Стрільба із лука

Харківська державна академія фізичної культури

Кафедра гуманітарних наук

РЕФЕРАТ

На тему: Стрільба із лука

Виконала:

Студентка 2.9 группи

Захарченко Юлія

Пееревірив:

Викладач кафедри гуманітарних наук

Гончаров Г.М

Харків 2010

Зміст

Вступ

1 Історія виникнення стрільби з луку

2 Сучасна історія стрільби з луку та правила проведення змагань

3 Сучасний інвентар

4 Роль інших складових

5Досягнення

Висновок

Перелік умовних скорочень

Список використаних джерел

Вступ

 

Стрільба з луку-один з особливих видів спорту, бо в його основі лежить бойове мистецтво,що супроводжувало розвиток людини з давніх давен.

Мета - поглибити знання аудиторії зі стрільби з лука.

1 Історія виникнення стрільби з луку

 

Ніхто й досі не знає точну дату створення першого луку,ця тема дає великий простір для суперечок вчених.

Лук - це ручна зброя для метання стріл, він вживався майже у всіх племенах і народів на війні і на полюванні з епохи мезоліту 12-17 тисяч років до нашої ери і до XVII століття нашої ери. Але навіть у наш час залишилися такі місця де цей вид зброї широко використовується,як засіб полювання.

Знахідки древніх луків надзвичайно рідкі, тому що дерево і інші органічні матеріали, з яких виготовлялася ця зброя, в землі не зберігаються, тому найдревнішім луком вважається знахідка, що датується епохою мезоліту, виявлена при розкопках стоянки Штельмоор (недалеко від Гамбургу, Німеччина). На території колишніх СРСР найдавніші луки і стріли, також датуються кам`яним віком трохи пізнього періоду, виявлені у Свердловській області. Однак цілком імовірно, що наступні роботи археологів дозволять виявити останки більш древніх екземплярів цієї зброї.

Лук був розповсюджений майже по всій території земної кулі. Не знали лука тільки жителі полярних районів, островів Тасманія, Нова Каледонія і австралійці, хоч на північному сході цього материка, він був відомим.

Спочатку використовувалися дерев'яні стріли з кам'яними і кістяними наконечниками. У бронзовий період їх змінили бронзові та мідні, а пізніше стали повсюдно використовувати сталеві наконечники. Єгиптяни були першим народом, який взяв лук на масове озброєння. 10-13 століття - час найвищого розквіту лучного зброї. Різноманіття луків та стріл було грандіозним: виготовлялися тонкі стріли для пробивання кольчуги і товсті для стрільби по конях, з різноманітними наконечниками (загострені, тупі, кулясті і ін.) Крім того, на стріли ставилися свистячі пристрої, свого роду психологічна атака. У польоті ці стріли видавали моторошні свистячі звуки, змушують загони противника в жаху розбігатися. Конструкція лука була досить традиційна. У процесі розвитку зброї змінювалися лише матеріали, з яких він створювався. Перші луки, ймовірно, складалися з дерев'яної палиці, міцною і гнучкою, особливим чином висушеної, і тятиви, сплетеної з жил.

Наші предки вміло володіли луком, досягаючи у стрільбі чудових результатів. При змаганні на швидкість кращі лучники випускали від 8 до 20 стріл у хвилину і вважали для себе ганьбою, якщо хоч одна з них не потрапила в ціль. Стріляли лучники і в центр мішені на відстані до 200 кроків, а деякі примудрялися на відстані до 70 кроків розколювати стрілою навпіл горіхову лозу.

Прославленими стрілками були і лучники Русі. На ратних змаганнях лучники - пропускали стрілу через кілька кілець і поцілювали в мідну монету. Полюючи, збивали гусаків і лебедів на льоту, а на війні вражали ворога в перенісся або око.

З винаходом вогнепальної зброї остання стала відтісняти лук, як засіб ведення війни, проте ще довгий час «лук конкурував з рушницею». Бо доки солдат устигав насипати в рушницю порох і «забити заряд», лучник міг випустити кілька стріл, пороховий дим також не заважав йому, бо ж не застеляв все навколо,а також не спантеличував жертву гуркотом пострілу.

Кілька разів проводилися офіційні змагання між лучниками і стріляючими з рушниці. Останні такі змагання проводилися в 1792 році в Англії.

Стрільба велася на дистанцію 91 метр по 20 пострілів. У мішені виявилося 16 стріл і тільки 12 куль - і це наприкінці XVIII століття!

Не дивно, що сторіччям раніше лук у руках майстерного стрільця був набагато небезпечніший рушниці.

Першим відмовилися від луку французи. У 1527 році спеціальнім указом булі розпущені загони лучніків, а лук був оголошених зброєю, не придатною для війни. У інших країнах (арміях) він проіснував ще два сторіччя. У регулярних військах Росії , лук як вид зброї офіційно скасував Петро I, Але людина не забула, не відмовився від луку і донині. Більше того, у багатьох країнах число шанувальників цього спорту зростає кожен день.

2 Сучасна історія стрільби з луку та правила проведення змагань

Як вид спорту стрільба з лука зародилася у Швейцарії в 15 в. (На згадка про легендарного Вільгельма Телля). Сучасні правила змагань були сформульовані в кінці 19 століття. Стрільба з лука як олімпійській вид спорту входила в програму вже на II Олімпійських іграх у Парижі в 1900 році (потім в 1904, 1908 І 1920 р.).

