Виділення облігаторних і не облігаторних компонентів

1.3 Виділення облігаторних і не облігаторних компонентів

Фрейм є структурою знання, організованого “навколо” деякого концепту [1,c.16], і включає облігаторні (достеменні для всіх ситуацій) і факультативні (заповнювані залежно від ситуації) компоненти і ознаки. Окрім вищезгаданих позитивних рис основною перевагою фреймової теорії для справжнього дослідження є відмічена Н.А. Бердяевим можливість фокусувати увагу людини на будь-якій частині фрейма, а саме можливість «наближати до себе» або «віддаляють від себе» ті або інші ділянки фрейма залежно від ситуації [9,c.349].

У нашому випадку облігаторними компонентами, тобто достовірними для всіх ситуацій є всі компоненти, пов’язані з фреймом “ жіночність”.

1. Особа жіночої статі, лексема, антонімічна до man:

Of course, I know that, as a rule, sensible men fall in love with the most sensible women of their acquaintance [81,c.338].

Tom was almost ready to rush away, with that impatience of painful emotion which makes one of the differences between youth and maiden, man and woman. [82,c.406].

Pardon the wrong which a desperate man is forced to commit, and pity a miserable, miserable woman [88,c.265]

Як зазначалося вище, woman також вживається у значенні „жіноцтво”, що синтаксично передається шляхом вживання цієї номінації без артиклю у виразах sort of, kind of:

'Maggie is not the sort of woman Stephen admires [84, c.425].

[…] she is a very decent kind of woman, I believe" [84, c.245].

У порівнянні з woman номінація lady є більш інформативною, оскільки включає як соціальні, так і особистісні характеристики жінки. До того ж lady втілює одне із ключових понять британської культури та може розглядатися як етнокультурний компонент концепту „Жіночність”. Номінація lady включає також оцінний компонент, оскільки є еталоном, з яким порівнюють жінку.

Лексема lady виступає у таких значеннях:

1.  Особа жіночої статі, яка має аристократичне походження:

Nevertheless it was hard to account for this behaviour of a lady greatly his friend and admirer, a lady of birth [82, c.436].

2. Жінка, що має належне виховання, відрізняється гарними манерами:

I have the honour and happiness of presenting Miss Amelia Sedley to her parents, as a young lady not unworthy to occupy a fitting position in their polished and refined circle [88, c.2].

3. Особа жіночої статі незалежно від походження, евфемізм woman:

Becky!” said Miss Jemima to a young lady of whom nobody took any notice and who was coming down stairs with her own bandbox [88, c.5].

"And where did you leave Miss Middleton when you went to buy the bun? You should never leave a lady; and the street of a country town is lonely at that early hour. Crossjay, you surprise me." [86, c.303].

Також, не облігаторних компонентiв. Номінації lass, maid, female, gentlewoman розглядаються в якості регулярних периферійних елементів ЛСП “Woman”, оскільки вони регулярно вживаються для позначення особи жіночої статі. Ці номінації (крім female ) не є характерними для сучасного дискурсу, отже, на відміну від ядерних номінацій, їх потрібно розглядати в якості культурно детермінованих компонентів концепту „Жіночність”. Загальна частота регулярних периферійних номінацій у вікторіанських романах становить 163, при цьому найбільш частотною є lass, найменш частотною – gentlewoman.

Номінація lass вживається для номінації дівчини переважно у мовленні простих людей та передає позитивне ставлення мовця до референта. В авторських висловлюваннях номінація lass також передає позитивне ставлення автора до дівчини, що підкреслюється вживанням lass з оцінними прикметниками, які передають привабливу зовнішність, юність, свіжість, здоров’я та приємний характер референта (hearty-looking, bonny-cheeked, rosy-cheeked, buxom-looking, fresh-cheeked, cheery ):

'Well, Bessy Cranage is a hearty-looking lass, I dare say she'll come round again, Joshua [81, c.66].

A buxom-looking lass of sixteen, with bright eyes and purple cheeks, came to answer the knock [88, c.562].

