1.2 Східні поеми

Наступними творами Байрона були “східні поеми”, в яких отримує розвиток “байронічний комплекс”, висловлений у “Чайльд-Гарольді”. Водночас в них з’являються нові мотиви й інтенції, а також герої, наділені й іншими рисами. До цього циклу включають поеми, написані в 1813-1816 рр. Тобто ще в “англійський період творчості” Байрона: “Гяур” і “Абідоська наречена” (обидві 1813 р.). “Корсар” і “Лара” (обидві 1814 р.) і видані однією книжкою “Облога Корінфа” й “Паризіна”. До східних поем іноді відносять також поему “Мазепа”.

Ці поеми отримали назву “східних”, але слід зазначити, що топос “Схід” в них досить умовний. Варто тут уточнити, що під час згаданої подорожі Байрон побував не на Сході, а в прикордонній зоні між Заходом і Сходом, в Албанії і Греції, якими в той час володіли турки, переплив, наслідуючи Ахілла, Дарданелли (він був чудовим плавцем і мріяв переплисти Ла-Манш) і ступив на землю Малої Азії. В цій же прикордонній зоні відбувається дія його “східних поем”, проте не всіх: в поемі “Лара” вона розігрується в Іспанії, а в “Паризіні” переноситься в Італію. Тут необхідно сказати, що в поемах циклу Байрон не надавав принципового значення географічно-топографічному фактору. “Дія відбувається не в Іспанії, а на Місяці,” – писав він своєму видавцеві Д. Меррею з приводу “Лари”, застерігаючи проти локалізації змісту поеми. Було б перебільшенням твердити, що поет не дорожив своїми східними враженнями і не прагнув надати поемам бідного колориту, але все таки “схід” цих поем є не стільки географічно-історичною реальністю, скільки ідейно-тематичним дискурсом, соціопсихологічним за своїм характером. В поетичній географії Байрона це є передовсім романтичний світ, близький до “природного стану”, який культивувався романтиками, й різко протиставлений європейській цивілізації з її меркантильністю, її утилітаризмом і “розумним егоїзмом”, здрібненням і нівеляцією особистості. В цьому світі, сповненому яскравих кольорів і контрастів, киплять палкі пристрасті, проявляючись в їх повноті й нескутості, люди зберігають силу й цілісність характерів, перебуваючи в нерозривній єдності з природою.

Проте ця єдність у Байрона, на відміну від ранніх романтиків (Блейка, Вордсворта, Новаліса та інших), обумовлюється не одуховленністю природи, присутністю в ній божественного стичного начала, а вічною боротьбою сил добра і зла, що відбувається і в природі, і в людському світі та людських душах.

В “Абідоській нареченій” поет пише:

…Чи знаєте ви край, де кипарис і мирт? –

рушійні сили вчинків, що вершаться в цьому кліматі?

Де лють хижака й любов голубки

То розсіваються в смутку, то доходять

до шаленства злодіянь?

То край Сходу, то країна сонця. [2. c. 103]

Героям байронівських “східних поем” притаманні глибокі й непогамовні пристрасті любові й ненависті, які нероздільно переплітаються. В основі сюжетних поем знаходимо вихідну модель, котра сходить до того, що герой кохає жінку, яка належить іншому й стає жертвою насильства, після чого він живе всепоглинаючими пристрастями ненависті і помсти. Герой поеми “Корсар” говорить коханій:

…Сама моя любов до тебе – це ненависть до них,

і вони так переплетені, що їх не роз’єднати.

Я перестану любити тебе, якщо буду любити людей. [3. c. 22]

Тут дається взнаки знаменитий байронівський індивідуалізм, який нерідко переходить у справді “сатанинську гордість”. Буремне море, дикі скали в якихось далеких південних країнах – такий пейзаж, зображений у “східних поемах”. В центрі кожного з них – надзвичайна особистість похмурого відлюдника, морського пірата або одинокого бурлака, що зневажає світ:

…Он средь людей тягчайшую из школ –

Путь разочарования прошёл…

Отвергнут, оклеветан с юных дней,

Безумно ненавидел он людей.

Священный гнев звучал в нём, как призыв

Отмстить немногим, миру отомстив…

(“Корсар” ) [3. c. 391]


1.3 Ліричні герої в поезіях “Прометей” та “Валтасарове видіння”

Незважаючи на те, що Байрон вважається типовим представником романтичного напрямку в західноєвропейській літературі, його вірші чітко відрізняються, скажімо, від творів його земляка Сауті чи француза Гюго. Романтичний герой Байрона стає до заздалегідь безнадійної боротьби з ворожим світом. Так, поет вибирав собі героїв, які вступали у двобій – сам на сам з цілим світом.

