 рік – 60% усіх засобів “наказано” виділити у першому півріччі (40% - у першому кварталі). Крім того кабмін зобов’язали терміново розробити механізм здешевлення кредитів, створити резервний посівний фонд, задіяти резервний бюджетний фонд для компенсації втрат аграріїв.
У той же день 21 лютого уряд прийняв постанову №165 про компенсації сільгоспвиробникам до 21% по ставкам короткострокових кредитів, до 20% - довгострокових і 27% - по ставкам кредитних союзів. Кабмін передбачив 100 грн. дотацій на 1 га озимих посівів і 65 грн. – на ярові.
Загальний парламентський “рецепт” виводу сільського господарства з кризи у першому півріччі 2006 року зводиться до такого:
1. 540 млн. грн.. – на підтримку озимих;
2. 4200 млн. грн.. – на весь комплекс польових і робіт у тваринництві (по 300 млн. грн. щомісячно);
3. 150 млн. грн. – на здешевлення кредитів ( і ще 150 млн. грн.. у другому півріччі);
4. 30 млн. грн.. – на формування резервного насіннєвого фонду.
Однак, судячи по даним ДНАУ план бюджетних відрахувань у січні-лютому не виконано, і звідкіля брати кошти на дотації у вказаному обсязі прямо зараз – невідомо. А за першим півріччям прийде й друге, і ніхто не може дати гарантій, що сільське господарство не потребує нових дотацій. Бюджет же 2006 року і без того “бідний” із 12-мільярдним дефіцитом.
Отже, до програми ринкової трансформації державної підтримки зернового господарства можна і треба включити й інші заходи, які відповідають основним критеріям СОТ, а саме:
- створення і використання для продовольчої безпеки і стабільності ринку резервів с.-г. продукції, закупка і продаж якої має здійснюватись прозоро, за поточними ринковими цінами;
- підтримка купівельної спроможності населення з низькими доходами шляхом надання прозорих та адресних субсидій;
- прямі виплати (грошові і натуральні) виробникам с.-г. продукції на підтримку їхніх доходів;
- непряма підтримка доходів товаровиробників, яка не пов’язана з обсягами виробництва та цінами на продукцію;
- підтримка програм страхування доходів с.-г. товаровиробників на випадок стихійних лих, хвороб і пошкодження шкідниками рослин;
- підтримку сільгосппідприємств, що знаходяться в регіонах з несприятливими природно-кліматичними умовами.
У сфері організації та забезпечення прозорості ринку необхідно спрямувати потоки с.-г. продукції через прозорі процедури аграрного ринку – біржову торгівлю, агроторгові доми, торгівельну мережу, системи споживчої кооперації.
Державною політикою у сфері посилення експортного потенціалу зернового господарства слід передбачати:
- здійснення квотування обсягів продукції для реалізації на внутрішньому ринку;
- установлення мінімальних та максимальних цін на сировину та кінцеву продукцію конкретного підкомплексу АПК;
- впровадження закупівель с.-г. продукції за заставними цінами як форми пільгового кредиту для захисту виробників від надмірних коливань ринкової кон’юнктури;
- забезпечення формування інтервенційних фондів сировинної продукції із наступним використанням для інтервенційного втручання (продажу) у випадку недостатньої пропозиції та зростання цін і поновлення таких фондів шляхом закупівлі продукції у випадку перевищення пропозиції над попитом і різкого зниження цін;
- впровадження механізму кредитування товаровиробників через систему подвійних складських свідоцтв;
- впровадження на біржовому ринку повного спектра фінансових інструментів для форвардних і ф○ючерсних контрактів;
- впровадження дотування цін, за якими виробники реалізують зернову продукцію.
Рівень цін на с.-г. продукцію та продовольство суттєво залежить від рівня платоспроможності населення, тому заходи державної політики регулювання ринкових цін слід поєднувати із заходами підвищення доходів населення, а також розвитком системи адресної продовольчої допомоги вразливим верствам населення.
У сфері зовнішньоекономічних відносин доцільно впровадити механізми стимулювання експорту зернової продукції і продовольства, забезпечення інтересів національного АПК при вступі до СОТ і захист вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку.
Для підвищення ефективності зернового господарства необхідно державне управління в галузі на агрополітичному та адміністративному рівні, де доцільні такі напрями діяльності: регулярний аналіз і прогноз ситуації на світовому зерновому ринку; розробка та фінансування державних цільових програм; економіко-екологічний моніторинг. Проведені науково-обгрунтовані прогнозні дослідження свідчать, що природно-господарський і економічний потенціал Херсонської області спроможний забезпечити ефективний розвиток зернового господарства з поступовим і динамічним розвитком його експортних можливостей.
На регіональному рівні головними завданнями нині стають: регулювання ринку зерна і продовольства; маркетинг, включаючи кон’юнктурну інформацію, консультативну діяльність; сприяння створенню різних видів об’єднань сільських та інших товаровиробників АПК, у тому числі й зерновиробників.
Похожие работы
... є вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності. 2. Рівень і ефективність виробництва зерна 2.1 Виробничо-економічна характеристика підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство «Кумари» Первомайського району Миколаївської області в селі Кумари ...
... факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності. Розділ 2. Cучасний стан зерновиробництва в товаристві з обмеженною відповідальністю «Райдолина» Веселинівського району 2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ «Райдолина» розташоване в Південній частині ...
... втрати. З урахуванням особливостей й специфіки сільськогосподарського виробництва на зрошуваних землях мною і розробляється даний дипломний проект, напрямлений на проектування насосної станції зрошення, ефективне використання зрошуваних земель і експлуатацію зрошувальної системи. 1 Аналіз технологій виробничих процесів 1.1 Аналіз стану питання і постановка задачі Виробнича діяльність В. ...
... -горілчаної та пивоварної галузей промисловості, а також можливості експорту озимої пшениці, особливо її цінних сортів і пивоварного ячменю. ІІ. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ “Великоглибочецьке” 2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Великоглибочецьке”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” було створене в ...
0 комментариев