2. Філософія гуманізму Р.Бредбері

 

2.1 Любов як головний мотив у новелістиці письменника

 

Рей Бредбері присвятив всю творчість утвердженню принципів гуманізму. Світогляд, який визначає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток і реалізацію своїх здібностей, та принципи рівноправності, рівності, людяності як бажаної норми у стосунках між людьми — основні постулати письменника.

Філософію гуманізму Рея Бредбері можна звести до трьох основних моментів: людина має бути духовна, вільна, щаслива.

У ранніх оповіданнях Бредбері неможливо побачити прийоми сатири чи гумору. Дослідниця творчості американського письменника Ірина Радунська назвала його ранню прозу «футуристичною». Загальний песимістичний тон розповіді, повне переважання темних фарб при описі подій, характерів роблять враження відсутності гуманістичних начал в письменникові, під пером якого народжувались ці ілюстрації людини. Але, безперечно, це не так. «Щоб виправдати свій погляд на майбутнє,— підкреслює Айзек Азімов, — Бредбері розглядає потенційні загрози, які нас підстерігають, і показує, до яких серйозних наслідків це може призвести» [17, 241].

Рей Бредбері впевнений, що із розвитком техніки люди перестали чути одне одного, відучилися любити. Адже любов полягає не в саморозпорошенні, а в мобілізації всіх думок і відчуттів. Згідно з філософією письменника, голос гуманізму не повинен розчинитися у просторі сучасної доби.

Рей Бредбері переконаний, що почуття, як і техніку, творить людство. Автор упевнений, що якби люди «прислухалися до розуму», вони «ніколи не мали б любовних стосунків». Не можна не погодитись з його думкою про те, що у кожної людини є здатність до ініціативи, вибору, свободи, тому вона не повинна сліпо підкорятись, а свідомо любити. У рамках філософії автора, для якого гуманізм виявляється у здатності особистості до самопожертви, людина визнається переможцем.

Герої Рея Бредбері обирають шлях гуманізму свідомо. Їхня любов—неегоїстична, духовна. Вони чинять, керуючись логікою серця. Так, в оповіданні «Пустеля» Джейніс, усвідомлюючи фізичну небезпеку іншої планети, вирушає у подорож на Марс, де чекає на неї коханий: «Я вирішила…Виїжджаю завтра. Врешті-решт, я приїду до тебе. Я люблю тебе…» [11, 78-79]. Сесі — головна героїня оповідання «Квітневе диво» —щоночі разом з батьками вирушає у подорож над землею, проникаючи у тіло будь-якої істоти — комашки, пташки, людини. Дар перевтілення легко втратити, проте закохавшись, дівчина відмовляється від нього, бо усвідомлює, що отримала більший дар — дар кохати.

Для Рея Бредбері поняття любові, честі, правди івзаємопов’язані, а справедливість — це ще одна частинка єдиного цілого, яка крокує в ногу з усіма іншими. Світ письменника — це «світ романтика, який закоханий у захопливу нескінченність Всесвіту і чітко переконаного у тому, що найголовніше — це сама людина» [6, 230].

Багато в чому гуманізм виявляється в оповіданні «Будинок». У ньому розповідається, як подружжя в’їжджає у величезний з історичним минулим, але дуже старий та занедбаний будинок. П’ятдесят років тому він коштував тридцять тисяч доларів, а зараз чоловік придбав його лише за дві тисячі. Присвячуючи дні прибиранню численних кімнат, вкритих пилом і пліснявою, Мегі відчуває хворобливу втому, яка починає знищувати її. Декілька днів поспіль вона навіть не має сили піднятись з ліжка. Чоловікові нелегко прийняти рішення про продаж будинку, адже він — його давня мрія. Вільям любить свою дружину більш за все, тому погоджується на цей крок, проте Мегі відмовляє його від цього, оскільки теж готова на самопожертву в ім’я кохання.

Повторюваний мотив любові й гуманізму як самопожертви виконує в оповіданні функцію сакралізації і може розглядатися як автобіографічний. Адже впродовж кількох років дружина Рея Бредбері була змушена працювати, щоб він міг залишатися вдома і писати книги. Сім’я як найбільша цінність ототожнюється з будинком, який потребує постійного догляду. У мотиві сімейних стосунків чоловіка і жінки як безкінечного будівництва і постійного піклування концентрується уявлення про сутність любові.

Це перетворює людину на менш егоїстичну, спонукає її трансформувати своє «я», змінити власні бажання і цілі заради іншої людини, стати «пост-еґо». Маємо очевидний перегук з думкою Его Ермана, який впевнений, що саме егоцентризм утворив «глухий кут» постмодернізму — в’язницю, з якої людина тікає, відмовившись від пріоритетів. Нові цінності наділяють особистість ідеями високої якості. Це шлях гуманізму й удосконалення.

В оповіданні «Будинок» бредберівському персонажеві вдається еволюціонувати до повної духовної перемоги любові над небажанням проходити безкінечні випробування сімейного життя. І чоловік, і жінка стають пост-еґо, тому не потрапляють у «глухий кут», на відміну від інших героїв літератури доби постмодернізму.

Центральним метафоричним поняттям у концепції автора виступає пріоритетність у житті людини духовних цінностей. Саме таке сприйняття гуманності, як чинника, який представляє людське в людині, лежить в основі концепції «пост-еґо». Вибір бредберівських персонажів зумовлюється не сучасними нормами, а глибинними імпульсами серця.

