Особливості формування етнічних стереотипів - Психология - реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ХЕРСОНСЬКА ФІЛІЯ

Кафедра психології

ДИПЛОМНА РОБОТА

Особливості формування етнічних стереотипів

Студента спеціальності

7.040101 «Психологія»

Освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»

Голобородько Євгенії Віталіївни

Херсон-2008


ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз психологічного явища етнічного стереотипу

1.1 Характеристика етнічного стереотипу

1.2 Джерела етнічних стереотипів

1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування

1.4 Наслідки стереотипізації

Розділ 2. Психологічні методи дослідження етнічних стереотипів

Розділ 3. Дослідження особливостей формування етнічних стереотипів

3.1 Дослідження етнічних стереотипів за допомогою проективного тесту.

3.2 Дослідження впливу ЗМІ на формування етнічних стереотипів

Висновки

Рекомендаці

Список використаних джерел

Додатки:

1. Результати проективного дослідження, отримані на 1 етапі експерименту, представлені у діаграмі.

2. Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних етнічних стереотипів, представлені у діаграмі.

3. Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування негативних етнічних стереотипів, представлені у діаграмі.


ВСТУП

Актуальність: Національна проблематика - виключно актуальна в наше бурхливе століття прогресу і соціальних потрясінь – ще с стародавніх часів привертала увагу мислителів всіх часів і народів. Особлива важливість цієї теми для кожної людини ймовірно, пов'язана з тим, що приналежність до тієї або іншої нації є універсальною характеристикою, властивою всім людям без виключення.

Стереотипи у спілкуванні, що виникають, зокрема, при пізнані людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічний сенс. Як правило, стереотип виникає на основі достатньо обмеженого досвіду з минулого, в результаті і прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації. Стереотипізація в процесі пізнання людьми один одного може призвести до двох різних наслідків. З одного боку, це призводить до визначеного спрощення процесу пізнання іншої людини; в цьому випадку стереотип обов'язково несе в собі оцінювальне навантаження. У випадку національних або етнічних стереотипів це оцінювальне навантаження має особливе значення, бо мова йде про спілкування та взаємодію між цілими народами та країнами, а отже й наслідки цього спілкування завжди мають світові масштаби. Часом ці наслідки залежать саме від стереотипів.

Отже, проблеми етнічних стереотипів та процесу стереотипізації вивчали такі вчені як Д. Кац, К. Брейлі, У. Ліпман, А. Тешфел, Т.А. Ван Дейк, Г. Олпорт, Н.В. Бахарєва, Т.Г. Стефаненко, А.С. Баронін, А.К. Байбурін, Ю.В. Бромлей, А.О. Бороноєв, Ю.П. Платонов, С.Л. Арутюнов та ін.

Отже, можна зробити висновок, що задана тема актуальна з огляду на те, що досліджуване явище займає важливе місце у міжособистісному спілкуванні.

Мета: теоретично проаналізувати поняття етнічних стереотипів, ознайомитися з літературою по даній темі, експериментально довести наявність вже сформованих стереотипів у людей та спробувати виявити джерела і фактори їх формування.

Задачі:

1) проаналізувати сутність етнічних стереотипів, їх місце і роль у житті людей;

2) виявити джерела, фактори стереотипів та наслідки стереотипізації;

3) емпірично довести існування вже сформованих позитивних і негативних стереотипів;

4) проаналізувати особливості формування етнічних стереотипів.

Об‘єкт: етнічні стереотипи.

Предмет: фактори, що впливають на формування етнічних стереотипів.

Гіпотеза: на формування етнічних стереотипів впливають різноманітні фактори, зокрема, періодичні та Інтернет-видання.

Незалежна змінна: фактори формування етнічних стереотипів.

Залежна змінна: етнічні стереотипи.

Теоретичне обґрунтування роботи: дана тема буде розкриватися в рамках етнічної та кросс-культурної психології.

Практичне значення: дана робота може бути використана для вивчення особливостей процесу стереотипізації та пошуків методів або засобів руйнування стереотипів, які займають чільне місце у сприйнятті людей один одного та заважають реальному відображенню дійсності, а отже й ефективній комунікації.

Методи дослідження: у роботі були використані наступні методи: спостереження, бесіда, семантичний диференціал та проективний малюнок.

Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних джерел та додатків. Зміст роботи викладений на 80 сторінках друкованого тексту. Робота включає в себе додатки, що складають 3 діаграми. Список використаних джерел нараховує 60 робіт українських та зарубіжних авторів.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА ЕТНІЧНОГО СТЕРЕОТИПА

1.1 Характеристика етнічного стереотипу

Явище стереотипу. Етнічні стереотипи

Різні автори по-різному визначають поняття стереотипу. У довідковому посібнику Б. Берельсона і г. Стейнера "Людська поведінка. Зведення наукових даних" стереотип визначається як "ворожа установка по відношенню до етнічної групи або її членів як таких". У підручнику соціальної психології Д. Креча, Р. Крачфілда і Е. Баллачі стереотип визначається як "несприятлива установка до об'єкту, яка має тенденцію бути вкрай стереотипізованою, емоційно зарядженою і нелегко піддається зміні під впливом протилежної інформації". У "Словнику по суспільних науках", випущеному ЮНЕСКО, можна прочитати:

"Стереотип - це негативна, несприятлива установка до групи або її індивідуальних членів; вона характеризується стереотипними переконаннями; установка витікає більше з внутрішніх процесів свого носія, ніж з фактичної перевірки властивостей групи, про яку йде мова".

Доцільно розглянути поняття «стереотип» в співвідношенні з близькими за значенням категоріями установки, упередження і забобону. Р. Солдатова включає ці поняття в ряд міжетнічних настановних утворень, які «містять емоційно-оцінювальне відношення до різних етнічних груп і характеризують рівень готовності до відповідних поведінкових реакцій в міжетнічному спілкуванні» (43,44). Етнічний стереотип, на думку ученого, це «в першу чергу, «культурне» утворення, природне і неминуче до тих пір, поки існуватимуть народи і етнічні групи». У свою чергу, упередження і забобон - це більш «соціальні» установки: їх формування в значній мірі залежить від конкретної суспільно-історичної ситуації» (44,36). Упередження характеризується негативним емоційним зарядом і «відповідає таким формам поведінки як уникнення спілкування або ухилення від міжетнічних контактів в певних сферах життєдіяльності». Забобон в свою чергу відрізняє велика концентрація негативних емоцій, «надмірне вихваляння досягнень і якостей своєї нації у поєднанні із зарозумілим відношенням і неприязню до інших народів» (35,36). Забобон в реальній поведінці вже не обмежується стратегією уникнення, а виявляється в конкретних вчинках дискримінуючого характеру (44). І. Кон розглядає установку як «певний напрям особистості, стан готовності, тенденцію до певної діяльності, здатної задовольнити якісь потреби людини» (15). Таким чином установка є як би певною точкою зору або призмою, через яку людина розглядає світ і події, що відбуваються в ньому. Як відзначає З. Рижова, «установки формують стиль відношення людини до ситуацій з яскраво вираженим етнічним контекстом і створюють психологічну базу для відповідної поведінки в етнонапруженій ситуації» (40).

Згідно І. Кону, установка пов'язана з певною системою очікувань і еталонів, порівняно з якими ми розглядаємо будь-яке явище. Стереотип у свою чергу, є вже сформованим виявом тієї або іншої соціальної установки по відношенню до певного явища. І. Кон розглядає стереотип як «невід'ємний елемент буденної свідомості» що допомагає індивідові «орієнтуватися в житті» і «направляє його поведінку» (це міркування має пряме відношення до уявлень героя Ф. Сологуба про поляків і євреїв) (15). Неминучість стереотипізації І. Кон пояснює універсальністю схильності людей розглядати явища чужої культури крізь призму культурних традицій і цінностей свого власного народу (явище етноцентризму). Сам по собі етноцентризм не небезпечний; проблема виникає тоді, коли реальні або уявні відмінності між людьми зводяться в абсолют і перетворюються на негативну або навіть ворожу установку по відношенню до іншого народу, яку Кон визначає як етнічне упередження (13, 36). Стереотипи і упередження автор відносить не стільки до явищ психологічних, скільки соціальних: «Щоб зрозуміти природу етнічних упереджень, потрібно вивчати не стільки упереджену людину, скільки суспільство, що породжує його» (15).

Таким чином, стереотипи - емоційно забарвлені образи, передавальні значення, що склалися в свідомості людей, які поєднують в собі елементи опису, оцінки і розпорядження. Разом з тим, стереотип - це не просто образ, але “стандартизований”, спрощений образ якого-небудь явища дійсності, це схема, що лише фіксує деякі риси явища, що іноді не існують, приписувані йому суб'єктивно. Об'єктним результатом стереотипізації є спрощене, схематичне, іноді близьке до дійсного знання, іноді спотворене, уявлення дійсності, яке виступає як своєрідний психологічний бар'єр на шляху до його подальшого пізнання (51,55).

Стереотипи приймаються людьми за знання, проте фактично містять в собі лише неповний і односторонній опис якогось факту дійсності. Цей опис, як правило, поєднується з сильними емоційними відношеннями (симпатія або антипатія, ухвалення або неприйняття), і зі встановленим традицією або звичаєм розпорядженням поведінки і оцінки подібного факту дійсності.

Стереотипи зазвичай некритично засвоюються людиною під впливом його соціального оточення (36).

Явище стереотипізації, не дивлячись на всі недоліки, зберігається, тому що воно позбавляє людину від необхідності творчо переробляти всі враження від оточуючого людину фізичного і соціального середовища.

Без стереотипізації людям довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, кожну ситуацію, неначебто вони не мали ніякого життєвого досвіду.

Соціальний стереотип - це спрощене, часто одностороннє, спотворене знання про людей, неточне, надмірно загальне. Термін “соціальний стереотип” введений в психологію в США ученим Ліпманом у зв'язку із загостренням расової проблеми (1,3,6).

Різновидом соціальних стереотипів є етнічні стереотипи.

