Навигация
Енергетична оцінка технологій у сільськогосподарському виробництві
39808
знаков
41
таблица
2
изображения
РЕФЕРАТ на тему:
Енергетична оцінка технологій у сільськогосподарському виробництві
ЗМІСТ
1. Загальні положення методики визначення енергомісткості при виробництві сільськогосподарської продукції
2. Визначення повної енергомісткості виробництва продукції рослинництва
3. Визначення повної енергомісткості виробництва продукції тваринництва
4. Енергетична ефективність та екологічна небезпечність технологій виробництва продукції рослинництва
Використана література
1. Загальні положення методики визначення енергомісткості при виробництві сільськогосподарської продукції
При аналізі економічної ефективності технологій сільськогосподарського виробництва, використання комплексів машин і окремих агрегатів поза увагою залишається енергоємність і екологічність сільгоспвиробництва. Поза увагою залишаються витрати непоновлюваної енергії і рівень негативного впливу механізованого сільгоспвиробництва, перш за все, на ґрунт. Крім того, при формуванні технологій необхідно мати можливість визначення енергоємності їх складових: окремих машин, технологічних матеріалів, тощо. Для оцінки агротехнологій необхідно визначити структуру витрат антропогенної енергії на вирощування та збирання продукції.
Енергоспоживання в процесі виробництва сільськогосподарської продукції є трансформацією виробничих (енергетичних) факторів у продукцію. Трудові, матеріальні й фінансові ресурси, які використовуються при виробництві аграрної продукції, мають єдину енергетичну основу, що дозволяє користуватись енергетичним аналізом технологій, які застосовуються.
В сільськогосподарському виробництві на вирощування та збирання урожаю витрачаються два види енергії:
- непоновлювана тобто викопна (нафта, природний газ, вугілля, ядерне паливо);
- поновлювана або природна (енергія сонця, вітру, річок, біомаса).
Вони фактично доповнюють одна одну при виконанні технологічних процесів у землеробстві.
За даними О.К. Медведовського та П.І. Іваненка, М.М. Сєвєрнєва, В.А. Токарєва та інших суть енергетичної оцінки полягає в тому, що ефективність технології визначається відношенням кількості енергії, що отримана з врожаєм, до кількості витраченої непоновлюваної енергії.
При виборі агрегатів порівнюють кількість витраченої кожним з них непоновлювальної енергії на виконання одиниці роботи в однакових умовах.
Крім того, енергетичний аналіз дозволяє встановити екологічно допустимі межі енергонасичення на одиницю площі.
Так, А.А. Жученко вважає, що «затрати непоновлювальної енергії, що досягають 20…30 ГДж/га за рік, є межею, за якою подальше збільшення антропогенних навантажень в агроекосистемах стає реально небезпечним для екологічної рівноваги природного середовища, оскільки перевищує її компенсаторний потенціал».
За А.В. Каверіним, ця межа повинна дорівнювати не більш 15 ГДж/га за рік. А.А. Созінов та Ю.Ф. Новіков, узагальнивши дані К. Боргетрема і М. Адамовича по агросистемах США та деяких європейських країн, пояснюють обмеження в насиченості агросистем енергію біоенергетичним коефіцієнтом корисної дії, який рахується за відношенням енергії продукції до витраченої. Названі автори вважають, що за сумарного енерго-навантаження 13,6 ГДж/га досягається максимальний коефіцієнт корисної дії. Але ці межі в сучасних умовах вже перевищені, хоч і знижується ККД агросистем. При цьому відмічається, що енергооцінка враховує тільки непоновлювану, викопну енергію, що пов’язана з діяльністю людини, і зовсім не враховує додаткову енергію сонячного випромінювання і ґрунту, зокрема гумусу.
На основі вищезазначених даних встановлено такі межі сумарного енергонавантаження за рік на 1 га:
1) відносно оптимальна — до 15 ГДж;
2) допустима 15…30 ГДж/га;
3) екологічно недопустима — більше 30 ГДж/га.
Враховуючи те, що при розробці ресурсозберігаючих технологій необхідно дбати і про здешевлення сільгосппродукції, актуальним є питання аналізу складових енерговитрат, як по видах, так і по операціях.
У зв’язку з цим виникає необхідність енергетичного аналізу та оцінки технологічних процесів виробництва, в першу чергу, провідних сільськогосподарських культур та машинно-тракторних агрегатів (МТА), що виконують механізовані операції. Подібний аналіз вже широко застосовують в сільському господарстві США, ряду європейських країн, зокрема в Україні, Росії, в Молдові та інших. Для цього розроблено відповідні методичні рекомендації, а також державний і міжнародний стандарти.
Отже аналіз витрат енергії, що не поновлюється, на отримання певного врожаю, дозволяє визначити економічну доцільність і екологічну безпечність при виробництві сільгоспкультур, що дає можливість дотримання Закону України про енергозбереження (1994 р.) та виконання відповідної держпрограми з економії енергоресурсів.
Всі види трудових і виробничих затрат у сільському господарстві можуть бути досить точно визначені в енергетичних одиницях (еквівалентах).
Енергетичний еквівалент – це кількість непоновлюваної енергії, яка витрачається на одержання 1 кг (1 л) маси і визначається в мегаджоулях.
При визначенні цього еквівалента, наприклад, в 1 кг маси трактора ураховується енергія, яка витрачається на добування залізної руди, вугілля, їх перевезення, виплавляння металу, виготовлення самої машини. Це так звана матеріалізована енергія. Енергетичні еквіваленти визначені на техніку, електроенергію, паливо, добрива, пестициди, транспортування, переробку і зберігання продукції, на затрати робочої сили (Додаток 2).
