Практично-рекомендаційна частина

3. Практично-рекомендаційна частина

Участь України в ЄЕП з Росією, Білоруссю та Казахстаном ставить питання сумісності з FTA+ з ЄС. Абсолютно можливим є режим вільної торгівля і з ЄЕП, і з ЄС, але не митний союз, тому що Україні довелося б зректися свого суверенітету через певні механізми, пов’язані з товарообігом, на користь наднаціонального органу ЄЕП, який ухвалює рішення. З технічного погляду ЄС міг би укласти FTA з митним союзом ЄЕП. Однак у кращому разі мине багато часу, доки таке утворення створить достатньо міцну інституційну структуру, яка була б протилежною стороною в угоді з ЄС.

Отже, перед Україною стоїть вирішальний вибір: тісніше інтеґруватися з ЄС через поглиблену FTA, водночас намагаючись підтримати та розширити наявні угоди про вільну торгівлю з країнами СНД (наприклад, через скорочення переліку товарів, які вилучено з режиму вільної торгівлі), або вона може вибрати глибшу інтеґрацію в межах ЄЕП, де прямо передбачено митний союз та інституційні положення. В останньому випадку поліпшення торгівельних відносин між ЄС та Україною може бути обмежено тим, що буде результатом вступу до СОТ, тобто кінець системи квот на продукцію зі сталі та надання статусу ринкової економіки, що зробить набагато важчим накладання антидемпінгових тарифів на український експорт до ЄС. Однак політичні заяви України після Помаранчевої революції виключають вступ України до митного союзу з ЄЕП.

Цікаво те, що двосторонні угоди України про вільну торгівлю з деякими країнами – членами СНД містять положення про проведення переговорів щодо вступу до СОТ. Багато країн СНД доволі рано усвідомили, що вони тісно координуватимуть свої стратегії переговорів, і ставлять за мету приєднатися до СОТ одночасно. Цей скоординований підхід мав рацію, оскільки багато серйозних питань (таких як державні підприєства, що здійснюють торгівлю, законодавче впровадження та дотримання прав на інтелектуальну власність та ін.) були схожими для більшості країн СНД. На практиці цей скоординований підхід вилився в те, що Росія перехопила керування переговорним процесом з СОТ, тимчасом як керівництва країн (включно з Білоруссю, Казахстаном і до певного часу Україною), прихильних до тісного слідування за Росією, зрозуміли, що в разі вступу Росії першою вона надалі використає свій заново отриманий вплив для прискорення процесу вступу решти країн. Якщо Україна робить інтеґрацію з ЄС чітким пріоритетом, ці положення втратять свою доречність. Залишиться ще багато аспектів щодо FTA+, де багато ухвалених рішень неодмінно вплинуть на

відносини між обома сторонами та Росією. Абсолютно можливо, що вже існуватиме режим вільної торгівлі між усіма трьома сторонами. Однак за відсутності цієї умови не повинно бути жодних митних союзів між будь-якими з цих сторін.

Для вкрай складної сфери технічних стандартів для промислових і сільськогосподарських товарів бажана узгодженість щодо єдиного набору стандартів. Україна зараз узгоджує свої стандарти з європейськими. Тут було б корисним, якби Росія також узгодила свої стандарти з європейськими у рамках Єдиного європейського економічного простору (між ЄС і Росією), і є ознаки того, що на практиці Росія рухається у цьому напрямі. Однак українські підприємства можуть ще прагнути робити поставки на ринки і ЄС, і Росії відповідно до належних стандартів, які відрізняються, отже, тут існує непотрібна суперечність між нормами.

У секторі електроенергетики потребує технічного узгодження поєднання різних мереж. Зараз Україна має малий зв’язок на реґіональному рівні між мережами з сусідами з ЄС, відомий як «Бурштинський острів», тимчасом як решта української мережі пов’язана з російською мережою. Якби Україна приєдналася до Південно-східної європейської мережі, що вже почали обговорювати, це означало б приєднання до стандартів ЄС, що мало б певні наслідки для наявного зв’язку мереж України та Росії, хіба що стався б прогрес у торгівлі електоренергією між ЄС і Росією, що, однак, видається лише віддаленою у часі перспективою.

Інтеграція України з країнами ЄЕП може значно підвищити конкурентоспроможність українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.

