Войти на сайт

или
Регистрация

Навигация


 

Кваліфікаційна робота

на тему:

„Екологізація вирощування товарної риби при дворічному обороті в умовах Уланівського рибцеху”

 



Вступ

Вітчизняне рибництво за останні 40 років зазнало значних змін, зумовлених динамічністю процесів науково-технічного прогресу та кардинальними змінами у системі управління виробництвом і характері економічних відносин у країні. Впродовж 70–80-х років минулого століття спостерігалось збільшення обсягів виробництва продукції за докорінних змін у технологічних підходах відтворення і вирощування риби, розширився набір об'єктів культивування, насамперед за рахунок інтродукції далекосхідних рослиноїдних риб та високопродуктивних представників північноамериканської іхтіофауни. В цей період основну увагу приділяли проблемам комплексної інтенсифікації рибництва, розвитку індустріальних методів вирощування риби та спрямованій реконструкції іхтіоценозів водойм із переорієнтацією на управління їх функціонуванням, тобто забезпечувався перехід від рибальства до переважної експлуатації водойм шляхом розвитку аквакультури.

Упродовж наступного десятиліття рибне господарство України, як і вся економіка країни, натикалось на істотні труднощі, властиві періоду переходу до ринкових відносин. Багато підприємств галузі не змогли відразу адаптуватись до роботи в нестабільних економічних умовах за гострого дефіциту обігових коштів та інвестиційних ресурсів, високих кредитних ставок і зниження загального рівня платоспроможності населення. За таких обставин виконати весь комплекс технологічних вимог щодо інтенсивного ведення рибництва вдається далеко не завжди. Найбільші проблеми виникали у зв'язку з дорожнечею високоякісних гранульованих рибних комбікормів. У результаті загальні обсяги виробництва продукції рибництва в аквакультурі разом із промислом у внутрішніх прісноводних водоймах України в період 1991–2000 рр. зменшились з 84 до 35 тис. т, або у 2,4 рази. Багато вітчизняних рибогосподарських підприємств стали збитковими. Як харчовий продукт риба містить цінні для живлення людини компоненти, насамперед - повноцінні білки, що включають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди, ферменти, біологічно активні речовини, значну кількість мікроелементів. У рибних продуктах дуже низький вміст холестерину, вони мають здатність регулювати холестериновий обмін в організмі людини і підвищувати стійкість його до серцево-судинних захворювань. Вихід поживної (їстівної) частини, вміст протеїну у рибі свідчать про високі її харчові якості.

Порівняно з м'ясом тварин у рибі майже в 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке розварювання і ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання.

Попит на рибу в Україні з давніх часів задовольнявся приватними рибодобувниками, які жили на узбережжі Азовського п Чорного морів, а також лиманах, що впадають у Дніпро, Південний Буг, у гирлі Дунаю та інших річок. Рибу розвозили по всій Україні свіжою, солоною та в'яленою. У ставах культивували коропів, линів, карасів, щуку та інші види риб. Завдяки значному попиту населення на рибу і рибопродукцію, прибутковості її вилову та вирощування в Україні протягом останніх 80-100 роки створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачі ДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощування риби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо.

Значна увага приділялась також рибальству в морях і океанах. Це дало змогу в 1988–1990 рр. довести обсяг загального вилову риби та морепродуктів в Україні до 1,2 млн. т, а споживання на душу населення - до 18-19 кг за рік, з них 8,6 кг - рибних продуктів.


1. Сучасний стан питання про технологічну ефективність вирощування товарної риби в ставах

Основним завданням рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах є відтворення та використання водних живих ресурсів, переважно риби для одержання різних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Термін «внутрішні водойми» наводиться за Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27 липня 1998 р. №1147: «Внутрішні води України (далі - внутрішні водойми) - це обмежені лінією державного кордону води річок, озер та інших водойм, а також морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України».

