Р. — "Місяця лютого згриміло з блисканням великим. Рок той бул неврожайний, люди з голоду умирали"

1571 р. — "Місяця лютого згриміло з блисканням великим. Рок той бул неврожайний, люди з голоду умирали".

1575р. — Розгром татар військом В.-К.Острозького під Синявою.

1576р. — "Татаре Дубна добували. І трясеніє землі було. Того же року татаре маснії Острога добували і мало не добули, аж князь Василій поєднал їх і частвовал в замку і в місті з людьми татаре їли і пили". Оборону Дубна очолював і успішно утримував 23-річний Януш Острозький.

1578р. — "Баторій бул во Львові і поїхал на лови, а казал козака Подкову стяти, бо посол турецький скаржил на него, що татарув біял і до Польщі недопущал. Того ж року земля тряслася". Битва з татарами під Острогом.

1579р. — "Саранча була. Князь Острозький, воєвода Києвський, Чернігова добувал".

1580р. — "Замойський Веліже і Усвят взял. Того же року Торопець спалили і Нівель взяли, потом Озерища, Порфу і Залочье взяли". І Федоров надрукував в Острозі "Новий завіт". В Острозі була заснована лікарня (шпіталь), на яку князь Костянтин Острозький виділяв щороку велику суму (4000 злотих).

1581р. - 3 Острозької друкарні виходить у світ знаменита "Острозька Біблія".

1585 р. — Острог одержав королівську грамоту (привілей) на магдебурзьке право, згідно з яким дозволялося "в мєстє Острозском ратош будовати, крамы, вагу, постригальню, ятки всякие, лазню посполитую мєть, гандли вєсти и корчмы вольныє держати питиєм вшєляким и речами из живности в домах гостиных потрєбными шинковат".

1590р. — "Терлецький, владика луцький і володимирський всіяли єресь, призволяючи на новий календар, і з'їзд бул у Бристю"; "Татаре Галич спалили".

1591   р. — "Дорожня була, жито було по золотих 9 колода".

1592   р. — "Козаки Переяславль спалили. Александр, воєвода волинський, син князя Василія Острозького, Триполь облегл". "Унія настала таким способом. Іпатій, владика володимирський, і Кирил Терлецький, владика луцький, іменем владики львовського, так же пінського і митрополита київського Рагозу, їхавши до папіжа, поклонилися єму а повіли, же "ми суть присланії на тоє, абихмо унію приняли от вшистких с посполитої шляхти і от священиков і от людей". Он тому рад бувши барзо, одослал їх до короля, аби їм привілей надал. І дал їм, що і до сего часу мучать християн, як слуги і предтечі антихристові".

1594р. — "Татаре вишли були і Галич спалили, шкоди много учинили".

1594-1596 рр. - Селянсько-козацьке повстання під проводом С.Наливайка, яке охопило всю Волинь... Наливайко розпочав з Острога, де служив сотником княжої хоругви.

1595   р. — "Мор бул великий в Перемишлю і во Львові".

1596   р. — "В п'яток світлий земля ся трясла. Наливайко до Венгер ходил".

1597р. — "Наливайко в Слуцьку і в Могилеві великії шкоди починил і сам гролен, а потом пойман і на паль збиг".

1598 р. — "Повітря неслиханоє кілько літ було. Того же року сейм у Варшаві бул сторони календаря нового".

1599 р. — "Мор бул великий во Львові, що мовили, і птах, як летів през місто, то впал і здох"; "Того же року Москва татар побила".

1601 р. — "Князь Василій ув Острополю бул. Осінь була мокрая, два місяця дождь непристанно ішол".

1603 р. — Князь К.-В.Острозький розділив між синами половину своїх маєтностей. Янушу дістались Острог, Степань, Старокостянтинів та інші маєтки, а Олександру — Рівне з замком і належними до нього селянами.

"Декамврія 2 князь Александер Острозький ярославський в Красном умер, а похован у Острозі в церкві замкової богоявленія".

В Дермані засновано друкарню, яку очолив Дем'ян Наливайко (проіснувала до 1605 р.).

1604 р. — "... у Острозі пожога великая була, всі міста разом горіли, неможна речей рятовати, аж сами мусили з міста убо утікати, а скрині і іноє метали у воду, бо на землі горіли тріски, мости аж до самої води, і млини...".

1605 р. — "Татаре пречиськії одного року больш ніжлі п'ять крот були і много людей побрали около Звягля, Полонного, Острополя, Межибожа і Шаргорода, а над Тараски кошем стояли".

