Соціально-психологічні аспекти праці менеджера

ЗМІСТ

1. Соціальне забезпечення праці менеджера

2. Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці

3.Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"

4. Висновки

1.   Соціальне забезпечення праці менеджера

Різновидом соціальних відносин є соціально-трудові відносини, пов’язані із забезпеченням суспільних й особистих потреб працівника, забезпечення праці засобами і ресурсами, регулювання режиму праці та відпочинку, збереження працездатності й розвиток творчого потенціалу особистості.

Соціальне забезпечення – система, що складається із 3 блоків:

1.   Створення соціальних умов для якісного ефекту праці менеджера.

2.   Формування і розвиток соціальних якостей особистості, обумовлених суспільними цінностями, нормами поведінки, традиціями суспільства і підприємства.

3.   Функції та розвиток соціальних відносин між особами (працедавцями, працівниками і персоналом).

Групи функцій соціального забезпечення праці:

1)   соціальні процеси, що впливають на форми праці:

·     створення умов, які гарантують громадянські права і свободу в трудовому колективі;

·     забезпечення технічної безпеки, виробнича санітарія, охорона праці;

·     забезпечення працездатності, здоров’я працівників;

·     створення можливостей для соціального пристосовування

·     персоналу;

·     розвиток соціально-побутової сфери;

·     створення умов для участі працівників в управлінні підприємством;

2) процеси, що впливають на якість змісту праці та життя:

·     забезпечення потреби в зростанні освітнього і культурного рівнів персоналу;

·     забезпечення трудової дисципліни і правопорядку;

·     розвиток трудової активності;

·     формування сприйнятливості до інновацій і нововведень;

·     створення умов для творчої та ініціативної праці.

3) процеси соціального управління:

·     підбір й розстановка кадрів;

·     удосконалення соціально-демократичної структури трудового колективу;

·     формування соціально-психологічного клімату в організації;

·     створення і регулювання діяльності соціальних органів, необхідних для розвитку трудового колективу.

Соціальне управління використовує такі типи впливу (цільові дії) менеджера на персонал:

1) зацікавленість персоналу;

2) надання додаткової інформації;

3) збір лінійних учасників трудової діяльності;

4) розробка прогнозів розвитку за різних ситуацій, форм і методів вирішення;

5) узагальнення за наслідками праці;

6) заохочення;

7) співпраця – залучення до вироблення рішень;

8) спільне встановлення критеріїв;

9) комунікабельність;

10) спостереження реакцій групи на варіанти рішень для запобігання конфліктних ситуацій.

2. Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці

Обов’язок менеджера – усувати вплив негативних чинників, піклуватися про здоров’я підлеглих і своє, розуміючи його як важливий аспект активної працездатності.

Розумова праця менеджера пов’язана з найбільшою напругою і зосередженням уваги на рівні, який у 5-10 разів вище, ніж фізична праця.

Розрізняють важкість праці (обумовлена фізичним навантаженням) і напруженість праці (характеризується навантаженнями на нервову систему).

Фізичні й психологічні складові різних видів праці неоднакові:

·     у фізичній праці привалює мускульна діяльність;

·     в управлінській праці – психічні й розумові процеси.

Працездатність залежить від біоритмів природних коливань. Розрізняють 3 ритми:

1) Ф – фізичний ритм (впливає на фізичну силу й силу волі), триває 23 дні;

2) П – психологічний ритм (впливає на активність відчуттів, настрій), триває 28 днів;

3) І – інтелектуальний ритм (впливає на розумові здібності), триває 33 дні.

На особливу увагу заслуговують дні перепаду, коли відбувається зміна активних і пасивних фаз біоритму. Їх називають критичними днями, коли відбувається порушення фізичного процесу працездатності, й контролю над волею і мисленням. Такі зміни тривають добу, їх настання залежить від дати і години народження індивідуума. В ці дні необхідно бути особливо уважним і обережним.

Коли в одній точці сходяться 2 біоритми (6 днів на рік – важкі дні, коли 3 ритми (2-3 дні на рік) – небезпечні, "чорні" дні.

Для компенсації дії біоритмів використовується раціональний режим праці й відпочинку, заснований на принципах:

а) забезпечення потреби в трудовій діяльності – із визначенням параметрів трудових процесів, що задовольняється кращим використанням виробничих функцій і трудового потенціалу працівників;

б) забезпечення найбільшої працездатності людини;

в)використовування мотиваційних заходів, направлених на зближення інтересів.

Створення продуктивного соціально-технічного клімату в трудовому колективі здійснюється з використанням групових неформальних методів:

·     брейстормінг ("мозкова атака" А.Ф. Осборна);

·     творча співпраця полягає в поєднанні індивіда й роботи;

·     конференція ідей;

·     метод 66;

·     метод 635;

·     метод пулу (басейну) з використанням блокнотів із проектами записів;

·     синектика – з участю теоретиків і використовуванням 4 видів аналогії: прямої, образної, символьної, фантастичної;

·     інженерія – пропозиція і обґрунтовування нововведень: визначення цілей, вибір учасників, аналіз проблем, збір ідей і пропозицій, розробка програмних дій;

·     психоінтелектуальна генерація – учасники щодня індивідуально записують ідеї з певної проблеми в термін від тижня до місяця.

Перераховані методи належать до технології "антисупресій" або психічного розкріпачення волі й мислення від примушення і стандартів, з колективним ухваленням рішень в ігровому розвитку.

До індивідуальних методів психологічної напруги належать:

а) аутотренінг – самостійне тренування організму і волі, ґрунтуючись на системі УШДРК, де У – усвідомлення своєї проблеми,

Ш – шляхи постійного нарощування навантажень, Д – достатність,

Р – регулярність вправ, гартування, К – контроль своїх думок;

б) статичні динамічні вправи – тренування витривалості (шия, руки, ноги);

в) шіацу – дія на резерви організму, японська терапія, що ґрунтується на натисканні пальцями і долонями на певні точки тіла з метою нормалізації регулювання діяльності всього організму;

г) цигун – китайська гімнастика, вправи з регулювання енергії та виконання програми психорегулюючих тренувань, дихальних вправ і прийомів медитацій (управління свідомістю);

ґ) йога – філософія, спрямована на управління гармонією, рівновагою тіла, саморегулюванням, психічною і розумовою діяльністю.

Етапи оволодіння йогою:

·     виховання моралі;

·     самодисципліна;

·     фізичне здоров’я;

·     контроль дихання;

·     регулювання енергії;

·     управління відчуттями;

·     управління зосередженістю, концентрацією, мисленням, духом і волею.