I remember thinking what a pretty lass she was, as she sat on a low stool by Mary [84, c.8].

[…] he spied his only daughter, a bonny lass of thirteen or so (Mary Barton, c.).

But that bonny-cheeked lass was blest with an elasticity of spirits that secured her from any rankling grief [87, c.268].

Once more she was a fresh-cheeked lass of eighteen; she was at evening church, and the hectic writing-master and she were quavering out of the same psalm-book [88, c. 137].

This might have been, but for you, a cheery lass [88, c.73].

[…] a rosy-cheeked lass coming singing into the room [88, c.418].

Лексема maid(en), подібно до lass вживається для номінації молодої жінки:

[...] though you might conjure up the image of a lovely woman, she would not in the least resemble that distracting kitten-like maiden [82, c.90].

[...] she was not quite a common village maiden [85, c.107].

Номінація female вживається для позначення особи жіночого статі, щоб уникнути вікових та інших конотацій. Цій номінації надається превага, коли вік жінки неможливо визначити з її зовнішнього вигляду:

Mesrour conducts the slave-merchant into my lord’s presence: he brings a veiled female with him [89, c.470]

Female вживається, коли йдеться про будь-яку жінку взагалі, зокрема про представницю певної національності:

[…]and a polite public will no more bear to read an authentic description of vice than a truly-refined English or American female will permit the word breeches to be pronounced in her chaste hearing [88, c.209].

The house was filled with familiar British faces, and those toilettes for which the British female has long been celebrated [88,c.264].

This is a species of dignity in which the high-bred British female reigns supreme [45,c.290].

Pitt Crawley declared her behaviour was monstrously indecorous, reprobated in strong terms the habit of play-acting and fancy dressing, as highly unbecoming a British female [49,c.509].

The continental 'female' is quite a different being to the insular 'female' of the same age and class: I never saw such eyes and brows in England [35, c.100].

Урахування історичного чинника дозволяє визначити зміни, які відбувалися у лексичній структурі концепту „Жіночість” протягом Вікторіанської епохи. Як зазначає О. С. Бондаренко, лексичні одиниці, що входять до структури концепту, володіють властивістю бути одночасно як стійкими, незмінними, так і рухливими, тобто здатними еволюціонувати відповідно до вимог певної ситуації [13, с. 19]. Ключовими подіями, які вплинули на лексичну структуру концепту „Жіночість” є передусім є виникнення суфражистського руху у 1850-60рр, відкриття вищих освітніх закладів для жінок (Queen’s College у 1848 р., Bedford College у 1849 р., перший жіночий коледж у Кембриджі у 1869 р.), поява періодичних видань для жінок (“The Englishwoman’s Journal” у 1857, “The Alexandra Magazine” у 1869 ) та праць з соціальної та правової проблематики (“The Education and Employment of Women” Джозефін Батлер (1868), “On the Subjection of Women” Джона Стюарта Міла (1869) тощо).

З метою дослідження діахронічних змін у структурі концепту було здійснено порівняльний аналіз частотності та конотативних значень лексем-репрезентантів концепту „Жіночість” у творах 1840 р. (початок Вікторіанської епохи), 1850-60 рр. (так зване „високе” Вікторіанство) та 1890-1900рр. ( період пізнього Вікторіанства).

Діахронічний аналіз творів свідчить про підвищення статусу референта-жінки, стосовно якої вживається номінація woman, з одного боку, та зниження статусу референта, який номінується lady.

Номінація lady, що переважає у творах початку Вікторіанства, є третьою за частотністю у порівнянні з lady та girl у творах 1850-60 рр., при цьому найбільш частотною у зазначених творах є номінація woman ( мал. А. 2.7.- А. 2.8 додатку).

Для творів пізніх вікторіанців характерна нейтралізація соціальних конотацій lady. Так, наприклад, у свідомості персонажів У. Теккерея, становище гувернантки несумісне зі статусом lady, в той час як для героїв Дж. Мередіта не характерні подібні переконання:

A governess is all very well, but I’d rather have a lady for my sister-in-law. I’m a liberal man; but I’ve proper pride, and know my own station: let her know hers.”(Vanity Fair, c.52).