За спеціалізацією основного виробництва підприємства рибної галузі на внутрішніх водоймах поділяються на такі групи:

Ø   рибовідтворювальні комплекси - нерестово-вирощувальні рибні господарства, риборозплідники, розплідники рослиноїдних риб, рибоводні заводи частикових риб, осетрові та форелеві рибоводні заводи;

Ø   виробничі об'єднання рибного господарства, рибоводні та рибницькі підприємства - риборозплідники, повносистемні та нагульні ставові, басейнові, садкові, лиманні, озерно-товарні (замкнуті водойми) рибні господарства;

Ø   риболовецькі господарства та підприємства; рибоводно-меліоративні станції (РМС).

Рибогосподарські підприємства на внутрішніх водоймах розміщені на території всіх областей країни. Найбільша їх концентрація в АР Крим, Дніпропетровській, Київській, Черкаській та південних приморських областях. Товарні рибні і риболовецькі господарства розташовані на території сформованих систем розселення України і мають вихід на існуючу транспортну мережу, а в перспективі - на майбутні автомагістралі міжнародного класу, що сприяє швидкому надходженню риби і рибної продукції до ринків збуту в густо населених районах.

Табл. 1. Наявність рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах України

Підприємства

Наявність

Рибовідтворювальні комплекси:

Головрибвод

Укррибгосп

1 (6)

2

Виробничі рибокомбінати, об’єднання, рибницькі підприємства 43 (6)

Риболовецькі підприємства:

на узбережжі морів

на водосховищах рік

64

36

Рибоводно-меліоративні станції 23
Усього 165 (12)

Серед основних продуктів харчування, що споживаються населенням України, найбільше зменшення припадає на рибу і рибопродукти (у 1998 році - в 2,6 рази щодо рівня 2004 року). [1,3]

Питома вага продукції рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах за 9 останніх років у загальних обсягах вилову риби становила 15-30%, а у виробництві харчової рибної продукції - 17-27%; частка океанічного рибопромислового флоту дорівнювала 70-85% вилову риби та 73-83% випуску харчової рибної продукції. Порівняно з 1996 роком спад виробництва на окремих групах підприємств сягнув 61-75% за виловом риби і 40-78% - за виробництвом харчової рибної продукції (табл. 2). Порівняно з 1996 роком виробництво харчової рибної продукції в 2004 році зменшилося у рибній галузі з 684 тис. т до 292,1 тис. т, що становить 42,7%.

Найбільший спад на підприємствах «Укррибгоспу» - 21,3%.

Для повнішої характеристики стану рибного господарства внутрішніх водойм України постала необхідність розглянути його за категоріями водойм.

Основним видом діяльності рибовідтворювальних комплексів (нерестово-вирощувальних господарств, риборозплідників, рибоводних заводів) є вирощування молоді різних видів риб та вселення їх у внутрішні водойми (стави, водосховища на річках, водойми-охолоджувач і енергетичних об'єктів, озера, лимани, затоки та прибережні води Азовського і Чорного морів) для подальшого вирощування, підвищення рибопродуктивності водойм та збільшення обсягів вилову товарної риби.

Табл. 2. Вилов риби підприємствами орендного господарства України

Океанічний рибопромисловий флот Виробничі об’єднання, рибокомбінати, рибницькі підприємства Риболовецькі кооперативні господарства на Рибоводно-меліоративні станції Підприємства на внутрішніх водоймах, разом
узбережжі морів водосховищ рік
879774 86098 81433 19589 1843 186226
770913 63697 60670 14106 1614 140087
418785 52605 46515 12980 1115 113215
269687 42737 36237 7986 1353 88313
214537 41353 42835 7267 1008 92463
300122 40060 44300 7509 1009 92878
318424 31450 29800 7553 773 69516
297517 21567 33936 6642 505 44483
314746 22451 31671 7416 703 62784

У сфері управління Головрибводу перебувають 9 рибовідтворювальних комплексів, з яких статус юридичної особи має тільки Дніпровський експериментальний рибоводний осетровий завод (ЕРОЗ) у Херсонській області. Несамостійними господарствами, що підпорядковуються облдержрибінспекціям та басейновим управлінням рибоохорони, є:

Ø   два форелевих рибозаводи в АР Крим (Алуштинський) і Чернівецькій області (Лопушнянський);

Ø   два рибоводних заводи управління «Південрибвод» - Ново-Каховський завод частикових риб і Херсонський вирощувальний експериментальний завод;

Ø   два господарства управління «Кримчоррибвод» - Каркінітський риборозплідник і Сиваський рибоводний пункт;

Ø   дві нерестово-вирощу вальні експериментальні дільниці управління «Одесарибвод» - Дністровська та Палієвська.

