4. Конфедерація
Конфедерація – це міждержавне об’єднання з певними, визначеними в установчому акті цілями. Спільні органи, що формуються у конфедерації, наділені обмеженою компетенцією. Держави-члени мають право скасовувати акти цих органів і право виходити з конфедерації.
Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях повної самостійності [15].
Основні ознаки конфедерації (через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація — Сенегамбія, 1981-1989 pp.):
1) відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;
2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;
3) відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;
4) відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;
5) наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;
6) рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедерації не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право нуліфікації, тобто відхилення);
7) наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.
Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію.
5. Співдружність як одна з форм державного устрою
Заслуговує на увагу особлива форма об'єднання держав, іменована співдружністю (СНД, Британська Співдружність націй, Європейська Співдружність у Західній Європі). Це є дуже рідкісне, ще аморфніше за конфедерацію, але, однак, організаційно оформлене об'єднання держав, які виступають як асоційовані учасники при збереженні ними повного суверенітету і незалежності. В основу співдружності, як і при конфедерації, покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди, інші юридичні акти. Цілі, висунуті при створенні співдружності, можуть бути найрізноманітні — економічні, культурні та ін [16].
Співдружність може мати перехідний характер: розвитися в конфедерацію і навіть у федерацію за наявності необхідних передумов, або, навпаки, призвести до дезінтеграції, роз'єднання.
СНД (Співдружність незалежних держав, утворена в 1991 p.) — це об'єднання незалежних держав, що мають на меті зберегти історичну спільність народів і сформовані між ними зв'язки шляхом координації політики, рівноправного і взаємовигідного співробітництва. СНД заснована трьома державами — Бєларуссю, Росією, Україною. Згодом до них приєдналися дев'ять країн — Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан.
СНД здійснює діяльність через спільні координуючі органи: Раду глав держав. Раду глав урядів, Раду міністрів закордонних справ. Координаційно-консультативний комітет. Головне командування об'єднаних збройних сил, Раду командувачів прикордонними військами, Економічний суд. Комісію з прав людини, а також через інститути. Серед інститутів Співдружності значне місце посідає Міжпарламентська Асамблея, яка складається з парламентських делегацій — учасників Угоди про Міжпарламентську Асамблею (підписана 27 березня 1992 p.). Рішення Міжпарламентської Асамблеї мають форму актів: заяв, звернень, рекомендацій, пропозицій. До її компетенції входить розробка рекомендаційних законодавчих актів (модельних) із питань, що знаходяться у сфері спільних інтересів держав Співдружності [17].
Відносини між державами в Співдружності будуються на основі норм і принципів міжнародного права, оскільки вона не є держава і не є державне утворення. Правову основу СНД складають низка угод і інших документів (Угода про створення Співдружності Незалежних Держав і Протокол до неї, Алма-атинська декларація від 21 грудня 1991 p., Угода з військових питань, Статут СНД від 22 січня 1993 p. та ін.). Разом із членством у СНД передбачена така форма, як асоційоване членство. Встановлено право виходу з СНД.
Висновки
Проаналізувавши деякі поняття державного устрою я зрозуміла, що
форма держави - складне суспільне явище, яке містить у собі три взаємозалежних елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.; визначила, що форма державного устрою - це національна й адміністративно-територіальна будівля держави, що розкриває характер, взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами державного керування, влади.
Форми державного устрою зарубіжних країн різноманітні та індивідуальні. Але в науці конституційного права виділяють дві основні форми – унітарну та федеративну, що звичайно, ніяк не виключає існування змішаних форм державного устрою.
Форма правління — це організація верховної влади в державі, характер і принципи її взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами. Форми правління залежать від форм демократії, від наявності певної виборчої системи або її відсутності, від наявності виборних органів тощо. За формами правління всі держави поділяються на монархії і республіки, які мають різні види.
Кожна держава має свою форму і зміст. Форма означає зовнішнє оформлення, вираження того чи іншого соціального явища, його змісту. Питання про форму держави є питанням, як організована державна влада, яка система державних органів існує, які існують форми правління, які взаємозв'язки між окремими органами державної влади, національно-територіальний устрій держави і методи управління державою і суспільством. Форма держави є спосіб її існування і функціонування. Держава є політичною формою економічного і соціального розвитку суспільства.