Кожна етнічна група (плем'я, народність, нація, будь-яка група людей, пов'язана спільністю походження і відрізняється певними рисами від інших людських груп) володіє своєю груповою самосвідомістю, яка фіксує її, - дійсні і уявні - специфічні риси. Будь-яка нація інтуїтивно асоціюється з чимось тим або іншим чином. Вчені США вже давно і ґрунтовно досліджують ці проблеми. Зрозуміло, в різних країнах проблеми ці носять різний характер. Деякі автори більше цікавляться відносинами білих з неграми, деякі - єврейським питанням. Але те, що достовірно встановлене в даному випадку, може, з відповідними корективами, сприяти розумінню і більш загальних проблем (4,5). Найперше серйозне емпіричне дослідження, присвячене вивченню етнічних стереотипів, було проведене в США Д.Кацом і К.Брейлі в 1933 році. Студенти Прінстонського коледжу двічі (у 1933 і 1951 роках) повинні були охарактеризувати декілька різних етнічних груп за допомогою вісімдесяти чотирьох слів-характеристик ("розумний", "сміливий", "хитрий" і тому подібних) і потім вибрати з цих характеристик п'ять рис, які здаються їм найбільш типовими для даної групи. Вийшла наступна картина: американці - заповзятливі, здібні, матеріалістичні, честолюбні, прогресивні; англійці - спортивні, здібні, дотримуються умовностей, люблять традиції, консервативні; євреї - розумні, користолюбні, заповзятливі, скупі, здібні; італійці - артистичні, імпульсивні, пристрасні, запальні, музичні; ірландці - забіякуваті, запальні, дотепні, чесні, дуже релігійні і так далі. Вже в цьому простому переліку приписуваних тій або іншій, групі рис виразно простежується певний емоційний тон, проступає відношення до оцінюваної групи (18).

Види етнічних стереотипів

Виділяють 2 види етнічних стереотипів:

1. Аутостереотип - уявлення людей про себе і інших представників своєї національності.

2. Гетеростереотип - уявлення про людей інших національностей.

Етнічний аутостереотип є складовою частиною етнічної самосвідомості, в структурі якого виділяють 2 компоненти:

• Когнітивний - уявлення про минуле і сьогодення свого народу.

• Емоційний - національні почуття (31,51).

І в національній психології існують такого роду стереотипи. Під етнічним стереотипом сьогодні прийнято розуміти узагальнене уявлення про фізичну, етичну і розумову зовнішність представників різних етнічних груп (36). Етнічний стереотип характеризується підвищеною емоційністю і стійкістю у віддзеркаленні рис групи, що стереотипізується.

Існують дві категорії стереотипів: поверхневі і глибинні (46,47).

Поверхневі стереотипи - це ті уявлення про той або інший народ, які обумовлені історичною, міжнародною, внутрішньополітичною ситуацією або іншими тимчасовими чинниками. Ці стереотипи міняються залежно від ситуації в світі і суспільстві. Тривалість їх існування залежить від загальної стабільності суспільства. Це, як правило, образи-уявлення, пов'язані з конкретними історичними реаліями. Поверхневі стереотипи представляють безперечний інтерес перш за все для істориків, а також всіх, хто цікавиться соціально-політичними процесами, що відбуваються в суспільстві.

На відміну від поверхневих глибинні стереотипи незмінні. Вони не міняються протягом часу. Глибинні стереотипи володіють дивовижною стійкістю, і саме вони представляють найбільший інтерес для дослідника особливостей національного характеру: самі стереотипи дають матеріал для вивчення того народу, який є об'єктом стереотипізації, а оцінки характеризують особливості тієї групи, в якій вони поширені (28,52).

Серед глибинних стереотипів в особливу групу виділяються зовнішні, пов'язані з атрибутами життя і побуту народу, в російській мові їх часто іменують словом “клюква”. Не дивлячись на постійні зміни в побуті народів, подібні стереотипи змінюються незначним чином. Хутра, самовари, величезні шалі, матрьошки вважаються невід'ємною частиною російського життя ось вже декілька століть. Деякі з цих атрибутів дійсно зберігаються до цих пір. Деякі атрибути російського життя зійшли у небуття природним чином, проте культивуються в нашій країні або з комерційних міркувань, оскільки добре купуються іноземцями, або чисто обрядово (31).

До того, що особливо часто підпадає під категорію стереотипізації того або іншого народу, можна віднести:

- Вербальна поведінка

- Невербальна поведінка (міміка, жести, рухи тіла)

- Національний характер і уявлення про нього іншими націями

- Соціальні ситуації, поведінка в соціальних ситуаціях

- Особливості побуту і повсякденного життя нації

- Національна кухня

- Релігійні і національні обряди

Соціальні стереотипи і установки можуть набувати різних форм:

- Стереотипні дії і ритуали;

- Типові емоційні реакції і домінуючі відчуття;

- Узагальнені уявлення;

- Стійкі розпорядження і заборони;

- Соціальні ярлики;

- Громадська думка;

- Домінуючі цінності (51).

