Типологія країн як чинник конкурентоспроможності

Контрольна робота

на тему:

„Типологія країн як чинник конкурентоспроможності.”

ПЛАН

Вступ

1. Соціальна і господарська типологія країн

2. Конкурентні переваги і стадії життєвого циклу країн

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Очевидний той факт, що глобалізація зачіпає всі аспекти соціально-економічного життя практично всіх країн світу і що цей процес об'єктивний і необратимий. Все великої актуальності набуває вже не стільки з'ясування можливих наслідків глобалізації для світової спільноти в цілому, не стільки пошук відповіді на питання: "Хто опиняється у виграші від глобалізації", скільки виробітку конструктивної економічної політики окремих країн і суб'єктів господарства у відношенні і в рамках активної глобальної економіки, що формується.

По суті, дискусія економістів, політиків, топ-менеджерів по глобалізації 90-х років переходить в практичну плоскість пошуку адекватних ліній поведінки в умовах глобалізації. При всіх своїх витратах, глобалізація може принести світовій спільноті безперечну вигоду, але у виграші при цьому будуть тільки ті країни, які зможуть сформувати адекватну стратегію взаємодії з іншими суб'єктами глобалізації на основі власної національної господарської моделі.

Як ні парадоксально, але саме глобалізація – процес, що долає територіальні і культурні кордони країн, – створює можливість для вироблення національно орієнтованих зовнішньоекономічних стратегій в рамках нових реальностей.

Збереження конкурентоспроможності країн в умовах глобалізації вимагає, виходячи з цього, не стільки формування зовнішнього іміджу країни (її образу в очах населення і підприємств інших країн), скільки збереження привабливості для власних громадян і підприємств, оскільки спроби відповідати зовнішнім стандартам неминуче ведуть до втрати унікальності країни і пов'язаних з нею конкурентних переваг. Формування національних стандартів господарською, у тому числі зовнішньоекономічній діяльності країни в глобальній економіці – ось завдання будь-якої країни, гідне вирішення якої дозволить увійти до ХХI століття з надією на розвиток.

1. Соціальна і господарська типологія країн

Використовуючи відтворювальний підхід, покладений в основу аналізу положення країни в глобальній економіці, можна виділити лаву класифікаційних типів країн по поєднанню видів соціального життя - складу соціальних операцій, що виконуються ними на своїй економічній території.

У приведених нижче таблицях 1 і 2 таких типів виділено дев'ять. При цьому кожен черговий тип в порівнянні з попереднім здійснює додаткову групу операцій, що дозволяє розглядувати його як принципово, якісно інший, що відрізняється від останніх не просто рівнем, але способом соціального і ділового життя.

Із збільшенням порядкового номера процесу збільшується тривалість процесу відтворення (у спільному випадку – привласнення) відповідного операції соціального (господарського) блага.

Таблиця1

Соціальна типологія країн (спрощений варіант)

Соціальний тип країни Операції виконувані на економічною території країни	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. наділ жителів громадянськими обов'язками і правами	+	+	+	+	+	+	+	+	-
2. збереження і розширення території, захист кордонів, звичайне право	+	+	+	+	+	+	+	-	-
3. ведення домашнього господарства	+	+	+	+	+	+	-	-	-
4. експлуатація комунального житла і інженерних комунікацій, забезпечення внутрішньої безпеки	+	+	+	+	+	-	-	-	-
5. роздрібна торгівля, сфера побутових послуг, початкова і середня освіта, дошкільне виховання, фізкультура, спорт, дозвілля (масове споживання)	+	+	+	+	-	-	-	-	-
6. роздрібна торгівля, сфера послуг, елітна початкова і середня освіта, вища освіта, елітна охорона здоров'я, культура, забезпечення екологічної безпеки (масова культура)	+	+	+	-	-	-	-	-	-
7. індивідуальне виборче спілкування (індивідуальні творчі процеси)	+	+	-	-	-	-	-	-	-
8. спільне виборче спілкування (спільні творчі процеси)	+	-	-	-	-	-	-	-	-

Пропоновані соціальні класифікаційні типи – це типи гуртожитку людей, в основі кожного з яких лежить певна соціальна спільність. Почнемо характеристику з найменш «цивілізованого» типа – 9-го.

