Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


Кабінет міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

Кафедра аграрної економіки ім. професора І.Н.Романенка

Реферат на тему:

Економіка використання бджільництва

Виконала:

Студентка ІІІ курсу, І групи

Агробіологічного факультету

Спеціальність: агрохімія і

ґрунтознавство

Наумейко Яна Андріївна

Київ – 2011


Зміст

1.  Вступ

2.  Розміщення галузі бджільництва по території України

3.  Рівень розвитку бджільництва

4.  Економічна ефективність використання бджільництва

5.  Ринок продукції бджільництва

6.  Шляхи підвищення ефективності використання бджільництва

7.  Висновок

8.  Список використаної літератури


Вступ

Бджільництво— галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл, отриманням меду, воску та інших продуктів бджільництва. Бджільництво також використовується для запилення сільськогосподарських рослин з метою підвищення врожайності. Продукти бджільництва також використовуються в медицині, фармакології, тощо.

Бджільництво належить до найдавніших занять українців. Про поширеність його свідчать збережені донині давні топоніми та гідроніми: Мединичі, Мединівка, Бортне, Бортники, Уборть тощо. Мед та віск завжди широко використовувалися як продукти харчування, а також служили оброком при зборі данини, були важливим предметом експорту до Західної Європи. Упродовж багатьох віків існування бджільництво пройшло кілька етапів розвитку, з яких дослідники виділяють три основні: дике (початкове, або земляне); бортне; вуликове.

Початкове бджільництво було неорганізованим заняттям; в ущелинах скель, у лісових хащах наші далекі предки знаходили гнізда бджіл і найпростішими засобами добували так званий «дикий мед», цілком знищуючи бджолині сім'ї.

Наступним був період, коли бджільництво розвивалося як лісовий промисел. Дикі бджоли роїлися природним способом у лісах, на висоті 4—6 м у дуплах дерев, які називалися бортями. Звідси походить й назва промислу — бортництво. Це заняття також залишалося хаотичним, досить примітивним, а спосіб медозбору — важким і навіть хижацьким: знайшовши гніздо і прорубавши до нього потрібний отвір, мед повністю вибирали, а бджіл винищували. Цей спосіб, порівняно з першим, вимагав більшого досвіду, складніших засобів праці. Найбільша недосконалість обох способів медозбору полягала у винищуванні бджіл, що негативно впливало на загальний стан бджільництва.

Життя вимагало удосконалення способів збору меду, відокремлення бортництва в окрему галузь. Це здійснювалося через організацію приватного користування бортними деревами. За звичаєм право на «бортяне» дерево діставав той, хто відшукав гніздо бджіл і поставив на ньому відповідну мітку — знак власності («клеймо», «сигнал», «знамено»). Знаки власності переважно зображали свійських тварин, диких звірів, дерева, рослини, знаряддя праці тощо. Після такого позначення упродовж багатьох років борть служила тільки власникові, нерідко закріплювалася за родом. Ніхто не мав права не тільки її знищити, а й видерти мед. За це, як зазначено у «Руській правді», накладалася вища кара, аніж при посяганні на життя смерда.

Поступово бортництво з хаотичного перетворювалося на стійлове, що зумовило виділення його в окрему галузь, якою займалися уже певні прошарки людей. Цей період розвитку бортняного бджільництва характеризувався відповідним удосконаленням борті (через розширення природних дупел, у яких гніздилися бджоли, або вирубування гнізд), поступовим «прирученням» бджіл (заманювання їх у борті), появою спеціальних.знарядь праці («лазива», по якому піднімалися до борті, кресала та ін.). Для полегшення праці власники бортяних дерев нерідко кооперувалися, а вихід їх із села до лісу приурочувався до певних свят, супроводжувався відповідними ритуалами задля успіху справи.

Пні-вулики, видовбані з суцільного кругляка

У XIV ст. розпочався період так званого одомашнення бджільництва. Якщо раніше бджіл утримували у природних дуплах, то тепер — у штучно виготовлених дуплянках, чи колодах. їх майстрували із соснових кругляків, видовбуючи чи випалюючи спеціальну порожнину для бджіл і отвір для догляду за ними. Таку колоду — прообраз майбутнього вулика — прилаштовували, як і колись, високо на деревах. Так започатковувався наступний етап розвитку — вуликове бджільництво. Удосконалювався спосіб збирання меду. Бджолині гнізда уже не руйнували, а зберігали, залишаючи на перезимівлю певну кількість меду.

