1.3. Специфіка сексуальної культури підлітків: соціологічний аналіз.

Підлітковий вік – це важливий, відповідальний і нелегкий стан життя кожної людини. В цей період змінюються уявлення про себе і навколишню дійсність. В цей час настрій стає емоційно нестійким. Переходячи з дитячого світу до дорослого, підліток ще не належить повною мірою ні до того, ні до іншого, тому його поведінка часто буває непередбачуваною і неадекватною. В цьому ж віці у зв’язку з розумінням дітородної функції чоловіка і жінки проявляється і статева зацікавленість, яка має на увазі специфічні взаємовідносини між людьми різної статі. Здібність усвідомлювати себе носієм певної статі лежить в основі формування статевої поведінки підлітка.

Наукову увагу до феномену “підлітковий вік” вперше привернув Стенлі Холлу [17, С. 202]. В його праці синтезовані різноманітні теми західних ідеологів ХІХ століття навколо проблеми освіти, сексуальності, сімейного життя тощо. Для Холла та його сучасників підлітковий вік визначається як психологічний період, який актуалізується з початком статевого дозрівання. Холл уявляє підлітковість як процес становлення та період переходу, позначений в категоріях духовної перебудови юної особистості. Джерела цієї перебудови пов’язані з психічними змінами статевого зростання від пробудження сексуальних бажань до переходу до дорослої генітальної сексуальності. Зародження статевого дозрівання відображається в некерованих біоімпульсах, що імітуються періодом “шторму і стресу”, для яких характерні опозиційні та альтернативні емоції. Холл доводив, що нормальна сексуальність вперше проявляє себе в період статевого дозрівання і послідовно набуває форми генітальної гетеросексуальності [17, С. 204].

Таким чином, спочатку підлітковість визначалася як девіація та стрес як для підлітків, так і для оточення.

Відповідно до сучасних уявлень підлітковий період – це зумовлений відрізок між дитинством і зрілістю. В західній культурі він постійно подовжується, тому повної згоди щодо строків його початку і закінчення немає. Але частіше за все розуміють відрізок від 13 до 17 років [15, С. 16-19].

Поряд з терміном “підліток” для визначення особистості, яка переживає підлітковий період, часто використовують термін “тінейджер” – людина у віці 13-19 років. Цей термін приблизно новий, вперше з’явився у випуску 1943-1945 рр. “Читательского путеводителя по периодической литературе”, після чого набув широкого використання в повсякденному спілкуванні. Слід зауважити, що багато підлітків були проти цього терміну через негативні емоційні відтінки його значення (неконтрольований, невиправний, аморальний, дикун та інші). Категорія „неповнолітні” частіше за все використовується в юриспруденції: це особа, яка в очах закону не є дорослим; в Україні це люди, яким ще немає 18 років.

В рамках нашого суспільства простежується тенденція скорочення підліткового періоду і раннього початку трудової діяльності підлітків. Тому в даній роботі логічним є звуження періоду підлітковості до проміжку від 13 до 17 років.

Підлітки як особлива соціально-демографічна група є предметом уваги багатьох наук: соціології, психології, соціальної медицини, педагогіки та ін. Намагаючись окреслити соціологічні межі дослідження соціальної проблематики підліткової сексуальності, ми одночасно будемо спиратися на висновки інших наук, що, безумовно, сприятиме більш повному розумінню цього феномену.

Так, медики при аналізі підліткового віку звертають увагу на те, що сучасні підлітки досягають статевої зрілості в середньому на 2 роки раніше, ніж два покоління тому. Специфічними функціональними ознаками статевого дозрівання є менархе (початок регулярних менструацій) у дівчат і еякулярхе (перша еякуляція) у юнаків. У сучасному світі середній вік менархе коливається між 12,4 та 14, а еякулярхе – між 13,4 та 14 роками. Підлітки переживають етап швидких гормональних змін, які видозмінюють тіло та обумовлюють психічно-емоціональну нестабільність [татарчук 17].