До складу об'єднання «Укррибгосп» входять 9 рибовідтворювальних комплексів:

Ø   два підприємства зі статусом юридичної особи - Іркліївський розплідник рослиноїдних риб (Черкаська область) і Червонооскільське рибоводне господарство (Харківська область);

Ø   сім рибоводних господарств, що є структурними підрозділами обласних виробничих рибокомбінатів, з них п'ять нерестово-вирощувальних рибних господарств (НВРГ) - Канівське, Каховське, Кременчуцьке, Цюрупинське і «Ладинка», Дніпродзержинсь-кий розплідник рослиноїдних риб та риборозплідник «Південний» на Сергіївському лимані.

Для виробничих об'єднань рибного господарства, рибокомбінатів і рибницьких підприємств визначальними є такі види діяльності: розведення і вилов товарної риби та її реалізація; вирощування молоді риб, що використовується як рибопосадковий матеріал для власних потреб та зарибнення ставів, озер, водосховищ, лиманів, заток; виробництво харчової рибної продукції. Крім того, деякі підприємства займаються вирощуванням і переробкою сільськогосподарської продукції (землеробство, тваринництво, птахівництво) та її збутом.[4]

Розміщені вони в усіх без винятку областях країни. До цієї групи входять 52 об'єднання, рибокомбінати і підприємства з поділом на ряд самостійних підприємств об'єднань. Виробничий потенціал цих підприємств визначається наявністю ставів, лиманів, технічних водойм, озер, водосховищ, басейнів і садків для вирощування та вилову риби, сумарна площа яких становить відповідно 115 тис. га та 177 тис. м3.

Природно-кліматичні умови України дають змогу вирощувати товарну рибу при дволітньому циклі наважкою 400-500 г., що має попит у споживачів. Разом з тим зростає попит і на більшу рибу, вагою 1-1,5 кг. Товарною якістю риби цікавляться і зарубіжні покупці.

Щоб одержати рибу наважкою 400-500 г., її вирощують два роки, а 1-1,5 кг - три роки і більше. Це за умови, що її підгодовуватимуть збалансованими комбікормами та підтримуватимуть необхідні показники гідрохімії й гідробіології. Така технологія вирощування товарної риби була у всіх господарствах. [1]

У зв'язку з погіршенням екологічної ситуації водойм, забрудненням води шкідливими речовинами, що потрапляють разом з промисловими та сільськогосподарськими зливами, відсутністю коштів на придбання комбікормів, мінеральних і органічних добрив для внесення їх у стави, впровадженням полікультури стало неможливим вирощувати при дволітньому циклі товарну рибу, яка б мала попит у населення, оскільки дволітки коропа при цих умовах досягають наважки 200-250 г., а рослиноїдних риб ще менше - 150-200 г.

Порівняно з попередніми роками та нормативними показниками якість рибопосадкового матеріалу гірше майже вдвоє. Внаслідок порушення технології вирощування (не підготовлені стави через відсутність коштів тощо) середня наважка цьоголітків у 2004 р. становила 14 г. при нормативі - 20-25 г. Дуже низький вихід цьоголітків від посаджених на вирощування личинок - 25,5-37,3% при нормативах для України 50-60%. У зв'язку з недорозвиненістю вгодованість вирощених риб залишається низькою, що негативно позначається на їх перезимівлі. [5]

На кількість та якість рибопосадкового матеріалу негативно впливає відсутність у ряді рибних господарств маточного поголів'я, невчасне проведення нерестової кампанії, недотримання технології інкубації ікри риб в інкубаційних цехах, що в підсумку призводить до пізньої посадки личинок риб на вирощування, масової їх загибелі. Нова технологія інкубації ікри рослиноїдних риб (басейновий метод) застосовується не скрізь. Зокрема, можливості його в Полтавському, Закарпатському та Вінницькому підприємствах використано в 2004 р. лише на 1,2-35%. Значну частину личинок риб завозять з інших господарств в непристосованій тарі, що призводить до їх загибелі під час транспортування.