Функції і властивості етнічних стереотипів

Етностереотипи формуються, а головне, реалізуються в системі цінностей та способі життя. Форми репрезентації етностереотипів можуть бути різними, але найбільш доступні для фіксації та наукового спостереження системи поведінкових правил та структура ціннісних орієнтацій. У Зв‘язку з цим виділяють експліцитні (поведінкові) та імпліцитні (психологічні) особливості етностереотипів.

Етнічні стереотипи впливають на етнічні антипатії (етногонізм) та симпатії, що визначають поведінку людей в ситуаціях міжетнічного контакту.

Етнічні стереотипи завжди утворюються під впливом соціальних та політичних умов, певних культурних факторів та відображають міжетнічні установки.

Бромлєй Ю.В. в ході досліджень виявив, що сфери, у яких національні особливості зберігаються найбільш повно, це норми поведінки в сім‘ї, весільні та поховальні обряди, норми харчування. На думку автора, досить стійкими є стереотипи організації сімейного побуту: різні стосунки в сім‘ї, міра участі жінок та молодих членів сім‘ї у вирішенні важливих сімейних питань, розподілу обов.язків і т.д. (6,7,8).

Об'єктивно необхідною і корисною психологічною функцією стереотипізації з часів У. Ліппмана, який в 1922 році ввів поняття «Соціальний стереотип», багатьма дослідниками вважається спрощення і систематизація рясної і складної інформації, що отримує людина з навколишнього середовища. Так, прихильники теорії «заощадження ресурсів» головну функцію стереотипізації вбачають в забезпеченні індивідів максимумом інформації при мінімальному інтелектуальному зусиллі. Іншими словами, передбачається, що стереотипи в процесі соціального пізнання позбавляють індивідів від необхідності інтерпретувати соціальний світ у всій його складності, але є нижчою формою уявлень про соціальну реальність, уявлень, які використовуються тільки тоді, коли недосяжні вищі, точніші і індивідуалізовані уявлення (16).

Проте сприйняття людини як члена групи зовсім не означає спотворення його «справжньої» індивідуальності, а самими стереотипами є корисні способи сприйняття. Наш світ складний для сприйняття не тільки із-за кількісної перенасиченості інформацією, але і в результаті її якісної невизначеності. Стереотипізацію слід розглядати як засіб розуміння соціального значення інформації, іншими словами, вона існує головним чином не для того, щоб економити пізнавальні ресурси сприймаючого індивіда, а швидше для того, щоб відобразити соціальну реальність (22).

Британський психолог А. Тешфел особливо підкреслював, що стереотипи здатні захистити не тільки цінності індивіда, але і його соціальну ідентичність. Виходячи з цього, як основні соціально-психологічні функції стереотипізації слід розглядати міжгрупову диференціацію, або оцінювальне порівняння, найчастіше на користь своєї групи, і здійснювана з її допомогою підтримка позитивної соціальної ідентичності. Іншими словами, призначення стереотипів - налагодити відносини групи перш за все не з іншими групами, а усередині неї самої, створивши образ, що дозволяє її членам ідентифікувати себе у круговерті історії. Пригадаємо класичне: «ми - не раби, раби - не ми». З цієї точки зору, «надзадача» соціальних стереотипів - забезпечити хай символічну, але цілісність соціальної спільності (22,29).

Тешфел виділив і дві соціальні функції стереотипізації:

1) пояснення існуючих відносин між групами, зокрема пошук причин складних і «зазвичай сумних» соціальних подій;

2) виправдання існуючих міжгрупових відносин, наприклад дій, що здійснюються або планованих по відношенню до чужих груп. Так, психологічний механізм стереотипізації у всі часи використовувався в різних реакційних політичних доктринах, санкціонуючи захоплення і пригноблення народів, для збереження панування поневолювачів шляхом впровадження в масову свідомість негативних стереотипів відносно переможців і переможених.

Існує також розширена теорія Тешфела відносно функцій етнічних стереотипів. Він виділяє дві функції стереотипу на індивідуальному і дві - на груповому рівні. До індивідуального рівню відносяться:

1) когнітивна (схематизація, спрощення);

2) ціннісно-захисна (створення і збереження позитивного «Я-образа»).

До соціального рівня:

3) ідеологізуюча (формування і збереження групової ідеології, яка

пояснює і реабілітує поведінку групи);

4) ідентифікуюча (створення і збереження позитивного групового «Ми-образа). (52).

Вже неодноразово наголошувалося, що стереотипи служать для спрощення міжетнічної диференціації і «економії» сприйняття в етноконтактних ситуаціях. Їх роль також полягає в поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи) відносин між етнічними групами конкретної етноконтактної ситуації або власної поведінки по відношенню до членів іноетнічної групи (54,55). Разом з тим, етнічний стереотип відображає прагнення людей до збереження і зміцнення позитивної етнокультурної ідентичності, граючи важливу соціальну роль як чинник консолідації і фіксації етнічної групи. Як відзначає Р. Солдатова, «этнические стереотипы – это когнитивные инструменты поддержания оптимальной проницаемости этнических границ. Оптимальность состоит в том, что плотность этнических границ, с одной стороны, должна быть не меньше, чем это требуется для сохранения группы как самостоятельного и целостного этнокультурного образования. С другой – не больше, чем это необходимо для непрекращающегося взаимодействия между разными народами» (43).

