Шлюб в римському приватному праві

Курсова робота

з римського приватного права

на тему :

Шлюб в римському приватному праві

Вступ

Шлюб На перший погляд, це поняття досить легко і просто осмислити. Адже неможливо уявити собі нормально існуючого суспільства, де б не існувало цього поняття. Воно мають минуле, теперішнє і майбутнє. Актуальність питання шлюбу є досить поширеною у наш час.

Вивчення особливостей римського шлюбу зберігає актуальність і донині, оскільки сучасне шлюбне право європейських країн грунтується насамперед на розуміннях юридичного споріднення, до того ж Сімейний кодекс України увібрав в себе категоріальний апарат з римського приватного права.

Шлюб - це біологічний, моногамний союз чоловіка та жінки, направлений на створення сім'ї.

Дана робота має своїм об'єктом дослідження особливостей шлюбу в період Римської імперії, правові основи його укладення та розірвання, відносини між членами сім'ї, їх взаємні права та обов'язки щодо одне одного.

Мета даної роботи полягає в розкритті поняття шлюбу, у висвітленні основних його ознак та характеристик, особливостей його формування та розвитку у тих умовах, де вони вперше почали зароджуватися, а також співвідношення шлюбу у античні часи із сьогоденням.

Основою для написання цієї роботи стали підручники з римського приватного права Тищика Б. Й., Підопригори О. А., Орача Є. М., Харитонова Є. О, Черніловського 3. М., Макарчука В.С.

У роботі також використано багато статтей із періодичної преси юридичного характеру відомих вітчизняних і зарубіжних знавців римського права: Покровського І. А., Новицького І. Б., Перетерського І. С, Грічука О. І., Христенко Н. О. та інших.

Робота складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

У розділі І розглядаються поняття шлюбу, досліджуються основи його формування, наводиться класифікація шлюбів за різними критеріями.

У розділі II детально розглянуто особисті та майнові відносини між подружжям, наведено особливості шлюбу, в залежності від форми його укладення.

У розділі III розглянуто умови, необхідні для вступу у шлюб, описується порядок його укладення та розірвання, також у цьому розділі розглядаються і різні форми проведеня шлюбів.

шлюб римський подружжя законний

1. Поняття та види шлюбу у римському приватному праві

1.1 Законний шлюб

Сім'я починається зі шлюбу. Римські Юристи приділяли багато уваги правовим питанням шлюбних відносин, вивчивши та проаналізувавши, дали відповідні оцінки їх різновидам. Давньоримське суспільство намагається ідеалізувати сім'ю. Римські юристи досить ідеалістично визначали шлюб. Наприклад, Модестін писав: «Шлюб є союз чоловіка і жінки, спільність всього життя, єднання божественного і людського права». Між тим в усі часи рабовласницької держави дружина ніколи не займала рівного з чоловіком становища. Вона завжди знаходилася в залежності від батька, чоловіка, брата, опікуна тощо. Йдеться не про традиційну моральну чи фактичну залежність, а про правову нерівність.

Римське право розрізняло (аж до часів Юстиніана): 1) законний римський шлюб,тобто шлюб між особами, які володіли правом jus conubii -між громадянами; 2) шлюб між особами, які цим правом не володіли - між перегринами. Законний римський шлюб укладався тільки між римськими громадянами, які мали на це право. Перегрини укладали шлюб поміж себе відповідно до норм права народів, свого національного права. Але ці шлюби не породжували таких правових наслідків, як римський законний шлюб. У свою чергу римський законний шлюб історично поділявся на два види: cum manu mariti - з повною владою чоловіка над жінкою і sine manu mariti- шлюб без чоловічої влади. Відомий ще один різновид римського шлюбу, але вже незаконного - це так званий конкубінат.

