2.1 Образи трагічних героїв в драмах Софокла

У боротьбі за єдність демократичних Афін Софокл відстоював традиційний устрій життя. Але він сам відчуває приреченість його, і тому протиріччя між старими, звичними, і новими, руйнівними віяннями набувають в його творах значення трагічного конфлікту. Поет шукає в релігії захисту від тих тенденцій, які загрожували руйнуванням старих засад афінської демократії. Хоча він визнає свободу дій людини, його розум, він вважає, що людські можливості обмежені що над людиною стоїть сила, яка прирікає його на ту або іншу долю ("Аякс", 1036; "Трахинянки", 1284; "Антігона", 1168; "Едіп-цар", 805).

Людина, на думку Софокла, не може знати, що йому готує прийдешній день. Вища божественна воля проявляється в мінливості і в непостійності людського життя ("Антігона", 1159-1163). Конфлікт між прагненнями людини і дійсністю приводить поета до визнання залежності від волі богів вільної розумної людини. Це лейтмотив трагедії Софокла ("Едіп-цар", хор 1161). Причина усіх лих - в зневазі до божественних законів ("Аякс", 1129; "Антігона", 906), в яких по Софоклу, проявляється вища справедливість.

Причина нещастя людини в гордовитості, в зарозумілості, у відсутності упокорювання перед богами. "Бути розсудливим - це означає не ображати богів гордовитим словом, не викликати їх гніву гордістю" ("Аякс", 131). Соціальні витоки цієї гордовитості, що ставить людину над волею богів, Софокл бачить у вченні софістів.

Софісти, або "вчителі мудрості", не визнавали божественних неписаних законів, вони уміли красномовно доводити будь-яку думку, "робити слабкішу мову сильнішою". Протагор говорив, що жодна справа не буває само по собі ні поганою, ні хорошою, воно буває таким, яким його представляють. Цей погляд на існуюче витікав з положення Протагора : людина є "міра усіх речей". Вчення софістів мало в Афінах успіх. З точки зору Софокла, що відстоює віру у всемогутню волю богів це вчення було небезпечне скептицизмом і своїм мистецтвом сперечатися.

Як і Есхіл, Софокл - супротивник влади грошей, розкладаючих основу полісу ("Антігона", 302-308; "Едіп-цар", 512 і далі). Він хоче зміцнити засади демократичної держави, протестуючи проти зростаючого розшарування колективу афінських громадян ("Аякс", 160). Антична громадська власність полісу розпадалася внаслідок розвитку приватної власності, що у свою чергу було пов'язане із зростанням грошових стосунків. Софокл, будучи талановитим художником не міг не відбити окремих сторін сучасної йому дійсності, повної протиріч.

Система образів у Софокла побудована на прийомі контрасту. Едіпові протистоять розсудливий, холодний і безжалісний Креонт, що цими своїми рисами відтіняє благородство і людяність Едіпа, старий і сліпий провидець Тіресій, який нестриманості й несправедливості царя протиставляє величезний життєвий досвід, а головне - знання минулого й майбутнього. Прийом контрасту використаний Софоклом і в композиції трагедії: в кінці твору Едіп потрапляє в становище, що є протилежним від того, в якому він перебував на початку твору.

Софокл використовує художні засоби для того щоб слухачеві було більш зрозуміле ставлення самого автора до героя. Дослідивши текст можна зробити таку таблицю художніх засобів:

Звісно що багато залежить віп перекладача твору, адже це сааме його епітити,та не можливо на справді дізнатися яки саме використовував Софокл.