Дослідник В.Є Каган виділяє такі загальні характеристики сексуальності підлітків:

1)      інтенсивність статевого потягу в цей період є надзвичайно великою;

2)      характерною є розбіжність між необмеженими еротичними уявленнями й фантазіями та обмеженими можливостями їх реалізації;

3)      сексуальна активність має експериментальний характер;

4)      вибух пубертатної сексуальності відбувається при вкрай непідготовленій свідомості [11, С. 183].

Таким чином, сексуальність підлітка, з точки зору психології, носить дисгармонійний характер. Між його емоціональним, психологічним і відповідним фізичним розвитком існує протиріччя. З початком статевого дозрівання у підлітків формуються своєрідні відносини, які можна визначити як платонічну закоханість, що забарвлена романтично підвищеним почуттям.

Лише згодом, із завершенням процесу статевого дозрівання, пробуджуються специфічні сексуальні емоції, виявляється статева активність і формується зріла статева свідомість. З розвитком статевої самосвідомості тісно пов’язане і формування лібідо (потягу до статевої близькості) [14, С. 94].

Сексологи зазначають, що еротичні потреби і інтереси підлітків випереджають розвиток емоційної сфери і навичок спілкування, від яких багато в чому залежить можливість поєднання фізичної близькості з психологічною близькістю і взаєморозумінням.

Соціологічний аналіз сексуального становлення особи, на наш погляд, має виходити з тези, що підлітковий період – це етап набуття індивідуального сексуального сценарію, який проходить під впливом багатьох соціокультурних факторів; інакше кажучи, йдеться про сексуальну соціалізацію підлітків.

Як вказує Е. Ґідденс, подієвим полем інтимності є життєвий світ індивіда, сфера повсякденних практик [гід, С. 34]. Життєвий світ в соціології традиційно розглядають у руслі феноменологічної теорії (роботи А. Шюца, П. Бергера, Т. Лукмана). Феноменологічна соціологія пропонує сприймати процеси соціалізації та інкультурації, відштовхуючись від суб’єкта. Згідно з положеннями цього методологічного напрямку, індивід не просто сприймає та інтеріоризує цінності та норми існуючого в суспільстві соціального порядку, а й безперервно відтворює соціальний порядок своєю соціокультурною діяльністю. Суспільство і культура, таким чином, виступають як безкінечний процес суспільного людського конструювання соціальної реальності.

Життєвий світ розгортається, якщо використати термінологію А. Шюца, в «інтерсуб’єктивному світі культури»: інтерсубєктивність значить, що індивід пов’язан з іншими індивідами, поділяючи з ними спільні турботи, працю, взаєморозуміння; культура пояснює повсякденність як універсум сенсів, значень, які індивід має інтерпретувати для того, щоб його розуміли інші суб’єкти [шюц, С. 131].

Дитина входить до світу сексуальності, використовуючи вже існуючі ігрові форми, які допомагають їй усвідомити (проінтерпретувати) свою статеву належність та особливості поведінки (соціальної ролі), що відповідають цій належності. «Значущими іншими» для дитини виступають, по-перше, батьки як приклад відносин між чоловіком і жінкою, по-друге, друзі, які є її ігровими партнерами. Традиція сексуально орієнтованих дитячих ігор – феномен недостатньо вивчений і одночасно дуже привабливий для дослідників – існує в нашому суспільстві завжди під покриттям специфічної дитячої таємниці. У цей ігровий світ не має бути допуску дорослим: еротично зафарбленні дитячі забавки досить часто засуджуються й навіть караються останніми. На наш погляд, цей факт можна пояснити як «незбіг систем релевантності», інакше кажучи, існуванням суттєвої різниці між знанням про «правильні» дії між цими віковими групами.

