Навигация
Постмодерністські твори новітньої літератури: мовна палітра
38385
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Постмодерністські твори новітньої літератури: мовна палітра
До постмодерністських творів належать ті твори, які написані незвичайною мовою, метафоричною, прихованою думкою. Остання потребує дешифрування, вимагає підсиленої інтелектуальної напруги. Прикладом цьому є твори "Бар Едді" Юрія Тарнавського, роман "Герострати" Емми Андієвської, вірші Володимира Свідзінського, Івана Іова, Миколи Мірошниченка та інших.
Наведемо для прикладу короткий текст з вибраної прозової книжки Ю.Тарнавського "Не знаю" (К.: Родовід, 2000): "Спомин стосується випадку із кілька місяців тому. Джорж був у туалеті. Долівка у туалеті кахельна. Кахлі були маленькі. Кахлі були яких два й пів сантиметра на кожнім боці. Кахлі були чорні й білі. Вони творили взір, як на шахматній дошці. Джорж подивився на долівку. Спершу долівка виглядала нормально. Джорж помітив взір кахлів. В одну мить це змінилося, одначе. Кахлі неначе хтось перемішав. Здавалося немов вони були неприклеєні до долівки. Здавалося, що кахлі продовжували рухатися. Здавалося, що землетрус продовжувався. В додаток здавалося, що лінії між кахлями стали твердими тілами. Лінії ніби вилися. Лінії робили це, як хробаки. Здавалося, що деякі з хробаків були потяті. Випадок цей зробив на Джорджа потрясаюче враження. Джордж радий тепер, що випадок цей минув. Джорджеві стає тепло на думку, що випадок минув" (с.15). Оповідання Ю.Тарнавського перегукуються з "Ідіотом" Ф.Достоєвського, "Записками божевільного" М.Гоголя, "Дон Кіхотом" Сервантеса. Художніми засобами передано тут і екзистенціальне питання: розмежування дійсного й недійсного буття людини. Позамежовий, позасвідомий світ – недійсне буття, повернення ж до земного існування – дійсне буття. На філософському екзистенціалізмові, на ніщов’ї зосереджує увагу читача сам автор: "Вже такі заголовки, – зауважує він, – як Поезії про ніщо, Без нічого і 6х0, вказують на моє зацікавлення темою ніщоти: а коріння її у філософському екзистенціалізмі" (Тарнавський Юрій. Їх немає. Поезії 1970-1999. – К.: Родовід, 1999. – с.7). Оцим "ніхто", "ніщо", недомовленістю автор ніби намагається повністю розірвати антропоцентричний світогляд, бачення людини в центрі Всесвіту.
Мова художнього стилю, мислення є системною організацією мистецького твору. Вона витворена на ґрунті мовноестетичного освоєння екстралінгвального світу і реалізується в текстовій структурі вираженою динамічною функцією, декодування якої відбувається завдяки буттєвому (онтологічному), текстовому й позатекстовому досвіду читача (інтерпретатора). Такий досвід розширюється й коригується в системі інших компонентів художньої структури. Прочитання постмодерного прозового тексту, як і розуміння екзистенційного буття героя, постає на ґрунті декодування багатьох фактів художнього слова – семантичних, лексико-граматичних, образних, символічних, асоціативних, що становлять інтерпретаційну систему. Такий підхід до декодування слова виявляє індивідуально-авторське бачення мовно-художнього пізнання світу.
Кілька зразків метафоричної мови студенти можуть прочитати у хрестоматії "Літературна Хмельниччина ХХ століття" (Хмельницький, 2005). Для прикладу, звернімося до творчості Івана Іова (1948 – 2001). Він завиграшки продукував вірші двостороннього струмування мови. Є серед них речі витончені, але і є такі, що збивають читача з пантелику, бентежать. Заум в паліндромах інтригує. Читач раз по раз спотикається, зупиняється на півдорозі. Що ж це за нецьогосвітнє слово заум: "муаз", "гурпан", "ні локинар" – а це просто перевернуті слова, себто слова-перевертні "заум", "напруг", "рани колін"... Такі слова мають буденний зміст, але цей зміст прихований отим перевертом.