Отже, бортництво в Україні у своєму розвитку пройшло такі три етапи: використання диких бджіл у природних дуплах дерев, ущелинах: планомірне утримання лісових бджіл у природних дуплах; розведення бджіл у спеціально видовбаних дуплах (колодах). Усі ці форми бортництва були відомі повсюдно в лісовій частині України, але особливого поширення набули на Поліссі. Унаслідок інтенсивного освоєння лісових угідь під ріллю, а також промислової заготівлі поташу зменшувалася кількість лісів, а отже, і число бортяних дерев, що спричинювало занепад бортництва. Наприкінці XIV — на початку І XV ст. колоди-дуплянки уже не підвішували на деревах, І а розміщували на розчищеній ділянці. Так виникали , присадибні пасіки, хоча ще довго інструментарій, способи догляду за бджолами і навіть форми колод майже не відрізнялися від тих, що побутували у традиційному бортництві.

 Процес витіснення традиційного бортництва відбувався дуже повільно і був майже остаточно завершений у XVIII ст. З виникненням колод-вуликів, які розміщували уже не на деревах, а на землі, географія бджільництва дуже розширилася і сягнула не тільки лісостепових, а й степових районів України.


Вулик, перероблений з «колоди», вулик сучасної форми

Найсуттєвішою віхою в історії бджільництва був винахід 1814 р. рамкового (втулкового) вулика, особливість якого полягала в тому, що під час медозбору вощина не руйнувалася, а крім того, забезпечувався добрий догляд за комахами. Сконструював рамковий вулик український учений Петро Прокопович. Він уперше в світі отримав чистий стільниковий мед без попереднього винищення бджіл. З іменем Прокоповича пов'язане також заснування 1828 р. першої в світі школи бджільництва.

Винахід і подальше удосконалення рамкового вулика поклали початок раціональному пасічництву в Україні, а також у багатьох інших країнах світу. Конструкція рамкових вуликів в Україні не зазнала істотних змін; вони відрізнялися радше формою та матеріалом. Найчастіше виготовляли дерев'яні вулики, побутували й плетені з соломи (на Поділлі, Слобожанщині) чи лози, обмащені глиною, навіть керамічні — у вигляді великого горщика. Пасіки розміщували поблизу садиби (в саду, на городі чи леваді), влітку вивозили вулики в поле, ближче до медоносних рослин.


 

Сапеткові вулики (плетені з лози та очерету). Поліський бортяний вулик («колода»)

У Карпатах для оберігання вуликів від звірів, надмірної вологості та снігопадів будували спеціальні споруди (пасіки), які нагадували замкнені двори (ґражди). Зразки ; давніх вуликів, а також пнів-колод, знарядь праці нині зберігаються в музеях України.

Від початку XX ст. бджільництво в Україні розвивалося і у двох секторах: індивідуальному (приватному) і колективному. У зв'язку з колективізацією сільського господарства, допущенням серйозних помилок в агротехніці і бджільництву України завдано значної шкоди, його зведено до нерентабельного заняття. Праця біля бджіл завжди вимагала великого досвіду — вміння «відчитувати» бджолині міграції, знання їх дій та способів приборкання тощо. Тому пасічниками най частіше були літні люди, поважані на селі особи. Тарас Шевченко писав, що бджола вимагає для роботи коло неї «не лише удачної людини, а й лагідного і праведного мужа». Подібну думку висловив і український вчений Микола Сумцов, підкресливши: «Пасічництво настільки чисте і шляхетне, що люди з низькою душею не займатимуться ним».


Розділ 2. Розміщення галузі бджільництва по території України

Бджільництво - особлива і надзвичайно цінна галузь сільського господарства. Її основою є розведення медоносних бджіл, які існують бджолиними сім'ями - своєрідними біологічними одиницями. Бджільництво дає основні продукти (мед і віск), а також додаткові (пакети бджіл, бджолині матки, квітковий пилок, маточне молоко, прополіс, бджолина отрута).

Мед є чудовим продуктом життєдіяльності бджолосімей, які справедливо називають рідким золотом природи. Високоякісні сорти меду містять близько 75% фруктози і глюкози, що визначає його цінність і фізичні властивості. До складу меду входить близько 300 речовин і зольних елементів. Він має рідкісні харчові якості, важливі лікувальні властивості, визначається неповторним смаком і ароматом.

Маточне молоко, прополіс і бджолину отруту використовують для виробництва медичних препаратів. Прополіс (бджолиний клей) здавна відомий як засіб для лікування ран, опіків та інших захворювань.