По суті, це якийсь прародитель первісного племені, що ще навіть не обкреслило територію свого проживання як свою власну. Інший варіант – територія, покинута жителями із-за катаклізмів природного (стихійні лиха) стихійного або антропогенного (війна, екологічна катастрофа) характеру. Ще один варіант – просто безлюдна, нежила територія типа Гренландії, Арктики або Антарктики.

Поява соціальної влади на території дозволяє класифікувати ще одного типа гуртожитку, який гуртожитком як такий немає, оскільки зв'язує тих, що живуть на території тільки громадянством. На практиці в чистому вигляді такий тип країн також навряд чи зустрічається. Можна говорити про феномен зростання соціальних операцій подібного роду у зв'язку з існуванням подвійного громадянства або відмінності місця життя і громадянства. Так, Росія і колишні її союзники по СРСР і соціалістичному блоку, мають масу громадян, що постійно проживають за кордоном і що з різних причин зберігають своє перше громадянство. Чим більше еміграція подібного роду, тим більше країна стає близькою до даного класифікаційного типа.

Країни (території) з переважанням племінного способу життя і прямого (без обробки) споживання дарів природи (відчужуваних невідтворних благ). Соціальна влада, що виконує базові соціальні процеси, тут представлена звичайним правом і управлінням через старійшин (вождів племен). Імовірно переважає кочовий спосіб життя.

Країни з осілим способом життя, домашнім господарством і, як наслідок, житловим будівництвом. Процеси освіти, охорона здоров'я, соціального забезпечення відбуваються усередині сім'ї (общини).

Країни, що поєднують аграрний і промисловий способи життя. Промисловість при цьому зосереджена навколо родовищ корисних копалини, а не навколо місць традиційного розселення. Тобто розселення стає підпорядкованим розміщенню промисловості. З'являється житлово-комунальне господарство як базовий елемент інфраструктури первинного сектора. Проте інфраструктура обмежується інженерними комунікаціями, розвиток соціальної інфраструктури затримується через низьку значущість спеціального відтворення працівника (низькокваліфікована робоча сила не вимагає соціального відтворення).

Характер вимог до населення на етапі розвитку масового виробництва в промисловості міняється: промисловості потрібний масовий платоспроможний попит і добре підготовлена робоча сила. З'являється соціальна інфраструктура, що дозволяє створити компактну міську середу. Зростання рівня матеріального споживання супроводиться виникненням екологічної проблеми. Країна з суспільством «масового споживання»

Країна з суспільством «постіндустріального споживання» характеризується наявністю крупних мегаполісів, в яких з'являється можливість різноманітного вибору сфер додатка робочої сили, споживання і дозвілля. Міська середа втрачає компактність із-за розростання території, займаної містами. Екологічні і соціальні проблеми економічного зростання спонукають країну прагнути до виведення масових виробництв, що забруднюють природу, а також що використовують некваліфіковану робочу силу («непрестижна праця»), за межі адміністративної території.

Країна, в якій сталося зрушення в системі цінностей у бік привласнення невідтворних невідчужуваних благ. Спілкування між людьми і індивідуальна творчість стають самостійною цінністю і чинником соціальної середи. Монокультурна країна, що оберігає свою культуру від проникнення іншого способу життя. Неекономічні цінності (здоров'я, хороша освіта, безпека життя, збереження місця існування і спілкування громадян) підпорядковують економічні (зростання виробництва і споживання).

Країна відкритої культури, в якій можливості індивідуальної творчості і спілкування усередині однієї культури доповнюються можливостями спільного життя і спілкування з людьми інших культур.

Аналогічно шикується господарська класифікація країн.

