Формування ринку майнового страхування

План

Вступ 3

1. Поняття і значення майнового страхування і його функції 5

2. Формування ринку майнового страхування 8

3. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг 13

Висновок 18

Використана література 20

Вступ

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: «insuranse» — в англійській, «versicherungs» — у німецькій. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження. В основі його слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки.

У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Мета даної роботи – дослідити та узагальнити методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення єфективного функцінування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення ії функцінування.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме, рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може конкретно відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки не досконалий.

1. Поняття і значення майнового страхування і його функції

«Страхування - такий вид необхідної суспільно корисній діяльності, при якій громадяни і організації наперед страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, а ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму».

Способи освіти і форми організації страхового фонду можуть бути різними, але в цілому їх можна звести до трьох основних.

 При самострахуванні окреме підприємство, організація, установа або індивідуальний підприємець з своїх власних засобів створює індивідуальний страховий фонд - для себе самого. Але даний спосіб мало продуктивний, а для деяких підприємств і зовсім непосильний.

 Централізовані резервні або страхові фонди утворюються за рахунок загальнодержавних засобів у вигляді бюджетних резервів - Уряди, Президента і т.д.

І, нарешті, власне страхування припускає утворення страхового фонду за рахунок внесків, вироблюваних окремими підприємствами і іншими фізичними і юридичними особами, і знаходження цього фонду в управлінні і розпорядженні спеціальної страхової організації, яка і видає потерпілим особам у відповідних випадках відповідні суми. Саме цей спосіб формування і використання страхового фонду і припускають в більшості випадків, коли вимовляють «страхування» - специфічний метод компенсації збитків в несприятливих випадках.

На відміну від самострахування при страхуванні у власному сенсі страховий фонд обслуговує не одне, цілу групу осіб і організацій. У відмінність же від централізованих бюджетних страхових фондів, тут страховий фонд утворюється за рахунок внесків обслуговуваних їм фізичних і юридичних осіб. При страхуванні у власному сенсі страховий фонд є, як правило, грошову суму (хоча страховий фонд може бути утворений і в натуральній формі), а відносини по його освіті і подальшому розподілу приймають звичайно форму цивільного правовідношення.

 Майнове страхування пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи - страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків і інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів - підприємницький ризик.

 Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в правила страхування. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких полягає договір, може бути присутньо і конкретизація об'єкту страхування, страхування, що передбачається правилами по даному вигляду. Наприклад, договір страхування може бути поміщений страхувальником одночасно відносно двох об'єктів: автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться їм, але тільки на випадок знищення або пошкодження застрахованих видів майна в результаті аварії.

 Страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування декілька різнорідних об'єктів (або коли в наявності комбінація декількох однорідних об'єктів однієї галузі страхування), носить назву комбінованого, або комплексного.

 Під комбінованим страхуванням можна розуміти об'єднання в одному договорі декількох різних видів майнового і особистого страхування від комплексу страхових ризиків. Види комплексного страхування можуть бути самими різними залежно від поєднань і комбінацій об'єктів і ризиків страхування. Прикладом такого виду страхування служить так зване авто-комбі, при якому поодинці комбінованому договору могли бути застраховані автотранспортний засіб, багаж і водій.

 Досить часто при комбінованому страхуванні договори полягають відносно інтересів, зв'язаних і з майном, і з відповідальністю, і з життям, і із здоров'ям (іншими словами майнове страхування комбінується з різними видами в самих різних поєднаннях). Деякі такі види страхування через свою специфіку, багаторічної практики застосування і вдосконалення стали традиційними, наприклад морське страхування. До комбінованого страхування відноситься і повітряне страхування, яке поєднує страхування повітряних суден, вантажів, відповідальності авіаперевізника, страхування екіпажа, пасажирів і так далі. Виділяють також космічне страхування, тобто страхування інтересів при здійсненні космічної діяльності; банківське страхування і інші комплексні умови страхування.

 Порядок проведення страхування по кожному конкретному об'єкту в такому комбінованому страхуванні повинен строго відповідати правилам і нормам, що регламентують відповідний вид страхування (майнового або особистого).

2. Формування ринку майнового страхування

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

- майновий економічний інтерес;

- найвищий ступінь довіри сторін;

- причинно-наслідковий зв'язок подій;

- виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

- використана франшиза;

- суброгація;

- диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

1. Переговори щодо укладання договору страхування.

2. Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

3. З'ясування причини настання страхового випадку.

4. Розрахунок і виплата страхового відшкодування. Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

- повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

- повинен виникати на законних підставах;

- особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає втому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт — майбутній страхувальник — повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його винекнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші — ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) — центральний принцип страхування. Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст.9 Закону України «Про страхування»).

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза — мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевишує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевишує суму франшизи.

Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу.

Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, — основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи.

1. Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференсації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкта страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки безгосподарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має суворо обумовлений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску (наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів.

1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміна обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору. Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистомим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін. Чинні в даний час умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно удосконалюються з метою більш повного задоволення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку і конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для подальшого поліпшення умов страхування.