Зміст

Вступ

1. Природно–економічні умови господарства

1.1 Загальні відомості про господарство

1.2 Агрономічна та агрофізична характеристика ґрунтів і рекомендації щодо їх раціонального використання

1.3 Агрокліматичні умови розташування господарства

1.4 Експлікація і трансформація земельних угідь

2. Проектування та обґрунтування нової сівозміни

2.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи

2.2 Структура посівних площ та існуюча в господарстві система сівозмін

2.3. Проектування нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування

2.4 Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни і запроектованої для освоєння

3. Запровадження та освоєння запроектованої сівозміни

4. Система обробіток ґрунту в полях сівозміни

5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур`янами на полях сівозміни

5.1 Система агротехнічних заходів боротьби з бур`янами в сівозміні

5.2 Система хімічних заходів боротьби з бур`янами

5.3 Біологічні заходи боротьби з бур`янами

Висновок

Список використаної літератури

Додатки


Вступ

Багатовіковий досвід землеробства показує, що при беззмінному обробленні більшості сільськогосподарських культур їх врожайність знижується. І в сучасних умовах, незважаючи на комплексну хімізацію, механізацію, меліорацію землеробства, запобігти цьому зниженню поки не вдається, хоча з позицій спеціалізації землеробства беззмінні посіви були б економічно дуже вигідні. Особливо різке зниження врожаю дають беззмінні посіви цукрового буряка, соняшника, льону, зернобобових і інших культур.

Підвищення родючості і врожайності сільськогосподарських культур можливе лише при запровадженні науково обґрунтованої системи землеробства, що забезпечує комплекс взаємопов`язаних агротехнічних, меліоративних і організаційно – господарських заходів , які забезпечують інтенсивне і найбільш раціональне використання сільськогосподарських угідь, вирощування врожаїв різних культур та підвищення родючості ґрунту.

Серед агротехнічних заходів найбільш важливими є:

1.         Впровадження та освоєння науково обґрунтованих сівозмін;

2.         Впровадження системи раціонального обробітку ґрунту в полях сівозмін;

3.         Застосування системи заходів боротьби з бур`янами.

Наявність у сівозміні культур з різною тривалістю вегетаційного періоду і з різною технологією оброблення дає можливість розвантажити періоди напружених робіт під час посіву і збирання, рівномірніше використовувати робочу силу і техніку і виконати всі польові роботи в оптимальний термін і при високій якості. Правильна організація системи сівозмін у господарстві з урахуванням особливостей землекористування створює передумови для високопродуктивного використання широкозахватної техніки й інших засобів виробництва, для успішного впровадження підрядної й інших прогресивних форм організації праці.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування культур, а при необхідності і парів у часі та на території. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування називають схемою сівозмін. Кожна сівозміна має певну кількість певну кількість нарізаних і закріплених у натурі полів. Для ефективного використання техніки в кожному полі доцільно розміщувати одну культуру. Поле сівозміни, в якому вирощують кілька культур, називають збірним полем. Кожна сівозміна складається на основі запланованої для неї структури посівних площ. Структура посівних площ – це співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур.

Щоб визначити місце культур, або попередників, необхідно враховувати народногосподарське значення культури, її біологічні особливості, технологію вирощування та природно – економічні умови господарства. Попередники по різному впливають на умови росту, розвитку і врожайність наступних культур, в зв`язку з цим усі попередники поділяють на добрі та недопустимі.

Розробляючи систему обробітку ґрунту в полях сівозміни, слід враховувати особливості ґрунтового покриву кожного поля, біологічні особливості культур та вказати шляхи мінімізації обробітку ґрунту. Запроектована система заходів боротьби з бур`янами в полях сівозміни повинна ефективно і надійно захищати вирощувані культури протягом всієї вегетації.

Ця тема досить актуальна: на даному етапі розвитку нашого суспільства почали приділяти досить велику увагу щодо розвитку сільського господарства, обробітку ґрунту та вирощування екологічно чистої продукції.

