Поняття “ жiночнiсть” у лінгвістиці

1.1 Поняття “ жiночнiсть” у лінгвістиці

Концепт і фрейм є центральними категоріями когнітивної лінгвістики. У ряді робіт спостерігається перетин обсягів цих понять. Так на думку А.П.Бабушкина, серед інших типів ментальних структур слід виділяти концепти-фрейми що є сукупністю типових асоціацій, що зберігаються в пам'яті [7, c.19]. А.П. Бабушкин розглядає фрейм як тип концепту (поряд із схемами, інсайтамі, сценаріями, логічно сконструйованіми концептами і розумовими картинками), що, на наш погляд, не цілком коректно.

Річ у тому, що типологія, запропонована автором, зводиться фактично до різних типів ментальних репрезентацій: образним, змішаним (гештальтам). В цьому випадку фрейм, що сприймається як свого роду «кадр», побачений внутрішнім зором, має бути співвіднесений з аналоговими репрезентаціями і виступати в одному ряду із «розумовими картинками» як «мислимий, у цілості його складних частин багатокомпонентного концепту» [8, c.73].

Поняття фрейму, спочатку пов'язане із проблемою розуміння й розпізнавання ситуації, потім було розширено й стало застосовуватися до вивчення особливостей організації мовної системи в цілому.

У середині 70-х років Ч.Філмором як лінгвістична концепція запропонована фреймова семантика, що розглядається автором як програма досліджень, що дає спосіб охарактеризувати принципи створення нових слів і речень, додавання нових значень слів, а також збірки значень елементів у ціле [19,с.82].

Досліджуючи фрейми як засоби організації досвіду й формування семантики розуміння, Ч.Філмор бачив у них (що досить важливо для нашого дослідження) інструменти опису й пояснення мовного матеріалу, стверджуючи, що між мовними одиницями й фреймами є зв'язок [19,c.88].

Нас найбільше цікавить останнє положення, яке дає теорії фреймів концептуальне обґрунтування, що дозволяє простежити реалізацію певного фрейму на язиковому рівні.

Саме таке уявлення фрейму, на наш погляд, лежить в основі аналізу семантики мовних одиниць, привертає до дослідження когнітивних структур, що забезпечують їхнє розуміння.

Розглядаючи когнітивну сутність мовної одиниці, Н.Ф.Алефіренко виділяє її основну визначальну - «когнітивну структуру», концепт як «універсальний пакувальний формат для знань, об’єктивованих мовних одиниць» [20,с.279].

У цей час ведеться досить багато дискусій із приводу того, чи вважати концепт і фрейм одиницями одного або різних рівнів узагальнення, повними або частковими термінологічними синонімами, чи розглядати фрейм як тип концепту або навпаки.

Відсутність загальноприйнятих визначень пояснюється складністю даних об'єктів когнитивно-лінгвістичного аналізу, їхньою багаторівневою структурою, зміст якої виявляється через мовні засоби репрезентації.

Крім того, як справедливо відзначає О.Н.Прохорова, і даний виявлений зміст буде носити суб'єктивний характер, тому що він прямо залежить від умов формування змістів слів у кожної конкретної людини [20, с.49].

Погоджуючись із тим, що між концептом і фреймом існує досить міцний зв'язок, обумовлений, по-перше, тим, що обидва поняття відносяться до рівня репрезентації бази знань у свідомості людини, по-друге, спільністю їхньої онтології як ментальних утворень, ми, проте, не проводимо аналогії між ними.

На наш погляд, між концептом і фреймом існує певне й досить значиме розходження: концепт може бути й структурною, і гештальтною (цілісною), і мінімальною (неподільною) одиницею репрезентації бази знань у значенні одиниць мовного рівня.

Фрейм - завжди структурований і по суті не може бути неподільним. Так, у семантиці мовних одиниць, репрезентуючих той або інший фрейм, значення окремих компонентів зводяться в єдину, комплексну ситуацію, її об'ємне уявлення.

Знання цієї ситуації дозволяє цілісно сприймати значення конкретної язикової одиниці.

Крім того, нам представляється справедливим розгляд фрейму як моделі повсякденного знання про основні концепти.

Репрезентуючи той або інший концепт, мовна одиниця активує й відповідний когнітивний контекст, що несе інформацію й про зміст, і про структуру досліджуваного концепту.

На наш погляд, тип фрейма як ментальної репрезентації визначається як індивідуальними особливостями мовної особи, так і специфікою кодованого представлення. Наприклад, фрейм «жіночність» носить характер гештальта, оскільки дозволяє систематизувати логічні стосунки .

У когнітивній інтерпретації поняття фрейма, заслуговує на увагу ще одне трактування, згідно якого фрейм розглядується не як тип концепту, а як форма його ментальної вистави, тобто концептуальна структура, одиниця ментального простору [10,c.124].

Таким чином фрейм розуміється як один із способів ментальної репрезентації концепту: через звернення до концептуальної області, в якій цей концепт інтерпретується.

Ми вважаємо, що коректніше трактувати фрейм не як концепт, а як когнітивну структуру більш високого рівня, тип взаємодії між концептами, як спосіб (форму) організації ментального простору.