 У поезії “Прометей” Байрон звертається до відомого персонажу античної міфології – титана Прометея. Цей герой був скараний богами за непокорство. Поет змальовує титана як борця за щастя людей:

…Титане! Ув очах твоїх

Відбилось горе і тривоги

Земних життів, що гнівні боги

Погордо зневажали їх. [2. c. 227]

Прометей отримав за свій великодушний вчинок страшну кару. Байрон захоплено зауважує, що Прометей проявив власну волю, знехтувавши настановами богів:

…Ти боротьбу обрав, Титане,

В двобої волі і страждань .

Прийняв ти муку без вагань. [2. c. 232]

Зевс Громовержець у поезії виступає як майже сліпа і гнівна сила, що здатна придушити все волелюбне й живе. Нехай Прометей карається тяжкою мукою, та людство не забуває про того, хто подарував йому вогонь, навчив ремісництва та письма. За Байроном, кожна свідома людина має наслідувати приклад, який ще за сивої давнини подав Прометей:

…Хай доля зла тебе скувала,

Та виклик твій, борця зухвала,

Завзяття вогняне твоє, .

Твій гордий дух і непокора

Для смертних прикладом стає. [2. c. 240]

Інша важлива риса поетичного світосприймання Байро­на – щира ненависть до тиранів та погноблювачів людства всіляких мастей. У поезії “Валтасарове видіння” Байрон за­собами поетичної мови переказує біблійну легенду про останнього вавілонського царя – страшного й жорстокого Валта­сара. Під час бучного свята на розкішній стіні палацу невідо­ма рука виводить таємні та зловісні письмена. Наляканий цар наказує розтлумачити тайну цих слів, але ні волхви, ані жерці неспроможні цього зробити. І лише бранець-чужинець розгадує зловісну таємницю:

… “Загине Вавілон,–

Над ним нависла кара.

Могила, а не трон

Чекає Валтасара". [2. c. 429]

Цю поезію можна вважати попередженням усім волода­рям, які забули про честь, совість та Бога. До речі, та ж сама тема втілена у відомій російській революційній пісні “Пусть деспот пирует в роскошном дворце”. Таким чином, потяг до, так би мовити, силових засобів зміни суспільного ладу теж не чужий Байрону.

Особливий, ні на кого не схожий геній – так можна сказа­ти про Байрона. І можна додати – геній, який так і не порозу­мівся із суспільством. Адже коли освічена Європа із захоплен­ням читала поезії бунтівного лорда, прах померлого від хворо­би на чужині Байрона ховали в невеликій церкві поблизу Ньюстеда, в його родовому маєтку. Відбувшися як одна з провідних постатей європейської літератури, у житті Байрон був самот­ньою і, мабуть, не дуже щасливою людиною. Подібна доля при­таманна багатьом геніям, і від цього нікуди не подінешся, бо ж таке воно – безмежне та розмаїте людське життя.



Информация о работе «Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона»
Раздел: Зарубежная литература
Количество знаков с пробелами: 73852
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
326721
0
0

ним із перших в українській літературі піддав сумніву непо­грішність сталінського генія. Лаврін Запорожець знімає портрет вождя зі стіни і ставить його додолу зі словами: «Не думали ми з вами, що так вийде». Осмислюючи хід війни, переживаючи великі людські втраги в ній, О. Дов-женко добре розумів провину Сталіна, який напередодні винищив військові кадри, припустився грубих тактичних помилок. ...

Скачать
211040
0
0

є намір поріднитися хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком. У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий досяг вищої форми комічного. Його образ викликає презирство, огиду читача і глядача. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним. Сьогоднішні “пузирі” та їх “супутники” феногени і ліхтаренки несуть не менше лиха трудовому народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так ...

Скачать
103177
0
0

н Ліни Костенко всеосяжно поцінованим ще, безумовно не є. Тим більше якщо говорити вужче, а власне про функції пейзажу у ліричних і ліро-епічних творах Ліни Костенко, то предмет цієї розмови лише деким із дослідників був принагідно задекларованим. Усе це дає нам підстави тракувати нашу працю як актуальну. І маючи на меті з’ясувати особливості функціонування описів живої природи (пейзажу) у творах ...

Скачать
26389
0
0

... польського та європейського взагалі. У поезіях Шевченка знаходимо розробку образів і мотивів, характерних для його попередників (образи народного співця, козака, гетьмана, могили тощо). Романтизм Шевченка позбавлений містичних і казково-екзотичних мотивів, настроїв жаху, невиразно-абстрактного красномовства, туманної загадковості. Його фантастика — фольклорно природна, лагідна, є органічною ...

0 комментариев


Наверх