Великі Межирічі одержали магдебурзьке право.

"Того же рока за кроля Жигмонта поляци до Москви князя Дмитра Івановичі на царство отпровадили і Москву поразили, которий в Польщі невідоме кілько літ мешкал, чернцем будучи. Того же року декабра 4 дня трясеніє землі було".

1606 р. — "Татаре под Білою Церквою поражено. ...озвался Дмитр, цар московський, которий маючи гетьманом князя Романа Ружинського, землю Сіверную опановал і Шуйському великії войська поразил, і татаров перекопських до кілька на сту тисяч у Москві побил і под столицею обозом ся положил".

1607 р. — "... татаре Україну коло Вінниці, Гайсина і Шаргорода пустошили. Того же року знову Дмитрія на Москву поляци провадили, маючи гетьманом Ружинського, і у милі от Москви обозом стали, по кілько крот Москву поражали.

Того же року князь Вишневецький з старостою ка-менецьким з розказання єго королевської милості в землі Волоськой турков і татар больше 6000 поразили і сина Єриміїна на господарство Волоськоє всадили".

1608 р. -"Року 1608, місяця февраля дня 23, в суботу первую в пост великий, Василій князь Острозький, воєвода києвський, умер і похован у Острозі того же року мая 17, которий бул великий милостник набоженства кгрецького, монастирі побудовал, маєтності понадавал, навіть і до міських церков маєтності надал, на шпиталь і школи місто надал Сурож з селами; бул богобойний, нищелюбивий, смиренний, приступний каждому і наубогшему; жил літ 84. По нем пановал син єго князь Януш, каштелян краковський.

Того же року князь моськовський наших за послання кроля єго милості пана Мнішка і інших повипускал. Тогді і князь Константин Вишневецький з Москви пришол.

Того же року листопада татаре кошем стояли под Гайсином, шкоди коло Прилуки, Немирова і Вінниці великії починили".

1609 р. — Януш Острозький віддав Троїцьку церкву (Межиріч) разом з укріпленнями католицькому монашеському ордену францисканів. До стін церкви прибудовано два корпуси під монастир, який проіснував до 1868 року.

1612 р. — Януш Острозький вводить в Остріг єзуїтів. 1630 року це саме робить Микола Чарторійський в Клевані. В острозькій друкарні надруковано "Місяцеслов". Це була остання із 22 книг, надрукованих на 34 роки існування цієї друкарні.

1613 р. — Антифеодальні виступи селян Висоцького ключа, які охопили Висоцьк і прилеглі села.

1614 р. — "Буря була великая, йшла мимо Острог от Жаславля (має бути "Заславля") о полудні, яко ноч, в жнива: пущі крушила, сади ломила по селах — в Борисові, в Плужном і по іних селах. В тих краях, куда йшла буря тая, пашня в копах княжая кілька сот коп рознесло не знати где, так теже і людськая; навіть і людей, котрі в полю того часу робили, носило поверх дерева, інших мертвих познаходили, а інії за дерево ухватившися, і держалися моцно і так живими позоставалися... І церкви ломило. В селі Борисові церков була з трима верхи; знесло верхи всі, стелею займаючи зрубу, аж не борзо пастухи познаходили в полі розно звони; ... і іноє все покрутило".

Цього ж року в Житомирі зібралася польсько-урядова комісія. До її складу увійшли: гетьман коронний С.Жолкевський, Януш Острозький, Януш Заславський та кам'янецький староста В.Калиновський. Комісія зробила спробу повністю підпорядкувати реєстрове козацтво польському урядові, але її намагання були марними і не мали ніякого успіху.

1616 р. — "Суша була великая. І татаре були. Того же року, місяця август, ... князь Корецький у Волошех през Радула і турков шкодливе поражон так, же ледве в кілько коней з Волох збіг, але заскочон і пойман і отдан до Турка в неволю. І всажено єго на вежу високо на морі, і бул там за вартою, іже трудно було вийти".

1617 р. — "Місяця августа 6, второй години в ноч, місяць бул в затемненню таким знаком: багрево мало не ввесь".

Цього ж року спустошливий напад стотисячної орди хана Гальчі на Волинь. В час нападу знищено десятки населених пунктів. Особливо великої шкоди зазнали села по лінії Острог-Клевань.

