2.  Умови виникнення ноосфери

Вивчення історії науки привело В.І. Вернадського до висновку: "Наукова людська думка могутнім чином міняє природу. Ніде, здається, це не виявляється так різко, як в історії хімічних елементів в зеленій корі, як в структурі біосфери. Створена протягом геологічного часу, стала в своїй рівновазі біосфера, починає все сильніше і глибше мінятися під впливом наукової думки людства. Геологічний чинник, що знов створився, — наукова думка — міняє явища життя, геологічні процеси, енергетику планети". Тут не вистачало тільки терміну "ноосфера", контур же самої концепції в цій роботі по історії науки вже цілком обкреслений.

Учення В.І. Вернадського про ноосферу вперше зі всією послідовністю і переконливістю розповсюдило на геологію історичний принцип, розкрило становлення нашої планети як процес, що складається з історично наступних, але якісно різних етапів. Воно довело, що в геологічний час мінялося не тільки лице Землі, але і характер процесів, що відбувалися на ній.

До загальної ідеї, лежачої в основі вчення про ноосферу В.І. Вернадський прийшов ще в найраніших своїх роботах кінця минулого століття. Ця ідея складалася у нього у вигляді певної концепції творчого характеру людського розуму, що не тільки відображає зовнішній світ, але і активно впливає через працю на умови існування людей.

У листах, щоденниках, різних статтях і замітках того періоду В.І. Вернадський неодноразово звертався до обґрунтування ідеї активності людського розуму. Ще в 1892 р. він писав: "Вдумуючись в навколишнє буденне життя, ми можемо бачити постійне прагнення людської думки підкорити і поневолити собі факти абсолютно стихійного на вигляд характеру".

Швидко зникає людська особа, але часто надзвичайно довго в круговороті поточного життя позначається її думка і вплив її праці. По суті, ми бачимо у всій історії постійну боротьбу свідомих устроїв життя проти несвідомого ладу мертвих законів природи і в цій напрузі свідомості вся краса історичних явищ, їх сигнальне положення серед решти природних процесів.

З початку нашого століття В.І. Вернадський приступив до детального дослідження питання про геологічну активність людства. Вивчаючи в цей час спочатку в рамках генетичної мінералогії і геохімії, а пізніше і біогеохімії різноманітні геохімічні процеси, що протікають на нашій планеті, він незмінно, з характерною для нього послідовністю і глибиною звертався до впливу ролі людини на ці процеси.

У таких працях як "Історія мінералів земної кори", "Жива речовина в хімії моря", "Жива речовина", "Біосфера", остаточно визначився круг його ідей, що склали фундамент розвиненого їм згодом вчення про ноосферу.

Вернадський спробував дати відповідь на питання про те, в чому полягають ті реальні умови або передумови утворення ноосфери, які вже створені або створюються в даний час в ході історичного розвитку людства. На думку В.І. Вернадського, основні передумови створення ноосфери зводяться до наступного:

 Людство стало єдиним цілим. Світова історія охопила, як єдине ціле, всю земна кулю, абсолютно покінчила з відокремленими, мало культурними історичними областями минулого, що залежали один від одного. Зараз "немає жодного клаптика Землі, де б людина не могла прожити, якщо б це було їй потрібне". Дрейфуючі станції на льодах Північного Льодовитого океану і станції на поверхні Антарктиди — кращий доказ справедливості цієї думки;

 Перетворення засобів зв'язку і обміну. Ноосфера — ця єдина організована ціла сфера, всі частини якої на самих різних рівнях гармонійно зв'язані і діють погоджено один з одним.

Необхідною умовою цього є швидка, надійна, долаючий найбільші відстані зв'язок між цими частинами, матеріальний обмін між ними, що постійно йде, усесторонній обмін інформацією. Ця умова, відзначав В.І. Вернадський, в основному вже створена, хоча можливості її подальшого вдосконалення далеко ще не вичерпані;

 Відкриття нових джерел енергії. Створення ноосфери припускає таке корінне перетворення людиною оточуючої його природи, тому що людству ніяк не обійтися без колосальних кількостей енергії.

