Методи самоуправління та шляхи їх вдосконалення

57784
знака
0
таблиц
2
изображения

Зміст

 

Вступ

РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

1.1 Сутність поняття "методи", "методи самоуправління"

1.2 Класифікація методів самоуправління

1.3 Роль методів самоуправління в ефективній діяльності менеджера

1.4 Принципи самоуправління трудового колективу

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ САМОУПРАВЛІННЯ В КОМПАНІЇ «ВОЛЬВО»

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Актуальність дослідження обумовлена тим, що ослаблення взаємовідносин працівників з організацією, відстороненість їх від засобів виробництва і перетворення виключно в найманих працівників, які не беруть участь в управлінні, негативно позначається на здатності організації витягувати економічну вигоду з технологічних і організаційних нововведень, що в кінцевому підсумку знижує ефективність функціонування як підприємств, так і економіки України в цілому.

Започаткована у роки реформ практика корпоративного управління не тільки не забезпечує знаходження шляхів і механізмів залучення працівників в самоврядування, а й стримує їх, тим самим нехтуючи специфічним активом, що містяться в корпоративному використанні знань і навичок членів трудового колективу.

У той же час в економічно розвинених країнах, а також країнах з перехідною економікою стали реальністю нові технології управління, що поєднують інтереси власників, менеджменту і найманих працівників, що реалізуються на базі розвитку різних форм самоврядування. Відбуваються трансформації і в самому менеджменті, де на зміну традиційним ієрархічним структурам приходять структури горизонтального типу, ряд функцій управління якими реалізуються самоврядними бригадами і групами на первинному виробничому рівні.

Відсутність науково обгрунтованої стратегії формування і розвитку самоврядування в організаціях як функції менеджменту в нашій країні негативно позначається на соціально-економічні результати діяльності сучасних організацій. Воно посилює відставання України від економічно розвинених країн, активно використовують нові форми залучення працівників в самоврядування і підвищують на цій основі їх відповідальність за кінцеві результати роботи організації в цілому.


РОЗДІЛ 1 МЕТОДИ САМОУПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 1.1 Сутність поняття "методи", "методи самоуправління"

Стратегічний самоменеджмент базується на безлічі законів, що керують людиною. Основні з них:

- закон цілепокладання - визначає порядок вибору цілей життя;

- закон різноманітності - висловлює вимоги до механізму самоврядування;

- закони соціального спадкування і послідовності розвитку - вимагають гармонійного поєднання генетичної, настановної і свідомої програм життя, їх послідовного виконання в процесі вибору стратегії та планування життя;

- закони біопсихічні та інертності людських систем - відбивають особливо роботи центральної нервової системи як диригента всіх процесів, що відбуваються в організмі. Висловлюючи вимоги законів життя, стратегічний менеджмент здійснює організацію процесів, що протікають в людині як біосоціальних системі. Він дозволяє оптимізувати реалізацію особистих потенцій, зберігати індивідуальність, сприяє вдосконаленню і розвитку особистості, створенню необхідних умов у навколишньої дійсності, досягнення життєвої мети.

Стратегічний самоменеджмент може переслідувати певну мету:

- досягти успіху в житті;

- максимально задовольнити життєві потреби;

- реалізувати життєвий потенціал своєї особистості;

- створити умови, що забезпечують гідне життя родини, і ін.

Один з варіантів поетапного стратегічного самоменеджменту:

1) оцінка життєвої ситуації, реального стану на життєвому шляху;

2) уточнення моделі світу та місії життя;

3) визначення мети життя і основ задуму її досягнення;

4) оцінка обстановки та прийняття стратегічних рішень;

5) вибір стратегії та самовизначення;

6) планування життя (розробка плану, цільової комплексної програми, стратагем);

7) стратегічна самоорганізація життєдіяльності і діяльності;

8) стратегічний контроль досягнення життєвих цілей.

Оцінка життєвої ситуації. Ситуація - сукупність умов та обставин, що створили для особистості певні відносини, обстановку в житті. В цілому у багатьох людей (абстрагуючись від сьогоднішньої обстановки в країні) у віці 35-50 років настає етап необхідної перебудови.

