Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224]

176518
знаков
6
таблиц
0
изображений

12. Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224].

– … і незрима рука тягла його назад [35, c.214].

– Чьи-то невидимые руки тянули его назад [37, c.192].

У даному прикладі також бачимо елемент суб’єктної оцінки, що виражає відчуття нереальності. В обох перекладах бракує цього елемента. Якщо додати у переклад необхідну лексичну одиницю: ніби, наче, здавалося, то він одразу набуває трохи іншого емоційного відтінку: …і ніби незрима рука тягла його назад. Бачимо, що у цьому перекладі з’являється інтонація невпевненості.

Але загалом, якщо не зважати на зазначене упущення, то обидва переклади є досить вдалими.

На цьому етапі дослідження ми переходимо до останньої групи інфінітивних зворотів. Ми розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases).

1. I did not know what to do [74, c.29].

– Я вагався [35, c.43].

– Одним словом, я находился в полной растерянности [37, c.26].

Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін.

У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.

О. Жомнір для перекладу цього речення вдався до модуляції і компресії речення. У перекладі маємо таким чином просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до місіс Стрікленд, яку щойно покинув чоловік, щоб дізнатись, як вона себе почуває. З іншого боку він відчував, що вона страждає і не хотів дивитись на горе. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що переклад є цілком адекватним і гармонійно вписується у контекст.

Щодо перекладу Н. Ман, то тут ми бачимо, що вона також вдалась до модуляції, але в її перекладі ми бачимо більшу емоційність вислову. Згідно перекладу герой зовсім розгубився. Такого висновку можна дійти виходячи з того, що оповідач досить довго розмірковував стосовно того, чи варто йому йти, але так і не дійшов висновку. Однак, на наш погляд таке перебільшення було зайвим, бо при прочитанні оригіналу, слова автора не справляють того ж враження цілковитої розгубленості. Отже можемо зробити висновок, що такий переклад став наслідком суб’єктивного сприйняття перекладача.

2. I did not at all know what to say [74, c.32].

– Я не знав, що й казати…[35, c.45]

– Я окончательно растерялся [37, c.28].

Переклад О. Жомніра відповідає рекомендованим засобам. Переклад Наталії Ман було здійснено з використанням прийому модуляції, що було обумовлено контекстом. Герой опинився у досить незручній ситуації, коли місіс Стрікленд у сльозах вибігла з кімнати. Оповідач розгубився і збирався вже піти, бо відчував, що їй було не до нього. Але місіс Стрікленд вернулась і все ж його затримала, і тут він взагалі (at all) розгубився, бо й не знав, що слід казати у такій ситуації. Таким чином бачимо, що переклад є адекватним.

3. His partner, in a violent letter, sent to his bank, had taunted him with hiding his whereabouts: and Strickland, in a cynical and humorous reply, had told his partner exactly where to find him [74, c.40].

– Його компаньйон надіслав у банк сердито-в’їдливого листа про те, що Стрікленд утік і ховається. А той у відповідь з викликом і не без гумору назвав місце свого перебування – якийсь паризький готель [35, c.52].

– Его компаньон в неистово‑злобном письме, адресованном банку, метал громы и молнии по поводу того, что Стрикленд скрывает свое местопребывание, тот ответил цинично и насмешливо и дал компаньону свой точный адрес [37, c.35].

У даному прикладі спостерігаємо використання перекладачами синонімічної заміни та заміну членів речення. За правилами переклад мав бути наступним: …сказав, де саме його можна знайти. Обидва переклади є адекватними і точно передають зміст речення. Але тут варто зазначити, що завдяки прийомам, які використали перекладачі, їм вдалось уникнути надмірного ускладнення вислову підрядним реченням. Завдяки цьому у реченнях також збережено стилістичну єдність.

4. I did not quite know now how to set about my mission [74, c.47].

– Я розкурював сигарету, щоб виграти час і подолати розгубленість [35, c.57].

– Как приступить к возложенной на меня миссии? [37, c.40].

У даному прикладі знов спостерігаємо вплив контексту на переклад. Головному герою було доручено дізнатись, чому і з ким втік Стрікленд від дружини. Даний уривок розповідає читачеві про першу зустріч оповідача і Стрікленда у Парижі. Головний герой почуває себе досить незручно, бо навіть не знає, з чого розпочати розмову, а коли дізнається, що Стрікленд вже отримав від дружини гору листів, але жодного не прочитав, зовсім розгублюється. З використанням належних засобів переклад мав бути таким: Я, взагалі-то, не уявляв, з чого мені розпочати.

В українському перекладі на перший погляд інфінітивну конструкцію взагалі не відтворено. Але при детальному розгляді можна побачити, що О. Жомнір вдався до прийому цілісного переосмислення. З того, що герой не знає, з чого йому почати, він робить висновок, що він розгублений і намагається подолати цю перешкоду. Але не зважаючи на обґрунтованість такого висновку, на наш погляд, перекладач все ж дещо далеко відійшов від оригіналу і втратив вагому частину змісту.

Н. Ман обрала інший шлях і вдалась до синтаксичної заміни – розповідне речення вона замінила на питальне. Такий вибір також обумовлено контекстом. Питання присутнє в оригіналі – як розпочати? Зрозуміло, що, якщо герой не знає, як вчинити, то він ставить собі це питання, аби відшукати відповідь. Отже такий переклад є адекватним.


Информация о работе «Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема "The Moon and Sixpence"»
Раздел: Иностранный язык
Количество знаков с пробелами: 176518
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх