Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя початкових класів

Дипломна робота

“Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя початкових класів”

Вступ

Мистецтво впливає на духовне життя людини, її почуття, смаки, потреби. Чим досконалішими стають здобутки науково – технічного прогресу, тим незахищенішою є тендітна чуттєва сфера особистості, тим важливішим виявляється встановлення того емоційного балансу, який забезпечує людині мистецтво.

За сучасних умов першочергової значущості в цьому напрямку набувають так звані візуальні види мистецтва (до них належить і образотворче мистецтво) – передавачі більш як 90% наочної інформації про навколишній світ. Серед інших видів мистецтв образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсвльності плідно розвиває її емоційно – чуттєву сферу, поглиблює знання. Інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру, що цілком відповідає основним завданням естетичного виховання: “...бачити в красі оточуючого світу, в красі людських відносин духовне благородство, доброту, сердечність І на цій основі стверджувати прекрасне в самому собі”.

У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій. Виховує в ній здібність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного. Стаючи зв’язком для ідей та почуттів, загальною мовою для різних культур, воно олюднює інші галузі пізнання, стимулює творчість, збагачує життя.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво було в школі так званим “другорядним” предметом і обмежувалося такими видами діяльності учнів, як малювання та розмови про мистецтво. В останні роки спостерігаються тенденції до позитивних змін, орієнтованих на більш якісний загальний та естетичний розвиток особистості. Вони передбачають насамперед удосконалення здібностей дитини до емоційно – естетичного відгуку на твори мистецтва, активізацію її творчого потенціалу, реалістичну та творчо переосмислену зображальну діяльність.

Актуальність дослідження. Перед сучасною педагогічною наукою гостро стоїть питання про необхідність докорінних реформ у сфері освіти, які спрямовані на всебічну підготовку підростаючого покоління, його цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання. Поетано, цілеспрямовано, зважаючи на час і умови, в яких ми живемо, необхідно навертати дітей на шлях духовності, розуміння та сприймання сьогодення. Для цього потрібно зрозуміти і повірити у величезні можливості образотворчого мистецтва в освітянському процесі.

Анаізуючи сучасне скерування мистецьких дисциплін у початковій школі та діючі навчальні програми, слід зазначити велику силу власного прикладу вчителя в педагогічній роботі з учнями.1 Тому серед пріоритетних напрямів сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань культурологічної підготовки майбутнього фахівця, зокрема, вчителя початкових класів, котрий здатний на високому художньо – естетичному рівні вести уроки образотворчого мистецтва, який

усвідомлює своє соціокультурне призначення і здатний до творчої самореалізації у художньо – педагогічній діяльності.

Перспективність вивчення та дослідження визначеної прблеми пов’язана з практичними зображальними вміннями вчителя на уроках образотворчого мистецтва. Сприймання і вивчення образотворчого мистецтва відбувається в першу чергу візуально. І ніякі словесні пояснення тем, аспектів, законів, особливостей образотворчого мистецтва не замінять наочного демонстрування основ зображальної грамоти. Тому пошук методів викладання образотворчого мистецтва у початковій школі, які б сприяли підвищенню рівня засвоєння учнями програмового матерілу, формуванню творчих здібностей та сприяли б естетичному вихованню, є актуальною проблемою сьогодення.

Праці В.Г. Ступарика, Н.К. Резниченко, Б.М. Нєменського, В.С. Кузіна, Л.Ю. Якименко дають можливість зрозуміти методичну скерованість педагогічного малюнка в ході оволодіння навичками образного та реалістичного творення в процесі навчання та творчій діяльності школярів.

Враховуючи важливість реалізації педагогічного малюнка на уроках образотворчого мистецтва в молодших класах, актуальність та доцільність визначеної проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження: “Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя почвткових класів”

Об’єкт дослідження: зображальна робота вчителя на класній дошці як основна форма наочного методу навчання.

Предмет дослідження: формування основ зображальної грамоти учнів на основі педагогічного малюнка.

Мета дослідження: науково обгрунтувати, теоретично дослідити та експерементально перевірити доцільність, ефективність реалізації педагогічного малюнка для змістовного, глибокого вивчення основ образотворчого мистецтва учнями 1- 4 класів.