Згідно з А. Богданову, будь-яка організація, як би вона не була досконала, в момент свого створення або кульмінації діяльності, як би вона не відповідала початкової задачі, одного разу потребуватиме корінної перебудови. Це теоретичне обгрунтування необхідності періодичної перебудови організації життя людина відчуває в певних життєвих ситуаціях і таким чином усвідомлює, що вона смертна, а його власні можливості обмежені. Наприклад, діти виросли і пішли з дому. Біологічні ритми життя проявилися у розбудові систем в організмі. Сталося зміна ставлення до дружини, чоловіка.

Коріння виникаючих життєвих проблем, ситуацій криються дуже глибоко. Для їх вирішення необхідно уточнити своє місце в житті, оцінити себе:

- з'ясувати кордону між мрією, метою життя і дійсністю;

- проаналізувати причини успіхів і невдач в житті.

Якщо людина знаходить вирішення цих проблем, він перебудовує життя, зберігає свій динамічний рівновагу в процесі життєдіяльності.

Вивчаючи особливості людського сприйняття, ми вже говорили, що людина під реаліями дійсності розуміє створену ним модель цього світу. Людина живе, погодившись своє життя з цією моделлю. Модель, близька до дійсності, забезпечує одну реальність, убога - іншу.

Модель світу - цілісна система уявлень про навколишню дійсність. Спираючись на цю систему, людина формує уявлення про своє місце в цьому світі. Ця модель служить людині універсальним інструментом для прийняття стратегічних рішень (цілі та стратегії життя, програми дій). Уточнена модель дозволяє людині визначити своє місце у світі, а з урахуванням результату аналізу та оцінки ситуації сформулювати (уточнити) місію свого життя. Під місією розуміють усвідомлене уявлення людини про своє призначення, сенс існування.

Людина визначає місію свого життя на підставі:

- генетичної, настановної і свідомої програм життя;

- склалися життєві обставини, ситуації;

- особистого онтогенезу (індивідуального розвитку);

- власних ресурсів;

- умов навколишнього середовища.

Місія людини сприяє об'єднанню його фізичних і духовних сил, прояснює мету життя, призначення людини в цьому світі, сприяє певному настрою людини, мобілізує його, впливає на формування його життєвої філософії, системи цінностей, життєвих принципів.

Визначення мети життя і основ задуму її досягнення. На відміну від місії, яка задає загальні орієнтири, напрямки життя, мета визначає кінцеві бажані стани. Для стратегічного самоменеджменту мета має величезне значення, оскільки визначає весь його процес: відповідно до мети людина вибирає стратегію, планує і організовує життя. Мета реалізується у діяльності як закон, що керує людиною.

Вибираючи і формулюючи мету, людина мимоволі проектує її на майбутнє, тим самим створює намір, основну ідею плану майбутніх дій. Виникає задум досягнення мети, вірніше, основи задуму, тому що не оцінена ще сукупність факторів, які будуть сприяти або перешкоджати просуванню до мети.

Оцінюючи ситуацію, людина з'ясовує, хто і що заважає йому жити у відповідності з уявленнями, хто йому ворог, а хто друг, хто попутник і т. д. Людина виявляє свої здібності та напрямки їх використання, що приводили до успіху, а також обмеження, що перешкоджали цього. Але то було в минулому, під час прямування до попередньої мети. Сформулювавши нову мету, людина по-новому дивиться на минуле. Вона може по-новому оцінити що відбулася ситуацію, минуле, і це закономірно. Складовими нового задуму є питання:

- які сили, засоби застосовувати і в якій послідовності;

- де зосередити основну увагу і зусилля;

- як побудувати нове життя, як маневрувати, перерозподіляти життєві ресурси.

Сформулювавши основи задуму, людина повинна перевірити їх, оцінюючи обстановку.