Таблиця 2

Господарські типи країн

Господарський тип країни Операції виконувані на економічною території країни	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. реєстрація і ліцензування діяльності підприємств на адміністративній території	+	+	+	+	+	+	+	+	-
2. операції із землею, надрами і ін. відчужуваними невідтворними ресурсами	+	+	+	+	+	+	+	-	-
3. операції з фінансовими активами, операції з нерухомістю і торгівельні операції з товарами, не проведеними на економічній території країни (резидентами)	+	+	+	+	+	+	-	-	-
4. виробництво сировини і напівфабрикату	+	+	+	+	+	-	-	-	-
5. виробництво і збут кінцевого продукту	+	+	+	+	-	-	-	-	-
6. розвиток технології і ринків	+	+	+	-	-	-	-	-	-
7. розвиток національного оточення (інфраструктури)	+	+	-	-	-	-	-	-	-
8. розвиток зовнішнього оточення ( інфраструктури)	+	-	-	-	-	-	-	-	-

Господарський тип, на території якого взагалі ні номінально, ні фізично не ведеться ніякої господарської діяльності. Характеристики її збігаються з 9 -м соціальним типом.

На території країни існує політична влада, що може брати на себе фінансові і нефінансові зобов'язання, офіційно приймати міждержавну допомогу, а також реєструвати офіційну діяльність і захищати права власників. Тобто резиденти можуть контролювати фінансові потоки, що минають в господарських операціях.

Результат цих операцій для країни – податки, які платять резиденти, не ведучі на адміністративній території господарської діяльності.

Країни, які, будучи не в змозі здобувати свої власні ресурси (експлуатувати власні родовища), віддають право експлуатації родовищ нерезидентам, взамен отримуючи доходи у вигляді ренти або орендної плати (концесійних платежів).

Операції не вимагають капітальних вкладень з боку резидентів (природні ресурси по факту належать їм). Здача в оренду (концесії) природних матеріальних ресурсів унеможливлює впливу власника на матеріальні потоки, що утворюються в процесі експлуатації майна, що орендується.

Операції з коротким циклом, що вимагають наявність первинного капіталу (операції з нерухомістю, торговельно-фінансові операції).

Вкладення в матеріальні оборотні активи передбачають територіальне переміщення матеріальних цінностей, отже – можливість торгівлі, витягання торгівельного прибутку резидентами і відносно велику незалежність країни від кон'юнктури зовнішньої середи бізнесу, розташованого на її території.

Результат цих операцій: - торгівельний прибуток (не пов'язана з виробництвом вітчизняних товарів) охоплює торгівлю готовою продукцією. Приклад з'єднання фінансового і торгівельного капіталу – так званий «човниковий бізнес». Виробництва товарів немає, товари не свої.

Отримання ренти також обумовлене зробленими резидентами вкладеннями в нерухомість і інфраструктуру. Цей спосіб витягання доходів широко застосовується в мегаполісах, наприклад, в Москві (де уряд будує і здає в оренду «прибуткові будинки»). Країни, що будують своє благополуччя на такому бізнесі, – це, як правило, країни з розвиненим туризмом, хорошим кліматом і великою притокою іноземних інвестицій в житлове будівництво.

Торгівля забезпечується не лише привізними ресурсами, але і виробничою діяльністю резидентів на території країни. Виробництво сировини і напівфабрикатів. Передбачається обробка початкових матеріальних благ, що існують в країні; необхідна праця і наявність трудових ресурсів у великому масштабі. Термін окупності більший, ніж біля операцій типів «8-6» на тривалість виробничого циклу. Результат – промисловий (виробнича) прибуток, зарплата, товари власного виробництва.

Виробництво певних видів продукції не обмежується здобиччю місцевих корисних копалини, але забезпечує переробку на місці. Виробництво і реалізація кінцевого продукту. Тут ще довший цикл відтворення, оскільки торгівельні операції і розрахунки по операціях збільшують термін окупності капіталу. Переробна промисловість територіально пов'язана з добувною завдяки економії на транспортних витратах (якщо ринки збуту знаходяться близько; якщо ринки збуту видалені, і є сенс наближати переробку до них, розширюється економічна територія країни - резиденти працюють за межами адміністративного кордону).

Результат – з'являється торгівельний прибуток від реалізації товарів власного виробництва, оскільки тут цінову політику визначають самі резиденти.