Мета курсової роботи: навчитися самостійно розробляти структуру посівних площ і на цій основі скласти науково обґрунтовану сівозміну для конкретних умов господарства, дати агротехнічне обґрунтування чергування культур у сівозміні та економічну оцінку.

Предмет дослідження – чергування культур в сівозмінах.

Об`єкт дослідження – земельні угіддя господарства “Новий шлях” (с. Довжик).

Завдання курсової роботи:

1)         розробити науково обґрунтовану структуру посівних площ сільськогосподарських культур для господарства;

2)         скласти на основі розробленої структури посівних площ раціональну систему сівозмін, обробітку ґрунту та заходів боротьби з бур`янами з урахуванням досягнень науки і передового досвіду;

3)         на підставі однієї з існуючих сівозмін провести зміну структури посівних площ з метою підвищення продуктивності.

В процесі виконання роботи були використані наукові методи дослідження: аналіз та синтез, прогнозування, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо.

У процесі розроблення проблеми використовувалися формально-логічний, системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльний та інші методи дослідження.

Курсова робота містить 5 розділів (11 підрозділів), список літератури, висновок та додатки.


1. Природно – економічні умови господарства   1.1 Загальні відомості про господарство

ТОВ “Новий шлях” розташоване на території чернігівського району Чернігівської області. Площа сільськогосподарських угідь складає — 2086 га. Господарство займається вирощуванням переважно зернових культур та картоплі, порядок чергування культур у сівозмінах відповідає загальновстановленій схемі сівозміни.

Ґрунти на території господарства дернові, дерново-підзолисті, лучні.

У геологічній будові масиву до регіонального водотриву (алеврити київської свити палеогену) беруть доля палеогенові, неогенові і четвертинні відклади. Палеогенові відклади подані алевритами, пісками харківської свити і суглинками, пісками берекської свити. Загальна потужність відкладів 30—37 м. Неогенові породи перекривають палеогенові і подані пісками різнозернистими, рябими глинами і суглинками. Потужність їх 10—15 м. Четвертинні відклади подані середньо четвертинними, верхньочетвертинними і новочетвертинними відділами. Середньочетвертинні розповсюджені в лощинах стоку. Подані пісками, суглинками потужністю 3—5 м. Верхньочетвертинні відклади (піски, суглинки, супіски) розвинені на підвищених частинах рельєфу, поза улоговинами стоку., Потужність їх до 3—5 м. Новочетвертинні відклади залягають з поверхні, в улоговинах знизу. Подані алювіально-делювіальними супісками, суглинками з прошарками пісків. Потужність відкладів до 5 м.

За генетичними ознаками в даній товщі порід до місцевого водотриву (глини неогену) виділяється єдиний ґрунтовий водоносний обрій четвертинних відкладів. Тип водяного живлення — атмосферно - ґрунтовий. За хімічним складом води гідрокарбонатно-кальцієвого типу, прісні. Глибини залягання рівнів ґрунтових вод змінюються від 0,6 до 3,0 м.

Аналіз даних свідчить, що внесення мінеральних добрив в 2002 році, проти 1999 - 2001 років зросло під всі посіви сільськогосподарських культур.

Безумовно, добрива – високоефективний засіб підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Проте в останні роки господарство вносить дуже незначні їх кількості, як наслідок, і врожаї одержують невисокі.

Клімат робить прямий і непрямий вплив на ґрунтоутворюючий процес. Прямий вплив позначається в безпосередньому впливів елементів клімату (зволоження ґрунту вологою опадів і її промочування; нагрівання й охолодження). Непрямий вплив виявляється через дію клімату на рослинний та тваринний світ.

Склад рослинності і її біологічна продуктивність, кількість органічних залишків, що попадають у ґрунт, і швидкість їхнього розкладання, кількість хімічних елементів, що втягуються в біологічний круговорот — усе це в тієї чи іншій мері залежать від кліматичних умов у робить суттєвий вплив на особливості ґрунтоутворюючого процесу.