Під обстановкою розуміють сукупність обставин, умов, за яких людина буде реалізовувати життєві цілі. Оцінка обстановки передбачає оцінку сукупності факторів, що впливають на ефективний самоменеджмент. Така оцінка дозволить не тільки виявити фактори і способи їхнього впливу, але і врахувати їх, створити умови для ефективної діяльності. Як відомо, щоб спрацювали об'єктивні закони управління людиною, треба створити для цього певні умови.

Вибір стратегії життя, уточнення життєвої філософії та системи цінностей. В даний час в теорії та практиці управління не склалося єдиного визначення поняття "стратегія життя". Під стратегією життя найчастіше розуміють метод організації життя; під методом - комплекс прийомів, способів, технік, технологій, які людина використовує для організації життя і досягнення її цілей. Організація життя - це доцільна взаємозв'язок життєвих сил і засобів людини, що створює йому умови для свідомої життєдіяльності. Природно, наведені визначення не ідеальні. Різноманіття визначень пов'язано із встановленням суб'єктивних розуміння поняття "життя". Для одних - це існування білкових тіл, для інших - польових структур. У найбільш широкому значенні життя - одна з форм існування матерії (а можливо, і духу), що виникає за певних умов у процесі її розвитку.

Стратегія життя разом з моделлю світу дає людині наступне:

- систему соціокультурних уявлень особистості про власне життя і своє місце в світі;

- можливість виявити і пояснити його взаємозв'язку з навколишньою дійсністю;

- сформулювати модель власного життя, спроектувати майбутнє і здійснити свій життєвий проект;

- висвітити в перспективі траєкторію руху в часі і просторі, найбільш значущі орієнтири і пріоритет;

- погодити в уяві образ, сенс життя і реалії дійсності;

- обгрунтувати норми, стандарти, цінності та установки, що існують в суспільстві в процесі соціалізації.

Зовні стратегія життя людини виражається як предметно-чуттєва характеристика стратегічного поведінки. Під способом життя розуміють її емоційно забарвлену картину, під змістом - сутнісне, цілісне і своєрідне уявлення про призначення і фундаментальних засадах життя. Життєві цінності являють собою систему основоположних ідей, переконань і вірувань особистості в повноцінну та продуктивну життя, сформовану під впливом культурних традицій, зразків та ідеалів. Це сукупність уявлень людини про значущі, бажаних параметрах життя.

Життєві норми - експериментально встановлені вимоги до змісту і якості життя, стандарти оцінки життєвих подій. Нормативні подання проявляються в повсякденному житті як система керівних принципів і правил, на яких базуються цілі життя. Життєві принципи виходять із законів, які керують людиною, мають моральне і соціальний зміст. Вони є результатом узгодження життєвого сенсу і цінностей людини з соціальними нормами, прийнятими в тому чи іншому конкретному суспільстві. У житті образи, смисли, цінності, норми і, звичайно, цілі, входять в реальну практику як орієнтири людини в часі і просторі. Життєві стратегії також орієнтують людини, але на перспективні життєві цілі. Вони характеризують здібності особистості підніматися над рівнем конкретних життєвих ситуацій і утримувати цілісне уявлення про реальну дійсності. Стратегії життя вибирають виходячи з місії, цілей, ситуації, що склалася та оцінки обстановки по досягненню життєвих цілей.

Планування життя (розробка плану життя, цільової комплексної програми, стратегії). Стратегічне планування життя можна виконати побудовою "дерева цілей", розділяючи життєві цілі за сферами (професійної, фізичного стану, матеріальної, сімейного життя, соціально-психологічної та ін.) До цілей життєвих сфер необхідно розробити заходи, розміщені в часі і забезпечують їх досягнення.

Залежно від значущості, пріоритету мети визначають черговість і час виконання всіх заходів цільової програми. Таким чином, за допомогою "дерева цілей" описується впорядкована ієрархія цілей, що виражає їх супідрядність і внутрішні взаємозв'язки як цілей, так і заходів, дій людини в її прагненні до мети життя.