Завдання дипломної роботи:

- обгрунтувати значення педагогічного малюнка як виду начності на уроках образотворчого мистецтва;

- проаналізувати історичний аспект застосування зображення крейдою на класній дщці в процесі навчання образотворчому мистецтву;

- розкрити особливості зображальних матеріалів для педагогічного малюнка та технічні прийоми малювання крейдою на дощці;

- розробити методичні скерування ведення педагогічного малюнка на уроках малювання з натури, тематичного та декоративного малювання;

- розробити і експерементально перевірити тематику та композиції педагогічних малюнків, котрі вчитель повинен виконувати крейдою на класній дошці.

Методи дослідження. Для розв’язання поставленої проблеми були використані такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз та узагальнення наукової, психолого-педагогічної, методичної та мистецтвознавчої літератури;

емпіричні: цілеспрямовані педагогічні спостереження, бесіди, перегляд та аналіз учнівських робіт.

Апробація результатів дослідження. Основні положення порушеної проблеми та результати дипломної роботи заслуховувалися та обговорювалися на засіданні секції образотворчого мистецтва кафедри українознавства; були висвітлені у доповіді на науковій студентській конференції (березень 2002р.) Подані в додатках розроблені композиції педагогічних малюнків використовувались на уроках образотворчого мистецтва під час проходження педагогічної практики (вересень – жовтень 2001р.). Результати проведених занять та аналіз дитячих малюнків виявили позитивний рівень активності учнів у виконанні навчальних та творчих завдань.

Структура дмпломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списка використаної літератури і додатків.

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано завдання та методи дослідження, наведено відомості щодо апробації на практиці розробок композицій педагогічного малюнка.

У першому розділі ”Малювання крейдою на класній дошці в педагогічній діяльності вчителя” подано відомості з історії застосування зображення крейдою на дошці, охарактеризовано художні зображальні матеріали та технічні прийоми малювання крейдою на дошці.

У другому розділі “Методика ведення педагогічного малюнка” методичне скерування та тематику малюнків на класній дошці, розроблено методичні скерування ведення педагогічного молюнка на уроках за видами зображальльної роботи школярів (малювання з натури, тематичне та декоративне малювання).

У висновках сформульовано результати наукового дослідження, значення їх у навчальному процесі учнів та педагогічній роботі вчителя, необхідність реалізації наочної форми навчання за допомогою педагогічного малюнка.

Додатки включають ілюстративний матеріал, а саме: розробки ескізів – композицій малюнків на класній дошці, котрі вчитель повинен виконувати на уроках для змістовного, глибокого пояснення завдань та методики виконання навчальних і творчих робіт учнів на уроках образотворчого мистецтва в молодших класах згідно сучасних педагогічних скерувань та нових навчальних програм для початкової школи.

1. Короткі відомості історії застосування зображення крейдою на класній дошці

У Древній Греції для навчання малюванню користувалися буковими дошками, покритими воском. На них вправлялися в малюванні предметів, продрапували контури зображення загостреними металевими чи кістяними паличками (стилусами). Невірно чи неточно проведені при цьому лінії легко знищувалися розрівнюванням воску пальцями. Це вже можна вважати прообразом класної дошки і крейди. Перед учнями ставилася задача тренування руки при проведенні різних ліній і форм, виконанні вправ для розвитку почуття пропорцій, оволодіння закономірностями лінійної перспективи і т.п.

Є відомості, що в середні віки в Західній Європі для вправ при навчанні малюванню застосовувалися грифельні дошки. Найбільше поширення малюнок крейдою на класній дошці одержав у другій половині XIX століття, тобто в той період, коли малювання було введено в школах як загальноосвітній предмет. Історики вважають, що одним з перших педагогів, що запропонував використовувати класну дошку і крейду на початкових етапах навчання, був Рамзауер, учень Песталоцці. Іоганн Генріх Песталоцці (1746—1827), розробляючи теорію навчання, писав про те, що застосування чіткої, науково обґрунтованої методики дозволяє будь-якій людині навчитися малювати прості предмети. Він запропонував ряд вправ, що сприяють розвитку окоміру, розумінню об’єму і простору. Песталоцці пропонував навчати дітей осмисленому малюванню, учити їх аналізувати складні форми, порівнювати, групувати по подібності з найпростішими геометричними формами. Він подав думку про застосування аспідних дощок і крейди для набуття початкових навичок у малюванні найпростіших предметів. Навчати малюнку, вважав Песталоцці, можна тільки з натури. Рамзауер, розвиваючи далі основні положення методики Песталоцці, видав у Франції книгу «Навчання малюванню», у якій пропонував проводити спочатку попередню, так названу механічну підготовку учнів, пов'язану з розвитком рухів руки. На цьому етапі учні повторювали у своїх зошитах малюнки, виконані вчителем крейдою на класній дошці (головним чином різні кути, криві лінії, геометричні фігури). Тільки після подібних багаторазових вправ можна було переходити до малювання з натури.