Іншими словами, зміст стереотипів визначається чинниками соціального, а не психологічного порядку. І саме ворожі, повні забобонів стереотипи, а не механізм стереотипізації сам по собі - явище суто негативне, яке сприяє лише стабільності міжгрупових відносин, заснованих на пануванні і підпорядкуванні. З іншого боку, етнічні стереотипи часто виконують негативну роль, коли використовуються індивідом в процесі міжособистісного сприйняття при недоліку інформації про конкретного партнера по спілкуванню (44).

Серед найбільш істотних властивостей етнічних стереотипів виділяють їх емоційно-оцінювальний характер. Емоційні аспекти стереотипів розуміються як ряд переваг, оцінок і настроїв. Емоційно забарвленими є і самі характеристики, що сприймаються. Іншою важливою властивістю етнічних стереотипів вважається їх стійкість, стабільність, навіть ригідність. Хоча стабільність стереотипів не раз підтверджувалася в емпіричних дослідженнях, вона все-таки відносна: при зміні відносин між групами або під час появи нової інформації їх зміст і навіть спрямованість можуть змінюватися (55).

Ще одна властивість етнічних стереотипів - узгодженість, або консенсус. Саме узгодженість вважав найважливішою характеристикою стереотипів Тешфел. На його думку, соціальними стереотипами можна вважати лише уявлення, що поділяються достатньо великим числом індивідів в межах соціальних спільнот. Стереотипи і особистісні переконання про етнічні групи, хоча і можуть частково співпадати, є різні когнітивні структури, кожна з яких - лише частина знань індивіда про свою або чужу групу. Більш того, якби стереотипи не були узгодженими, було би дуже мало сенсу в їх вивченні. Небезпека ворожих і зневажливих стереотипів, а значить, і основна причина їх вивчення, полягає в можливості схожих реакцій у відповідь на схожі стереотипи: якби кожен індивід реагував на членів групи, що принижувалася, відповідно до своїх власних переконань, негативний ефект стереотипів був би значно ослаблений (42,45).

Ще однією суттєвою властивістю стереотипу з часів Ліппмана вважається їх неточність. Надалі стереотипи отримували ще менш утішні характеристики і інтерпретувалися як «традиційна нісенітниця», «пряма дезинформація», «сукупність міфічних уявлень» і тому подібне. Втім, починаючи з 1950-х років набула поширення гіпотеза, згідно якої об'єм дійсних знань в стереотипах перевищує об'єм помилкових, - так звана гіпотеза «зерна істини». На даний час вже не викликає сумнівів, що етнічні стереотипи не зводяться до сукупності міфічних уявлень, та є образами етносів, а не просто думки про них. Вони відображають, хай і в спотвореному або трансформованому вигляді, об'єктивну реальність: властивості двох взаємодіючих груп і відношення між ними (47).

Для сучасного наукового підходу до проблеми істинності стереотипу

характерний зсув акценту з його когнітивного змісту на афектний: у центр уваги ставиться питання про причини стійкості і поляризованості стереотипу. Згідно концепції У. Вайнекі, особливість стереотипу полягає в тому, що він співвідноситься головним чином не з відповідним об'єктом, а із знаннями інших людей про нього. При цьому неважливо, істинне дане знання або помилкове, оскільки головне в стереотипі - не сама істинність, а переконаність

у ній, причому відмінною стороною такої переконаності є її стійкість, міцність (11). Дійсно, практика показує, що навіть в випадку доведеності невідповідності стереотипу дійсності, він часто продовжує функціонувати, причому з не меншою силою і виразністю. Існують різні спроби пояснити цю особливість стереотипів. З чисто психологічної точки зору можна вивести схильність стереотипізованого мислення з когнітивного стилю індивіда (5). Але разом з тим очевидно, що одна і та ж людина може демонструвати у відношенні різних об'єктів різний когнітивний стиль: навряд чи можна погодиться з тим, що людина, що догматично міркує в одному випадку, у всіх інших також виявиться догматиком. В зв'язку з цим важливим представляється пояснення, запропоноване ще Ліппманом: «Системы стереотипов могут быть ядром наших личных традиций, защитой нашего положения в обществе… Это гарантия нашего самоуважения. Это проекция на мир нашего собственного чувства, наших собственных ценностей, нашей собственной позиции и наших собственных прав. Поэтому стереотипы в высшей степени заряжены теми чувствами, с которыми они связаны» (52). Сильною стороною міркування Ліппмана є пояснення специфіки дії стереотипу не природженими властивостями психології мислення і сприйняття, а функцією захисту соціальних цінностей. Цією ж захисною функцією пояснюється і ще одна відмінна особливість стереотипу - його емоційна насиченість. Чим твердіше оцінка, тим, як правило, більшу емоцію викликає будь-яка спроба поставити під сумнів її, і, навпаки, чим інтенсивніше емоція тим більш категорична думка, що виражає її.