Процес формування ЄЕП, на рівні ЗВТ в країнах-учасницях стає одним з індикаторів ступеня готовності країн до вступу у СОТ. За умов створення ЗВТ в рамках ЄЕП можна спрогнозувати зростання зовнішньої торгівлі між Україною та іншими країнами-учасницями. Якщо реально ЗВТ не буде утворена, то Росія, а згодом і Казахстан, мають реальний шанс вступити до СОТ, що також призведе до більшої лібералізації зовнішньоторговельних відносин між країнами засновницями ЄЕП.

Створення ЄЕП можливе навіть без України про що заявляли неодноразово президенти трьох країн. Проте, якщо Україна відмовиться від участі в ЄЕП інші країни перенесуть та доповнять нормативно-правову базу в ЄврАзЕС і таким чином продовжать інтеграцію в рамках іншого угрупування. Це свідчить про відсутність чіткої зовнішньої політики України. Перед тим як стати членом регіонального угрупування потрібно розрахувати та проаналізувати всі переваги та недоліки, а також показати чи вплине інтеграція на економічну безпеку країни.

У середньостроковій перспективі ЄЕП може стати сектором фінансування найбільших ТНК. Динаміка зростання секторів галузей економіки буде прямим результатом успішності залучення інтернаціональних інвестицій. В цьому розумінні макрорегіон ЄЕП стане конкурентом Китаю, країнам АТР, країнам Латинської Америки, в першу чергу Бразилії. Наведені приклади підвищать конкурентоспроможність цілого регіону і безпосередньо України.

Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному.

Україна – ЄЕП: можливі сценарії подальшого розвитку

Переговори голів держав – учасниць ЄЕП стосовно прийняття низки угод щодо її реалізації ідеї ЄЕП дедалі більше виявляють ознаки поступового переходу відносин України з партнерами по ЄЕП (Білоруссю, Казахстаном і, особливо, Росією) в якісно новий формат. До цього моменту багатьом політикам та експертам в інтеграційній проблематиці в Україні здавався оптимальним курс абсолютного пріоритету інтеграції в ЄС при вибірковій участі в механізмах ЄЕП – через участь лише в тих його угодах, які реалізують ідею зони вільної торгівлі без обмежень і вилучень, але не у формуванні митного союзу чи інших механізмах вироблення спільної економічної політики, й особливо в утворенні спільних органів з наднаціональними повноваженнями. Реальні результати переговорів дають дедалі більше підстав прогнозувати неминучу кризу цього курсу.

Слід особливо підкреслити, що при цьому закладений в рамкові установчі документи ЄЕП принцип різношвидкісної та різнорівневої інтеграції розуміється Білоруссю, Казахстаном та Російською Федерацією таким чином, що країна може підписати першочерговий пакет з 29 угод і певний час утримуватися від підписання наступного пакету з 15 угод щодо митного союзу, але не може вибирати окремі прийнятні для неї угоди в рамках єдиного пакету або ж відмовлятися від дії окремих положень в рамках певних угод єдиного пакету.

Такий підхід партнерів України по ЄЕП виглядає достатньо виправданим як з точки зору теорії розвитку міжнародної економічної інтеграції, так і принципів міжнародного права і є таким, що прямо випливає з установчих документів щодо ЄЕП. Але такий підхід є дуже незручним для здійснення Україною її нинішнього курсу на вибірковість участі в механізмах ЄЕП. Адже станом на сьогодні Україна була підписати лише 15 угод з першочергового пакету, тобто лише половину. По суті, майбутні сценарії розвитку відносин з ЄЕП будуть вирішальним чином залежати від формату втілення в життя вказаного “пакетного” підходу. З огляду на це можна передбачити наступні сценарії розвитку.

Сценарій 1: статус-кво, тобто збереження нинішньої політики вибіркового підходу України до угод ЄЕП. За цим сценарієм головні зусилля переговірників від України мають бути зосереджені на доведенні правоти своєї позиції щодо того, що принцип різношвидкісної та різнорівневої інтеграції дає право будь-якому учаснику обирати, в яких механізмах ЄЕП брати участь. Проте очевидно, що такий підхід є мало або взагалі неприйнятним для інших трьох партнерів. Скоріш за все, вони не матимуть бажання дозволити України “зняти вершки” з проекту ЄЕП і проігнорувати ті компоненти системи угод ЄЕП, де реалізуються їх власні національні інтереси. За таких умов можна очікувати розвитку подій за одним з двох напрямів:

або Україні прямо буде повідомлено про неприпустимість підписання лише окремих угод або підписання певних угод із застереженнями – і таким чином першочерговий пакет з 29 угод буде підписаний лише трьома країнами;

або ж дозволивши Україні підписати окремі угоди та зробити застереження до їх змісту,, інші країни запровадять, зі свого боку, певні застереження щодо України, які будуть рівнозначні збереженню або навіть розширенню існуючих обмежень та вилучень з режиму вільної торгівлі.

Якими ж можуть бути вказані обмеження і вилучення? В принципі вони можуть охоплювати:

збереження існуючих формальних вилучень з режиму вільної торгівлі, які стосуються цукру та кондитерських виробів, спирту, тютюну;

поширення вилучень з режиму вільної торгівлі на ті групи товарів, щодо яких умови вступу України та Росії до СОТ виявляться істотно різними (м’ясні продукти, олія, деякі промислові товари, передусім ті з них, де Україна приєднається до так званих секторальних угод СОТ, що передбачають встановлення нульових імпортних тарифів);

поширення практики застосування антидемпінгових та спеціальних захисних заходів щодо українського експорту, передусім в чорній металургії; застосування компенсаційних заходів щодо експорту тих продуктів (передусім аграрних), які користуються державними субсидіями;

збереження практики стягнення вивізного мита на провідні статті російського експорту, і головним чином на енергоносії .

Очевидно, що за будь-яким варіантом згаданого сценарію інтереси України щодо ЄЕП, скоріш за все, не будуть реалізовані. Це ставить питання про доцільність подальшого продовження політики вибіркового підходу до угод ЄЕП і можливу доцільність заміни цього підходу альтернативними підходами.

Сценарій 2: відмова від участі в ЄЕП і перехід на двосторонні відносини. Вперше цей сценарій був озвучений міністром економіки України С. Терьохіним під час прес-конференції за результатами його переговорів з міністром економічного розвитку Г.Грефом 19 серпня 2005 р. І хоча ця заява була в подальшому формально дезавуйована, а сам пан Терьохін вже більше не є міністром, цей підхід відображає дещо більше, ніж просто індивідуальну позицію екс-міністра. Цей концептуальний має право на існування, зважаючи на вищеописані проблемні перспективи продовження політики вибіркового підходу.

За умов формальної відмови від участі в ЄЕП Україна, безумовно, могла би отримати певні довгострокові переваги, до яких можна віднести наступне.

У відносинах з Росією, Казахстаном та Білоруссю, попри певні втрати, могли б бути створені прозорі та зрозумілі торговельні умови, що базувалися б на загальновизнаних принципах міжнародного права. Відсутність пільг може означати водночас і відсутність суперечок навколо їх отримання чи збереження та викривлюючого впливу пільг на розподіл доходів в національній економіці.

Рішення про вихід з ЄЕП, очевидно, було б схвально сприйняте в США і дозволило пришвидшити вирішення питань про підписання двостороннього протоколу про умови доступу до ринків товарів і послуг в рамках переговорного процесу щодо приєднання до СОТ та щодо надання Україні статусу з ринковою економікою.

Певний вплив відмови від участі в ЄЕП мав би місце і відносно прискорення розвитку відносин з ЄС, для якого це було б принциповим сигналом про безумовність пріоритету інтеграції в структури Євросоюзу. Однак такий вплив, скоріш за все, міг би бути досить помірним. Ймовірно, при гостро позитивній реакції на такий розвиток подій з боку малих країн та нових членів ЄЕС (особливо Польщі та країн Балтії), спостерігалася б більш стримана реакція з боку таких провідних гравців, як Німеччина і Франція, та, як правило, досить консервативної в своїх політичних підходах Комісії ЄС. Останні, очевидно, об’єктивно не зацікавлені в появі серйозних геостратегічних проблем у відносинах з Росією – ані політичних, ані економічних, які б, зокрема, мали б наслідком певне ускладнення в розвитку російських енергетичних поставок на європейський ринок та в появі перешкод в освоєнні величезного російського ринку. Є всі підстави вважати, що навіть часткова втрата (через дію геополітичних чинників) перспективних можливостей європейських компаній на російському ринку – це не та плата, на яку готове піти керівництво ЄС та його провідні країни заради зближення з Україною.

Окрім вищесказаного, зазначений сценарій може бути пов’язаний і з істотними поточними, короткостроковими і навіть середньостроковими ускладненнями для України, які можуть бути настільки серйозними, що будуть здатні істотно зашкодити здатності української економіки динамічно зростати і накопичувати ресурси для адаптації до умов ЄС. Такі загрози можуть включати передусім наступні.