Учитель семінарії в місті Фрейбурзі К. Солдан у своєму посібнику «Про мету застосування оригіналів при систематичному навчанні елементарному малюванню» (1836) виступив проти навчання малюванню з натури, обмеживши коло пізнань в області образотворчого мистецтва малюванням з оригіналів найпростіших форм і предметів. Початкові вправи були приблизно такими ж, як і в Рамзауера, тобто вчитель на класній дошці будував різні плоскі геометричні форми (квадрати, кола й ін.) у різноманітних сполученнях. Учні повторювали зображення слідом за вчителем, але малювали не в зошитах, а на грифельних дошках крейдою. Тут ми зустрічаємося з комплексним застосуванням чорної дошки і білої крейди при роботі учня і вчителя.

Подальше навчання по методу Солдана проводилося на основі копіювання оригіналів. Цей метод, хоча й одержав поширення, мав великі недоліки, тому що не розвивав мислення учнів, обмежував їхнє уявлення про навколишню дійсность.

Зображеннями на чорній грифельній дошці скористалися в 30-х роках XIX сторіччя брати Фердинанд і Олександр Дюпюі, що у 1835 році відкрили в Парижі безкоштовну малювальну школу. Вони розробили свою методику, що включала ряд розділів. Для кожного розділу художники зробили велику кількість моделей, частина з яких застосовується й у наш час.

Початкові вправи виконувалися крейдою на невеликих дошках, обтягнутих полотном і покритих чорним лаком. Після попередніх вправ на цих дошках переходили до малювання вугіллям на папері.

У 1844 році професор Тулузьської школи мистецтв Гальяр видав працю «Повний курс початкового малювання від руки і за допомогою інструментів». У цій книзі він запропонував свій спосіб навчання елементарному малюванню. Сутність його методів полягала в наступному.

Учні групувалися по вісім-десять осіб перед великою класною дошкою. Кращий учень (монітор) після пояснення вчителя і демонстрації таблиць будував форму на класної дошки. Інші учні виконували те ж на грифельних дошках. Потім учитель перевіряв малюнок монітора за допомогою інструментів, і учні виправляли свої роботи. В інших випадках учні по черзі зображували на класній дошці крейдою різні форми, а монітор перевіряв їхні малюнки за допомогою креслярських інструментів. Той учень, що зробив при малюванні менше помилок, вважався кращим. Тільки після подібних тренувань учні приступали до роботи на папері.

Гальяр доводив необхідність навчання малюванню на класній дошці. У 1839 році в Австрії доктор Гіллярд запропонував метод малювання по сітці і стигмографічнемалювання. Цей метод не приніс великої користі, тому що сковував самостійний підхід до малювання предметів. Гіллярд рекомендував ряд візерунків, що учитель повинен був малювати на дошці, після чого ці візерунки розбивалися на клітки і по такій же сітці учні перемальовували (копіювали) зображення у своїх зошитах.

У 1901 році, ґрунтуючись на висловленнях професора Конрада Ланге, пруські художні школи розробили методику викладання малювання, що полягала в наступному.

Учні малювали той чи інший предмет по пам'яті, після чого викладач організовував обговорення виконаних робіт з метою виявлення головних ознак предмета. Потім один з учнів малював предмет на класній дошці крейдою. Помилки, допущені на дошці, виправлялися загальними зусиллями учнів і вчителя. Малювання на класній дошці використовувалося тут на всіх етапах роботи, супроводжуючи пояснення вчителем основних закономірностей побудови форми.

З 1876 року у Франції класна дошка знаходить широке застосування, особливо на перших етапах навчання малюванню як загальноосвітньому предмету. Курс навчання починався з малювання найпростіших геометричних тіл і закінчувався зображенням людини. Учні тренувалися в роботі на грифельних дошках, перемальовуючи те, що зображував учитель па великій дошці.

В Англії, де в 1852 році був утворений департамент прикладних мистецтв, в основу навчання був покладений так званий геометричний метод. У перші два роки навчання вихованці тренувалися в побудові криволінійних форм білими і кольоровими крейдами на грифельних1. дошках чи на шматках твердого темного картону, причому вчитель малював оригінали на класній дошці.