Цікавий аспект дії стереотипів на міжособистісне і групове спілкування зачіпає Н. Лєбєдєва: вона виділяє 4 основні характеристики стереотипів, що впливають на комунікативну поведінку.

1.Стереотипізація - результат когнітивного «відхилення», викликаного ілюзією зв'язку між груповим членством і психологічними характеристиками (наприклад, англійці - консервативні, німці - педантичні).

2.Стереотипи впливають на спосіб проходження інформації, її відбору (наприклад, про свою зазвичай запам'ятовується найбільш сприятлива інформація, а про чужу - найбільш несприятлива).

3.Стереотипи викликають очікування певної поведінки від інших, індивіди мимоволі намагаються підтвердити ці очікування.

4.Стереотипи народжують прогнози, схильні підтверджуватися (оскільки люди мимоволі «відбирають» моделі поведінки інших людей, схожі із стереотипами) (19,20,21).

1.2 Джерела етнічних стереотипів

Причини формування етнічних стереотипів

Формування етнічних забобонів і упереджень, тих, що несуть в собі негативний заряд і ведуть до посилення міжетнічної напруженості, є серйозною перешкодою до взаєморозуміння між народами. У механізм формування стереотипів залучені не тільки схематизація, категоризація і т.п., але і інші когнітивні процеси, перш за все каузальна атрибуція, або приписування причин поведінки і досягнень індивідів на підставі групової (зокрема, етнічної) приналежності (30). Люди пояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистісних, суб'єктивних) і зовнішніх (ситуативних, об'єктивних) чинників. При цьому вони схильні свої успіхи пояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі - зовнішніми обставинами. Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми, а невдачі - внутрішніми чинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаний з функцією, яку виконує в психологічній структурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базового оцінювального відношення людини до світу, себе і інших людей. Ця функція полягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: від завищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших (33,34).

Надзвичайно цікава в зв'язку з цим проблема походження і формування стереотипів: чи є соціальні стереотипи наслідком індивідуально-психологічних особливостей людини або викликані іншими причинами? У психології існує ряд теорій, що намагаються по-своєму відповісти на це питання. Однією з них є теорія фрустрації і агресії, розроблена в руслі необіхевіорізму. Незадоволене заблоковане прагнення людини створює в психіці стан напруженості, фрустрації, яке у пошуках розрядки часто знаходить її в акті агресії. На рівні суспільної психології об'єктом агресивної поведінки виявляється расова або національна група (31,37). В рамках психоаналітичної школи схожий механізм має теорія проекції, основна ідея якої полягає в універсальності несвідомого приписування іншим власних прагнень і імпульсів, не сумісних з свідомою установкою індивіда: «Руйнівна, збочена сторона «людської природи», яку ми пригнічуємо в самих собі, зберігає свій вплив в житті «інших», роблячи їх тим самим не тільки нижчими по відношенню до «нас», але і небезпечнішими для нас, для нашої культури, раси, релігії і т.д.» (50).

Нез'ясовним з погляду цих двох теорій залишається вибір конкретної етнічної спільності як об‘єкту виміщення агресії або об'єкту для проекції: загострення національної ворожнечі в тій або іншій конфліктній ситуації, може бути пояснене вже раніше існуючою ворожою установкою по відношенню до конкретної національної групи. Як відзначає І. Кон, в теоріях агресії і проекції «соціальна природа етнічних стереотипів і реальні взаємини етнічних груп залишаються в тіні. Упередження виявляється чимось неісторичним і навряд чи взагалі переборним» (15). Очевидно, що походження етнічних стереотипів залишається лише частково з'ясованим з чисто психологічних позицій. Так або інакше, уявлення про іншу етнічну групу складається історично в процесі реальних взаємин між двома етносами. Війни, колонізація, спустошення земель або, навпаки, відносини співпраці і взаємної пошани залишають відбиток в генетичній пам'яті народу, який визначає і через сторіччя забарвлення і спрямованість образів один одного (11,50). У онтогенезі стереотип може привласнюватися індивідом поза обліком історичного контексту і незалежно від реального досвіду особистого спілкування з представниками того або іншого етносу. Виховання, освіта, громадська думка, засоби масової інформації - ось ті канали, через які людина засвоює суспільні норми і цінності, залучається до елементів своєї культури і формує уявлення про інші етноси. Дослідження показують, що в ранньому дитинстві людина ще вільна від яких-небудь стереотипних уявлень (що автоматично знімає питання про їх вроджений характер), але вже в молодшому шкільному віці стереотипи починають активно засвоюватися і використовуватися дітьми, значно випереджаючи формування власних ясних уявлень про етнічні групи (33).