План життя може бути оформлений як Стратагема. Стратагеми зародилися в давнину, де означали стратегічний план, в якому для супротивника укладена якась пастка або хитрість. Стратагеми успішно застосовувалися у війнах, дипломатії, іноді у сфері бізнесу. Дипломатичні Стратагеми представляли собою плани, націлені на вирішення великих зовнішньополітичних завдань, розраховані на тривалий період і відповідають державним і національним інтересам. Стратагема подібно до алгоритму організовує послідовність дій. В даний час стратагемность - це здатність прораховувати ходи, програмувати їх виконання, виходячи з ситуації, що склалася і якостей конкурента (супротивника); вона є зразком активної підприємницької або політичної далекоглядності. Багато хто під Стратагема розуміють сплав стратегії з умінням розставляти приховані від конкурента, супротивника пастки. Ефективність застосування стратагем полягає в тому, що вони базуються не на звичаях, нормах, етики бізнесу, міжнародного права, а на апробованою століттями теорії військового мистецтва.

Стратегічна самоорганізація життєдіяльності і діяльності. Багато прекрасні життєві цілі, стратегії їх досягнення ставали не менш стрункими і обгрунтованими планами. Однак при зіткненні з дійсністю ці плани перетворювалися лише в побажання і наміри, що називається, зробити з себе людину. Причина криється в невиконанні людиною стратегічної самоорганізації, у розробці та запуску моделі життя, з якого людина, орієнтуючись на модель світу, створює модель року, місяця, дня життя. Кожна людина вранці "програє" майбутній день, важливу зустріч з ким-то і інше, але чи бачить він при цьому бажаний стратегічний результат або враховує лише складну ситуацію? Це залежить від організаційних зв'язків людини, якими він себе "зв'язав" з метою, стратегією, планом життя, від володіння технологіями мислення.

Стратегічна самоорганізація - це організація процесів, що протікають в людині як системи управління і забезпечують досягнення цілей.

Стратегічний контроль. Відомо, що будь-який процес характеризується циклічністю і супроводжується контролем. Контроль - це процес забезпечення досягнення людиною своїх цілей. Він дозволяє утримувати життєдіяльність людини в певних рамках і направляти її до заданих кінцевим станів (орієнтирів).

Практика ефективності функції контролю вказує на необхідність його відповідності наступним вимогам:

- стратегічної спрямованості (відображає загальні пріоритети системи життєвих цінностей людини, її життєдіяльності);

- спрямованості на кінцеві результати, що досягається інтеграцією контролю з іншими функціями самоменеджменту;

- контрольованому виду діяльності, що реалізовується функції управління;

- бути своєчасним (адекватним контрольованому явищу) і гнучким (пристосовуватися до змін, що відбуваються), а також простим щодо призначення.

Таким чином, як стратегія життя визначає тактику, так і стратегічний самоменеджмент визначає життєдіяльність людини. Він обумовлений процесами діяльності людини як біосоціальних системи, визначає їх течія, напрямок і темпи в рамках заданих параметрів.

1.2 Класифікація методів самоуправління

Під управлінням ми перебуваємо щодня і щогодини. Нами управляють батьки, менеджери, дружини і чоловіки, міліціонери і чиновники в різних організаціях, звичаї і традиції, і т. п.

Це, природно, можуть бути ті ж планові, програмно-цільові та інші методи, але в кожній керованій організації кожна людина має власну мету діяльності і використовує свої методи управління. Завдання керівника, менеджера домогтися того, щоб цілі кожної людини і підрядної організації збігалися. Це забезпечує системний ефект (ще його називають емерджентним), коли колектив робить більше продукції, виробляє послуг, ніж сумарний результат окремих працівників.

Керувати собою, як визнають багато з нас, дуже важко. Причини різні. По-перше, людина - дуже складна організація і закони його функціонування недостатньо вивчені. По-друге, нас, в більшості своїй, не вчили цим займатися. По-третє, нам просто лінь.

Нам не хочеться вивчити себе, свої сильні і слабкі характеристики, зробити їх факторами досягнення власного успіху. Позначимо методи самоорганізації систем, що базуються на синергетичних уявленнях і методах самоменеджменту.