Це означатиме, скоріш за все, дострокове скасування існуючого пільгового для України режиму постачання російського природного газу як плати за транзит по ціні в 50 дол. США за тис.куб.м і перехід на міжнародні ціни, за якими постачається газ в Європу. Вже сьогодні це могло б привести до встановлення цієї ціни на рівні 160–180 дол., з перспективою підвищення в 2006 р. до рівня понад 200 дол. Зрозуміло, що Україна зможе компенсувати менше половини цих втрат через перехід на міжнародні тарифи транзиту. При цьому виникнуть ще й додаткові втрати, адже тарифи на транзит туркменського газу по території Росії прив’язані до українських тарифів. Загальний результат такої трансформації є очевидним – значне зростання витрат виробництва в Україні, особливо в секторі енергоємних виробництв – що може поставити чимало українських підприємств, особливо в хімічній промисловості, на межу банкрутства.

Та й загалом, в умовах вичерпання ресурсів відновлювального зростання на старих потужностях і необхідності мобілізації інвестицій для прискорення радикальних структурних зрушень інноваційного характеру значне підвищення витрат виробництва здатне істотно загальмувати економічний розвиток України, який і без того має в 2005 р. відчутну тенденцію до уповільнення.

Україна спеціалізується на поставках на світовий ринок продукції, значна частка якої конкурує насамперед за ціною і, до того ж, має підвищений рівень енерговитрат. За цих умов значне зростання енерговитрат неодмінно призведе до погіршення міжнародних конкурентних позицій України і зумовить посилення зовнішньої нестабільності економіки.

Країна має певний потенціал виходу на зовнішні ринки розвинених країн відносно більш високотехнологічних виробів, включаючи ракетно-космічну та авіаційну техніку, але цей потенціал тісно пов’язаний з кооперацією з Росією, а також із можливостями збуту на російському ринку або спільного виходу на зовнішні ринки. В нині існуючих планах взаємодії з ЄС поки що не проглядаються акценти в бік взаємодії саме в цих секторах. В разі запровадження обмежень в торгівлі такими виробами з боку РФ, а в більш довгостроковому контексті – розгортання нею відповідних імпортозаміщуючих потужностей, згортання коопераційних зв’язків, Україна може постати перед ускладненими перспективами щодо розвитку її високотехнологічних галузей. Як наслідок, будуть відсунуті у часі і значно ускладнені перспективи прогресивної структурної перебудови економіки.

Таким чином, загальний баланс виграшів і втрат від варіанту 2 може бути для України настільки негативним в короткостроковому і середньостроковому періодах, що процес отримання довгострокових переваг буде дуже ускладнений не лише економічно, але й політично. За цих умов слід ретельніше придивитися до альтернатив, які б дозволили, не втрачаючи стратегічної перспективи, мінімізувати втрати на шляху реалізації довготермінових стратегій інтеграції та економічного розвитку, маючи на увазі, що такі альтернативи повинні бути реальними, а отже стратегічно прийнятними для всіх основних партнерів України.

Є підстави вважати, що такі альтернативні варіанти інтеграційної політики можуть бути не в одиничній кількості. Проте стартовою умовою для них всіх має стати знаходження компромісу щодо формату запровадження повноцінної зони вільної торгівлі, для чого необхідно орієнтуватися на підписання повного першочергового пакету з 29 угод.

Сценарій 3: підписання повного пакету угод ЄЕП. В цьому сценарії можуть бути певні варіанти. Україна, підписавши пріоритетний пакет 29 угод для зони вільної торгівлі, може взагалі зупинитися на цьому етапі інтеграції.

Ретельний аналіз змісту пакету першочергових 29 угод щодо утворення зони вільної торгівлі дає підстави вважати, що відзиви українських офіційних осіб щодо негативного впливу окремих з цих угод на інтереси України є наслідком превалювання політико-ідеологічних підходів до проблеми, що ведуть до перебільшення в оцінках ризиків ЄЕП. Адже в установчих документах ЄЕП закріплені достатні гарантії того, що рішення в рамках цієї організації не будуть прийматися всупереч національним інтересам будь-якої країни-учасниці. Навіть в найбільш спірному питанні про так званий “наднаціональний орган” в проекті відповідної угоди закладені механізми блокування рішень, які йдуть в розріз з національними інтересами певної країни. З огляду на це, Україна могла би піти на підписання всього першочергового пакету 29 документів, маючи на увазі, що певні можливі негативні тенденції від його запровадження можуть бути нейтралізовані завдяки добре продуманій політиці в рамках керівних органів ЄЕП.