"I had a governess, a learned lady, who taught me in person the picturesqueness of grumpiness (The Egoist, c.378).

Крім того, номінація lady у значенні „дружина” зустрічається тільки у творі У.Теккерея.

У творах пізніх вікторіанців woman у порівнянні з lady передає надзвичайно високий статус референта-жінки. Паралельне вживання lady та woman підсилює соціальний контраст між референтами, щодо яких вживаються ці номінації:

Self-sacrificing as her mood might be Tess could not well go further and cry, ''Marry one of them, if you really do want a dairywoman and not a lady; and don't think of marrying me!'' (Tess of the d’Urbervilles, c.180).

При цьому woman оцінюється більш позитивно, ніж lady:

The perfect woman, you see, was a working woman; not an idler; not a fine lady; but one who used her hands and her head and her heart for the good of others (Tess of the d’Urbervilles, c.336).

У творах Т. Гарді та Дж. Мередіта жінка-референт набуває надзвичайно високого статусу. Найбільш експліцитно це виявляється у випадках, коли woman вживається у значенні „втілення жіночих якостей”:

She was no longer the milkmaid, but a visionary essence of woman-a whole sex condensed into one typical form (Tess of the d’Urbervilles, c.167).

Якщо у Т. Гарді жінка отримує високу оцінку з боку автора та персонажів-чоловіків, то у Дж. Мередіта ця номінація вживається у мовленні жінки по відношенню до самої себе або до інших жінок. Таке вживання номінації свідчить про високу самооцінку референта, усвідомлення власної жіночої природи:

Laetitia's bosom swelled upon a mute exclamation, equivalent to: "Woman! woman! snared ever by the sparkling and frivolous! undiscerning of the faithful, the modest and beneficent!"(The Egoist, c.381).

"The difference! the difference!" told her she was woman and never could submit (The Egoist, c.240).

У творі представника пізнього Вікторіанства Дж. Мередіта помітні тенденції до нейтралізації соціальних конотацій. Водночас зазначені тенденції характерні здебільшого для мовлення високоосвічених людей та аристократії, в той час серед представників нижчих соціальних верств (робітників та селян) та певною мірою середнього класу родинне походження залишається важливим чинником, що впливає на вибір лексеми для номінації жінки.

Аналіз діахронічних змін частотності периферійних номінацій жінки свідчить про зменшення частотності номінацій lass та female з одного боку та збільшення частотності номінації maid(en) з іншого (мал. А.2.9. – А.2.11 додатку).

У творах пізніх вікторіанців, зокрема Т. Гарді підкреслюється неприйнятність номінації жінки лексемою creature. Вживання поряд з creature номінації woman підкреслює високу оцінку референта, що номінується woman:

Tess was no insignificant creature to toy with and dismiss; but a woman living her precious life-a life which, to herself who endured or enjoyed it, possessed as great a dimension as the life of the mightiest to himself (Tess of the d’ Urbervilles, c.198).

He went to the stone and bent over her, holding one poor little hand; her breathing now was quick and small, like that of a lesser creature than a woman (Tess of the d’ Urbervilles, c.505).

Діахронічний аналіз романів свідчить про збільшення частотності лексеми feminine (мал.А. 2.12 додатку).

Як зазначалося вище, лексема feminine не тільки здійснює референцію до жіночої статі, але й має оцінні конотації. У творах пізніх вікторіанців зазначені конотації є найбільш вираженими, саме в цих творах feminine є якісним прикметником:

Laetitia was invited here to show her the example of a fixed character—solid as any concrete substance you would choose to build on, and not a whit the less feminine"(The Egoist, c.404).

Наприкінці вікторіанської епохи feminine набуває значення „жіночний”. На синтаксичному рівні це виявляється зокрема у вживанні лексеми у функції предикатива:

Then it would grow lighter, and her features would become simply feminine (Tess of the d’ Urbervilles, c.168).

