ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ І Головні особливості колективу

1.1 Сутність поняття колективу;

1.2 Соціально – психологічні проблеми колективу;

1.3 Розвиток творчої індивідуальності у колективі;

1.4 Роль колективу у формуванні та становленні особистості школяра

РОЗДІЛ ІІ Колектив як головний фактор становлення особистості

2.1 Професійно важливі якості педагога, працюючого з колективом;

2.2 Методики дослідження між особистих відносин;

2.3 Експериментальна перевірка впливу колективу на особистість.

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП

Людина не може існувати ізольовано від суспільства. Вона постійно знаходиться у русі, здобуває нові знання і обмінюється інформацією з оточуючими. Протягом життя існування людини постійно змінюється, у неї формуються нові погляди та інтереси. Ще з самого дитинства, з народження людину оточує сім’я, яка виховує в неї почуття поваги та любові і поступово відкриває шлях у дорослий світ.

Проблема впливу колективу на особистість не є новою для педагогіки. Ще Ян Амос Каменській досліджував цю проблему. В одній зі своїх праць, К.Д. Ушинський зауважив, що „ людина – предмет виховання, а виховуватись та розвиватись вона може лише у колективі” [13,120]. Крім того, він розкрив принцип народності у вихованні та навчанні особистості, значення почуттів, емоцій, особистісних симпатій у формуванні та становленні особистості. Найдетальніше досліджували проблему колективу В.О. Сухомлинський та А.С. Макаренко. Підтвердження цьому можна знайти у численних працях цих педагогів.

У житті зрілої людини колектив також відіграє суттєву роль. Роки студентства формують в неї почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно. Формування особистості відбувається безпосередньо за участі колективу. Він безсумнівно впливає на її становлення та відіграє важливу роль.

Від того, в якому оточенні перебувала людина, які поради та настанови вона отримувала, залежатиме і її життя. Буде зрозуміло, чи зможе вона досягти чогось у житті і стати тим, ким прагне бути.

Тож, як бачимо, проблема колективу доволі актуальна і потребує обговорення. Відповідно до цього темою нашої курсової роботи ми обрали „Колектив як фактор становлення особистості”.

Об’єктом дослідження визначено відносини колективі, а предметом дослідження є відповідно процес становлення особистості.

Метою роботи ми виявили необхідність визначити і теоретично обґрунтувати особливості колективу та його вплив на життя людини.

Гіпотезою дослідження ми обрали таке положення : якщо розглядати особистість не ізольовано, а як члена колективу, то виявляється, що оточення суттєво впливає на її розвиток та становлення.

Виходячи з мети та гіпотези дослідження, його основними завданнями стали:

1. Проаналізувати значення колективу в житті кожної людини, особливо дітей шкільного віку;

2. Обґрунтувати методи впливу колективу на особистість;

3. Виявити певні позитивні і негативні моменти діяльності колективу, які можуть відбитися на подальшому житті людини

Етапи нашої роботи полягають в наступному:

1. Аналіз літературних джерел по вибраній темі

2.Систематизація та ознайомлення з літературними джерелами

3.Уточнення та реалізація задач

4.Написання чорнового варіанту роботи

5.Корегування тексту роботи, остаточне її завершення

6.Захист курсової роботи.

Наша робота складається з 2 частин:

Частина I подає нам теоретичні основи по даній темі

Частина II включає практичну реалізацію впливу колективу на особистість. У ній висвітлюються певні факти з наших власних спостережень під час проходження педагогічної практики, наведені приклади і розглянуті як позитивні, так і негативні моменти впливу колективу на особистість.

 В роботі застосовано декілька методів наукового дослідження, а саме:

·       аналіз літературних джерел;

·       вивчення передового педагогічного досвіду;

·       спостереження;

·       тестування;

·       анкетування;

·       опитування.

Теоретичне та практичне значення наукової роботи: систематизація та уточнення понять, виявлення суттєвих рис та ознак колективу, виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектів вибраної теми.


Розділ І  Головні особливості колективу

 

1.1. Сутність поняття колектив

Слово «колектив» походить від латинського «collectivus», яке виникло від слова «collegere» - збирати разом. Проте в сучасному розумінні коллектив- це зовсім не механічне об’єднання індивідів. Зрозуміло, без індивідів ніякого колективу бути не може, так само як не може існувати води без складових її атомів водню і кисню. Але ж вивчення водню і кисню окремо не дає ніякого уявлення про воду, так само не можливо говорити про колектив, вивчаючи окремо його індивідів, за межами їх колективної діяльності. Насправді коллектив - це специфічне об'єднання людей, що характеризується своїми соціальними і соціально психологічними особливостями. [ ]

Колектив - це, перш за все, сукупність людей, об’єднаних спільною метою. В інакшому випадку це можливо було б назвати безцільним чи безглуздим об'єднанням.

Розуміння колективу, запропоноване А. С. Макаренком, зумовило питання про місце особистості в колективі і системі взаємовідносин людей: «Коллектив- це цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності» [10,58].

Вчитель має справу не лише з окремими учнями, кожен з яких відрізняється яскравою індивідуальністю, йому одному властивими особливостями і своєрідністю, але, перш за все, з різними об'єднаннями дітей – колективами (клас, спортивна команда, гурток), групами, компаніями, що стихійно склалися. Формування особистості в колективі, взаємовідношення особистості і колективу, вплив колективу на особистість, ефект виховного впливу вчителя багато в чому визначаються структурою колективів і груп, в які входить учень, їх спрямованістю, характером взаємостосунків їх членів, залежать від положення учня в колективі, або від його соціометрического статусу.