Водночас навряд чи варто демонізувати навіть процес створення митного союзу в рамках ЄЕП. Хоча це питання з суто економічної точки зору є дуже неоднозначним, не виключено, що Україна могла б мати і певний зиск від участі в процесі узгодження митних тарифів в рамках ЄЕП, утримуючись від такого узгодження в сферах, де інтереси України не співпадають з інтересами інших держав – учасниць ЄЕП.

В будь-якому разі, процес формування єдиного митного тарифу – тривалий процес і може мати певні виключення. Наприклад, практика діяльності ЄврАзЕС свідчить, що на сьогодні рівень узгодження митних тарифів серед держав-учасниць ЄврАзЕС становить лише 60%. Тобто країни, будучи членами організації, що формує митний союз, й досі зберігають автономні тарифи по широкому колу позицій, де інтереси окремих країн не збігаються.

Окрім того, зважаючи на реальну результати окремих досягнутих результатів переговорного процесу України щодо приєднання до СОТ, не виключено, що участь в процесі узгодження ставок імпортного мита в рамках ЄЕП могла б бути засобом виправлення окремих об’єктивно невигідних для України умов вступу, чого Україна самостійно досягнути навряд чи зможе в рамках тих обмежень, з якими вона стикається в ході переговорного процесу щодо приєднання до СОТ.

Які ж висновки можна зробити з аналізу нинішнього стану відносин України з державами – учасницями ЄЕП? Є підстави вважати, що Україні доцільно:

По-перше, переглянути свою нинішню безперспективну політику щодо формування ЄЕП, яка базується на принципі вибіркової участі в окремих угодах першочергового пакету 29 проектів угод щодо зони вільної торгівлі і погордитися на підписання всього першочергового пакету, обумовивши це можливими поступками з боку Російської Федерації щодо дотримання раніше укладеної угоди щодо умов транзиту російського газу та розрахунків за нього, а також можливого пришвидшення скасування існуючих обмежень режиму вільної торгівлі.

По-друге, взяти участь в переговорах щодо пакету угод щодо митного союзу, поставивши за мету недопущення встановлення нових обмежень в режимі вільної торгівлі, мінімізацію застосування спеціальних захисних заходів щодо експорту України та досягнення домовленостей щодо преференційного доступу до російських енергоресурсів – в обмін на узгодження тарифів по тих позиціях, які викликають занепокоєння у російської сторони та інших партнерів по ЄЕП. При цьому Україна може орієнтуватися на перспективу усунення через участь в митному союзі ЄЕП (в період після набуття членства в СОТ) окремих незручних для неї домовленостей в рамках переговорного процесу щодо приєднання до СОТ.

І по-третє, слід сповна використати свою повноцінну, а не обмежену участь в переговорному процесі щодо угод ЄЕП для спрямування вектору розвитку ЄЕП в бік максимально можливого наближення до принципів функціонування ЄС. Лише таким чином можна зняти в перспективі історичну дилему для України – куди інтегруватися на Схід чи на Захід. Адже в разі формування повноцінного загальноєвропейського економічного (і політичного) простору ця дилема зникне сама собою. (додаток № 6)

Участь України в ЄЕП дасть можливість швидше досягти економічних критеріїв вступу в ЄС, таким чином інтеграція на східному векторі одночасно прискорить інтеграцію на західному.

Висновки

Отже, в ЄЕП Україна опиниться наодинці з державами, які не мають наміру і підстав для вступу до ЄС і, більше того, безальтернативно прямують іншим шляхом.

Прагнучи розбудувати механізми економічного і політичного контролю над колишніми союзними республіками, Росія, водночас в усіх варіантах міждержавних об'єднань гальмувала впровадження цивілізованих прозорих форм співпраці. Продовжуючи переговори про створення єдиного економічного простру з Європейським Союзом, вона не має на увазі відповідну гармонізацію власного законодавства і фактично ухиляється від наближення до європейських стандартів не просуває цю ідею в стосунках з новими незалежними країнами.

ЄЕП з урахуванням всіх етапів йде далі від попередніх проектів аж до створення євразійського аналогу економічної складової Європейського Союзу. Він являє собою спробу припинення руйнації зони особливих російських інтересів і використання з цією метою як економічних проблем, так суспільних суспільно-політичних характеристик партнерів.