Концепція любові як будівництва, самопожертви, розуміння іншості та формування пост-еґо — одна із найглибших гуманістичних концепцій, до якої звертається автор з метою знайти вихід із глухого кута, в який потрапила людина доби постмодерну. Адже тільки гуманізм заперечує невпевненість у тому, куди все ж таки йде людина.

Ще одним прикладом гуманізму автора є оповідання «Посмішка», де Бредбері показує, що шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, коли «минає славне і гучне», є вічними. Вони змінюють людину на краще, відновлюють у ній риси моральності, гуманності, духовності. До таких творів, на думку автора, належить неперевершена «Джоконда» Леонардо да Вінчі — незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси.

Саме посмішка Джоконди стала «героєм» однойменної новели Рея Бредбері. Події в ній перенесено в майбутнє. Восени 2061 року уцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято досить дивним способом: ламають і трощать усе, що дивом збереглося після катастрофи. Свідком цих «святкових» подій є хлопчик Том. Саме безпосередня, щира дитина і відчує недоліки та недоречності світу дорослих, бо вона — символ майбутнього, зміни поколінь.

Том стає у чергу — влада дозволили кожному бажаючому плюнути на... картину Леонардо да Вінчі «Джоконда». Натовп шматує картину на клапті, втоптує у багнюку, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Та письменник залишає нам промінчик надії — до рук Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.

До речі, слово «посмішка» написано з великої літери, що перетворює її на образ — символ Гуманності, Мистецтва, Краси, Духовності: «...Світ став, осіяний місяцем. А на його долоні лежала Посмішка» [20, 83].

Одним із мотивів у новелістиці Бредбері є мотив бажання. Письменник підкреслює, що людина, створивши цивілізацію, навчилася задовольняти свої основні потреби, але це породило нові бажання, сильніші за потреби, бо вони викликані звичкою. «Усі люди, — пише Паскаль,— намагаються бути щасливими, тут не буває винятків. До яких би способів вони не зверталися, мета залишається незмінною. Нехай одні вирушать воювати, а інші не йдуть на війну — їх рухає одне бажання, різні лише їх погляди на щастя» [8, 36].

Згідно з біблійною антропологією, серце виступає як зосередження духовного життя. У ньому живе Господь, але й укорінені сили зла. Ми розуміємо, що всі бажання виходять із серця, тобто людина є тим, чого вона бажає. Бредберівські герої у більшості випадків прагнуть позбутися тягаря, виправивши помилки минулого. Персонажі очищають серце, бажаючи нездійсненного — воскресіння душ померлих та зустрічей із ними. Так, в оповіданні «Бажання» герой мріє побачити померлого батька: «Моє бажання, щоб сьогодні вночі, на одну годину, будь ласка, нехай мій батько буде живий» [17, 241-242], а персонаж оповідання «Жінка на галявині» переконаний, що події повторюватимуться, доки він не виправить помилок, яких припустився раніше: «Якщо ти не скажеш їй, дурню, ти сам не народишся» [19, 432]. твору ґрунтується на подіях, пов’язаних із зустріччю головного героя і Конфлікт дівчини із минулого, з якою йому ще доведеться зустрітися у майбутньому.

На думку письменника, бажання матеріальні, їх здійснення прирівнюється автором до дива. Герой розуміє, що там, де панує смерть, дива неможливі, але його любляче серце вірить у здійснення неможливого - і воно стає реальністю.

Отже, бажання бредберівських персонажів, які часто у своїх вчинках керуються любов’ю, посилюють експресію оповідань, увиразнюючи картину художнього світу письменника. Фантастичні мрії Бредбері протистоять усталеному порядку, натомість повідомляють читачів про найцінніші духовні істини.

 


Информация о работе «Своєрідність концепції гуманізму в оповіданнях Рея Бредбері»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 47913
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
172828
0
0

... на десять років раніше, ніж в пластичних мистецтвах, поп-арті і мінімал-арті. На двадцять років раніше ніж у літературознавстві. На тридцять років раніше ніж у філософській літературі. Феномен постмодернізму полягає в тому, що він проявився всіх видах мистецтва. А мистецтво, як відомо, - це стилістична парадигма будь-якої культури. Найбільш яскраво постмодернізм проявив себе у сучасному живопису, ...

Скачать
44479
0
0

... є показником специфічного характеру художнього часу, його особливої природи як форми існування світу художньої дійсності. Розділ ІІ. Способи реалізації художнього часу в постмодерністській англомовній прозі 2.1 Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу у романі Енн Тайлер The Clock Winder Домінантами категорій художнього тексту можуть слугувати стилістичні прийоми як носії ...

Скачать
482216
0
0

... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5.  Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6.  Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7.  Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8.  Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...

Скачать
36030
0
0

... ічне, що походить, очевидно, з національного менталітету. Центр масового кіно - "фабрика мрій" Голівуд. Найбільша кількість фільмів у другій половині ХХ ст. випускається у США. На прикладі масового кінематографа бачимо основні вимоги масової культури: чіткий сюжет з інтригою та карколомними пригодами, чіткий поділ на жанри. Навіщо? Це необхідно для того, щоб жанр був впізнаний одразу; очі ...

0 комментариев


Наверх