Економічне значення бджільництва доповнюється також тим, що бджіл використовують для запилення сільськогосподарських культур. В результаті запилення бджолами соняшнику, гречки, плодоягідних, овочевих, ефіроолійних та інших культур їх урожайність підвищується в середньому на 25 - 30%. Вартість додаткової продукції від запилення сільськогосподарських культур бджолами значно перевищує витрати на утримання пасік.

На початок 2005 року в усіх категоріях господарств України налічувалось майже 3,9 млн бджолиних сімей, у тому числі більше як 3,0 млн у підсобних господарствах населення і близько 1,0 млн у колективних, державних міжгосподарських підприємствах, або відповідно 74,3% і 25,7%. В колгоспах нараховується 607,5 тис бджолосімей, або в середньому понад 70 з розрахунку на одне господарство. Промислові пасіки колгоспів і держгоспів лісостепової і степової зон мають по 200 - 300, а окремих спеціалізованих господарств і міжгосподарських підприємств - по 400 - 700 бджолосімей.

Господарства України мають сприятливі умови для розвитку бджільництва.

Джерелами медозбору тут є сільськогосподарські культури, а також природні медоносні угіддя - ліси, насадження ярів і балок,лісосмуги, луки і пасовища. На території країни бджільництво розміщується нерівномірно залежно від наявності медоносних ресурсів і потреби в бджолосім'ях для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур, садів та ягідників. У зоні Лісостепу розміщується в середньому 11 бджолосімей з розрахунку на 100 га сільськогосподарських культур, у Степу - 9, на Поліссі - 8 і в Карпатах - 5 бджолосім'ї. Найбільша концентрація бджолиних сімей у господарствах Лісостепу, а в зоні Степу їх постійно не вистачає для повноцінного запилення соняшнику.

Відповідно до особливостей кормової бази бджільництва у господарствах України розводять такі породи бджіл:

* українська степова,

* карпатська,

* сіра гірська кавказька,

* поліська та їх помісі.

Для підвищення продуктивності бджільництва племінні пасіки щорічно виводять понад 110 тис племінних маток кращих районованих порід і реалізують їх господарствам і населенню.

Виробництво меду в світі в цілому зростає і становить нині близько 1,7 млн т. У більшості країн середньорічне споживання меду становить від 150 г до 1 кг на душу населення. Валове виробництво меду в Україні становить 60- 65 тис т за рік, з них товарного понад 33 - 36 тис т, а з розрахунку на душу населення - близько 1 кг. Рівень його споживання досяг 550 - 600 г на одну людину за рік, що не забезпечує норм повноцінного харчування.

Виробництво меду в господарствах України постійно зростає. Так, валовий збір меду в 2007 р в усіх категоріях господарств становив 44,4 тис т, у 2008 р - 53,7 тис т, а в 2009 р - 60,9 тис т, що відповідно на 52,4 і 16,5% більше. Валовий збір меду з розрахунку на одну бджолосім'ю в середньому по країні становив 15,9 кг (з них 8,3 кг товарного). Крім того, було одержано 1204 т воску - 2,1% від валового виходу меду.

У господарствах населення в 2008 р було вироблено 56,9 тис т меду, з них 33,5 тис т товарного, що відповідно становить 92,1 і 90,2 % їх загальних обсягів у країні. Вихід меду на одну бджолосім'ю становив 17,3 кг, у тому числі 9,0 кг товарного. На пасіках колективних, державних і міжгосподарських підприємств було одержано понад 10,2 тис т меду, з них 5,8 тис т товарного. Крім того, від бджільництва було одержано 733 т воску, 32,3 тис роїв та багато інших продуктів.

У передових господарствах валовий збір меду на одну бджолосім'ю становить 50 - 70 кг, що в 2,5 - 4 рази перевищує середню продуктивність бджільництва по країні. Нині виробляється близько 20 сортів меду високої якості. У виробництві меду та іншої продукції бджільництва найбільша частина господарств Лісостепу і Степу.

Як відомо, бджільництво України загалом має медово - запилювальний напрям. Це, в першу чергу, стосується таких регіонів як південний, східний, центральний і північний. Кількість сімей бджіл на пасіках і бджоло – фермах, як правило, потребою в них для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур. При цьому слід виходити з таких норм: для запилення гречки, насінників багаторічних трав та ентомофільних культур, садів і ягідників требо мати 2 сім'ї бджіл з розрахунку на 1 га посіву або насаджень і не менш як 1 бджолосім'ю на 2 га посіву соняшнику, баштанних та овочевих культур.