[…] and his original conclusion that she was essentially feminine, in other words, a parasite and a chalice (The Egoist, c. 68).

She was feminine indeed, but she wanted comradeship, a living and frank exchange of the best in both, with the deeper feelings untroubled (The Egoist, c.81-82).

У творах пізніх вікторіанців зустрічаються номінації концепту „Жіночість”, притаманні тільки цим творам. Крім прикладів, наведених у п. 2.3., потрібно відзначити такі лексеми:

- прислівники femininely (Т. Гарді), womanly ( Дж. Мередіт):

When they reached the door Tess femininely glanced back to discern the effect of that kiss of charity (Tess of the d’ Urbervilles, c.274).

"Because it – it isn't a correct one." she femininely murmured (Far From the Madding Crowd, c.165).

[…] she began to speak to herself, and all the health of her nature made her outcry womanly: "If I were loved!" (The Egoist, c. 132).

The idea drew him to picture her doatingly in her young matronly bloom ten years after marriage: without a touch of age, matronly wise, womanly sweet: perhaps with a couple of little ones to love, never having known the love of a man(The Egoist, c.258).

- абстрактний іменник (the) feminine (Дж. Мередіт) у значенні „жіноче начало”:

He desired to shape her character to the feminine of his own (The Egoist, c.70).

Laetitia's habit of wholly subservient sweetness, which was her ideal of the feminine (The Egoist, c.379)

- похідні від прикметника feminine (ultra-feminine, unfeminine)

Privately he did so; and he was constituted by his extreme sensitiveness and taste for ultra-feminine refinement to be a severe critic of them during the carnival of egoism, the love-season. (The Egoist, c.141).

[…]I set my cap at him, and there's my flat confession, and highly unfeminine it is (The Egoist, c.411).

- дієслово womanize. Простежуючи етимологію цього слова, И. Манкевича зазначає, що у ХІХ ст. womanize означало „знаходити ужину”, а у сучасному дискурсі воно передає негативно-оцінне значення „мати багато сексуальних партнерів” [52, с.187]. Втім у творі Дж. Мередіта зафіксовано випадок індивідуально - авторського вживання womanize:

He was dissatisfied, and to her hearing it was hardly in the tone of manliness that he entreated her to reassure him; he womanized his language (The Egoist, c.59).

Отже, зміни, що відбулися у лексичній структурі концепту „Жіночість” (підвищення статусу референта – жінки, поява нових лексичних одиниць, що містять сему „жіночість”, набуття прикметником feminine значення „жіночний” та збільшення його частотності у творах кінця Вікторіанства) пов’язані зі змінами у вікторіанському суспільстві, зокрема з розвитком феміністичних тенденцій.

Таким чином, в першому розділі ми розглянули, проаналізували і виділили наступні моменти:

1. виделіли когнітивні компоненти фрейма “жiночнiсть” і визначили його поняття в лінгвістиці;

2. розглянули фреймовий підхід в дослідженнях семантики;

3. виділили облігаторні і не облігаторні компоненти.

Розділ 2. Ядро і периферія фрейма “ жiночiнсть”

2.1 Природа фрейму, його категоризація і типи фреймів

Фрейм формується або декількома предикатами при одному суб’єкті [12, с.92], або шляхом встановлення реляцій між декількома суб’єктами об’єднаними у рамках стандартної ситуації.

Згідно з теорією Ч. Філмора, ці реляції визначають специфіку семантичних ролей, або глибинних семантичних відмінків, що приписуються суб’єктам .

По суті такий фрейм є не що інше, як фреймова решітка, де інформація сконцентрована у вузлах (слотах) і реляційних дугах, що об’єднують ці вузли [9, с.89].

Таким чином, взаємозв’язок понять фрейму, пропозиції та решітки полягає в тому, пропозиції та решітки можуть формувати фрейм, а декілька фреймів можуть утворювати міжфреймову решітку.