Унаслідок низької якості рибопосадкового матеріалу (мала наважка), порушення технології вирощування товарної риби, відсутності повноцінних кормів для годівлі риби та інших чинників у більшості рибгоспів практикують велику густоту посадки рибопосадкового матеріалу, що нічим не обґрунтовується. Згідно з рибоводними нормативами на 1 ц товарної риби в нагульні стави слід пересаджувати 330-400 екз. річняків. Фактично цей показник перевищує норматив у кілька разів. У 2004 році на виловлений 1 ц товарної риби витрачено 1219 штук рибопосадкового матеріалу, а вихід дворічок становив 47,5%.

Ефективність використання рибопосадкового матеріалу для вирощування товарної риби в господарствах різна. Так, у 2005 році вихід товарних коропів від посаджених навесні в Сумському ВАТ був на рівні 91,3%, а рослиноїдних риб - 93,7%. У сусідньому Чернігівському об'єднанні вихід коропів становив лише 40%, рослиноїдних риб - 37%. В окремих підприємствах показники ще гірші: в Херсонському - відповідно, 14 і 29%, Вінницькому - 25 і 54%, Львівському ВАТ - 25,2 і 32% за нормативного показника - 75-80%. Відсутність належної уваги й контролю за використанням ресурсів та їх збереженням призводить до великих втрат рибопродукції і збитків.

За інвентаризації ставкового фонду було встановлено, що в Україні більш як у 200 адміністративних районах площі ставів перевищують 300 гектарів. Треба було знайти можливості раціонально використати ці водні площі для вирощування риби. І такий шлях було знайдено - це міжгосподарська кооперація.

За кожною рибоводно-меліоративною станцією були закріплені зони для рибогосподарського обслуговування і при допомозі РМС були створені базові господарства, що мали порівняно кращі стави, кадри, матеріально-технічну базу і були в змозі освоювати в рибництві деякі елементи інтенсифікації. Таких господарств з так званим інтенсивним веденням рибництва було понад 250.

Є підстави вважати, що тільки завдяки концентрації, спеціалізації та міжгосподарській кооперації рибництва стало можливим виробляти щорічно в сільськогосподарських водоймах 15,4- 18 тис. т товарної риби, або в 3,8 раза більше, ніж було в 1974 році до початку цієї роботи. Пошук шляхів подальшого розвитку рибництва тривав. Для деякої централізації окремих функцій міжгосподарських підприємств (племінна справа, впровадження нових видів риб, науково-технічного прогресу тощо) на обласному рівні почали створювати виробничі об'єднання в Черкаській та Вінницькій областях, асоціацію рибних господарств - у Дніпропетровській, виробничо-наукову систему «Риба» - в Тернопільській області.

Проте внаслідок реорганізації рибоводно-меліоративні станції ввійшли до ВО «Укррибгосп» Держагропрому України, в обласних управліннях сільського господарства було ліквідовано відділи (групи) ставкового рибництва, всі управлінські функції щодо рибництва перейшли до обласних рибокомбінатів, що мали чимало й своїх проблем. Рибоводно-меліоративні станції зменшили вплив на сільськогосподарські підприємства, що займалися рибництвом. Міжгосподарські підприємства розпалися, а рибницькі ферми було занедбано. Таким чином сільське господарство, взагалі жителі України втратили 12-15 тис. т риби, яку раніше без дотацій держави щороку виробляли рибоводно-меліоративні станції, міжгосподарські підприємства, об'єднання, асоціації і спеціалізовані рибницькі ферми колгоспів і державних господарств республіки.


Информация о работе «Екологізація вирощування товарної риби при дворічному обороті в умовах Уланівського рибцеху»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 87112
Количество таблиц: 4
Количество изображений: 0

0 комментариев


Наверх