У самому кінці минулого сторіччя несподівано була відкрита нова форма енергії, існування якої передбачали небагато людей — атомна енергія, якій належить найближче майбутнє і яка дасть людству ще більшу потужність, розміри якої навряд чи ми можемо зараз передбачати. Це було написано ще в 30-х років, а зараз ми вже бачимо, як людство оволоділо атомною енергією і як розширюється з кожним роком її застосування в мирних цілях;

 Підйом добробуту трудящих. Ноосфера створюється розумом і працею народних мас, а тому особлива важливість даної передумови не підлягає сумніву. Хоча це завдання, поставлене в масштабах всієї планети і далека ще від свого рішення, проте потенційні можливості для цього є вже зараз;

 Рівність всіх людей. Охоплюючи всю планету як ціле, ноосфера по самій своїй істоті не може бути привілеєм якої-небудь однієї нації або раси. Вона справа рук і розуму всіх народів без виключення.

"В даний час, писав В.І. Вернадський, — ідея рівності всього людства і рівноправ'я чорних, жовтих, червоних і білих рас пустила глибокі корні в загальну і наукову свідомість миру". Недалеко той час, коли ганебні явища колоніалізму і національно гніту назавжди зникнуть з нашої планети і в житті суспільства остаточно запанує нова епоха, яка характеризуватиметься не придушенням слабких сильними, а прагненням до мирного зв'язку людства на ґрунті економічного життя";

 Виключення воєн з життя суспільства. У XX в. війна, загрожуючи самому існуванню людства, встала як найбільша перешкода на шляху до ноосфери. Звідси витікає, що без усунення цієї перешкоди досягнення ноосфери практично неможливе і, навпаки, її знищення означатиме, що людство зробило крупний крок до створення ноосфери.

Вернадський писав, що немає зараз вищого і гуманнішого завдання, чим боротьба за те, "щоб не довести людство до самовинищення". Саме за це бореться Комуністична партія нашої країни і ця боротьба знаходить все більш широку підтримку у всьому світі;

До сфери розуму — ноосфері, згідно В.І. Вернадському, веде не якась відірвана від матерії, так би мовити, абсолютна думка, а реальна суспільна праця, перевлаштування суспільства на початках наукового управління соціальними процесами і взаєминами суспільства і природи.

Становлення ноосфери "є не випадкове явище на нашій планеті", "створення вільного розуму", "людського генія", а "природне явище, що різко матеріально виявляється в своїх наслідках в навколишньому людину середовищі" ("Роздуми натураліста", 1975 р.).

В.І. Вернадський, виходячи з аналізу історії Землі, рахував настання такого етапу в розвитку нашої планети неминучим. У світі сучасного стану речей ми тепер знаємо: це може відбутися тільки за тієї неодмінної умови, що людство перегородить імперіалістичним силам шлях до розв'язування термоядерної війни, яка може привести до самознищення людства. Втім, з властивою. І. Вернадському прозорливістю він попереджав про цю небезпеку ще в перших десятиліть XX в.

Ноосфера, по думці В.І. Вернадського, — це нова геологічна оболонка Землі, що створюється на наукових підставах. "Наукова думка, — писав він, —охопила всю планету, всі на ній держави, що знаходяться. Усюди створилися численні центри наукової думки і наукового шукання Це — перша основна передумова переходу біосфери в ноосферу".

В.І. Вернадський відзначав, що в даний час потужність наукового знання використовується ще не повною мірою, оскільки часто-густо "соціальна відсталість заважає виявитися перевороту, що здійснюється, в його реальній силі.

Але тут на допомогу науці приходить друга провідна сила сучасності, що перетворює біосферу в ноосферу, — народні маси. Завдяки діяльності народних мас на нашій планеті відбуваються революційні перетворення соціальних відносин, що зжили себе, в небачених раніше масштабах і глибині.

У сучасну епоху вперше в історії людства інтереси народних мас — всіх і кожного — і вільної думки особи визначають життя людства, є мірилом його уявлень про справедливість.

Ноосфера є результатом дії двох найбільших революційних процесів сучасності, що злилися в єдиний потік: у області наукової думки, з одного боку, і соціальних відносин — з іншою. Тому створення ноосфери можливо лише як наслідок міцного союзу тих сил, які є основою цих процесів, тобто союзу науки і трудящих мас.

