Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


Вимоги Всесвітньої поштової конвенції щодо розшуку поштових відправлень

Удосконалення технологій розшуку міжнародних поштових відправлень
127294
знака
15
таблиц
13
изображений

1.4 Вимоги Всесвітньої поштової конвенції щодо розшуку поштових відправлень

 

Всесвітня поштова конвенція укладена Внутрішнім Регламентом Конгресів 5 жовтня 2004 року, затверджена в Україні 21.06.2006 р. № 564/2006 регламентує вимоги щодо функціонування міжнародної поштової служби, в тому числі розшуку міжнародних поштових відправлень [14].

Згідно ст. 9 [14] країни-члени Всесвітнього поштового союзу затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації з метою підтримання і посилення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах всіх задіяних службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту поштових відправлень між країнами-членами.

Частина ІІ [14] регулює правила, що застосовуються до письмової кореспонденції та поштових посилок, в т.ч. з питань розшуку даного виду поштових відправлень.

Країни-члени Всесвітнього поштового союзу забезпечують надання основних та додаткових поштових послуг.

Країни-члени забезпечують приймання, обробку, перевезення та доставку письмової кореспонденції.

Письмовою кореспонденцією є:

- пріоритетна й непріоритетна кореспонденція вагою до 2 кілограмів;

- листи, поштові картки, друковані видання й дрібні пакети вагою до 2 кілограмів;

- література для сліпих, вагою до 7 кілограмів;

- спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", вагою до 30 кілограмів.

Письмова кореспонденція класифікується на підставі швидкості її обробки чи на підставі її змісту відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.

Ліміт ваги, вищий ніж той, який зазначений в пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

Країни-члени також забезпечують приймання, обробку, перевезення й доставку поштових посилок вагою до 20 кілограмів або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші більш вигідні для їхніх клієнтів засоби .

Ліміти ваги, що перевищують 20 кілограмів, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених в Регламенті поштових посилок .

Будь-яка країна, поштова адміністрація якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може в той же час обмежувати цю службу посилками, що виходять, чи призначені у ті населені пункти, що обслуговуються цими підприємствами.

Країни-члени забезпечують такі додаткові обов'язкові служби: служба реєстрації вихідної пріоритетної та авіаційної письмової кореспонденції; служба реєстрації вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що надсилається в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги; служба реєстрації всієї вхідної письмової кореспонденції.

Надання реєстраційних послуг служби рекомендованих відправлень для вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що передається в пункти призначення, у яких є пріоритетні та авіаційні послуги, не є обов'язковим.

Країни-члени можуть надавати викладені нижче додаткові необов'язкові послуги у відносинах між тими адміністраціями, що прийняли рішення надавати ці послуги: страхування письмової кореспонденції та посилок; доставка письмової кореспонденції під розписку; служба відправлень післяплатою для письмової кореспонденції та посилок; служба термінової доставки письмової кореспонденції та посилок; служба доставки письмової кореспонденції особисто адресату під розписку або застрахованої кореспонденції; служба відправлень без стягування тарифів і зборів для письмової кореспонденції та посилок; служба доставки неміцних і громіздких посилок; служба консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон [14].

З обов'язкової та необов'язкової частин складаються такі три додаткові служби:

- служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що, в основному, є необов'язковою. Однак, всі адміністрації зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;

- служба міжнародних купонів для відповіді; ці купони можуть обмінюватися в будь-який країні-члені, але їхній продаж є необов'язковим;

- повідомлення про доставку для рекомендованої письмової кореспонденції чи доставку під розписку відправлень з контрольованою доставкою, посилок і відправлень з оголошеною цінністю; всі поштові адміністрації приймають повідомлення про вручення для вхідних відправлень; однак, надання послуги повідомлення про вручення вихідних відправлень є факультативною.

Опис цих служб і тарифи наводяться в Регламентах.