Панівний досі підхід до управління грунтувався на уявленні про лінійному функціонуванні як громадських, так і природних систем. Вважалося, що результат зовнішнього керуючого впливу є однозначний, лінійний і прямо пропорційний наслідок докладених зусиль. Чим більше докладаєш зусиль, тим значніше результат.

Більше 20 років тому почав складатися міждисциплінарний напрям наукових досліджень, що перетворилося зараз у сукупність загальноприйнятих у науковому співтоваристві ідей і методів наукового дослідження.

Предмет вивчення синергетики - механізми самоорганізації, тобто механізми мимовільного виникнення, щодо успішного існування і саморуйнування макроскопічних упорядкованих структур, що мають місце в такого роду системах. Ці механізми утворення і руйнування структур, механізми переходу від хаосу до порядку і назад притаманні живим і неживим системам, світу людських і соціальних процесів. Результати досліджень у цій області показують, що як окрема людина, так і суспільство в цілому - це відкриті нелінійні системи, для управління якими необхідні принципово нові підходи. Це викликає необхідність розробки нових методів діяльності персоналу управління і приведення у відповідність старих методів новому механізму управління.

Відповідно до синергетичним ідеями кожна людина, організація, вся планета мають, по-перше, безліч шляхів розвитку. Це дозволяє говорити, що шлях розвитку кожного з нас не визначений, не єдиний. Можна вибрати кращий, оптимальний для себе шлях.

Один з фахівців у цій області пише: "Можливо кілька шляхів розвитку складного об'єкта, майбутнє не однозначно визначається цим (початковими умовами), його не можна передбачити, спираючись тільки на попередній досвід. Оптимальний шлях розвитку треба вибирати, його потрібно обчислювати, їм потрібно управляти".

По-друге, кількість шляхів розвитку не нескінченно і, отже, реалізувати не всі, коли вони бажані. Є обмеження.

По-третє, людина може описати, розрахувати бажане, оптимальні для себе, здійсненні "сценарії" розвитку подій і культури прийдешнього.

Знаючи майбутній бажаний стан (мета) і способи проходження природним тенденціям самоорганізації систем, людина може скоротити час досягнення мети. На цій основі можна розробити програму дій.

Отже, складна нелінійна система здатна сама себе будувати і потрібно лише правильно ініціювати бажані для людини тенденції саморозвитку цієї організації.

Закон резонансного збудження систем свідчить, що в кожній нелінійній системі є певна область параметрів, у зоні якої навіть слабкий зовнішній вплив робить вирішальний вплив на функціонування та її розвиток. Грунтується цей закон на тому факті, що в зоні резонансного збудження зовнішні впливи виявляються узгодженими з внутрішніми властивостями системи і викликають її резонанс.

Слабкий, але резонансний вплив дуже ефективний. Якщо "уколювати" середовище в потрібний час і в потрібному місці, топологічно узгоджено її порушувати, то вона буде розгортатися усім багатством форм і структур.

Впливи на систему можуть бути двох видів. В одному випадку, системі нав'язується поведінка, обумовлена зовнішнім обуренням, але не внутрішніми властивостями. В іншому - система переводиться з одного властивого їй стану в інший зміною одного або декількох управлінських параметрів.

При досягненні керуючими параметрами певних значень поведінку великої системи змінюється стрибкоподібно (вона потрапляє в точку біфуркації).

Перехід з неупорядкованого, хаотичного стану в впорядкований (або навпаки) є властивістю самої системи. Приміром, така величезна система, як СРСР, доведена до системної кризи, потрапила в точку біфуркації з відомими для всіх наслідками. Цей підхід до управління, вибору і розробці методів управління має універсальне значення.

Синергетична уявлення про ефективне управління дає підставу по-новому поглянути на відомі феномени людської активності.

Стародавні методи саморегулювання людини і його самозцілення, відомі способи медитації і акупунктури (голковколювання) розкривають загадкові раніше фізичні та духовні потенції людського організму.