Зараз ми бачимо, що в країнах соціалістичної співдружності такий міцний союз вже існує, і все більш ясні сліди цього союзу ми спостерігаємо в житті більшості країн, що розвиваються.

Виключно важливе значення в процесі створення ноосфери надавав В.І. Вернадський, як він писав, "науковій основі роботи Маркса і Eнгельса", тобто марксизму як достовірно наукової теорії суспільного розвитку, яка розкрила причини і механізм економічної експлуатації, багатства одних і убогість інших, довела об'єктивну неминучість побудови суспільних відносин на нових соціалістичних початках.

"Маркс був найбільшим ученим, який в "Капіталі" отримав свої результати точним науковим шляхом — методом історика і економіста-мислителя", — підкреслював В.І. Вернадський.

Особливо високо оцінював він ту обставину, що Маркс визнавав величезне значення науки в майбутньому соціалістичному ладі. На думку В.І. Вернадського, це важливе положення наукового соціалізму не можна вважати випадковим, оскільки воно логічно пов'язане із загальною марксистською концепцією наукового знання, розумінням К. Марксом науки як найважливішої продуктивної сили суспільства.

З переходом до комуністичного суспільства процес створення ноосфери із стихійного стає свідомим. Початок цьому поклала Велика Жовтнева соціалістична революція в нашій країні. "На тлі нового розуміння біосфери, переходу її в ноосферу, створення соціалістичної держави, що охопила одну шосту частину суші, і ідеї, лежачі в його основі, набувають виняткового значення — писав в 1938 р. В.І. Вернадський — Ми бачимо тут почало переходу до державного ладу свідомого втілення ноосфери".

Виключно велика і серйозна перешкода, відзначав В.І. Вернадський, спорудила перед людством на його шляху до ноосфери друга світова війна, що вибухнула в 1939 р., — найжорстокіша і кривавіша зі всіх воєн, які тільки знала історія.

Охопивши майже всю поверхню планети, ця війна прийняла світовий характер, привела до загибелі багатьох мільйонів людей. Тим самим друга світова війна загальмувала процес створення ноосфери, але подавити і знищити його вона не могла.

Більш того, Велика Вітчизняна війна, як неодноразово підкреслював В.І. Вернадський, з'явилася наглядним уроком для всіх тих, хто спробував було силою зупинити розвиток цього процесу. Оскільки фашизм підняв руку проти развертывавшегося на нашій планеті грандіозного природного і соціального процесу створення ноосфери, остільки вже із самого початку він був приречений на повну поразку. Таке було глибоке переконання ученого.


Информация о работе «Учення В.І. Вернадського про ноосферу»
Раздел: Биология
Количество знаков с пробелами: 26709
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
26812
0
0

... , встановити основні проблеми, пов'язані з розвитком науки і техніки, з інтенсифікацією зміни навколишнього Середовища і збільшення сили дії людини на неї. До своїх перших висновків майбутнього вчення про ноосферу В.І.Вернадський прийшов вивчаючи геологічні процеси нашої планети і підійшовши впритул до періоду початку другої світової війни. Війна поновилася в Європі після більш ніж 20-річної ...

Скачать
21768
0
0

ння низькомолекулярних органічних сполук; Біосфера (у сучасному розумінні) – своєрідна оболонка Землі, що містить усю сукупність живих організмів і ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами. Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери. Атмосфера – найбільш легка оболонка Землі, що граничить з космічним простором; ...

Скачать
28879
0
0

... і і думках. Він стежив за розвитком науки і культури на Україні. Постійно читав українські газети і журнали. Вступив у другій половині 20-х років у члени Ленінградського товариства дослідників української історії, літератури і мови. В. Вернадський протягом усього життя зберігав незмінний інтерес до діяльності виплеканої ним Академії наук УРСР, період створення і становлення якої лишив особливий ...

Скачать
256255
8
5

... ї академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2003. – 20 с. 11.                   Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М.: Прогресс, 1976. – 264 с. 12.                  Даніл’ян В.О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного ...

0 комментариев


Наверх