У той час було багато недоліків в правилах змагань. Організатори використовували ті правила, що були прийняті в країні, що проводила змагання. Що викликало певні обмеження на екіпіруванні, та вимагало звикання до інших дистанцій. Також, невелике поширення спортивного лука в різних країнах обмежувало кількість бажаючих змагатися, Що призводило до значної переваги місцевих спортсменів як по кількості учасників, так і по завойованим медалям. У Антверпені (1920) лучники змагалися у п'яти чоловічих і одній жіночій вправі. Але потім протягом більш ніж 50 РОКІВ олімпійські змагання зі стрільби з лука не проводилися . Тільки в 1972 на XX Іграх у Мюнхені Змагання лучників відновили..

У 1931 у Львові було засновано Міжнародну федерацію стрільбі з лука (ФІТА), де було проведено перший Чемпіонат світу. 1930-і рр.. регламент і правила виконання вправ постійно змінювалися. Тільки до середини 1950-х рр.. були сформульовані загальноприйняті вправі М-1 і М-2, у яких стрільба ведеться на дистанціях 90, 70, 50 І 30 м у чоловіків І на дистанціях :70, 60, 50 І 30 м у жінок, на кожній дистанції стрілок випускає по 36 стріл. У вправа М-1 можливе 1440 очок. Повторення двічі воно становіть вправу М-2 (2880 очки), у якому розігрувалися нагороди Олімпійських Ігор і чемпіонатів світу аж до 1986.

Ще дві вправи - М-3 і М-4 - були введені в практику для змагань в приміщеннях. Кожне з них складається з 60 пострілів на дистанціях, відповідно 18 і 25 метрів. Зараз 25 метрів не стріляють. Крім того, в приміщеннях проводиться так званий "коло ФІТА", що складається з попереднього відбору за Формулі М-1 і подальшій стрілянині "з вибуванням". Що стосується олімпійських турнірів, то число їх учасників обмежене: по 64 лучника , допуск - тільки за ліцензіями, отриманими національними федераціями перед олімпійськими роками.

У СРСР, стрільба з лука стала завойовувати популярність лише в кінці 1950-х рр.., Першопрохідцями в цьому виді стрілецького спорту стали львів’яни майстри кульової стрільби: Анатолій Богданов, Микола Калініченко, Іван Новожилов та ін.. В кінці 1960-х рр.. до радянських стрільців прийшов успіх на міжнародних змаганнях.1963 рік став переломним в історії стрільби з лука Харківщини. Тоді стали майстрами спорту лучники харківського заводу «Комунар» Олександр Олександрович Миколаїв і Валентина Василіївна Ємельянова (Морозова). Разом з Валентином Єфимовичем. Морозовим створили на стадіоні «Штурм» у 1961 році школу зі стрільби з лука. Та пропрацювали у ній все своє життя виховавши багатьох прекрасних спортсменів , тренерів,і просто достойних людей,що пішли по їхнім стопам, і досі вносять вагомий вклад в розвиток цього спорту в нашому місті,та навіть за кордонами нашої держави.

Із середини 1980-х рр.. у правилах змагань почались реформи, Що мали на меті обмежити число учасників великих турнірів (кількість національних федерацій у Міжнародній федерації в ой час становило близько ста), а також підвищити видовищність спорту для глядачів, загостривши динаміку боротьби.

В 1988 році був заснований Європейський та Середземноморської союз стрільби з лука. EMAU

З кінця 1990-х рр..змагання проводяться за різних правил, суть яких концентрується на відборі найсильніших лучників на першому етапі і вибуванню в наступному. Фінальні серії проводяться за різних регламентів, чим і пояснюється «нестандартність» результатів переможців, Що фіксуються у протоколах.

З 1988 року в програму Олімпійських Ігор додалися командні змагання. У1990-2010 роки правила постійно змінюються. Після Олімпіади 2008 року відбулися останні зміни, що зробили стрільбу з лука ближче до біатлону. Підрахунок очок тепер ведеться за принципом «влучив - не влучив». Якщо виграв серію то отримав 2 бали,порівну 2 спортсмені отримають по 1 балу,якщо програв то нуль. Перестрілка також тепер проводиться по іншому,тепер спортсмени мають лише 1 постріл замість трьох,тому хто ближчий до центру тот і виграв.

До 1/8 в раунді FITA стрільба проводиться до 4 очок,максимум 3 серії та перестрілка, з ¼ до 6 очок набраних одним спортсменом,максимум 4 серії і перестрілка

В наступні декілька років обов`язковими стануть інші мішені при відстрілі 50 та 30 м у чоловіків та жінок,та змінено кількість пострілів у серію з 3 до 6.

Крім поділу спортсменів за статтю,в цьому виді спорту є три категорії спортсменів розділені за віковим критерієм:

1-  Кадети (до 17 років включно)

2-  Юніори (18-20 років включно)

3-  Дорослі ( після 20,та будь який вік)

Зараз FITA об'єднує 140 національних федерацій (2008 рік), штаб-квартира - Лозанна,Швейцарія

Найбільші змагання:

Чемпіонати світу зі стрільби з лука (на відкритому повітрі) проводяться раз на два роки по непарних роках.

Кубок світу зі стрільби з лука (на відкритому повітрі) проводиться щорічно.