Клімат помірно континентальний, з достатньо теплим літом і порівняно м'якою зимою. Минулі роки характеризуються значними відхиленнями від багаторічних даних по температурному режиму і кількості опадів. Загальна кількість опадів перевищувала середні багаторічні дані на 14%, а в червні - липні – на 37 – 39 %. Тепла волога весна сприяла росту і розвитку як озимих, так і ярих культур, що позитивно відбилось на рівні їх урожаїв. Проте в серпні встановилась суха жарка погода, що призвело до “підгоряння” посівів зернових культур, а перезволожені червень і липень обумовили розвиток хвороб. Ці фактори також істотно вплинули на формування урожаїв, але вже в негативному плані. Спекотний серпень, крім зернових, згубно вплинув на розвиток цукрових буряків та інших культур.

Значне пересихання ґрунту затягнуло початок посіву озимих культур, внаслідок чого значна частина їх була посіяна в пізні терміни і пішла в зиму недостатньо загартована. І лише м’яка зима дає підставу сподіватись на їх благополучну перезимівлю.

Рельєф впливає на розподіл речовин і енергії по поверхні ґрунту. На різні його елементи надходить неоднакова кількість вологи, тепла, мінеральних сполук. Усе це істотно впливає на життєдіяльність рослинного і тваринного світу, на темп і напрямок ґрунтоутворюючого процесу.

У геоморфологічному відношенні територія ТОВ “Новий шлях“ належить до Поліської низовини, Чернігівське Полісся (на неоген - палеогенлеогеновій основі) і розташовані в межах Чернігівсько-Городнянської моренно-зандрової рівнини, ускладненої місцевими лощинами стоку р. Свишень, припливи р. Білоус. У межах господарства виділяється 2 лощини стоку, у східній і західній її частинах.

Материнська порода перетворюється в ґрунт тільки при тривалому прояві ґрунтоутворюючого процесу. Отже, час, на протязі якого йде цей процес і формується той чи інший ґрунт, тобто її вік, є істотним чинником ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворюючі породи — вихідний матеріал, з якого формується ґрунт, тому її механічний, хімічний, мінералогічний склад, а також фізичні, хімічні, і фізико-хімічні властивості в значній мірі визначаються складом і властивостями ґрунтоутворюючими породами. Властивості материнських порід впливають на видовий і хімічний склад і біологічну продуктивність рослин на швидкість розкладення органічних залишків і якість гумус, що утвориться. Між ґрунтом і ґрунтоутворюючою породою відбувається обмін тепловою енергією, газами, водяною парою і розчинами. Усе це впливає на темп і напрямок ґрунтоутворюючого процесу.

Ґрунти утворяться з гірських порід. Але гірські породи на відміну від ґрунтів марні чи характеризуються лише зачатками родючості. Тим часом найбільш важливою властивістю ґрунту є її родючість, тобто здатність задовольняти рослини, що виростають на ній, елементами харчування, водою й іншими факторами життя. Отже, для утворення ґрунту насамперед необхідно, щоб у гірській породі нагромадилися елементи родючості. Від гірської породи ґрунт відрізняється й іншими особливостями.

Гірська порода перетворюється в ґрунт у результаті двох спільних процесів, що мають місце - вивітрювання і ґрунтоутворення. У самому верхньому горизонті літосфери вивітрювання протікає спільно і одночасно з ґрунтоутворенням.

В ґрунтоутворенні дерново-підзолистих ґрунтів важливе місце належить осадковим породам, озерними відкладенням (стрічкові глини), льоси, льосовидні суглинки, карбонатні породи, алювіальні суглинки, піщані відкладення, кварцити.

ТОВ “Новий шлях знаходиться неподалік від обласного центру. Забезпеченість спеціалістами та технікою на даний час недостатня, господарство має не досить високі доходи від реалізації продукції, тому нема можливості купувати багато нової сучасної техніки – користуються переважно старими машинами.