Ці прийоми, способи, методи, апробовані тисячоліттями, можуть успішно використовуватися в самоменеджменті.

Струнка теорія самоменеджменту, яка могла б служити керівництвом до дії, на сьогодні відсутня. Є кілька концептуальних підходів до самоменеджменту: німецька модель раціональної організації часу (Л. Зайверт), американська школа раціонального життя (Д. Карнегі), раціонально-психологічна школа (Н.-Б. Енкельменн, М. Бір - кенбіль).

Поняття методу, як категорії теорії управління, пов'язане з цілями, принципами і т.д. Методи самоменеджменту, базуються на законах управління людиною, пов'язаного з її цілями та сповідування принципів. Для систематизації і подальшої характеристики методів, їх відповідності перерахованим вище вимогам, уявімо контури моделі самоменеджменту.

Самоменеджмент - це система людської діяльності, яка вивчалася з позицій теорії самоорганізації відкритих, динамічних, нерівноважних соціальних систем.

Самоменеджмент - це багаторівневий процес самодіяльності, піднесення особистості, метод організації життя. Він передбачає випереджаюче відображення дійсності, завжди ситуативний в тактиці, але орієнтується на особистісну стратегію.

Ефективний самоменеджмент "вписаний" в людську природу (біоритми, генетична програма), пов'язана з організаційними відносинами і соціальним управлінням.

Самоменеджмент спрямований на керуючий орган у системі управління, який вирішує завдання: самоврядування, самоорганізаціі, саморегуляції і самовиховання.

Рішення задач досягається сукупністю методів, способів, прийомів, операцій, процедур, алгоритмів.

Наведемо приклади і дамо загальну характеристику найбільш відомих і розроблених методів. З огляду на унікальність у реальному людському житті, динамізм навколишнього світу і мінливість внутрішнього світу людини, методи, які він використовує, фарбуються його індивідуальністю і особистим досвідом.

У сьогоднішніх умовах необхідно користуватися всім арсеналом представлених і не відображених методів. Однак найбільш актуальне використання методів організаційного управління, що дозволяє спланувати діяльність кожного на реалізацію всіх внутрішніх можливостей людини на досягнення поставлених цілей в реальній обстановці.

А. Метод організаційного управління

Людина - складна організаційна система. У відповідності з теорією організації та синергетичним поглядами на її життєдіяльність, вона має мету (навіть якщо її не усвідомлює), багато шляхів руху до неї і ще більше можливостей її досягнення. Усвідомлюючи свою мету і бажаючи її досягти, він може діяти у наступній послідовності.

Прокоментуємо найбільш важливі етапи і охарактеризуємо методи.


Информация о работе «Методи самоуправління та шляхи їх вдосконалення»
Раздел: Международные отношения
Количество знаков с пробелами: 57784
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
81380
0
0

... і громадян. Інакше кажучи, необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму регулювання економіки є наявність незалежних, самостійних суб'єктів ринкових відносин. Комерційний розрахунок застосовується у двох видах: як метод управління діяльністю цілим підприємством (повний комерційний розрахунок) і як метод управління його відносно самостійними структурними виробничими підрозді ...

Скачать
664560
27
18

... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується ме­тодика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...

Скачать
191131
0
0

... та не допускати зловживань з її боку, або що такі процеси в Україні наростають (опитування проводилось в середині 2008 р.). 2.3 Євроінтеграція України, як один зі шляхів формування громадянського суспільства в Україні Розвиток громадянської самоорганізації в Україні має давні корені. Перші прояви слід шукати в ХІХ ст.: суспільно-культурні «общества грамотності» і «тверезості» на Східних і ...

Скачать
36518
0
0

... у світовій управлінській практиці (наприклад, матеріальна компенсація за загиблої під час виробничої аварії, яка сталася з вини адміністрації). Методичні вказівки до другого питання: " Принципи соціального управління. Управлінські відносини у Збройних Силах". Звертаю увагу на те, що в науці управління існують дві групи методів, що відрізняються між собою за критерієм примусовості або потенціалу ...

0 комментариев


Наверх