В останні роки, внаслідок взаємодії владних верхівок колишніх республік євразійський простір перетворився на своєрідну номенклатурно-бюрократичну і конструкцію, додатково консолідовану бізнесовими зв'язками, що мають значний тіньовий сегмент. ЄЕП небезпечний тим, що може і скоріше за все перетвориться на його публічну офіційну надбудову, зручний інструмент взаємодії національних партій влади.

Вітчизняна правляча верхівка завжди програвала російській і йшла на поступки на державному рівні, досягаючи задоволення групових інтересів. Переважно це пов'язане нездатністю перевести українсько-російські відносини у цілком офіційну площину, коли вони мали б регулюватись виключно міжнародним правом, а відповідний протокол і процедури створювали б безпечну дистанцію. Сьогодні ж реально існує ситуація, коли наші можновладці у контактах з московськими колегами відчувають не тільки і не стільки уповноваженими суверенної держави, скільки представниками напівавтономного підрозділу великої касти, зобов'язаними до того ж, керуватись особистими домовленостями вищих керівників та враховувати інтереси свого клану. Тут цілком збереглась ієрархія, а прояви зверхності одних і меншовартості інших не тільки є нормою і, головне, сприймається як норма.

В Україні східний вектор зовнішньої політики має додаткову опору у ментально-психологічних особливостях значної частки населення, у проявах радянській субкультури, що досі збереглася. Залишаються усталеними ілюзії щодо сучасної Росії, сентименти щодо східнослов'янського братства, суттєві елементи антизахідництва. Даються в знаки складності адаптації до змін, острах малознайомого нового. Саме це визначає популярність переважної співпраці з Росією та Білорусією. На цьому паразитують як ортодоксальні ліві, так і чинна влада не здатна артикулювати і забезпечити реальні довгострокові національні інтереси.

Аналіз відносин України з країнами-учасницями ЄЕП вказав на переваги та недоліки такої співпраці. До числа перших слід віднести: зниження собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок; скасування митного контролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили; підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування. Серед недоліків можемо виділити: відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів; ризик, що економічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме найвпливовіший учасник – Росія; ризик, що в взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію.

Участь України в ЄЕП пояснюється, її прагненням поглибити співробітництво на пострадянському просторі. Ця взаємодія насамперед має набути форми повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень.

Якими б не були суто економічні аргументи, на розвиток ЄЕП великий, якщо не вирішальний вплив чинить саме (гео)політичний фактор, від якого залежить балансування між взаємними вимогами, поступками, інтересами та реальними кроками чотирьох держав.

Список використаної літератури

1.         Азаров М. В основі єдиного економічного простору – соціально-економічний прагматизм. // Урядовий кур’єр. – 01.10.2003.

2.         Бураковский И. Создавая ЕЭП, Украина теряет стабильность и предсказуемость. // Бизнес. – №37 (556). – 15.09.2003.

3.         Дергачов О. Єдиний і неповторний простір: Єдиний економічний простір // Політичний календар.- 2003.- № 6.- С. 14 - 18.

4.         Иноземцев В. Несколько гипотез о мировом порядке XXI в. // Свободная мысль – XXI. – 2003. – №№10 – 12.

5.         Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, АртЕк, 2002. – 436 с.

6.         Концепция формирования единого экономического пространства. –http://www.president.gov.ua/rus/summit/191920689.html.

7.         Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. та ін. Міжнародна економіка. – К.: Знання-прес, 2006. – 479 с.

8.         Силина Т. Соучастники. // Зеркало недели. – № 16 (491). – 24.04.2004.

9.         Сіденко В. Структурні аспекти інтеграції української економіки в економічний простір Європейського Союзу // Співпраця ЄС та України.- 2003.- № 3.- С. 10 - 20.

10.      Соглашение о формировании Единого экономического пространства. – http://www.president.gov.ua/rus/summit/191926050.html.

11.      Стратегія економічного і Соціального розвитку України на 2004-2015 рр. “Шляхом європейської інтеграції” / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

12.      Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини: Підручник. К.: Либідь, 2008. - 408С.