№ п/п Вид земельних угідь Гектар Відсоток
1 Рілля 1652 79
2 Сінокоси 179 8,5
3 Пасовища 200 9,5
4 Переліг 20 0,95
5 Землі під будівлями та дворами 45 2,15
6 Інші землі 10 0,48
Всього угідь 2086 100
1.2 Агрономічна та агрофізична характеристика ґрунтів і рекомендації щодо їх раціонального використання

Розташування території області, де розміщене дане господарство в двох ґрунтово-кліматичних зонах в значній мірі обумовило дуже складний ґрунтовий покрив. Ґрунти кожної зони відрізняються між собою за механічним складом, особливостями ґрунтового процесу, оглеєнням, засоленням, тощо.

В цілому по господарству дерново-підзолисті ґрунти та їх оглеєні відміни займають 30% до площі орних земель. Дерново-середньо і сильно підзолисті ґрунти географічно приурочені до вододілів та їх островів, які є широтними відрогами Деснянської меридіальної рівнини. Ґрунтоутворюючою породою цих ґрунтів є водно льодовикові відклади, морена та лісовидні породи. За механічним складом дерново-середньопідзолисті ґрунти переважно супіщані, а дерново-сильнопідзолисті супіщані та піщано-легкосуглинкові. Дерново-слабопідзолисті ґрунти сформовані в умовах других терас рік та прохідних долин на більш рихлому наносі алювіальних піщаних відкладів та глинистих пісках.1

Ґрунти господарства відрізняються більшою зв`язністю, легкосуглинкові їх відміни становлять відповідно 23 і 37%.

Дерново-підзолисті ґрунти мають низьку природну родючість, невелику глибину гумусового горизонту, яка частіше дорівнює глибині орного шару (15-20 см). Вміст гумусу в них коливається від 1,16 до 1,80%. Вони мають кислу реакцію ґрунтового розчину, середньозважений показник рН дорівнює 4,6 -5,8. Забезпеченість рухомими формами фосфору – середня та підвищена, 58-133 мг/кг ґрунту, обмінним калієм – середня, 52-122 мг/кг ґрунту. Для них характерний низький вміст обмінних форм кальцію та магнію, відповідно 3,6 і 0,62 мг-екв/100 г ґрунту.

На понижених елементах рельєфу сформовані – дернові ґрунти. Дернові ґрунти займають 19% до площі орних земель. В агрономічному відношенні ці ґрунти збіднені органічними та мінеральними колоїдами і характеризуються малою кількістю гумусу та великою ненасиченістю основами, що при піщано-легкосуглинковому механічному складі обумовлює їх погані фізичні властивості. В орному горизонті ці ґрунти розпилені, а наявність ілювіального горизонту створює незадовільний повітряний і водний режими. Глибина гумусового горизонту коливається від 14 до 32 см. Вміст гумусу знаходиться в межах 1,31-2,37%. За кислотністю ці ґрунти переважно слабо кислі або близькі до нейтральних, рН 5,20-5,91, мають підвищений вміст рухомих форм фосфору і середній вміст обмінного калію, середньозважені показники їх складають відповідно 73-144 і 50-118 мг/кг ґрунту, обмінного кальцію і магнію, відповідно – 5,3 і 1,05 мг-екв/100 г ґрунту.

Лучні ґрунти сформовані на лісових породах, делювіальних та алювіальних відкладах. В агрономічному відношенні це кращі ґрунти області. Вони займають найбільшу площу в межах орних земель – 36%. За гранулометричним складом – це легкосуглинкові, крупнопилувато-легкосуглинкові і піщано-крупнопилуваті ґрунти. Глибина гумусового горизонту має товщину 50-65 см. Вбирний комплекс їх найбільш стійкий, вони відрізняються близькою до нейтральної або нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 5,87-6,39). Вміст гумусу знаходиться в межах від 2,68 до 3,69%. Середньозважений вміст рухомих форм фосфору коливається по районах від 81 до 175 мг/кг ґрунту, обмінного калію – 82-128 мг/кг ґрунту. Ці ґрунти мають підвищений вміст обмінного кальцію та магнію, відповідно 10,6 і 2,22 мг-екв/100 г ґрунту.