У 1901 році програма була трохи перероблена. Художник Гране увів виконання букв латинського алфавіту на класній дошці крейдою, що, на його думку, сприяло розвитку окоміру. Крім того, у цей час в Англії практикувалося малювання крейдою на дошці великих кіл і симетричних орнаментів обома руками.

У XIX сторіччі в Америці класна дошка застосовувалася вже на початкових етапах навчання малюванню. Закон про обов'язкове навчання малюванню в школі був введений у цій країні в 1870 році. Артур Доу пропонував учителю використовувати спеціальні таблиці для пояснення закономірностей композиції. Викладач малював з цих таблиць на класній дошці всілякі лінії, пояснюючи закони ритму, рівноваги й інших елементів композиції.

Директор народної художньої школи у Філадельфії Ліберті Тедд вважав основною задачею навчання малюванню розвиток спритності рук, що повинні бути знаряддям мозку, що кориться. Головним у навчанні Тедд вважав вправи в малюванні білою крейдою на великих класних дошках різних візерунків, орнаментів, предметів побуту, тварин. Робота велася як правою, так і лівою рукою. На перших етапах учитель малював ту чи іншу форму на класній дошці, потім учні повторювали зображення за пам'яттю. Спочатку йшла побудова прямих ліній, петель, різних комбінацій, потім листків орнаменту, двічі повторюваних завитків і їхніх сполучень, різних стилізованих рослин. Після цього учні малювали предмети домашнього побуту, птахів і тварин.

Система Л. Тедда мала грубі методичні помилки. Так, він рекомендував уникати всіляких бесід і лекцій, відкидав необхідність наукового пізнання навколишньої дійсності, вивчення закономірностей конструкції предметів, перспективної побудови. Замість цього, говорив він, треба «витончувати спостережливість дітей у відшукуванні відмінності предметів», у пізнанні побаченого шляхом численних повторень. Малюнок слід виконувати одним плавним рухом руки без усяких виправлень. Цей прийом навчання вимагав непосильної праці, сковував думку школяра. Його можна порівняти з прийомами бездумного зубріння, де відбувалося механічне запам'ятовування без розуміння суті досліджуваного. Успіхи в техніку малювання, що досягалися при застосуванні системи Тедда, можна віднести тільки за

рахунок великої кількості часу, що витрачався на вправи. Обов'язковим і корисним в американській системі вважалося малювання на дошці букв латинського алфавіту, а також цілих слів і фраз з них.

У Росії та Україні малювання крейдою на дошці при навчанні одержало широке поширення в другій половині XIX століття. З 1804 року малювання починає викладатися в гімназіях і військових училищах. До 30-х років XIX століття в системі навчання панував так названий копіювальний метод, при якому використовувалися малюнки-оригінали для перемальовування учнями.

Так, у книзі Франкера «Керівництво до лінійного малювання і геометричного креслення» (1842) пропонувалося десять таблиць з малюнками, що служать зразками для викладача при роботі на класній дошці. Учні перемальовували ці зразки крейдою на грифельні дошки і потім перевіряли зображення за допомогою інструментів.

Поступово пануючою системою навчання став геометричний метод. Завдяки працям А.П. Сапожникова в середині століття одержала поширення більш прогресивна методика навчання, при якій зросла і роль малюнка вчителя на дошці. Основою навчання в багатьох навчальних закладах поступово стає малювання з натури. Однак недоліком цієї системи все-таки залишався малий зв'язок навчання з навколишньою дійсністю.

Великий внесок у розвиток методики викладання малювання внесли П.П. Чистяков і художники-передвижники. Натуральний метод навчання, що з'явився в той час, дозволяв вирішити деякі питання взаємозв'язку навчання і виховання. Малювання крейдою на класній дошці і тут мало велике значення. В основу методу було покладено осмислене зображення предметів з натури. Класна дошка використовувалася при бесідах як спосіб роз'яснення послідовності малювання. Питанням малюнка вчителя на дошці приділялося усе більше уваги. З'явилися книги, що узагальнюють досвід у цій області: «Педагогічний малюнок» В.С. Мурзаєва, «Техніка малювання на класній дошці» Э. Вебера й інші. Вони не втратили значення і для сучасних педагогів, хоча в них і мають місце недоліки.

У передреволюційний період для вчителів різних предметів організовувалися курси, де давалися навички в малюванні, у тому числі і крейдою на класній дошці. Серед учителів загальноосвітніх предметів були такі, котрі захоплювалися цим видом роботи.