Російський культурантрополог С.Б. Борисов систематизував і проаналізував низку розповсюджених у 70-90 рр. ХХ ст. ігор для хлопчиків та дівчат. На його думку, саме ці ігрові форми сприяють входженню дитини до статево диференційованого соціального світу, надаючи їй певних соціально обумовлених знань про нього; певною мірою ці ігри можна розуміти як ритуали, які відображають існуючі в дитячій культурі сексуальні міфологеми [к.анроп. девич., С. 131]. На нашу думку, період дитинства ми можемо визначити як первинну сексуальну соціалізацію.

Дещо інакше конструюють свою сексуальну ідентичність підлітки. Дитяче пізнання свого тіла і тіла іншого позбавлено безпосередньо сексуального потягу, має лише пізнавальний інтерес. Фізіологічні особливості підліткового віку привносять в ігрові форми сексуального спілкування еротичний аспект. Зацікавленість у статевих питаннях стає особистою та напруженою. Слід зазначити, що існують деякі статеві розбіжності (у дівчат з 13 років з’являється інтерес до еротики, а у хлопчиків – безпосередньо сексуальна потреба), проте цей період має неабияку важливість для обох статей [секс 17, С. 131].

Говорячи про сексуальну соціалізацію підлітків, слід пам’ятати про експериментальний характер їхньої сексуальної поведінки. За словами І.С. Кона, якщо розглядати її поза віковим контекстом, вона може здатися патологічною [кон, С. 131]. Поведінка може приймати певні форми зоофілії, досить часто зустрічаються сексуальні контакти між братами та сестрами, широко розповсюджені гомосексуальні контакти. При цьому в більшості випадків це є тимчасовою гомосексуальністю, яка обумовлена низкою причин: відносною сегрегованістю статей, труднощами у спілкуванні з представниками іншої статі, побоюванням щодо своєї недосвідченості чи острахом нехтування. Гомоеротичні почуття й контакти в цьому віці проявляються, з одного боку, в закоханості у представників своєї статі (старших, молодших, однолітків), а з іншого – в різних сексуальних іграх, від взаємної мастурбації до повної сексуальної близькості [секс 17, С. 131].

При цьому слід зазначити, що деякі гомосексуальні за формою контакти в цьому віці можуть не бути такими по суті. У всякому разі, це стосується дівочої субкультури, у рамках якої існує безліч практик, які С.Б. Борисов визначає як “одностатеві”. Ці практики не мають елементів закоханості або потягу до представників своєї статі, а виступають як своєрідні засоби технічної сексуальної соціалізації дівчат (наприклад, навчання поцілунку)

Вторинна сексуальна соціалізація відрізняється також змінами “значущого іншого”. Перш за все, втрачають першостепенну роль батьки. Діти приблизно до 12 років є надзвичайно залежними від батьківської влади. Достигаючи підліткового віку, вони вже розуміють, що реальний світ значно відрізняється від їхнього маленького домашнього світу. Підліток намагається бути дорослішим, ніж він є насправді, інакше кажучи, мати владу над собою; одночасно батьки виступають як контролююча влада, яка в очах підлітка вже втратила свою легітимність. Таким чином, підліток переживає період серйозних конфліктів, фрустрації. Не в змозі вийти з-під влади батьків, він шукає сфери життєвого світу, де він може продемонструвати свою владу хоча б над власним тілом. Раніше ми вже зазначали існування певного символічного зв’язку між сексуальними та владними відносинами. Можемо припустити, що характерний для сучасності ранній початок статевого життя пояснюється саме підлітковим бажанням влади як атрибуту дорослості.

Серед “значущих інших”, крім друзів підлітка, слід визначити також особливе місце соціально сконструйованих орієнтирів, які розповсюджуються за допомогою медіа-дискурсу. За результатами соціологічних досліджень, джерелами інформації про сексуальні аспекти життя для підлітків є саме ТБ-програми, фільми та бесіди з друзями [кон, пс, С. 67].

Як вказують П. Бергер і Т. Лукман, вторинна соціалізація вимагає набуття специфічно-ролевого словнику, що означає перш за все інтерналізацію семантичних полів, які структурують буденні інтерпретації та поведінку [берг,лук., С. 224]. Досліджуючи підліткову сексуальну культуру, І.С. Кон зазначає, що брудні бесіди та сальні анекдоти складають значну частину сексуального дискурсу підлітків, так як дозволяють «заземлити», «занизити» еротичні переживання, які так хвилюють підлітків і до яких вони психологічно та культурно зовсім не підготовлені [кон, пс.ран.юн.].