Вивчаючи дитячі і юнацькі об'єднання, розрізняють, перш за все, формальні і неформальні групи. Формальні (офіційні) - це спеціально організовувані, переважно дорослими, для спільної діяльності дитячі об'єднання. Неформальні (неофіційні) групи - стихійно виникаючі добровільні об'єднання, що складаються на основі дружніх відносин, симпатій, близькості поглядів і інтересів, сумісних ігор, сумісного проведення часу і т.д.

Вища форма організованої групи і є колектив. Будь - який колектив-група, але не всяка група є колективом. Основна ознака колективу - суспільна значущість його мети і завдань. Якщо група є навіть добре організованою, але дотримується неповажної, низької мети, колективом вона не буде. Вона може називатися корпорацією, групою, але не колективом. Колективи пов’язані між собою, кожний колектив зазвичай є частиною більшого колективу.

Учень, як правило, є членом цілого ряду різних об'єднань – колективів і груп. Перш за все, він є членом свій сім'ї, далі він член класного і загальношкільного колективів. Крім цього, він ще може бути учасником драматичного гуртка або членом спортивної волейбольної секції. У дворі у нього своя компанія, активним членом якої він є. В кожному з цих колективів або груп учень вступає у відповідні відносини з іншими учасниками, займає серед них певне положення, піддається під той або інший вплив.

Дитячий колектив є найнеобхіднішою умовою самоствердження особистості. Йому властива спільність цілей та адекватність  мотивів предметно-практичної сумісної діяльності, яка направлена на користь суспільству. Найбільш розвинені форми взаємовідносин дітей створюються у процесі ціленаправленної организации їх суспільної деятельности: учбової, організаційно - суспільної, трудової, художньої, спортивної тощо. Максимальний розвиток самостійної діяльності дітей є визначною ознакою розвитку дитячого колективу.

Як інструмент виховання, дитячий колектив створюється дорслим. Відповідно до цього важливим значенням є питання про співвідношення: 1) потреба дітей у спілкуванні; 2) задачі, які поставленні перед колективом. Практично у будь – якому організованому дитячому об’єднанні реально існує певне сполучення цих двох факторів. Хоча найбільш широкі можливості їх взаємодії створюються в умовах сформованого дитячого колективу.

Активно залучаючи дітей до вирішення соціально – важких завдань, колектив тим самим забезпечує різноманітні форми спілкування, зумовлює можливості розвитку індивіда як особистості. Психолого – педагогічна задача заключається в тому, щоб в очах дітей виховна функція колективу відходила на задній план, а перше місце займала б соціально – корисна функція. Інакше його виховний вплив зникає, і його місце займає вплив неофіційних, неформальних дитячих об’єднань. Постійно поновлюючись, дитячий колектив зберігає в той самий час свої закони, звичаї та традиції.

В чому ж причина слабкої сформованості колективних якостей? Однією з найбільш серйозних причин можна виділити надмірну замкнутість дитини у колективі. Формування колективу класу, учбової бригади, природно, сприяють вихованню у дітей певних ставлень до свого колективу Хоча навіть товариські відносини, відносини ділової незалежності не є тотожними колективним якостям особистості окремих дітей, які складають колектив. Колективізм не може бути заснований лише на справах свого колективу, тому що бути колективістом –значить цікавитись справами не лише свого колективу. Головне у колективізмі – суспільна орієнтація діяльності, творче ставлення до будь – якої людини. Відповідно, задачею дорослих є організувати таку діяльність дитячого колективу, яка б забезпечувала відповідальне ставлення дітей до спільної справи у широкому розумінні. Саме в цьому випадку відбувається становлення особистості дитини, для якої суспільна справа – це потреба. Ось чому необхідно, розвиваючи самоуправління дитячого колективу, формувати ставлення дітей не лише до мети даного колективу, а до спільної справи взагалі.

 


Информация о работе «Колектив як фактор формування особистості»
Раздел: Педагогика
Количество знаков с пробелами: 49506
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
96230
0
0

... шляхом використання збережених або перебудови частково порушених функцій) вторинних відхилень у розвитку особистості. Ці відхилення ускладнюють спілкування з ровесниками і дорослими. На формування особистості дитини негативно впливає обмежений чуттєвий і практичний досвід, недостатнє розуміння поведінки людей, соціальних вимог. Все це. безумовно, ускладнює набуття та узагальнення ними морального ...

Скачать
22225
0
0

... ішній день. Об`єктом вивчення є шляхи і способи успішного виховання молодших школярів в початковій школі. Предметом вивчення є формування особистості в колективі. Мета: розробка і апробація виховних заходів з використанням засобів естетизації, єдності, активізації, розроблених А.С. Макаренком і нових: засобів масової інформації та технічних засобів. Гіпотеза: довести, що впровадження виділених ...

Скачать
64075
0
0

... івника комунізму, борця за утвердження нового, справедливого ладу на землі. Тому особливої гостроти набуває в наш час проблема формування енергійної, соціально активної особи. Слід зауважити, що така особа може бути як доброю, так і злою. І справжній авторитет батька може відіграти вирішальну роль у правильному, позитивному спрямуванні розвитку особи дитини. Говорячи про характер, енергійність, ...

Скачать
49802
1
0

... існо орієнтованого виховання. Практичне значення здобутих у ході проведення дослідження результатів полягає в узагальненні практичного досвіду загальноосвітніх навчальних закладів з виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час; у розробці й апробації функціонально-прогностичної моделі процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка; у розробці ...

0 комментариев


Наверх