В трагедії "Цар Едіп" (428-425 рр. до н. є.) Софокл торкається того найдраматичнішого епізоду, коли Едіп, бажаючи врятувати Фіви від чуми, шукає "скверну, що в землі Фіванській виросла", тобто вбивцю царя Лая, і врешті приходить до самовикриття, що робить його образ особливо драматичним: герой, виходячи з най-благородніших почуттів, хоче безкорисливо допомогти своїм співгромадянам, а внаслідок власних дій сам стає найнещаснішою людиною. Мужній, вольовий і високоморальний Едіп - натура надзвичайно активна, що взагалі характерно для персонажів Софокла, робить усе можливе, щоб змінити свою долю, бореться за неї і програє. Автор підводить глядачів до висновку, що хоч людина й спирається у своїх діях на власну волю, але все одно, якщо це суперечить присуду вищих сил, приречена на поразку, бо неспроможна їх перебороти. Образ Едіпа дещо суперечливий. Незважаючи на певну різкість, навіть брутальність і запальність, у ньому переважають позитивні риси. Софокл створив образ ідеального громадянина полісу, для якого головним у житті стають суспільні інтереси. Сам же поет, як свідчить Арістотель, говорив, що він "малює людей такими, якими вони повинні бути". За допомогою цієї таблиці ми спробуємо дізнатися яким Софокл показав образ ідеальної людини в творі "Цар Едіп".

Ситуація Едіп про себе Едіп про інших Інші про Едіпа
 Едіп в жахливій ситуації він не може допомогти своїм вірнопідданим. Він готовий піти на все щоб їм допомогти

Ни один из вас

Все ж не страдает так, как я страдаю:

У вас печаль лишь о самих себе,

Не более,- Нет, говори при всех: о них печалюсь

Сильнее,чем собственной душе.

Несчастные вы дети! Знаю, знаю,

Что надо вам. Я вижу ясно: все вы страдаете.

О лучший между смертными! Воздвигни

Вновь город свой! И о себе подумай:

За прошлое "спасителем" ты назван.

Тірестій розповів Едіпу що прокляття впало на Фіви через ганебне убивство Лая

Я буду мстить за родину и бога.

Я не о ком-нибудь другом забочусь,-

Пятно снимаю с самого себя.

Кто б ни был тот убийца, он и мне

Рукою той же мстить, пожалуй, станет.

Чтя память Лая, сам себе служу.

Вставайте же, о дети, со ступеней,

Молитвенные ветви уносите,-

И пусть народ фиванский созовут.

Исполню все: иль счастливы мы будем

По воле божьей, иль вконец падем.

Кто знает человека, чьей рукой

Был умерщвлен когда-то Лай, тому

Мне обо всем сказать повелеваю.

230 А если кто боится указать

Сам на себя, да знает: не случится

Худого с ним, лишь родину покинет.

О дети, встанем! Мы сошлись сюда

Спросить о том, что царь и сам поведал.

Пусть Аполлон, пославший нам вещанье,

Нас защитит и уничтожит мор.

Тиресій каже едіпу що той вбив Лая

..Что, если б вы не сговорились, вряд ли

Он гибель Лая приписал бы мне.

Но если враг мне спешно строит козни,

Поспешно должен действовать и я.

А если буду медлить, он достигнет,

Чего хотел, и я ни с чем останусь.

О зрящий все Тиресий, что доступно

И сокровенно на земле и в небе!

Хоть темен ты, но знаешь про недуг

Столицы нашей. Мы в тебе одном

Заступника в своей напасти чаем.

Уйти дозволь. Отпустишь,- и нести

Нам будет легче каждому свой груз.

Безумные! Вовек я не открою,

Что у меня в душе... твоей беды...

Під час розмови з Іокастою здобуває докази свого злочину проти Лая

О Зевс! Что ты судил со мною сделать?

О горе! Вижу: страшные проклятья

В неведенье призвал я на себя!

О, как мне слово каждое твое

Тревожит душу и смущает сердце!

Мне кажется, сказала ты, что Лай

Убит на перекрестке трех дорог?

т Феба ли, но чрез его жрецов,-

Что совершится рок - и Лай погибнет

От нашего с ним сына, а меж тем,

По слуху, от разбойников безвестных

Он пал на перекрестке трех дорог.

Душа Эдипа сильно смущена,

890 Он в скорбных думах и, теряя разум,

По прошлому не судит о грядущем,

Лишь тем он внемлет, кто пророчит ужас.

Бессильна я его разубедить...

