Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


1.5 Периартрит плечового суглоба

Захворювання реєструється серед робітників (ковалів, ткаль, малярів, каменярів, вантажників та інших), праця яких супроводжується перенапруженням м'язів плечового пояса. Частіше виникає периартрит правої верхньої кінцівки, що є одним із підтверджень визначної ролі професійних факторів у розвитку хвороби.

Патогенез.

Периартрит плечового суглоба є наслідком тривалої травматизації зв'язковосухожилкових структур суглоба і синовіальних сумок, обумовленої виконанням роботи, яка супроводжується боковими відведеннями та ротацією плеча. В тканинах суглоба виникають дегенеративні зміни з реактивним асептичним запаленням і поступовим відкладанням вапняку, компресією на капсулу суглоба.


Клініка.

Провідним симптомом ураження плечового суглоба є біль, інтенсивність якого поступово наростає, він посилюється при поворотах плеча, піднятті руки вище горизонтального рівня. Біль зменшується або зовсім зникає в стані спокою у ранні періоди захворювання, а в подальшому може виникати без фізичних навантажень і в нічний час. В розпал захворювання біль носить ниючий, гризучий характер і обмежує фізичну активність хворого, погіршує якість його життя.

При об'єктивному обстеженні уражений суглоб дещо набряклий, при пальпації помірно болючий, відведення руки за спину обмежене, посилює біль. У важких випадках хвороби може виникати значне зменшення рухливості суглоба. Тривале порушення функції плечового суглоба може призводити до гіпотрофії і дистрофії дельтоподібного м'яза та остеопорозу головки плечової кістки, який визначається рентгенологічно.

Діагноз професійнообумовленого периартриту плечового суглоба ставиться з урахуванням клініки, умов праці хворого та даних рентгенологічного обстеження (рис. 1).

Лікування уражень опорно-рухового апарату.

Проводиться комплексна терапія, направлена на нормалізацію периферичного кровообігу (мікроциркуляції) і метаболізму тканин.

а) відкладення вапна в синовіальній сумці біля великого горба плечової кістки;

б) численні крайові резорбції кістки із склерозом по периферії.

При необхідності призначаються також знеболюючі і протизапальні препарати. До комплексу лікувальних заходів включають: медикаментозні, фізіотерапевтичні та рефлекторні методи лікування. Особливо широко використовують такі фізіотерапевтичні та рефлекторні методи лікування, як: голкорефлексотерапію, електро- і лазеропунктуру, електроакупунктуру, акупресуру (масаж точковий, баночний, голковим валиком, вібромасаж).

На період лікування протипоказана робота, пов'язана з перена-вантаженням опорно-рухового апарату. Для лікування застосовуються малі транквілізатори, психотерапія, електросон, бальнеотерапія, спеціальна гімнастика. Позитивні результати терапії отримують лише на ранніх стадіях захворювання.

При гострому бурситі проводиться консервативне лікування, яке включає: спокій, антибіотики, сульфаніламідні засоби, блокади з гідрокортизону гемісукцинатом, фізіотерапевтичні процедури.

Лікарсько-трудова експертиза.

При плечолопатковому периартриті проводиться тривале комплексне лікування, що потребує переводу хворого на іншу роботу з видачею йому трудового листка тимчасової непрацездатності терміном на 2 місяці. У випадках хронічного перебігу хвороби необхідно провести раціональне працевлаштування з виключенням роботи, яка супроводжується значними навантаженнями на м'язи плечового пояса. При зниженні кваліфікації хворі оформляються на МСЕК.

На початкових стадіях серозного бурситу рекомендується перевід на роботу, де виключається перенавантаження кінцівок. При хронічному перебігу хвороби перевід на іншу роботу доцільно рекомендувати після пункції або видалення синовіальної оболонки. В таких випадках працездатність поновлюється.

Профілактика.

З метою попередження професійнообумовлених уражень опорно-рухового апарату рекомендується застосовувати пінополіуретанові пластини розміром 26*22 см, товщиною 1-1,15 см, їх вкладають у кишені штанів і рукави курток для захисту колінних і ліктьових суглобів. Застосування цих пластин не гарантує повного захисту суглобів, і у 20-23 % працюючих, які користуються ними, можуть виникати професійні захворювання опорно-рухового апарату. Вважається перспективним використання надувних наколінників. Позитивно впливає на суглоби, що піддаються мікротравматизації, самомасаж колінних і ліктьових суглобів, який має проводитися в перервах через кожні 1,5-2 години.


2. Професійні захворювання, обумовлені функціональним перенапруженням сенсомоторної системи

Поширеність професійно-обумовлених захворювань сенсомоторної системи від функціонального перенапруження, за даними різних авторів, доволі значна і коливається від 11 до 45 %.

Захворювання частіше зустрічається у людей, праця яких супроводжується значними перенапруженнями м'язів статичного характеру, травматизацією чутливих нервових закінчень шкіри долонь впливом вібрації, охолодження. Встановлена пряма залежність частоти захворювань від стажу роботи. Особливо чітко ця закономірність виявляється у робітників очисних вибоїв, прохідників, формовщиків, ковалів, штампувальників, буровиків, доярок та інших.

 


Информация о работе «Захворювання, обумовлені перенапруженням та мікротравматизацією»
Раздел: Безопасность жизнедеятельности
Количество знаков с пробелами: 21346
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
36811
0
0

... йних, є "Список професійних захворювань" з інструкцією по його застосуванню, затверджений МЗ України. До числа найважливіших профілактичних заходів щодо охороні праці і профілактиці професійних хвороб відносяться попередні (під час вступу на роботу) і періодичні огляди трудящих, піддаються дії шкідливих і несприятливих умов праці.   2. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ОБУМОВЛЕНІ ДІЄЮ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ. ...

0 комментариев


Наверх