«Перший пласт» етнічної специфіки свідомості закладається ще в ранньому сенсомоторному досвіді дитини разом із сприйняттям нею норм соціальної взаємодії. У. Павленко і З. Таглін вважають, що процес цей починається з того моменту, коли дитина починає сприймати зміст наспівуваних йому колискових пісень (29,30). Вони відзначають також роль паремій як знаряддя етнічної специфікації свідомості: це пов'язано з тим, що в народних прислів'ях, приказках, загадках так або інакше відбиваються природні і соціальні умови існування етносу: «Відображаючи особливості місцевої флори і фауни, ландшафту і клімату, паремії задають індивідові образ природного середовища його батьківщини і формують природний фон асоціацій». Віддзеркалення в народній творчості соціальних реалій конкретної етнічної спільності формує «другий пласт» етноспецифічності свідомості: «Цим шляхом в асоціативні процеси індивіда включаються образи і поняття зі сфери соціального устрою, релігії, господарської діяльності, побуту і історії етносу» (29,30). До цього «другого пласту» відноситься також формування уявлень про інші етноси, взаємини з якими є невід'ємною частиною легендарного епосу народу, його билин і оповідей.

Аналіз історичних і літературних пам'ятників дає багато що для розуміння механізму формування стереотипних уявлень. Величезний інтерес в цьому плані представляє середньовічне дипломатичне листування, що відображає політичні детермінанти походження тих або інших (частіше негативних) стереотипів: «Вороже відношення до інших народів було характерне для європейського середньовіччя. Ворожість посилювалася, якщо мова йшла про народів різних конфесій» (14,23). Конфесійні суперечності між шведами і росіянами, посилені суперництвом за освоєння територій, зумовили погляд на росіян як на «язичників» і «антихристів»», що об'єктивно не відповідало дійсності. Важливим чинником в генеруванні негативних стереотипів росіян можна також вважати «установку на забезпечення безпеки етносу»: «Вже в 17 столітті в Швеції панувало уявлення про те, що Росія - це сильний і небезпечний сусід, основою зовнішньополітичного курсу якого є територіальна експансія, пошук життєвого простору. У 18 столітті на зміну недовірі прийшов страх» (12,14).

Аналогічний механізм формування уявлень про інший етнос виявляється при зіставленні образів нормана на Заході і на Сході, що вказує на значні відмінності у відношенні до скандинавів в обох регіонах: «В образі варяга на Русі відсутні основні стереотипні характеристики нормана-ворога, що сформувалися в умовах запеклої боротьби з вікінгами, але домінують уявлення, обумовлені переважанням договірних відносин зі скандинавами» (25).

Таким чином, походження етнічних стереотипів глибоко вкорінене в історичній пам'яті народу, і їх стійкість забезпечується передачею з покоління в покоління у формі фольклору, епосу, літописних і літературних пам'яток. Важливо відзначити, що багатий матеріал для вивчення процесу формування етнічної самосвідомості народу і, як наслідок, етнічних стереотипів поведінки і сприйняття інших етносів дає вивчення особливостей народної мови і словотворення. «Мова є справді скарбничкою історичного досвіду народу в набагато більшому ступені, ніж будь-яка інша сфера культури» (34) А. Потебня по праву вважав, що мова є не тільки головною етнодиференційною, але і етноформуючою ознакою що обумовлює само існування етносу. Аналіз імен, етнонімів, топонімів, навіть астронімів показує глибоку закріпленість у мові своєрідності місця існування і нерозривно пов'язаного з нею мислення народу: «Повний список імен народу не тільки містить вказівки на негативно оцінювані явища природного середовища (імена-обереги), але дає достатньо ґрунтовну характеристику тваринному і рослинному світу, клімату і ландшафту середовища етносу» (29,30). Походження назв етносів також далеко не випадкове, а, навпаки, є наочною ілюстрацією того, як сприймали предки свій і сусідні народи. Наприклад, слово svensk (швед) містить корінь sve, що означає «свій». Це знов обертає нас до дихотомії «Ми» - «Вони»: «Ми (мій народ, всі шведи) - люди; всі чужі - не люди»: «Природні особливості території життєдіяльності етносу, виступаючи основою його розмежування з сусідніми людськими колективами, формують і таку константу етнічної свідомості, як самоназва етносу» (10,29,30).

Узагальнюючи сказане, доцільно відзначити, що чисто психологічний підхід до питання про походження етнічних стереотипів (у руслі психоаналізу або необіхевіорізму) не володіє достатнім арсеналом фактів для вичерпного обґрунтування причин і механізмів формування стереотипів виключно виходячи з індивідуально-психологічних характеристик. Як відомо, етнічні стереотипи детерміновані, по-перше, реальними специфічними рисами групи, що стереотипізується ; по-друге, специфікою заломлення цих рис через апарат сприйняття стереотипізуючої групи; по-третє, всім комплексом економічних, політичних і культурних взаємин груп, що піддаються стереотипізації. (17). Вітчизняні психологи достатньо одностайні у визнанні того факту, що вивчення походження етнічних уявлень неможливе у відриві від всестороннього аналізу відповідної соціальної ситуації: «У основі формування етнічних стереотипів лежать системи етнічних уявлень. Етнічні уявлення, виникаючи на базі традиційних думок, що існують в суспільній свідомості етносу, є продуктам епохи і соціокультурного середовища» (18).