Протягом експлуатації враховується також затрати на амортизацію, ремонт, технічне обслуговування машин та обладнання.
Повна енергоємність виробництва продукції, роботи та послуг у сільському господарстві має таки складові:
а) затрати енергії трудових ресурсів;
б) прямі затрати енергії палива і електроенергії;
в) енергоємність використання сільськогосподарської техніки;
г) затрати енергії на вихідні технологічні матеріали (насіння, добрива, пестициди, корми, підстилка та інше);
д) енергоємність основних засобів виробництва;
е) затрати енергії на зрошення;
ж) затрати енергії на відновлення родючості ґрунту.
Методикою визначення енергомісткості виробництва сільськогосподарської продукції передбачено облік непоновлювальної енергії на основі типових або фактичних виробничих технологій, що використовуються в господарствах.
По кожній технологічній операції ураховують склад машинно-тракторного агрегату або технічні засоби виконання операції, норму виробітку за годину змінного часу, норму витрати палива на одиницю роботи, обсяг роботи, норми витрати насіння, добрив, пестицидів, води та інших матеріалів. Для здійснення енергооцінки введено додаткові дані: енергетичні еквіваленти одиниці маси витратних матеріалів, години роботи одиниці маси технічних засобів та механізаторів і маси технічних засобів.
Енергооцінка складових технологічних процесів обчислюється за певною методикою на основі довідкових даних з енергетичних еквівалентів засобів механізації та інших компонентів технології, виходячи з їх маси та з врахуванням енергії сільськогосподарської продукції.
Застосування єдиного методу енергетичної оцінки машин і технології виробництва сільськогосподарської продукції дозволяє об’єктивно оцінити енергоємність технологічних процесів і операцій, що виконуються різними засобами механізації і обґрунтувати шляхи її зниження.
Енергетичний показник характеризує загалом прямі і непрямі витрати енергії на виробництво одиниці продукції. При цьому витрати трудових ресурсів, палива, металу, добрив та інших необхідних ресурсів оцінюються в єдиних порівняльних одиницях (МДж/т, МДж/кг, МДж/га).
В методиці прийнято такі скорочення:
| ПР | — | продукція рослинництва; |
| ПТ | — | продукція тваринництва; |
| ПРТ | — | продукція рослинництва та тваринництва; |
| ВТМ | — | вихідні технологічні матеріали: насіння, добрива, пестициди та інші; |
| ВПСМ | — | вихідні продукція, сировина, матеріали; |
| ОВФ | — | основні виробничі фонди, які містять машинні агрегати МА та виробничі будівлі та машинне обладнання для ремонту і технічного обслуговування машинних агрегатів; |
| МА | — | машинні агрегати, які застосовано для вирощування і збирання ПР. |
Повну енергоємність ПРТ у мегаджоулях — тобто сумарні енергозатрати, які необхідні для виробництва одиниці ПРТ, визначають за формулою:
де
| ЕПЕ | — | повна енергоємність енергоресурсів, необхідних безпосередньо для виробництва одиниці ПРТ; |
| ЕВТМ | — | повна енергоємність ВТМ, необхідних для виробництва одиниці ПРТ; |
| ЕР | — | повна енергоємність (відтворення) робочої сили під час виробництва одиниці ПРТ; |
| ЕОВФ | — | повна енергоємність ОВФ, амортизованих під час виробництва одиниці ПРТ; |
У зв’язку з тим, що охорона навколишнього середовища визначається при проведенні природоохоронних заходів з використанням меліоративних робіт, вона за даною методикою не обчислюється.
Методики визначення повної енергоємності виробництва продукції рослинництва і тваринництва, маючи загальний підхід, мають і суттєві відмінності. Тому вони викладаються окремо.
Похожие работы
... 5-6 днів після закінчення досушування перевіряють готовність сіна: вентилювання продовжують якщо повітря в скирті тепліше за навколишнє. 4 Розрахунок рекомендованих енергозберігаючих технологій заготівлі і зберігання кормів в СТОВ «Глуховецьке» Козятинського району Вінницької області 4.1 Розрахунок рекомендованих енергозберігаючих технологій заготівлі і зберігання сіна Заготівлі сіна з ...
... , капусту, на Поліссі - капусту, моркву, столовий буряк, тобто ті культури, які за певних кліматичних умов краще розкривають свої біологічні можливості. Змінилися і обсяги виробництва овочів закритого грунту в окремих категоріях господарств. А саме: значно зменшилося надходження їх із суспільного сектору й зросло - з приватного. Частка суспільного сектору у виробництві овочів закритого грунту ...
... і застосуванням машин. Господарство в більшій мірі спеціалізується на вирощуванні і реалізації зернових культур і соняшника, а також продукції тваринництва. Таблиця 1.Структура товарної продукції в ВАТ "Комсомолець" Арцизького району Одеської області Вид продукції 2004 рік 2005 рік 2006 рік В середньому Тис.грн. % Тис.грн. % Тис.грн. % Тис.грн. % Зерно 1690 17,9 2466 29,9 ...
... Всероссийской научно-практ. конф. – Курск. – 2007. – С. 124-128 (частина експериментальних досліджень, їх обробка, висновки). АНОТАЦІЯ Хотиненко О.М. Оцінка протидефляційної стійкості ґрунтового покриву Південного Степу України – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.03. – агрогрунтознавство і агрофізика. Національний ...
0 комментариев