Подальша розробка поняття фрейму приводить до введення в ужиток термінів «схема» і «схемата». Схема – це узагальнення декількох фреймів, їх своєрідний гіперонім.

Як відзначає Р.Лангакр, схема являє собою «крупнозернисту» репрезентацію. Схемата ж, навпаки, є «мілкозернистою» репрезентацією, більш детальний фрейм. Його деталізація забезпечується за рахунок проекції концептуальної структури на конкретну життєву ситуацію.

На відміну від більш абстрактної схеми, схема та наближена до візуального образу, вона структурує образ у просторі [6, c.360].

Прикладом концептуального аналізу у термінах фреймів-схем може бути, виявлення інформаційних структур, що відстежуються у лексико-граматичних (частиномовних) і лексичних сигніфіккативних значеннях мови, в той час як концептуальний аналіз денотативних , зв’язаних з мовленнєвою ситуаціях значення слова передбачає звернення до більш конкретних фреймів-схемат.

Що стосується понятійних категорій, представлених у семантиці мовних одиниць більших, ніж слово, то тут більш релевантними одиницями концептуального аналізу стають, план, сценарій та скрипт.

Ці поняття також асоціюються з фреймом, але на відміну від нього дані структури представлення знань є не статичними, а динамічними, не потенційними, а актуалізованими у мисленнєво-мовленнєвій діяльності.

За визначенням Т. Фесенко, даним у зв’язку з характеристикою живої та неживої природи існує два основних шляхи (механізми) виникнення упорядкованості: статистичний механізм, що створює «порядок з безладу», та новий механізм що створює «порядок з порядку» [84, c.17].

Ця ж закономірність простежується і у семантиці знаків мови: у семантиці слова має місце первинне упорядкування інформації, створення «порядку з безладу» на основі певної концептуальної структури (фрейму); у семантиці речення та одиниць більш високого рівня мовної ієрархії має місце відтворення «порядку з порядку» на основі іншої концептуальної структури, в рамках якої актуалізована семантика слова.

При визначенні фрейму вказується на те, що до його складу входять як декларативні, так і процедурні знання [89, c.22].

Тобто фрейм, як «застигла» структура (сховище інформації), включає також і знання про те, як користуватись цим фреймом і що слід робити, якщо при обробці за його допомогою конкретних даних очікування не підтвердяться [92,c.91-92].

Процедурні знання стають свого роду «інструкцією» по використанню фрейму. З огляду на це не є помилковим ототожнити процедурні знання з концептуальним планом. За визначенням Р.Богранде, план представляє собою узагальнену модель, що включає конкретну цільову установку [80,c.164].

Кожен фрейм може мати декілька таких цільових установок. Реалізація кожної з них перетворює фрейм у сценарій.

Згідно з визначенням Т. А. Ван-Дейка і В. Кінча, сценарій – це така утворення сукупністю пропозицій модель, кінцеві позиції якої не заповнені, їх заповнення відбувається «по умолчанию». тому сценарій є застосовним до різних ситуацій, у яких термінальні позиції і заповнюються конкретною інформацією

Слід відзначити, що серед фреймів, включених до однієї схеми може бути найбільш типовий. Аналогічно серед концептуальних планів також є найбільш вживаний.

Подібна закономірність зафіксована лінгвістикою у теорії фонеми, де обґрунтовується існування інваріанту фонеми, її варіантів – алофонів. У теорії морфеми також іде мова про існування у її складі інваріантного, найбільш вживаного морфа і його аломорфів.

Дане явище, спроектований на концептуальні моделі, дає змогу припустити можливість існування у складі концептуальної схеми інваріантного фрейма, що включає інваріантний план (в результаті – інваріантний сценарій) [18,c.8]

Ця сутність має назву скрипт під яким, наприклад, Р. Абельсон розуміє структуровані знання, що мають під собою соціальні обґрунтування і співвідносні зі стереотипними ситуаціями, які є часто та регулярно відтворюваними [7,c.6].