Розуміння що власної долі йому так і не вдалося обійти приходить до Едіпа

В проклятии рожден я, в браке проклят,

И мною кровь преступно пролита!

Из смертных кто теперь меня несчастней,

Кто ненавистней в мире для богов?

"Кого ни свой не должен, ни чужой

Приветствовать и принимать, как гостя,

Но вон из дома гнать". И это - я,

Сам на себя обрушивший проклятья!

Я оскверняю ложе мертвеца

Кровавыми руками. Я ль не изверг?

Да пожалел: я думал, в край далекий,

На родину снесет его, но он

Для бед великих спас дитя, и если

Ты мальчик тот, знай, ты рожден на горе!

И мы, владыка, в страхе.

Померає Iокаста

Едiп виколюэ собi очi

О свет! Тебя в последний раз я вижу!

Я ужасом объят невыразимым,

Несет меня необоримый вихрь!

О, горе мне!

О, горе мне, о, горе! Как вонзился

В меня клинок! Как память бед язвит!

На что смотреть мне ныне?

Кого любить?

Кого дарить приветствием?

Слушать кого с умилением?...

… Я трижды проклят меж людей. Бессмертным

Всех ненавистней я!

 Пропади на веки вечные,

Кто с моих ступней младенческих

Снял ремней тугие путы

И меня от мук избавил,

Не на радость мне, увы!

Не диво, что вдвойне в таких страданьях

Скорбишь и о беде кричишь двойной

О страшное свершивший! Как дерзнул

Ты очи погасить? Внушили боги?

… Хвалить ли мне поступок твой - не знаю.

Но лучше не родиться, чем ослепнуть.


За допомогою цієї таблиці ми можемо зробити висновки: Софокл вірив у те що долю людини не можливо змінити . Саме тому усі спроби Едіпа уникнути здійснення жахливого прородства не вдалися.

Софокл показав що Едіп був ідеальною людиною чесним та справедливим більше турбувався за інших ,за свій народ ніж за власне життя.

Майже всі його вчинки були втіленням моралі та розсудливості він не втрачав гідності й мужності в жодній навіть найжахливішій ситуації .

Але навіть найвидатніші людські якості не врятували його від злої долі. Це особисто мене дуже вразило поет показав абсолютну рівність людей перед богами!Можна зазначити універсальність цього образу поставити на місце Едіпа будь кого але ніхто не зміг би втекти від долі і не повторити його помилок


Информация о работе «Образ ідеальної людини в трагедії Софокла "Цар Едіп"»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 43035
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
58751
0
0

... початок розкладання афінської демократії. Творчість Софокла відмічена перш за все значним збагаченням внутрішнього світу героїв, мистецтва їх зображення. 2. Дослідження трагедії Софокла Царь Едіп 2.1 Своєрідність інтерпретації сюжету про Едіпа у трагедії Софокла Це трагедія про долю і свободу: не у тому свобода людини, аби робити те, що він хоче, а в тому, аби переймати на себе відпов ...

Скачать
482216
0
0

... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5.  Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6.  Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7.  Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8.  Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...

Скачать
30447
0
0

... за владу (портрети Каракал-ли, Норона). Тривога і споглядальність з'явились у портретах кризової доби (портрет Марка Аврелія, "Сиріянка"), які відкривали обрії нової системи культурних цінностей. Середньовіччя і людина Якщо в античності образ людини — людина "для іншого", що передає йому свої знання й уявлення ("Моральні листи до Луцилія" Сенеки), то в Середньовіччя ідеал — людина, звернена ...

Скачать
112178
0
0

... ішого розгулу реакції, «на торжищі цинізмів і наруг» він переконувався у правильності своїх поглядів і ідеалів. Цій темі присвячені поеми «Похорон», «Поєдинок». У поемі «Іван Вишенський», появі якої передували наукові роботи Франка про творчість видатного українського полеміста ХVI – XVII ст., зображується трагедія людини, у якій борються патріотичні і релігійні почуття. В ім`я християнської ...

0 комментариев


Наверх