Крім того, результати соціологічних досліджень дозволяють визначити певну кореляційність активної підліткової сексуальності та девіантної поведінки При цьому, вважають дослідники, сексуальність сама собою зовсім не є причиною антисоціальної поведінки, проте за статистичними даними простежуються контури такої юнацької субкультури, коли і підлітки, і доросле суспільство вбачають у сексуальній активності, палінні, зловживанні алкоголем та наркотиками ознаки дорослого життя, набуття самостійності, незалежності від батьків. Як демонструє досвід держав Західної Європи, якщо суспільство припиняє табуювати підліткову сексуальність, починає спокійно до неї ставитися, то її зв’язок із девіантною поведінкою слабшає і навіть зникає [кон, пс.ран.юн.]..

Підводячи підсумки цього підрозділу, можемо сформулювати такі висновки:

Перш за все, сексуальна культура підлітків являє собою сексуальну субкультуру (тобто підсистему цінностей, норм та моделей поведінки) як самостійне цілісне утворення в рамках загальносуспільної сексуальної культури.

По-друге, процес набуття індивідуальної сексуальної культури (сексуальна соціалізація) протікає під впливом фізіологічно-психологічної специфіки підліткового віку і характеризується експериментальним характером та ігровими формами. Фігура “значущого іншого” конструюється підлітками виходячи з ідентифікаційних матриць друзів та образів мас-медіа.

Нарешті, аналіз літератури дозволяє констатувати взаємозалежність сексуальної активності та антисоціальної поведінки підлітків. Для нівелювання цієї небезпечної залежності необхідно використовувати нові загальносуспільні форми сексуального виховання. Чи розповсюджується це ствердження на культурні форми сексуальності українських підлітків і яка роль відведена виховательній роботі, ми пропонуємо дослідити в наступному розділі.


РОЗДІЛ 2. СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АБРИС ПІДЛІТКОВОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ


Информация о работе «Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми»
Раздел: Социология
Количество знаков с пробелами: 136304
Количество таблиц: 16
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
52221
1
0

... параграфи), висновків, списку використаної літератури (39 найменувань). 1. Девіантна поведінка як соціологічна категорія і проблеми її вивчення   1.1 Девіантна поведінка молоді як предмет соціологічного дослідження Проблеми процесу трансформації та соціальних змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, [9, 31] I. Валерстайна, [9, 34] Т. Лукмана, [9, 34] П. Штомпки. [39] Серед украї ...

Скачать
114537
1
0

... сприйнятливість, прищепити стійкий смак і до теоретичних проблем, і до проникнення в глибини тексту. Отже, авангардизм є феноменом художньої культури, суть якого передусім у загостреному й напруженому вираженні процесів естетико-художнього перевороту, означуваного як модернізм. У різких, безпрецедентних формах відбувалися в авангардизмі процеси деструкції, руйнування й заперечення «старого» ...

Скачать
119076
9
0

... 80 – 90рр ХХ ст. сферою особливого і постійного інтересу в німецькій емпіричній соціології стає розвиток соціології праці, а в її межах індустріальної соціології.   9. Становлення соціологічної думки в Україні Початком самостійних соціологічних праць слід вважати дослідження женевського гуртка українських учених у 80х роках ХІХ ст.. ,які друкувалися в часописи «Громада» (Женева) і в окремих ...

Скачать
664560
27
18

... ів є актуальною, оскільки на її основі реально можна розробити формувальні, розвивальні та оздоровчі структурні компоненти технологічних моделей у цілісній системі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків. На основі інформації, яка отримана в результаті діагностики, реалізується ме­тодика розробки ефективних критеріїв оцінки інноваційних ...

0 комментариев


Наверх