У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, поштові адміністрації мають право стягувати такі самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах: доставка дрібних пакетів вагою понад 500 грамів; письмова кореспонденція, відправлена після граничного терміну відправлення; кореспонденція, відправлена після закінчення роботи операційних вікон; приймання кореспонденції за місцем проживання відправника; відкликання письмової кореспонденції після закінчення роботи операційних вікон; відправлення до запитання; зберігання письмової кореспонденції вагою понад 500 грамів та поштових посилок; доставка посилок у відповідь на повідомлення про прибуття; покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.

Поштові адміністрації можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:

- електронна пошта, що є поштовою послугою, у якій використовується електронна передача повідомлень;

- послуга з експрес-доставлення відправлень, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Поштові адміністрації можуть надавати цю послугу на основі багатосторонньої типової угоди про послугу з експрес-доставлення відправлень чи за двосторонньою угодою.

- комплексна логістика, яка є службою, що повністю задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів;

- електронний поштовий штемпель, що є доказом електронної передачі документів у відповідній формі, у відповідний час за участю однієї чи більше сторін [14].

За спільної згоди поштові адміністрації можуть створити нову службу, яка не була конкретно передбачена Актами Союзу. Тарифи, що стосуються нової служби, встановлюються кожною заінтересованою адміністрацією з урахуванням експлуатаційних витрат служби.

Ст. 17 частини ІІ [14] регулює порядок приймання та оброблення рекламацій стосовно будь-якого поштового відправлення .

Кожна поштова адміністрація зобов'язана приймати рекламації стосовно будь-якого відправлення, яке було подано в її власній службі чи в службі іншої поштової адміністрації за умови, що вони представлені протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після дня подачі відправлення. Термін шість місяців стосується відносин між позивачами й поштовими адміністраціями, і не включають строку пересилання рекламацій між поштовими адміністраціями.

Однак, приймання рекламацій стосовно неотримання звичайних відправлень письмової кореспонденції не є обов'язковим. Таким чином, поштові адміністрації, які приймають рекламації стосовно неотримання звичайних відправлень письмової кореспонденції, мають можливість обмежити рекламації пошуками у службі відправлень, що не піддаються доставці.

Рекламації розглядаються відповідно до умов, передбачених в Регламентах.

Оброблення рекламацій здійснюється безкоштовно. Проте, додаткові витрати, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою послуги з експрес-доставляння відправлень, у принципі оплачуються за рахунок подавця рекламації.

Розділ 2 [14] регулює відповідальність поштових адміністрацій та відшкодування за порушення зобов’язань та нормативних актів.

Поштові адміністрації відповідають за:

- втрату, крадіжку чи ушкодження рекомендованих відправлень, простих посилок і відправлень з оголошеною цінністю;

- втрату відправлень з контрольованою доставкою;

- повернення посилки, про причину недоставляння якої не було повідомлено.

Якщо втрата чи повне ушкодження рекомендованого відправлення, простої посилки та відправлення з оголошеною цінністю є результатом форс-мажорних обставин, які не дають приводу для відшкодування, то відправник має право на відшкодування сплачених тарифів за винятком страхового збору.

Суми відшкодування, які повинні сплачуватися, не перевищують суми, які згадуються в Регламенті письмової кореспонденції та Регламенті поштових посилок.

У справі про відповідальність непрямі збитки та нереалізовані прибутки не враховуються у відшкодування, яке повинно бути сплачене.

Всі положення стосовно відповідальності поштових адміністрацій є беззаперечними, обов'язковими та вичерпними. Поштові адміністрації за будь-яких обставин несуть відповідальність, навіть у випадку критичної помилки, лише в межах, установлених у Конвенції та Регламентах.

У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, встановлене у Регламенті письмової кореспонденції. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яка встановлена у Регламенті письмової кореспонденції, то адміністрація може сплатити цю меншу суму й на цій основі одержати відшкодування від будь-якої іншої адміністрації, якої це може стосуватися.

У випадку часткового розкрадання або часткового ушкодження рекомендованого відправлення, відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості заподіяного збитку чи пошкодження.

У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження відправлення з контрольованою доставкою відправник має право на відшкодування тільки сплачених тарифів.