13.      www.niss.gov.ua

14.      www.wto.ru/en/news.asp?msg_id=10062

15.      www.politik.org.ua

16.      me.kmu.gov.ua

17.      www.analitik.org.ua

18.      http://www.nrcu.gov.ua/index.php?id=4&listid=2709

Додаток 1. Порівняння зони вільної торгівлі та митного союзу ЄЕП в контексті інтересів України

Зона вільної торгівлі ЄЕП		Митний союз ЄЕП
Переваги	Недоліки	Переваги	Недоліки
Скасування російських митних податей та ПДВ для України (у т. ч. на енергоносії)
Скасування мита теоретично можливе, однак поки що жодної повної зони вільної торгівлі «без вилучень та обмежень» у світі не існує.	Посилення монопольної залежності від російських енергоносіїв; брак стимулу переходити на енергозберігаючі технології; пріоритет нетарифного регулювання.	При створенні митного союзу Росія не зможе уникнути скасування мита, повну зону вільної торгівлі буде створено.	Російський контроль над українським ПЕК: «ЄЕП – клуб споживачів енергоресурсів Росії».
Вступ України до СОТ
Теоретично не виникає технічних проблем щодо вступу.	Реально затримка у переговорах вже виникла; неможливість висування вимог Росії, якщо Україна стане членом СОТ раніше за Росію; необхідність узгодження переговорної позиції з іншими членами ЄЕП.	Можна переглянути ті з взятих Україною зобов’язань, які їй невигідні (пов’язані з наданням компенсацій третім країнам); створення митного союзу ЄЕП раніше, ніж Україна та Росія увійдуть до СОТ, вкрай малоймовірне	Необхідність проведення нових переговорів із СОТ стосовно зобов’язань України; значна затримка вступу до СОТ; з 2006 року в СОТ можуть бути прийняті нові, більш жорсткі правила щодо інтеграційних об’єднань.
Відносини з ЄС, євроінтеграція
Нібито не завадить євроінтеграції; переорієнтація експортерів на ринок ЄЕП (вже спостерігається).	Можливо, подальша втрата європейських ринків для українських експортерів.	Посилення позиції України у відносинах з ЄС за рахунок підтримки Росії; перспективне формування утворення з елементами спільного ринку „ЄС – ЄЕП”, що в підсумку сприятиме, а не заважатиме євроінтеграції.	Неможливість євроінтеграції: „двох різноспрямованих інтеграцій країна не витримає”; загальне погіршення відносин з ЄС у короткостроковій перспективі; ускладнення вступу до НАТО.
Наднаціональне регулювання, суверенітет
Практично без наслідків		Без створення наднаціональних органів функціонування митного союзу неможливе	Обмеження, аж до «втрати», національного суверенітету України.
Промислова політика
Активне залучення іноземних інвестицій.	Слабке стимулювання міжнародної виробничої кооперації.	Зниження собівартості виробництва за рахунок зниження цін на сировину (у першу чергу – на енергоносії)	Жорстка, несиметрична конкуренція на внутрішньому ринку ЄЕП; закріплення напівсировинної орієнтації економіки.
Загальні зауваження
Перегляд ролі та функцій СНД, ГУУАМ, ЄврАзЕС; значні втрати для бюджету Росії (до 7 млрд дол. на рік); компенсація втрати частини ринків збуту в країнах – нових членах ЄС.		Українська позиція „проти” митного союзу зводиться до двох аргументів. Перший – при створенні митного союзу необхідно координувати позицію сторін щодо умов вступу до СОТ. Другий – Україна не зможе укласти угоду про вільну торгівлю з ЄС, увійти до його складу на правах асоційованого, а згодом і повноправного члена.

Додаток № 2

	Експорт		Імпорт		Сальдо		ЗТО		Коефіцієнт покриття імпорту експортом
	2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006	2005	2006
Всього	32666,1	34286,8	28996,8	36141,1	3669,3	-1854,3	61662,9	70427,9	1,1	0,95
Країни ЄС (25)	9779,3	9209,2	9373,6	11873,9	405,7	-2664,7	19152,9	21083,1	1,04	0,8
Країни ЄЕП	7062,4	9055,8	12738,4	13969,7	-5676	-4913,9	19800,8	23025,5	0,5	0,6
Білорусь	550,8	892	538,1	939,9	12,7	-47,9	1088,9	1831,9	1,02	0,9
Казахстан	622,9	668	388,5	186,4	234,4	41,6	1011,4	854,4	1,6	3,6
Російська Федерація	5888,7	7495,8	11811,8	12843,4	-5923,1	-5347,6	17700,5	20339,2	0,49	0,58