Питання про співвідношення фрейма і поля (лексичного, семантичного, понятійного) тісно пов'язане з проблемою співвідношення фреймової семантики і теорії поля в лінгвістиці і не раз зустрічалося в зарубіжних дослідженнях.

Так, Ч.Філлмор визначає принципову відмінність між двома цими концепціями в тому, що «теорія поля відрізняється від семантики фреймів своєю прихильністю до дослідження груп лексем заради них самих і інтерпретацією лексико-семантичних областей як власне мовних феноменів.

Семантика фреймів розглядає безліч інтерпретації фреймів як альтернативних «способів бачення речей». Загалом, відмінності визначаються тим, де концентрується пошук структури – у мовній системі або назовні неї» [11, c.61].

Між семантичним полем і фреймом можна визначити, на наш погляд, і інші відмінності:

• фрейм – жорсткіша структура, що відображає типові зв'язки в типових ситуаціях; поле – структура м'якша, ассоциатівно-конкретна, інколи – індивідуальна;

•інтегруючим початком у фреймі служить ситуативна близькість, в полі – ассоциатівно-семантична;

•структурна організація фрейма передбачає наявність вузлів (слотів), поля –ядра, центру і периферії, кордони між якими вельми нечіткі і рухливі;

•лексична репрезентація фрейма щонайближче відповідає тематичній групі; ментальна модель семантичного поля призводить до необхідності введення терміну «концептуальне поле».

Польові дослідження набули широкого поширення в семантиці художньої мови, де семантичні (у іншій термінології – ассоціатівно-образні, смислові) поля трактуються як засіб віддзеркалення специфіки авторського стілю, як засіб виходу на мовну і концептуальну картину миру письменника.

Поняття фрейма було введене М. Мінським в його роботі “Фрейми для представлення знань” для позначення одного із способів представлення стереотипної ситуації (похід в магазин, вечірка, візит). На думку Мінського, людина сприймає те, що відбувається в термінах раніше вживаних структур-фреймів. З кожним фреймом пов'язана інформація різних видів: що відноситься до використання даного фрейма; застережлива про те, що може статися далі; приписуюча, що слід зробити, якщо ці очікування не підтвердяться. [8. c. 289].

У концепціях різних дослідників поняття, що назване М.Мінським “фрейм”, може називатися інакше: “скрипт”, “сцена”, “сценарій”, псевдотекст” “план”, “схема”, “основа” і так далі. Наприклад, А. Вежбіцка використовує термін “культурно-обумовлений сценарій” (cultural script) підкреслюючи таким чином вплив соціокультурних чинників на сприйняття інформації, що поступає до інтерпретатора. Носії мови, що належать до певної культури, при сприйнятті інформації зазвичай керуються якоюсь підсвідомою нормою. Подібні норми міняються від культури до культури. У своїй роботі А. Вежбіцка порівнює західну і східну культурні традиції і їх вплив на сприйняття подій і об'єктів носіями представлених традицій [1. c. 63].

Отже, у кожної людини є визначена “база знань”, якість і об'єм якої залежать від особових характеристик індивіда, а також універсальний (і потенційно не обмежений) набір когнітивних стратегій операції знанням.

Поняття стратегії до цих пір не отримало загальноприйнятого визначення і трактується по-різному різними дослідниками.

Частина лінгвістів (В.Шмідт, Х. Харніш, Й. Ребайн) розуміють під стратегією якийсь план оптимальної реалізації інтенції автора, що визначає внутрішню і зовнішню структуру тексту [11. c. 20-22]. Якнайповніше поняття стратегії розроблене Т.А. ван Дейком і В. Кинчем. У широкому сенсі під стратегією вони розуміють якусь спільну інструкцію для кожної конкретної ситуації-інтерпретації.

Використовувані при розумінні тексту стратегії в більшості випадків не є заздалегідь запрограмованими. Слід зазначити їх гнучкість, залежність від когнітивних структур даного індивіда (знання, установки, плани, наміри). За допомогою стратегій проводиться швидке і ефективне прогнозування найбільш вірогідного значення мовних подій. [3. c. 164].

Розглянемо наступний приклад:

“Here’s Sir Pitt, ma’am!” - сried out Rebecca.

“My dear, I can’t see him. I won’t see him. Say I’m too ill to receive anyone.

My womannature really won’t bear my brother at this moment,” - said Miss Crawley.

“She’s too ill to see you, sir” - Rebecca said, tripping down to Sir Pitt [14. c.182].

У даному дискурсі кожну нову пропозицію містить референт, тотожний тому, що міститься в попередній пропозіції, це представлене в наступних ланцюжках: референт1 (учасник дискурсу, спочатку позначений Sir Pitt);

Sir Pitt - him - him - anyone - my brother - sir - Sir Pitt;

референт 2 (участник, першоначально позначений Ma’am)

ma’am - I - I - I - Miss Crawley – she-womannature.

Витягуючи з нашого “хранилища знань” фрейм жіночності, ми бачимо, що вживання фрейма “ womannature” є останнім і ваговим аргументом, робиться акцент саме на слабке положення жінки, її втому, на момент “ жіночність”.

Таким чином, ми можемо сприймати даний текст як зв'язний.

Отже, ми розглянули поняття “фрейм” і фрейм “жіночності” з точки зору когнітивної лінгвістики.