Розвиток технологій, капіталу і ринків. Це не оперативні, а стратегічні операції, біля яких результати відкладені в часі (вони залежать від життєвого циклу продукції тих підприємств, які розташовані на території, тобто резидентів).

Виробництво по певних видах продукції (базовим напрямам) ведеться не лише на запозичених технологіях виробництва і збуту, але і на власних науково-дослідних, дослідно-конструкторських і маркетингових розробках резидентів. Вкладення в НІОКР і маркетингу є більш довгостроковими, ніж вкладення в матеріальні виробничі активи, мають більший термін окупності і, відповідно, ще більш «прив'язують» підприємство до території.

Результат – майбутні товари і продукти; майбутні доходи; частка економічного прибутку – доходу, зв'язаного із застосуванням нематеріальних чинників виробництва, - від інновацій, реалізованих країною.

Виробництво по певних видах продукції ведеться не лише привабленими кадрами, але і вирощеними на предприятиях- резидентах (підготовленими, перепідготуваними, такими, що підвищують кваліфікацію цільовим чином за рахунок засобів підприємств). У останніх двох процесах (5 і 6) передбачається також широка пряма участь підприємств в розвитку соціальної сфери місця. Соціальна діяльність підприємств, вкладення в «людський капітал» взагалі граничать з некомерційними проектами. Результати їх відкладені в часі і тому самі вкладення менш мобільні порівняно з вищепереліченими.

Вкладення, подібні до вкладень в «людський капітал», – вкладення в створення і розвиток підприємств, суміжних за технологією, диверсифікованих структур, венчурне фінансування малого бізнесу, екологічні інвестиції і житлове будівництво (вкладення в «місцеве оточення»).

Наприклад, в Радянські часи підприємства мали свої дитсадки, лікарні, профілакторії і тому подібне (біля заводу ЗІЛ був навіть ВТУЗ (ВУЗ)). Це не стільки ініціатива підприємств, скільки закономірність системи. У ринковій економіці ці операції фінансуються через податки - але інколи фірми самі фінансують безпосередньо. Цей варіант характерний і для Японії ( замкнута корпоративна культура: виїзди на природу, спорткомплекси, і тому подібне). Результат (на відміну від операцій «1-6») – блага, не відчужувані від людини (тобто це цілісне відтворення людей). Тут же – діяльність по охороні навколишнього середовища і діяльність осіб вільних професій (музикантів, учених, художників).

Процеси розвитку, перераховані вище, не обмежуються для базових напрямів країною, але у формах передачі технологій, управлінського і виробничого досвіду, інвестування спільних проектів розповсюджуються в інші країни (вкладення в «зовнішнє оточення»). Тут фактично мова йде про вирівнюванні рівнів розвитку різних територій, що є некомерційним наддовгостроковим завданням, що відображає повну соціально-економічну інтеграцію (несуперечність між економічними і соціальними завданнями розвитку).

Фактично це відтворення сусідів як друзі або вороги. Це економічна дипломатія вищого рівня, орієнтація на результати, які виникнуть за межами країни. Це відтворення типа мирного співтовариства, який бажаний для даної країни.

Слід обмовитися про допущення, покладені в основу класифікацій:

Приведені класифікації – базові і спрощені. Значна частка країн світу не можуть бути віднесені ні до одного з вказаних соціальних або господарських типів типові, оскільки є різнорідні соціальні і господарській спільності. Мова йде лише про соціальну або господарську домінанту, яку можна виділити;

У класифікаціях кожен черговий тип вбирає в себе ознаки попереднього. На практиці це може бути не так, тобто поєднання реальних соціальних і господарських операцій, що виконуються на території країни, можуть бути абсолютно різними (парні, потрійні, четверні і ін.). Важливий лише відтворювальний принцип, покладений в основу даних класифікацій. Країна кожного соціального типа відтворює свого типа людини – носія невідчужуваних благ як частки національного багатства країни. Кожна країна багата своїм типом людей, що проживають на її території. Країна кожного господарського типа відтворює свого типа ділового життя. Кожна країна багата своїм типом підприємництва, що ведеться на її території.