Законний римський шлюб укладався у невідворотній відповідності з нормами jus civile. Він допускався лише між римськими громадянами, які володіли jus connubiі. Шлюб між римським громадянином з одного боку, а зіншого –

– негромадянином (перегрином, вільновідпущеником, деякими латинами) категорично заборонявся. Деякі обмеження у вступі в шлюб збереглися навіть після того, як усі піддані Римської імперії були оголошені громадянами. Зокрема, особи сенаторського звання не могли одружуватися з вільновідпущеницями.

Перегрини вступали в шлюб між собою відповідно до норм уму jus gentiит - права народів. Латини, вільновідпущеники, колони вступали в шлюб між собою згідно зі своїм правовим статусом. Діти від таких шлюбів не ставали римськими громадянами.

Укладення шлюбу з чоловічою владою ( сит тапи таrіtі ) мало наслідком встановлення влади чоловіка над дружиною ( тапus таritі ). Розрізняється влада чоловіка над жінкою - топиs, над дітьми – patria potestas, над рабами - dотіпіса роtestas. Вступ у такий шлюб неминуче означав сарitis dетinutiо дружини: якщо до шлюбу дружина була persona sui iuris, то після вступу в шлюб cum manu вона ставала persona alieni iuris. Жінка підпадала повністю чи залежала від свого чоловіка або pater familias, якщо чоловік сам перебував під владою батька. Вона мала становище доньки батьків свого чоловіка, позбавляючись агнатських зв'язків зі своїми близькими родичами. Влада чоловіка була первісно обмеженою, але поступово в процесі розвитку господарського життя та на його підставі влада чоловіка була певним чином обмежена, наприклад, було заборонено вбивати дружину, продавати в кабалу тощо. Проте Закони XII таблиць давали можливість дружині уникнути повної влади чоловіка над собою. Жінка, яка уклала шлюб без дотримання певних формальностей, могла попередити виникнення повної влади чоловіка, залишаючи дім на три доби наприкінці кожного шлюбного року. Цим вона зберігала свою незалежність та переривала перебіг давності спільного життя 3 чоловіком. Згодом влада чоловіка над дружиною послаблюється. Це пов'язується із розвитком приватної власності та набуттям дружиною певних прав на сімейне майно, що спричиняло її особисту незалежність від чоловіка. Поступово на зміну шлюбу сит тали тагііі приходять новий шлюб без влади чоловіка - sіпе тапи maritі, який вже в класичний період римського права остаточно витісняє шлюб з чоловічою владою. За своїми принципами цей шлюб був повною протилежністю шлюбу сит тапи тaritі. Вступ у такий шлюб не тягнув за собою зміни правоздатності жінки. Вона або зберігала за собою статус реrsопа sui juris (якщо мала його), або продовжувала підпадати під владу батька. Отже, кровні зв'язки з попередньою сім'єю не переривалися, не виникало й агнатське споріднення між жінкою та сім'єю чоловіка. Чоловік за умов шлюбу зіпе тапи не мав жодної влади над жінкою. Подружжя в особистому відношенні вважалися рівноправними суб'єктами і хоч здебільшого питання сімейного життя остаточно вирішував чоловік, його влада зовсім не була подібною до тапus. Із запровадженням шлюбу sіпе тапи стався великий переворот в історії римського сімейного права. Жінка виходить з-під влади чоловіка і формально стає незалежною особою. Разом з тим важливо зазначити, що запровадження цього шлюбу призвело й до негативних наслідків. Незалежність жінки, свобода розлучень негативно вплинули на сімейно-моральні устої римського суспільства. Август був змушений прийняти низку законодавчих актів з метою зміцнення шлюбних відносин і припинення зловживань свободою розлучень для чоловіків і жінок. Чоловіки не вважалися бездітними за наявності хоча б однієї дитини. Жінки мусили мати не менше трьох, вільновідпущеники - не менше чотирьох. Втім, ці заходи не принесли очікуваного успіху.5

З часом саме шлюб яіпе тапи тагііі набув найбільшого поширення, тоді як "правильні" форми шлюбу усе більш занепадали, зберігаючись головним чином у жрецьких і патриціанських родинах.