У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження простої посилки відправник має право на відшкодування суми, встановленої Регламентом поштових посилок. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яка встановлена у Регламенті поштових посилок, то поштові адміністрації можуть сплатити цю меншу суму й на цій основі одержувати відшкодування від інших адміністрацій, яких це може стосуватися.

У випадку часткового розкрадання або часткового ушкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості завданого збитку чи пошкодження.

Поштові адміністрації можуть домовитися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми за посилку, встановленої в Регламенті поштових посилок, незалежно від її ваги.

У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

У випадку часткового розкрадання чи часткового ушкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості завданого збитку. Однак, це відшкодування в жодному разі не може перевищувати суму оголошеної цінності, вираженої в СПЗ [14].

У випадках втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження простої посилки, втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження відправлення з оголошеною цінністю, сума відшкодування розраховується відповідно до конвертованої в СПЗ існуючої ціни таких самих предметів чи товарів у місці та в момент прийому відправлень для пересилання. За відсутності існуючих цін відшкодування розраховується відповідно до звичайної ціни предметів чи товарів, вартість яких оцінюється на тих самих основах.

Якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повне розкрадання чи повне ушкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник чи, залежно від випадку, адресат має також право на відшкодування сплачених ним тарифів і зборів, за винятком рекомендованого чи страхового збору. Те саме стосується рекомендованих відправлень, простих посилок чи відправлень з оголошеною цінністю, від яких через їхній поганий стан відмовилися одержувачі, якщо до цього причетна поштова служба й за це потрібно нести відповідальність.

Адресат має право на відшкодування після доставки розкраденого чи ушкодженого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю.

Поштова адміністрація подання має право у своїй країні виплачувати відправникам за рекомендовані відправлення й посилки з оголошеною цінністю відшкодування, передбачені її внутрішнім законодавством, за умови, що воно не є меншим за ті, які зазначені за втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження рекомендованого відправлення та втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження простої посилки. Те саме стосується й поштової адміністрації призначення, коли відшкодування виплачується адресату. Однак суми, встановлені за втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження рекомендованого відправлення та втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження простої посилки, застосовуються:

- у випадку вимоги, висунутої проти відповідальної адміністрації;

- якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата чи навпаки [14].

Поштові адміністрації припиняють нести відповідальність за рекомендовані відправлення, відправлення з контрольованою доставкою, посилки й відправлення з оголошеною цінністю, доставку яких вони здійснили відповідно до умов, встановлених їхніми регламентами відправлень тієї самої категорії. Проте відповідальність зберігається:

- якщо розкрадання чи ушкодження виявлене або перед доставкою, або під час доставки відправлення;

- якщо, за умови, що це дозволяють внутрішні регламенти, адресат чи відправник, якщо відправлення було повернено, робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи ушкодженого відправлення;

- якщо, за умови, що це дозволяють внутрішні регламенти, рекомендоване відправлення доставлено в поштову скриньку, а одержувач заявляє, не отримав відправлення;

- якщо одержувач або відправник, у випадку повернення в місце подання, посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє адміністрації, яка доставила йому відправлення, про виявлення ним крадіжки чи ушкодження. Він надає доказ, що така крадіжка чи ушкодження не відбулися після доставки. Термін "негайно" тлумачиться відповідно до внутрішнього законодавства.

Поштові адміністрації не несуть відповідальності:

- у випадку дії форс-мажорних обставин;

- якщо вони не можуть нести відповідальність за відправлення внаслідок знищення службових документів у результаті дії форс-мажорних обставин, якщо їхня відповідальність не доведена в інший спосіб;

- якщо така втрата, крадіжка чи пошкодження є виною чи наслідком недбалості відправника чи викликаний властивостями вмісту відправлення;

- у випадку відправлень, які підпадають під заборону;

- у випадку конфіскації згідно із законодавством країни призначення відповідно до повідомлення адміністрації цієї країни;

- у випадку рекомендованих відправлень, стосовно яких було заявлено неправдиву цінність, яка перевищує дійсну вартість вмісту;

- якщо відправник не подав рекламації протягом шести місяців з дня подання відправлення;

- у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;

- якщо у діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.