Київський митрополит П.Могила надав Кременецькому братству ставропігію. При братстві діяла школа і друкарня, в якій у 1638 році надрукована "Граматика или письменниця язика словенскаго тщателем вкратце издана в Кременцы року 1638".

1619 р. — Януш Острозький затвердив Острозьку ординацію, найбільшу в Польщі (24 міста та 392 села).

"Того же року септемврія 11 буря була барзо великая, іже все дерево посадах поломила і вежу замковую в Бересті з годинником у воду вкинула і двур Сопіжин стерла.

Зима лихая була. Того же року звізда з хвостом указовалася на небі през всю зиму".

1620 р. — "Януш Краковський князь Острозький умер. На єго місто пановання Острозького внук єго, по доці, Домінік з дому Жаславського (має бути "Заславського").

Того же року ноєврія дня 1 трясеніє землі було".

Додаток 2

1593 р., липня 6-8, Краків. — Уривки з листа А.Болоньєтті кардиналові Комо про введення григоріанського календаря на українських землях та про відрядження з Рима професорів до Острозької колегії

Вчора вранці повернувся в Краків старий князь Острозький, який перед тим виїхав для того (як він каже), щоб повернутися. Він сповістив мене, що після обіду приїде до мене, що і було зроблено, і розмова тривала до часу вечері...

Що стосується (нового) календаря, про який ми дуже довго говорили, то його величність, який майже завжди має принцип уникати нововведень як у справах політики, так і в церкві (Підкреслено авт.), сказав, що навіть не всі християни в лоні латинської церкви прийняли його, зокрема від нього відмовився імператор, який схвалив перший трактат проти цієї реформи, що мав бути виданий найближчим часом. Він сказав також, що не розуміється в астрономи, але позитивно ставиться до таблиць Птолемея, які були випробувані впродовж століть і на яких базується старий календар. На все це ми давали докладні відповіді, але серед усіх справ, які йому були сказані, ніщо не справило на нього більшого враження, ніж та, в якій полягає суть всієї справи, а саме, що згідно з концепцією самих греків відповідно до рішень Нікейського собору пасха повинна свят-куватися в першу неділю після повного місяця, найближчого до рівнодення, і якщо не запровадити цієї реформи, то можна дійти до того, що пасха буде святкуватися під час літнього сонцестояння. Якби він заперечував, що так не буде, то міг би запитати досвідчених астрономів, хоч для того, щоб це збагнути, не потрібно бути дуже вченим, а якби він став заперечувати, що це незручно, то міг би звернутися до своїх теологів грецького обряду. Таким чином, ясно усвідомив би він собі, що його намагання зберігати стародавнє і уникати нововведень не суперечило реформі, а було в згоді з нею, бо вона, власне, для того і здійснювалась, щоб зберегти старовину і усунути нововведення. Адже якщо не регулювати час належними правилами, то він сам запроваджує зміни, а реформа, яка виключає ці зміни, повертає нас до стародавніх строків. Тоді князь, трохи помовчавши, запитався, якщо це насправді так, то чому через константинопольського патріарха не було це все доведено до відома греків, щоб вони мали також можливість провести таку реформу. У відповідь на це... сказав я лише що чув, як наш пан (папа) нещодавно це зробив, і зрештою ми ще маємо час, щоб це зробити. Для того ж сам пан князь міг це зробити, написавши йому (патріарху) при нагоді листа в цій справі, а якби він вважав, що йому потрібна якась допомога Рима, то йому вислали би і книжки, і вчених, які б повністю з'ясували цю справу. Відповів тоді князь, що приємною була б для нього всяка допомога — це він висловив зворушливими словами, вказуючи велике бажання схилити патріарха прийняти цю реформу, до якої доклали численні зусилля і працю найрозумніші вчені мужі після численних попередніх спроб, що були даремними. Ця реформа стала благодіянням для світу, а особливо для християн, бо вона усувала таку помилку у церковному богослужінні.