Псевдозаум – це кодована мова, яка з вигляду нагадує заум, але у зворотньому прочитанні відслонює звичайну, загальновідому лексику. Існує в Івана Іова й зорова поезія, поезографічні тексти (читай його збірку "Періодична система слів" (Хмельницький, 1997). Наводимо зразок вірша-паліндрома (рака літерального) Івана Іова "Але":
АЛЕ
але похуд епохи вихопе духопела
але усе – не ваша Венесуела
але загад ока – кода – газела
але пакунок аналітики тіла – на кону капела
але бароко (кораблем омел) – бароко корабела
але моя он у Ноя омела...
У цьому вірші літери схожі на дію рака, який повзе назад. Літери прочитуються однаково, що зліва, що справа. Ось такими є диво-паліндроми.
3. Твори наймолодшої генерації письменників України і мовна культура
Приступаючи до огляду творчості молодшої генерації письменників України, скажемо, що їхня мова не позначена надмірно заполітизованою лексемою. Це пояснюється тим, що літератори хоч і народилися за радянських часів, одначе творче обличчя формували в період становлення незалежної України. Ось ці імена: Микола Величко, Ростислав Балема, Оксана Почапська, Оксана Радушинська, Ольга Ткач (їхні твори студенти можуть прочитати у хрестоматії "Літературна Хмельниччина ХХ століття").
Візьмемо для прикладу вірші поетеси Ольги Ткач (народилася у Хмельницькому 15 грудня 1983 року), про її творчість відомий поет Леонід Талалай сказав: "З поезіями О.Ткач вперше познайомився, укладаючи альманах, що презентував творчість учасників конкурсу "Любіть Україну". Серед "хороших і різних" вони виділилися зрілістю та глибиною художнього мислення, справжнім громадянським пафосом. За її ще скромним творчим доробком неабияка потенційна потуга і перспектива". Висока оцінка майстра поетичного слова. А Володимир Базилевський зауважив, що в поезіях Ольги Ткач "жива душа, а не словесна". Ці слова відомий літературний критик повторив слідом за поетесою, яка пише:
Горить собор, немов усе живе,
Душа з вогнем танцює на прощання,
Дніпро з вогнем уже не стогне й не реве
Наздоганяє втрачене світання...
У небесах повисла бірюза;
На ній кресляр грозою розписався.
Розпука, мов загублена оса,
До твого серця жалом узялася.
Горить собор, немов усе живе.
Кермують в небо полум’яні весла...
А хто ж тепер до нього допливе?
Чия душа жива, а не словесна!
І висока громадянська лірика, й інтимна та пейзажна створена завдяки широкому застосуванню тропів. Перефразування Т.Шевченка засобами метафоризації "Дніпро уже не стогне й не реве" виступає позатекстовою антитезою сучасним суспільним процесам.
Похожие работы
... любов до рідної землі, до свого народу, – все це не потребувало ніякого наукового філософського обґрунтування чи обговорення. Слова сприймались як молитва. 2. Мовний світ Біблії. Біблійні мотиви в українській літературі Повне видання Біблії українською мовою здійснив видатний мовознавець, історик церкви, митрополит Іван Огієнко. Перекладена ним на українську мову Біблія вперше вийшла за ...
... , що Тарас Шевченко, Леся Українка, І.Франко, М.Коцюбинський, Б.Грінченко (автор 4-томного словника української мови) внесли вагомий вклад у розвиток нової української літератури, сучасної української літературної мови. 2. Світ перекладу: складні випадки Світ перекладу: тут ми повинні відчувати тонкощі української мови. При перекладі вимагається точність. Крім того, точність перекладу сприяє ...
... і засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби української мови. Дослідження мови сучасної української преси дозволяє виділити наступні засоби інтенсифікації. Серед яскравих і помітних явищ виділяємо семантико-стилістичне явище гри слів, яке як засіб інтенсивності та образності вислову часто-густо використовується у заголовках та текстах ...
... можливість розкрити творчі здібності, удосконалити уміння і навички роботи над теоретичним матеріалом, систематизувати набуті знання тощо. На уроках мови та літератури доцільно використовувати різноманітні ігри, конкурси, змагання, що теж сприяє активізації пізнавальної і розумової діяльності, поглиблює інтерес і увагу школярів, розвиває творчий пошук. Діти дуже люблять ігрові моменти на уроках, ...
0 комментариев