За гранулометричним складом ґрунти господарства розподіляються таким чином: середньо суглинкові – 22%, легкосуглинкові – 36%, супіщані – менше 30%, зв’язнопіщані – 9%, піщані – менше 4%.

1.3 Агрокліматичні умови розташування господарства

Клімат області, де розташоване ТОВ “Новий шлях” с. Довжик, помірно континентальний, з достатньо теплим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня – 6 –80С , самого теплого місяця – червня +18 +200С. Середньорічна кількість опадів – 550-600 мм. Максимум їх випадає влітку. У деякі роки опадів випадає дещо більше, ніж в попередні. У посушливі роки найменше опадів буває у травні.

Минулий 2002 рік характеризується значними відхиленнями від багаторічних даних по температурному режиму і кількості опадів. Загальна кількість опадів перевищувала середні багаторічні дані на 14%, а в червні-липні – на 37 – 39%. Тепла волога весна сприяла росту і розвитку як озимих, так і ярих культур, що позитивно відбилось на рівні їх урожаїв. Проте в серпні встановилась суха жарка погода, що призвело до “підгорання” посівів зернових культур, а перезволожені червень і липень обумовили розвиток хвороб. Ці фактори також істотно вплинули на формування урожаїв, але вже в негативному плані. Спекотний серпень, крім зернових, згубно вплинув на розвиток цукрових буряків та інших культур.1

Значне пересихання ґрунту затягнуло початок посіву озимих культур, внаслідок чого значна частина їх була посіяна в пізні терміни і пішла в зиму недостатньо загартована. І лише м’яка зима дає підставу сподіватись на їх благополучну перезимівлю.


Информация о работе «Підбір чергування культур в сівозмінах»
Раздел: Ботаника и сельское хозяйство
Количество знаков с пробелами: 75310
Количество таблиц: 14
Количество изображений: 14

Похожие работы

Скачать
17580
0
0

... ї озимої пшениці. Ефективним заходом інтенсифікації землеробства в цих підзонах є зрошення та застосування безполицевого обробітку для захисту ґрунтів від вітрової ерозії. 2. Сівозміна — основна ланка системи землеробства Структура посівних площ — це процентне співвідношення посівних площ окремих сільськогосподарських культур. При визначенні її виходять з конкретних економічних і природних ...

Скачать
48318
11
0

... іву. Але не дивлячись на це, в наших дослідних варіантах ця культура помітно реагує на розміщення її після культур інших видів. Таблиця 4.7 Урожайність кукурудзи після різних попередників в короткоротаційних сівозмінах, ц/га Варіант Попередник Роки Середня 2004 2005 1 Ячмінь ярий (контроль) 55,0 52,0 53,5 2 Горох 70,2 61,8 66,0 3 Цукрові буряки 52,4 53,4 52,9 4 Кукурудза ...

Скачать
35431
0
0

... мета АПК держави, що зумовлює необхідність визначення його раціональної структури як з точки зору використання агрокліматичного потенціалу, так і щодо кон'юнктури ринку Підраховано, що в масштабах України оптимальною вважається така структура валового збору зерна: зерно озимих має займати 57-65%, з них пшениця-51-59%; ярі зернові - 43-45%, з них ячмінь - 14 – 18, овес - 2,6-3,8, просо - 0,7-1,3, ...

Скачать
29762
7
0

... і склали 6,2 % , а інші прямі витрати зайняли 22,2 % від загальної суми витрат. 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення чіткості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективності використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом подальшого ...

0 комментариев


Наверх