2. Соціальні моделі жінок в романі «Сестрі Керрі»
Роман Теодора Драйзера «Сестра Керрі» вперше був виданий в 1900-му році. В сюжетному відношенні роман є історією професійного становлення молодої американки кінця 19 століття. В основу роману покладено епізоди з життя Драйзерової власної сестри Емми.
В романі шість жінок, долі яких зображені більш-менш повно. Це – головна героїня, Керрі, її сестра Мінні, міссіс Герствуд, її донька Джессіка, міссіс Венс і акторка Лола.
Долі Мінні в романі відведено кілька сторінок. Кухня, миття підлоги, церування одягу і догляд за дітьми – ось заняття Мінні, і можна припустити, що якщо нічого надзвичайного не трапиться в її житті, то все так і залишиться, тільки діти виростуть, і квартира, можливо, стане більша, якщо чоловікові вдасться розбагатіти. Соціальна модель цого образу – жінка, яка не грає ніякої ролі в суспільному житті. «Ее представления о жизни всецело отражали взгляды мужа, а ее косные понятия о развлечениях и о долге свидетельствовали о кругозоре еще более узком, чем в юности.» [1, гл 2]
Долю міссіс Герствуд в дечому можна назвати щасливою. Якщо життя – це боротьба за життя, то вона, безумовно, переможець. Народжені в коханні гарні і здорові діти, а також прибраний до рук набутий за часи спільного життя статок чоловіка, тобто гарантія незалежності і гідного існування. Все це означає, що життєвий план виконано. З її образу видно, що це жінка, яка нічого не хоче робити для покращення її матеріального життя. Вона у всьому покладається на інших людей: «миссис Герствуд хотелось вывозить в свет Джессику, которая была уже в возрасте и хорошела с каждым днем. Мать надеялась выдать ее за богатого человека.» [1, гл 15]. Вдале (в матеріальному плані) заміжжя Джессіки – ще один тактичний успіх, що лише підтверджує правильність загальної стратегії. Міссіс Герствуд думала, що «Приятно сознавать себя тещей богатого молодого человека, состояние финансов которого она лично проверила.» [1, гл 47] В ході розгляду цього образу стає зрозуміло, що соціальне положення місіс Герствуд також обмежане. Вона з усією її владністю лише перерозподіляє створене іншими чоловіками (чоловіком і батьком зятя) на свою користь.
Образ міссіс Герствуд не виділяється нічим особливим. Персонаж прив’язаний до своєї соціальної ролі, і нічого більше. А втім, міссіс Герствуд, все ж таки персонаж другого плану, і зображуючи її так стисло, автор, можливо, просто не хотів відтіняти головну героїню.
Джессіка Герствуд зображена ще більш примітивним створінням, ніж її мати. Міссіс Герствуд з успіхом присвоює набуте іншими майно, і при всій стислості її активності вона хочаб щось робить, а Джессіка, протягом роману поводиться як музейний експонат. З ініціативи її мами Джессіка ходить на перегони просто для знайомства з впливовими молодими людьми. Система цінностей міссіс Герствуд свідомо прийнята і перевірена часом. В Джессіки взагалі немає ніякої системи цінностей, її життєві орієнтири – успішні музейні експонати з її оточення.Їй навіть все одно за кого виходити заміж, головне, щоб в нього було вигідне соціальне положення. У Джессіки цілком відсутня воля. Єдине стратегічне рішення (про одруження) приймається її мамою. До заробляння грошей, і взагалі до якої – небудь продуктивної праці, судячи з роману, Джессіка не здатна. До високого почуття, здатного перевернути життя, мабуть, також. Можливо, роль Джессіки в романі зводиться до контрастування з Керрі. Однолітка, красуня, з середньою освітою, без спеціальності і певних занять. І кожна в кінці роману отримує те, до чого прагнула, при чому виключно дякуючи нагоді та природним здібностям.
Образ міссіс Венс більш суперечливий, ніж ті, що розглядались раніше. Вочевидь, ця жінка не дурна, не обмежена, також відмічається наявність деяких моральних якостей. Однак, залишаються неясними мотиви її заміжжя за містером Венсом. Це заміжжя підозріло нагадує акт купівлі – продажу. «Тем, что у него была такая красивая и приятная жена, он был обязан больше своим деньгам, нежели внешности» [1, гл 32]. Також кидається в очі економічно залежне становище міссіс Венс в сім’ї. Можна припуститити, що цей образ схожий на образ місіс Герствуд. Вона ніде не працює, не володіє жодною спеціальністю, тобто її добробут виключно залежить від добробуту і прихильності до неї її чоловіка. Цей персонаж також цілком залежить від чоловіків.
Вище описані жіночі долі підкреслюють другорядність жінок в соціальному житті того часу. Без своїх чоловіків вони ніщо. Вплив представниць жіночої статі залишається обмеженим областю домашнього життя.
Лола, подруга Керрі – це вже незалежна від чоловіків жінка. Жінка, що не прагне відверто продатися, навіть на довгостроковій основі. Доля Лоли – своєрідний передвісник визволення жінок від економічної залежності і досягнення можливості творити свою долю (хоча поки що в доволі обмежено) і будувати свої відносини з чоловіками на економічно рівноправних засадах. З самого початку виникнення образу Лоли в романі стає видно на скільки вона впевнена в своїх силах і самостійна: «Да, но я не могу ужиться с родителями, – ответила та. – Они хотят, чтобы я делала то, что им нравится…» [1, гл 39]. З цієї цитати видно, що вона сама здатна керувати своїм життям.
Отже, всі розглянуті персонажі (окрім Лоли) можна узагальнити в один тип жінок – соціально-незначущі. Лола вже стоїть на трохи вищій щаблині суспільної драбини, вона – незалежна, самостійна особа.
Вище описані персонажі є другорядними героями роману, вони зображені настільки, на скільки було необхідно для розкриття головного образу роману – Керрі.
керрі драйзер американський образ
0 комментариев