Поштові адміністрації не несуть будь-якої відповідальності за митні декларації, незалежно від, форми, у якій вони складені, або за рішення, прийняті митними службами стосовно перевірки відправлень, наданих для митного контролю [14].

За умови дотримання права зворотної вимоги до адміністрації, яка несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування та повернення тарифів і зборів покладається або на адміністрацію подання або на адміністрацію призначення.

Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитися від своїх прав на користь відправника. Відправник чи адресат може уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

Згідно ст. 25 [14] якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалося втраченим, знайдено, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано протягом трьох місяців після повернення ним суми виплаченого йому відшкодування. Одночасно, його запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У випадку відмови чи відсутності відповіді протягом встановленого терміну такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника, з наданням цій особі права дати відповідь протягом того самого періоду часу.

Якщо відправник і адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді протягом періоду часу, воно переходить у власність адміністрації чи, де це є доцільним, адміністрацій, які понесли збитки.

У випадку подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою за суму виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повертає суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі злочинного оголошення цінності.

Ст. 27 [14] регламентує відправлення письмової кореспонденції за кордон. Країна-член не зобов'язана ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на її території, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні з метою скористатися більш сприятливими тарифними умовами в тій країні.

Адміністрація призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від адміністрації подання, сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні адміністрація подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений адміністрацією призначення, ця адміністрація може або повернути ці відправлення адміністрації подання, і має право вимагати відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

Країна-член не зобов'язана надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або доручають відправити у великій кількості в країні, іншій ніж та, в якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою ніж та, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Адміністрація призначення може вимагати від адміністрації подання оплати, порівнянної з понесеними витратами, яка не може перевищувати більшої суми двох таких сум: або 80% внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або 0,14 СПЗ за відправлення плюс 1 СПЗ за кілограм. Якщо адміністрація подання відмовляється сплатити суму, яка вимагається, в термін, встановлений адміністрацією призначення, то остання може або повернути відправлення адміністрації подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

 


Информация о работе «Удосконалення технологій розшуку міжнародних поштових відправлень»
Раздел: Разное
Количество знаков с пробелами: 127294
Количество таблиц: 15
Количество изображений: 13

Похожие работы

Скачать
75571
1
0

...  р., незважаючи на свій незначний обсяг (більше ніж 100 сторінок) та окремі недоліки (ставки мита було встановлено в основному на товарні групи), відіграв важливу роль у створенні системи тарифного регулювання імпорту товарів молодої незалежної держави. Приймаючи в 1993 р. власний тариф, наша держава не лише відходила від загальносоюзних тарифів, але й враховувала реальний стан економіки на той ...

Скачать
239699
0
0

... тощо). 7. Засоби масової інформації та державні і недержавні органи і організації в галузі масової інформації. 8. Спеціалізовані державні і громадські органи та організації у справі захисту прав і свобод людини і громадянина (наприклад, адвокатура, нотаріат тощо). Єдність системи засобів захисту прав і свобод людини і громадянина не лише не виключає, а й передбачає особливості, специфіку ...

Скачать
154382
0
0

... перевезень небезпечних вантажів; виконання інших функцій, встановлених законодавством з питань перевезення небезпечних вантажів. Розділ ІІІ Відповідальність за порушення договору перевезення пасажирів та багажу 3.1 Загальна характеристика цивільно-правової відповідальності за порушення транспортних зобов'язань Необхідно зазначити, що специфічні ознаки правових відносин у сфері ...

Скачать
242448
6
24

... ів і зборів. Розділ 3. Напрямки підвищення рівня організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці 3.1 Напрями вдосконалення організаційної та правової регламентації діяльності Київської обласної митниці Основні напрями розвитку Державної митної служби України координу-ються «Концепцією створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" в ...

0 комментариев


Наверх