Педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

2.1 Педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

 

На виконання основних завдань колегії Міністерства освіти і науки від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4), що спрямовані на реалізацію Послання Президента України до Верховної Ради України «Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: «Європейський вибір» і Національної доктрини розвитку освіти України, Департаментом вищої освіти разом з вищими навчальними закладами проведено аналіз стану та можливих шляхів реформування організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.

Проведений аналіз показав, що нинішня система підготовки фахівців з вищою освітою має певні недоліки, а саме:

-відсутність систематичної роботи студентів протягом навчального семестру;

-низький рівень активності студентів і відсутність елементів змагання в навчальних досягненнях;

-можливість необ’єктивного оцінювання знань студентів;

-значні затрати бюджету часу на проведення екзаменаційної сесії;

-відсутність гнучкості в системі підготовки фахівців;

-недостатній рівень адаптації до швидкозмінних вимог світового ринку праці;

-низька мобільність студентів щодо зміни напрямів підготовки, спеціальностей та вищих навчальних закладів;

-мала можливість вибору студентом навчальних дисциплін.

Для подолання недоліків існуючої системи підготовки фахівців може бути запровадження кредитно-модульної системи, яка передбачає вирішення наступних завдань:

-відходу від традиційної схеми «навчальний семестр - навчальний рік, навчальний курс»;

-раціонального поділу навчального матеріалу дисципліни на модулі і перевірки якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалу кожного модуля;

-перевірки якості підготовки студентів до кожного лабораторного, практичного чи семінарського заняття;

-використання більш широкої шкали оцінки знань;

-вирішального впливу суми балів, одержаних протягом семестру, на підсумкову оцінку з навчальної дисципліни;

-стимулювання систематичної самостійної роботи студентів протягом усього семестру і підвищення якості їх знань;

-підвищення об’єктивності оцінювання знань студентів;

-запровадження здорової конкуренції в навчанні;

-виявлення та розвиток творчих здібностей студентів.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Входження України до єдиного Європейського та Світового освітнього простору не можливе без запровадження такого багатоцільового механізму як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ECTЅ).

Ця система запроваджується на інституціональному, регіональному, національному та Європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації 1999 року.

Окремі вищі навчальні заклади України мають досить вагомі напрацювання з впровадження елементів ECTЅ, зокрема з модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Нагальною потребою є розширення впровадження елементів ECTЅ за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів та сучасних інформаційних технологій навчання.

Як свідчить практика, час на сесійний контроль при сучасній системі організації навчального процесу використовується не раціонально. Відстрочка зворотного зв’язку на кінець семестру не дозволяє приймати оперативні виховні і дидактичні заходи щодо підвищення якості навчання (контроль будь-якого процесу після його завершення неможливий).

При кредитно-модульній системі організації навчального процесу в вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2-4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформується про результати оцінювання навчального модуля, як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначається без проведення семестрового екзамену (заліку) як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів з врахуванням «вагових» коефіцієнтів.

Студент, що набрав протягом семестру необхідну кількість балів, має можливості:

-не складати екзамен (залік) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

-складати екзамен (залік) з метою підвищення свого рейтингу за даною навчальною дисципліною;

-ліквідувати академічну різницю, пов’язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

-поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

-використати час, що відведено графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення своїх особистих потреб.

Студент, що набрав протягом семестру менше необхідної кількості балів, зобов’язаний складати екзамен (залік).

До Міністерства освіти і науки звернулися ректори провідних вищих навчальних закладів із пропозицією провести педагогічний експеримент, завданнями якого є:

1.  Обґрунтування доцільних змін у системі управління навчальним процесом на рівні освітньої галузі.

2.  Обґрунтування технологій управління навчальним процесом у вищому навчальному.

3.  Обґрунтування підходів до декомпозиції навчальних дисциплін та технологій їх викладання в умовах кредитно-модульної системи.

4.  Обґрунтування доцільних підходів до системи оцінювання знань студентів в умовах кредитно-модульної системи.

5.  Обґрунтування підходів до підвищення «гнучкості» процесу навчання і можливості адаптованого індивідуального «конструювання» навчальною процесу.

6.  Обґрунтування єдиної комп’ютерної системи управління навчальним процесом у вищих навчальних закладах.

7.  Обґрунтування вимог до методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу.

8.  Обґрунтування системи організації самостійної роботи та дистанційного навчання.

На виконання першочергових завдань, що випливають з вищезазначеного, рішенням Міністерства освіти і науки України від 24.04.2003 p. (протокол № 5/5-4) передбачено проведення з 2003/2004 навчального року педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Для проведення педагогічного експерименту потрібно здійснити низку заходів, пов’язаних із створенням робочої групи з розроблення його програми, координаційної ради для супроводу та узагальнення результатів експерименту, визначення складу учасників експерименту, створення робочих груп у вищих навчальних закладах-учасниках експерименту, розроблення навчально-методичного та нормативно-правового забезпечення експерименту тощо.