Перелік посилань:
1. Шостенко І.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник; -К.: МАУП, 2003. -101, с.
2.
3. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. — 2-е вид., допов. і псрероб, — К.: Юрінком Інтер, 2004.
4. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. -М.: Инфра-М: Форум, 2000. -486, с.
5. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -671 с.
6. Бостан С. К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -503 с.
7. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія/ За ред. В.Д. Гончаренко; - К.: Видавничий дім, 2002. -714 с.
8. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Василь Лісничий. -К.: Професіонал, 2004. -335, с.
9. Омельченко І. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000. -132, с.
10. Рубаник В. Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн: Навч. посібник,. -Х.: Консум, 2003. -527 с.
11. Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. -Х.: Право, 2001. -415, с.
12. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2004. -615, с.
13. Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. -М.: Юрист, 1999. -349, с.
14. Хома Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. -К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000: Магнолія плюс, 2003. - 474 с.
15. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вуз.: У 2 т./ За ред. В.Д.Гончаренка. -К.: Ін Юре, 1998
16. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. -М.: Юристь, 2005. - 669 с.
17. Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. -К.: Вентурі, 1997. -303 с.
Перелік використаної літератури:
Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. -М.: Инфра-М: Форум, 2000. -486, с.
Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -671 с.
Бостан С. К. Державне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. -503 с.
Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія/ За ред. В.Д. Гончаренко; - К.: Видавничий дім, 2002. -714 с.
Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник/ К 65 М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. — 2-е вид., допов. і псрероб, — К.: Юрінком Інтер, 2004.
Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн: Навчальний посібник/ Василь Лісничий. -К.: Професіонал, 2004. -335, с.
Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. -К.: Атіка, 2004. -615, с.
Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. -М.: Юрист, 1999. -349, с.
Омельченко І. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2000. -132, с.
Рубаник В. Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн: Навч. посібник,. -Х.: Консум, 2003. -527 с.
Страхов М. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. -Х.: Право, 2001. -415, с.
Хома Н. М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. -К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000: Магнолія плюс, 2003. - 474 с.
Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вуз.: У 2 т./ За ред. В.Д.Гончаренка. -К.: Ін Юре, 1998
Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. -М.: Юристь, 2005. - 669 с.
Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. -К.: Вентурі, 1997. -303 с.
Шостенко І.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник; -К.: МАУП, 2003. -101, с.
... на громадянство і сім’ю 2.Внутрішні – залежать від державного і політичного режиму. Державні режими – це спосіб здійснення влади, який закріплює Конституція. Політичний режим – як здійснюється влада. Лекція №4 Форми державного правління в зарубіжних країнах. План: 1.Поняття і види форм правління. 2. Монархія та її види: А) абсолютна; Б) обмежена ( дуалістична і парліментська ) ...
... до федеральної форми державного устрою величезного значення набувають економічні чинники. Фактично тільки вони можуть збити хвилю відцентрових тенденцій і інтегрувати конфедерацію в єдине ціле. Для конфедеративної форми державного устрою характерні наступні риси. 1. Конфедерація утворюється на основі відповідних договорів. Договірною була і перша загальнонаціональна конституція США — Статті про ...
... ї власності. За своєю правовою природою є аграрними і управлінські відносини, що утворюються в процесі управління ними на засадах самоврядування і демократії. 2.Джерела аграрного права зарубіжних країн Джерела аграрного права — це результат правотворчості державних органів як зовнішній вираз волі народу, закріпленої в уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актах, а також ...
... і, що комбінують мажоритарну (неважливо, якого типу) систему в малонаселених виборчих округах і пропорційну в щільно населених округах; 2) географічно однорідні, які, у свою чергу, можуть бути підрозділені. 3. Законодавча влада в США Стаття I Розділ 1. Всі встановлені тут повноваження законодавчої влади належать Конгресу Сполучених Штатів, який складається з Сенату і Палати представників. ...
0 комментариев