Додаток № 3

Розділ УКТ ЗЕД	січень-травень 2005 р.			січень-травень 2006 р.			5 міс.2006 р. у відношенні до 5 міс. У 2005 р. %
	Експорт	Імпорт	Сальдо	Експорт	Імпорт	Сальдо	Експорт	Імпорт	Сальдо
1	196,8	13,7	183,1	44	24,4	19,6	22	177	10
2	14,8	13,2	1,6	24,3	24,1	0,2	163	183	10
3	49,8	3,3	46,5	35,8	4,6	31,2	71	140	67
4	249,9	121,8	128,1	212,1	134	78,1	84	110	60
5	119,6	2921,2	-2801,6	91,9	2993,7	-2901,8	76	102	103
6	184,1	210,8	-26,7	214,7	279,6	-64,9	116	132	241
7	79,8	166,1	-86,3	116,4	173	-56,6	145	104	65
8	0,4	1,2	-0,8	0,8	2,6	-1,8	170	219	249
9	5	10,6	-5,6	7,5	23,3	-15,7	151	220	282
10	122,3	105,6	16,7	142	127	15	116	120	90
11	25	38,5	-13,5	29,6	41,8	-12,2	118	108	90
12	2,7	1,4	1,3	7,9	1,4	6,5	294	100	501
13	41,8	45,4	-3,6	49,8	68,7	18,9	119	151	519
14	-	-	-	4,8	6,3	-1,5	145	20	-
15	769	445,8	323,2	894,7	536	358,7	116	120	111
16	481,3	370,1	111,2	548,7	499,3	49,4	114	134	44
17	313,1	253,4	59,7	376,1	423,4	-47,3	120	166	-79
18	17	30,2	-13,2	24,4	37,9	-13,5	143	125	102
19	-	-	-	7,1	25,2	-18,1	-	-	-
20	23,4	8,5	14,9	27,7	17	10,7	118	204	70
21	0,005	0,5	-0,495	0,001	0,05	-0,049	26	12	11
ТПП	0,5	2,4	-1,9	1,9	4,6	-2,7	397	191	140
Різне	26,1	30,4	-4,3	-	-	-	-	-	-
Всього	2722,4	4794,1	-2071,7	2862,2	5448	-2585,8	105,13	113,64	124,8

Додаток № 4

Групи товарів	Вид обмежень	Розмір	Чи буде скасоване
1	2	3	4
Експорт України
Цукор білий	Мито	206 дол. США / т	Так
Спирт етиловий і інший спирти денатуровані	Мито	2 євро за літр	Так
Горілка	Мито	2 євро за літр	Так
Сигарети	Мито	30 євро за 1000 шт.	Так
Плоский прокат із заліза, легованої або нелегованої сталі з цинковим або алюмінієво-цинковим покриттям	Антидемпінгове мито		Скасовано з 01.02.2004 р.
Імпорт в Україну
Нафта сира	Експортний ПДВ	20%	Можливо
Газ природний зріджений	Експортний ПДВ	20%	Можливо
Автомобілі	Квота	20826 шт.	Обговорюється
Сода харчова	Квота	2500 т	Так
Цемент	Квота	157500 т	Так

Додаток № 5

Переваги

Недоліки

1. Збільшення експорту до країн учасниць (найвідчутніший цей ефект буде в торгівлі з Росією, яка є найбільшим торгівельним партнером України). Передусім збільшиться експорт сільськогосподарської продукції, продуктів харчування та чорних металів, щодо яких у чинному режимі вільної торгівлі найбільше вилучень. 2. Зниження собівартості продукції українських експортерів завдяки здешевленню імпортованої сировини та збільшенню економії на масштабі внаслідок доступу на більший ринок. 3. Поглиблення конкуренції між виробниками з чотирьох країн сприятиме підвищенню ефективності української економіки. 4. Скасування митного контролю та митного оформлення вантажів між країнами-учасниками, забезпечить повну свободу руху послуг, капіталів і робочої сили. 5. Підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках через реалізацію конкурентних переваг угрупування.

1. Існує ризик, що навіть після скасування імпортного та експортного мита у взаємній торгівлі країни провадитимуть чимало антидемпінгових і спеціальних розслідувань, які зводитимуть нанівець тарифну лібералізацію. 2. Відсутність згоди країн учасниць на перехід до українських митних тарифів. Значне посилення торговельних бар’єрів із країнами, які не є членами ЄЕП призведе до переорієнтації споживачів і виробників на імпорт товарів із країн об’єднання, де їх виробництво менш ефективне. 3. Існує великий ризик, що економічну політику в інтеграційному об’єднані формуватиме найвпливовіший учасник – Росія. 4. Недостатність існуючих коопераційних зв’язків між виробниками держав ЄЕП.