Після цього, пам'ятаючи про ті погані справи, які чинилися Емануїлом Мосхопуло та іншими, і нарешті тим, хто самозванно іменував себе архієпископом Павії (про це я напишу в іншому листі), з метою завести його якомога далі від шляху праведного, вважав я за доцільне дати їм відсіч, але в загальному, не називаючи нікого з них по імені. Вказав я на те, як це погано, коли християнин докладає зусиль, щоб зберегти поділ і розкол у христовій церкві та просив князя не лише не слухати їх, але й показати себе вдячним перед богом нашому пану (папі) за (отримані від нього) численні прояви прихильності, дбаючи про єдність між християнами і запроваджуючи цей принцип у всіх володіннях, щоб викорінювати це зло (схизму). / тут князь від самого початку розмови виявив себе набагато більш піддатливим, ніж при обговоренні справ календаря, оскільки він також мав велику відразу до розколу і виявив (як про це можна було судити по виразу обличчя і по словах) глибокий біль з приводу стількох незгод в лоні християнства, з великим зворушенням сказав, що віддав би власне життя за церковну єдність, зробив би це з власного бажання і помер би тоді з великим заспокоєнням (Підкреслено авт.). На це я відповів, що його превосходительство міг би цьому зарадити хоч серед народу, який йому підлягає, даючи йому добрі книжки, віддаючи церкви в руки праведних людей і запроваджуючи вивчення молодими людьми правдивого вчення в тому колегіумі, який він відкрив в Острозі. Я запропонував, що буду клопотати перед нашим паном (папою), щоб він благоволів послати в цій потребі декількох вчених мужів, хоч важко було б це зробити, бо дуже велика нестача в освічених людях.

Ця пропозицій дуже прихильно була вислухала князем, який не обмежився лише проханням про те, щоб я звертався до папи від його імені, але підкреслив, що це було б для нього надзвичайно приємно, подякував мені за це, коли підвівся, і додав, що в його володіннях нема людей відповідної освіти, оскільки король призначив і прислав йому таких осіб, що зовсім не здатні плідно служити справі духовного виховання...

Та справа, про яку князь хотів зі мною порадитися, була тяжба його з імператором за певні землі у Богеми (Підкреслено авт.), як ваше преосвященство зможе більш докладно прочитати у посланні, яке я долучаю. Цей князь мене дуже гаряче просив, щоб я звернувся з проханням до його святості (папи), написати листа в цій справі до його імператорської величності й дати розпорядження шановному нунцію, який представляє папу при цьому дворі, зробити так, щоб шановний Поссевіно, з яким він в цій справі довго говорив цього ранку, зробить зі свого боку все, що зможе. Оскільки я вважаю зайвим ще щось говорити в цій справі, додам лише, що коли цей пан (князь) буде переконаний, що я сприйняв його прохання близько до серця, то можна буде отримати від нього те, що необхідно для служіння богу, а отримати можна від нього багато...(Підкреслено авт.).

Щодо Острозького колегіуму, і справи передачі туди книжок, то князь дав мені листа, в якому смиренно просить його святість прислати придатних осіб. В одній із своїх записок я говорив про це взагалі, але князь підкреслив, що йому потрібні (духовні особи) грецької національності (Підкреслено авт.). І хоч перед тим він мені говорив, що необхідно, щоб вони були в стані перекладати з грецької мови на латинську, то тепер говорить, що (повинні вони перекладати) з грецької мови на слов'янську, посилаючись на слова шановного Поссевіно, який заявив, що сам міг би забезпечити його такими (особами)...

Відносно пропозиції Вашого преосвященства послати крім греків ще деяких отців з товариства Ісуса або деяких з Краківського університету, то секретар і генеральний управитель князя, який прибув сюди, щоб вести переговори в цих справах, говорить, що отці-ієзуїти були б для цієї справи найбажанішими, але вони можуть викликати підозру. Тому сподіваються приїзду наставників з Кракова (Підкреслено авт.).

Що ж стосується умов для вчителів, яких пришлють або з Кракова або шановний отець Поссевіно, то мені відповіли, що вони будуть жити в колегіумі й там будуть на утриманні, а пізніше князь зі свого скарбу дасть їм одяг і достатню кількість грошей на інші потреби. Я делікатно декілька разів намагався дізнатися розмір цієї грошової допомоги, але кожного разу діставав відповідь, що вони будуть задоволені. Вони, очевидно, припускають, що цих греків буде не більше двох. Якщо до них пришлють ще людей з Краківського університету, то князь зможе погодитися (з їхнім перебуванням) під впливом своїх наближених осіб. Хоч князь й сказав, що послав у Рим (своїх людей), щоб дістати від його святості декларацію про суперечливі питання між греками і латинцями, однак надалі він вирішив не посилати (їх), у всякому разі так швидко, можливо в цій справі буде особисто в листах звертатися до Поссевіно, затративши вже багато зусиль на цю справу, Ваше преосвященство знає, на як саме.