Очікуваними соціальними, економічними та іншими наслідками впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу можуть бути:

-  інтенсифікація навчального процесу та підвищення якості підготовки фахівців;

-  систематичність засвоєння навчального матеріалу;

-  встановлення зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

-  контроль та своєчасне коригування навчально-виховного процесу;

-  підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу, зменшення пропусків навчальних занять;

-  психологічне розвантаження студентів в кінці семестру;

-  підвищення відповідальності студентів за результати навчальної діяльності;

-  максимальне забезпечення потреб особи у виборі освітнього рівня та кваліфікації;

-  підвищення рівня адаптації особи до зміни вимог ринку праці;

-  скорочення непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

-  економія матеріальних ресурсів (опалення, електроенергія і т.п.) тощо.

2.2 Організація оцінки результатів роботи студента

Критерії для оцінки результатів роботи студента повинні бути виражені таким чином, щоб оцінка роботи студента могла бути зіставлена з ними і документально віддзеркалена.

Критерії оцінки якості повинні бути чітко встановлені і ясно виражені для того щоб забезпечити надійність і однаковість оцінки, а також, щоб підвищити об'єктивність оцінки з метою зведення до мінімуму суб'єктивного підходу.

Оцінка результатів роботи студента це процес:

-  збору достатніх, об'єктивних і надійних доказів знань студента, його розуміння, продемонстрованих навичок і професіоналізму щодо виконання завдань, обов'язків і відповідальності;

-  винесення висновку про те, що доказ співвідноситься з критеріями, зазначеними в Стандарті вищої освіти.

Метою оцінки якості є забезпечення незалежної оцінки ефективності заходів для забезпечення Стандартів вищої освіти на всіх рівнях навчання, підготовки, проведення іспитів і оцінки.

Організація оцінки результатів навчання повинна брати до уваги різні методи оцінки, що можуть надати різні типи доказів рівня знань студента:

-  письмові, усні і комп'ютерні опитування (тестування);

-  перевірка навичок (зокрема, на тренажерах);

-  проекти;

-  безпосереднє спостереження за діяльністю.

Один або декілька з перерахованих вище методів повинний бути обов'язково використаний для одержання доказів наявності знань, розуміння та продемонстрованих навичок, а також доказу здатності студента виконувати професійну діяльність.

Новими концепціями освітнього процесу у вищій школі відзначаються тенденції розвитку вимірювання навчальних досягнень студентів за допомогою тестів. На структуру та кількість тестів, які проводяться, впливає акцент на зв’язках між предметами, що вивчаються. Об’єктом тестування стають компетенції, що потрібні випускникові системи вищої освіти. Традиційно тести виконують відбірну функцію. Але ж останнім часом тести використовуються для цілей:

-  діагностичних, щоб дати студенту можливість з’ясувати, що йому ще потрібно вивчити та доробити;

-  управлінських, тобто задля керівництва подальшим процесом навчання та стимулювання.

Тести все більше розглядаються як складова частина компонентів навчальної програми. Їм приділяється повноцінне значення в навчальній програмі.

Критерії для оцінки компетентності повинні відповідати принципам:

-  одержана інформація є об’єктивною, має однозначне тлумачення та відповідним чином повинна використовуватися;

-  метод визначення компетентності має найбільше відповідати суттєвим обставинам і умовам професійної діяльності;

-  процедури оцінки компетентності повинні виконуватися ефективно та моторно;

-  усі потенційні загрози мають бути визначені.

Методи демонстрації компетентності мають служити основою для проведення іспитів та оцінки відповідності кандидата на одержання диплома і запроваджуватися з використанням професійних засобів діяльності.

Іспит та оцінка відповідності кандидата на одержання диплома запроваджується з виконанням процедур об’єктивного контролю:

-  критеріально-орієнтованого тестування;

-  комплексних контрольно-кваліфікаційних завдань (КККЗ),

а також з використанням професійних засобів діяльності на:

-  лабораторному обладнанні;

-  тренажері;

-  реальному об’єкті діяльності.

Оцінка компетентності має включати не тільки першочергові технічні вимоги до роботи, навичок та завдань, котрі мають професійно виконуватися, але має відображати більш широкі аспекти, що необхідні для того, щоб відповідати в повному обсязі тому, що очікується від компетентної роботи випускника на первинній посаді:

-  робота у широкому спектрі обставин;

-  професійне передбачення, готовність та робота в умовах надзвичайних ситуацій;

-  адаптація до нових та змінних вимог.

У вищій освіті України у контексті Болонського процесу мають бути запроваджені іспити за сприянням „третіх юридичних осіб”.