 У багатьох господарствах пасіки дрібні і малопродуктивні, бджіл недостатньо використовують для запилення сільськогосподарських культур, а спеціальних медоносів здебільшого не висівають. Це обмежує кормову базу бджільництва і можливості його розвитку. Особливої шкоди розвитку галузі завдають існуюча практика і не досконала технологія застосування гербіцидів, пестицидів та інших засобів боротьби з бур'янами, хворобами і шкідниками сільськогосподарських культур.

Центральний та південний регіони забезпечують, переважно, запилення соняшнику гречки та інших культур, а західний спеціалізується, здебільшого, на розведенні карпатських бджіл. Пакети та матки цих бджіл частково реалізують в інші регіони України, але більшість іде на експорт (Росія, Білорусь, Польща). Збільшення дотації західного регіону сприяло б розвитку бджільництва та покращенню забезпечення бджоло пакетами і матками пасічників інших регіонів.

Окрім медово - запилювального, в галузі бджільництва розрізняють ще такі виробничі напрямки, як: медово-товарний, запилювальний, бджоло - розплідницький та комплексний.

Пасіки медово-товарного напрямку створюються в районах з достатньо багатою медоносною рослинністю. Бджільничі ферми і пасіки медово-товарного виробничого напрямку переважають, головним чином, у гірничо-лісових, лісостепових та гірських районах, які багаті на природні медоноси.

 Запилювальний напрям розвивається у господарствах, де бджіл використовують для запилення площ овочівництва відкритого грунту, а також гречки, соняшнику, конюшини, еспарцету, плодово-ягідних та баштанових культур. Застосування бджолозапилення у тепличних господарствах дає змогу з найменшими затратами одержувати високі врожаї овочів і уникати виконання трудомістких робіт із штучного запилення. Розплідницький напрям характерний для південних районів України та західного регіону. М'яка, нетривала зима тут сприяє хорошій зимівлі бджіл із невеликими затратами кормів, а рання весна - швидкому зміцненню і росту бджолиних сімей. Уже в першій половині травня у цих регіонах можна виводити маток і формувати від сильних бджолиних сімей відводки.

У структурі продуктивного комплексного бджільництва немає яскраво виявленого одного чи двох виробничих напрямків: різні види продукції бджільництва мають приблизно однакову питому вагу в загальному обсязі її виробництва. Розвивається він переважно в районах Степу та Лісостепу, де є умови для одержання меду, воску, квіткового пилку, прополісу, бджолиної отрути, розмноження бджолиних сімей і маток для реалізації. Окрім того, бджіл використовують для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур.

Ці напрями в спеціалізації бджільництва мають свої характерні особливості в організації галузі, обліку виробничих витрат на пасіці та методиці обчислення собівартості продукції.


Розділ 3. Рівень розвитку бджільництва

Україна - одна з провідних держав світу, яка має розвинене бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво достатньої кількості меду, воску квіткового пилку прополісу маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення, харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб. У світі Україну визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі - П. І. Прокоповича (1775-1850 рр.).

Бджільництво України має запилювально - медовий напрям.

За даними Міністерства статистики, в усіх категоріях господарств налічується до 3 млн. бджолиних сімей. Щорічне виробництво меду на пасіках усіх категорій господарств складає від 40 до 60 тис. тонн (об'єм експорту меду - близько 3-5 тис. тонн). Валове виробництво воску-1,2-1,4 тис. тонн. Важливим економічним показником галузі є виробництво додаткових продуктів бджільництва - прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які е основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та продуктів харчування. На жаль, виробництво цих продуктів щорічно зменшується через відсутність їх збуту.

 Основою кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та польській зонах є медоносні сільськогосподарські культури, нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону В різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова. Так, у степовій зоні товарний медозбір, здебільшого, дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%); в лісостеповій - гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%); в поліській - багаторічні трави (45,6%); в Карпатах - конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%).


Таблиця 1. Основні показники розвитку галузі (прогноз до 2011 р).

Показники Роки
2006 2007 2008 2009 2010 2011
Кількість бджолиних сімей, млн 3,5 4,0 4,5 5,0 5,5 6,0
Виробництво меду, тис. тонн 55 60 65 80 95 120

 Для успішного розвитку галузі бджільництва та вирішення поставлених завдань необхідна державна підтримка галузі в розмірі 20 млн. грн. Щорічно, як мінімум, упродовж 5 років.