За Дж. Тейлором, скрипти відносяться до базового рівня подій, який структурується відповідно до найбільш очікуваної послідовності підпорядкованих одна одній дій актантів [95,c.87-88].

Відповідно до існування фреймів-схем та фреймів-схемат, існують скрипти-схеми та скрипти-схемати. Існуюча в мові узагальнен модель речення виглядає у цьому випадку як скрипт-схема, а ця ж модель, отримуючи конкретне лексичне наповнення у мовленні – як скрипт-схемата.

Ідея типового фрейму та типового плану фактично випливає з розробки концептуального аналізу ейдетичного напрямку, характерного для прототипічної семантики. Згідно з положеннями прототипічної семантики, понятійна категорія задається найбільш типовим цілісним представником категорії, який і стає ядерним, центральним елементом.

Інші ж представник категорії розміщуються у зонах ближньої та дальної периферії, у залежності від того, наскільки вони схожі з прототипом як «кращим » зразком класу.

Сутність, найменша близька до прототипу, стає проміжним феноменом, що належить одночасно до двох різних категорій. [87,c.70].

При виокремленні прототипічних категорій, на відміну від об’єктивної класифікації понять, проявляється спосіб осмислення світу людиною через призму суб’єктивного досвіду, що набуває значимості при категоризації явищ. [92,c.76].

На сучасному етапі розвитку когнітивної лінгвістики логічний та ейдетичний напрям концептуального аналізу є взаємопов’язаними. Відправним положенням для їх об’єднання стає визнання того факту, що холістичні концепти, що формують прототипічну категорію, мають певні закономірності своєї організації, свої інформаційні моделі [15,c.77], і виступають у ролі своєрідних «скелетів» образу.

На думку Д.Лакоффа модель протитипу є центральною, моделі периферійних членів категорії представлені трансформаціями центральної моделі. Ці трансформації мають або велику узагальненість порівняно з моделлю прототипу (трансформація генералізації), або включають додаткові понятійні сутності, відсутні у центральній моделі (трансформація специфікації).

При різноманітності ментальних репрезентацій, відображених у семантиці одиниць мови та мовлення, не дивно, що дослідниками пропонуються різні терміни для позначення відповідних концептуальних структур.

Звернення до проблеми типології фреймів виводить на перший план наступні питання:

1) про кількість фреймових типів;

2) стосовно тих концептів, які є складовими фреймів і в термінах котрих можуть бути проаналізовані інші концепти;

3) стосовно реляцій, які встановлюються між конституентами фреймів.

«Базові операції мови є в основному, операціями простими, надзвичайно простими і небагаточисельними, які постійно повторюються по відношенню до власних результатів». Природа цих операцій обумовлена певними можливостями мислення.

Саме базові операції, яким людське мислення зобов’язане своїми можливостями, лежать в основі структури мови [51,c.55].

Таким чином, логічно припустити, що кількість фреймових типів обмежена.

Стосовно того, які концепти складають типові фрейми – це концепти, об’єктивовані у понятійних категоріях систем частин мови:

ХТОСЬ/ЩОСЬ-предмет (іменники, ТАКИЙ-якість (прикметники)), СТІЛЬКИ-кількість (числівники та квантифікатори), ІСНУЄ ТАК – буття (стативи та дієслова/ІСНУЄ ДІЮЧИ – дія (дієслова), ТАК – спосіб буття (прислівники), ТАК-оцінка (прислівники; ТУТ/ТАМ – місце (прислівники, ЗАРАЗ/ТОДІ – час (прислівники) [23,c.19].

Прийнявши припущення, згідно з яким конституентами типових фреймів є понятійні сутності, об’єктивовані у категоріальних значеннях частин мови, спід зазначити, які реляції можуть встановлюватись між цими сутностями. Тип фреймової структури залежить від того, які слоти вона включає і як ці слоти між собою пов’язані.

С.А.Жаботинська виділяє 5 фреймових типів: предметноцентричний фрейм, акціональний фрейм, партонімічний фрейм, гіпонімічний фрейм, асоціативний фрейм.