Оптова ціна меду повинна становити не менше 6-8 грн. за 1 кг, роздрібна - не менше 12 грн. Щодо іншої продукції бджільництва, то рекомендується вживати такі перевідні коефіцієнти, беручи за умовну одиницю 1 кг меду

Таблиця 2. Перевідні коефіцієнти для продукції бджільництва.

Назва продукції Одиниці виміру Кількість продукції
В натурі В умовних одиницях
Мед Кг 1,0 1,0
Віск Кг 1,0 2,5
Прополіс Кг 1,0 16
Бджолине обніжжя Кг 1,0 4
Маточне молочко Кг 1,0 440
Гомогенат трутневих личинок Кг 1,0 26
Бджолина отрута Кг 1,0 10800
Плідні бджолині матки шт 1,0 2,5
Чистопородні плідні бджолині матки шт 1,0 3
Бджоли на продаж Кг 1,0 10
Без стільникові бджолині пакети шт 1,0 15

Стільникові бджолині пакети

-чотирирамкові

шт 1,0 19,5
-шестирамкові шт 1,0 24

Негативним для галузі бджільництва є стримування її розвитку.

Однією з вагомих причин стримування розвитку галузі бджільництва є повільні темпи нарощування загальної кількості бджолиних сімей в Україні з 3 млн. до необхідного для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур показника - 6 млн. бджолиних сімей. Це зумовлено загальним економічним спадом виробництва у сільському господарстві, відсутністю єдиної системи племінної служби, спроможної забезпечити потребу пасік у високоякісному чистопородному племінному матеріалі, недостатньою забезпеченістю ветеринарними препаратами для боротьби з хворобами і шкідниками бджіл, а також відсутністю зооветеринарних спеціалістів на рівні областей і районів.

Існує також проблема безконтрольного вивезення воску за кордон, що призвело до порушення воскового балансу в регіонах. Крім того, у зв'язку зі скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин зменшились посіви еспарцету, люцерни та інших культур, що негативно позначилось на кормовій базі для бджільництва. Необхідно також вирішити проблеми щодо закупівлі та реалізації продукції бджільництва. На сьогодні це питання повинно стати основним.

 Для підвищення рівня рентабельності галузі необхідна також її взаємодія з харчовою, фармацевтичною, парфумерно-косметичною та іншими галузями з метою більш глибокої переробки, фасування й оформлення кінцевого продукту. Однією з важливих причин стримування розвитку галузі, як вже було відмічено, є проблеми зі збутом продукції бджільництва.


Розділ 4. Економічна ефективність використання бджільництва

Дальший розвиток бджільництва в різних категоріях господарств країни зумовлює необхідність визначення його економічної ефективності і факторів, які найбільшою мірою формують її рівень. Економічна ефективність бджільництва характеризується системою таких показників:


Информация о работе «Економіка використання бджільництва»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 38546
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
14091
1
0

... ічних насаджень. Ці підприємства визначатимуть лодальший розвиток бджільництва на основі впровадження у практику найновіших досягнень науки, техніки і передового досвіду. Рівень економічної ефективності бджільництва залежить від: ·     підвищення продуктивності бджолосімей на основі утримання сильних і здорових бджолинних сімей, ·     систематичної селекційно-племінної роботи, ·     виконання ...

Скачать
142642
21
3

... яння, обробітку ґрунту, тощо. Тому систему сівозмін слід розглядати, як основу організації створення сталої та міцної кормової бази. 2.4. Економічна ефективність виробництва молока у господарствах Показники ефективності виробництва молока залежать від застосування способів удосконалення організації і технології виробництва. Істотно впливають на них наслідки виробничої діяльності господарства ...

Скачать
99104
19
0

... і 1124,0 тис. Рівень зайнятості населення в Кіровоградській області 1997 р. становив 65,1 %, Черкаській - 64,6% (по Україні - 62,8%). За останні роки він зменшився з 75% у 1990р. до 72%. у 1997р. через занепад промислового виробництва. (табл. 2). Таблиця 2.2.2 Зайнятість населений Центральноукраїнського економічного району у сферах матеріального виробництва [ 8 ] Область Всього, тис. осіб У ...

Скачать
50685
0
0

... країни. Завдяки прикордонному положенню район розширює також культурні, туристичні, трудові, побутові зв'язки з територіями сусідніх держав. Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку Столичного економічного району Екологічні проблеми району Столичний економічний район, особливо його поліська частина, ще порівняно недавно були одним з найчистіших в екологічному відношенні регіонів Укра ...

0 комментариев


Наверх