Цікавий аспект формування етнічних стереотипів в руслі концепції

когнітивного дисонансу зачіпає Р. Оганджанян: він зв'язує цей процес з мірою задоволеності деяких соціальних потреб в багатонаціональному і переважно мононаціональному населенні і підкреслює важливість специфіки цих зв'язків залежно від міграційної ознаки. Автор відзначає, що людина, що переселяється в нове середовище, заздалегідь створює певний образ житла і взаємин з місцевими жителями, формуючи таким чином якусь систему очікувань. Якщо нове оточення виявляється менш привабливим, або не складаються відносини з «аборигенами», то людина випробовує дисонанс. Зменшення загальної міри дисонансу може здійснюватися за рахунок збільшення нових когнітивних елементів, в даному випадку - негативних етнічних автостереотипів (або уявлень про власну етнічну групу) і позитивних етнічних гетеростереотіпов (або уявлень про чужу спільності). У моноетнічному середовищі, на думку автора, міра задоволеності соціальних потреб особливо помітно впливає на характер етнічного автостереотипу: частка людей з позитивними автостереотипами збільшується по мірі зростання задоволеності соціальних потреб. Автор також підкреслює, що «причини власних невдач люди часто шукають у вчинках тих, що оточують, а в мононаціональному середовищі ці уявлення в певних умовах можуть перетворюватися в етнічні стереотипи» (28).

Приведені дані зайвий раз доводять, що на характер вже сформованого або того, що ще формується стереотипу безпосередньо впливають особливості безпосереднього етноконтактного середовища: «Основою формування стереотипів служать реальні культурні відмінності, які можуть бути легко сприйняті на рівні поведінки в ситуації міжкультурної взаємодії» (43,44).

На симпозіумі з міжнаціональних проблем в 1989 році багатьма учасниками також зачіпалося питання про джерела стереотипних уявлень про свій і інший народи. Наголошувалася роль масової свідомості у формуванні образів інших національностей, де основними постачальниками фактів виступають «література, мистецтво, чутки, розповіді; у меншій мірі «колега по роботі» або «короткочасна епізодична зустріч» (27). Підкреслювався факт формування стереотипу в макросередовищі, де психології відводиться роль підсилювача: «Коли формується стереотип, то спочатку формується відношення, а потім воно вже наповнюється конкретними мовними і дієвими компонентами». Хорошою ілюстрацією до сказаного є стереотип-перевертень (інша назва «атрибуції-перевертні»), коли один і той же стереотип протягом дуже короткого часу може перетворитися на свою протилежність по знаку і навіть по мовному оформленню. Це пара атрибуцій, практично тотожних за значенням, але протилежних, наприклад: «скупий» - «жадібний», «обережний» -«боязкий» і т.д. (10). Залежно від характеру етноконтактної ситуації полюс «перевертня» по відношенню до групи, що стереотипізується, може мінятися на протилежний. Цілком логічно, що автостереотип зазвичай носить «виправдувальний» характер, позитивніше оцінюваний з точки зору загальноприйнятих норм, а «гетеростереотип» - «звинувачувальний». Але, як відзначає Р. Солдатова, «це не означає, що позитивні якості «перевертнів» доводяться строго на автостереотип, а негативні входять тільки в гетеростереотип. «Перевертень» - єдиний, позитивне і негативне в нім склеєно. Наприклад, актуалізація негативного полюса «перевертня» в гетеростереотипі «гасить» позитивні атрибуції» (43,44).

Кожен етнос в процесі своєї життєдіяльності на певній території у конкретних соціально-економічних і історичних умовах виробляє свій унікальний стереотип поведінки, який «поставляє» членам етносу загальноприйняті моделі поведінки в тих або інших стандартних ситуаціях. У даному контексті «стереотип» означає не стільки уявлення про інші етноси, скільки «стійкі, регулярно повторювані елементи способу життя, які хоч і володіють відомою соціальною значущістю, проте не носять «дієвого характеру» і не усвідомлюються носіями поведінки як «вчинки» (46). Етнічний стереотип поведінки це набір типових програм, направлений, перш за все, на «нейтралізацію тенденції до індивідуалізації поведінки, заборони зростання його варіативності, бо нічим не контрольоване зростання різноманіття неминуче привело би до розпаду суспільства» (4). Таким чином, етнічні особливості поведінки виступають найважливішим етноконсолідуючим чинником і підставою для порівняння і зіставлення з іншими етносами. За словами З. Арутюнова, «етнічні відмінності виявляються в тому, як люди одягаються, як вони їдять, в їх улюблених позах стояння або сидіння, хоча всі люди на землі і одягаються, і їдять, і сидять» (3,4). У різних етнічних культурах одним і тим же діям може додаватися різний зміст, або один і той же зміст може знаходити різне вираження у вчинках. Стереотипні уявлення якраз і формуються при спробі інтерпретувати поведінку представника іншого етносу, яка звичайне здійснюється з погляду особливостей своєї власної культури.

Це міркування логічно підводить нас до висновку про те, що етнічний

стереотип приречений на неадекватне і упереджене віддзеркалення дійсності.

Література як джерело етнічних стереотипів

Найбільш популярним джерелом стереотипних уявлень про національні характери є так звані міжнародні анекдоти, тобто анекдоти, побудовані на шаблонному сюжеті: представники різних націй, потрапивши в одну і ту ж ситуацію, реагують на неї по-різному, відповідно до тих рис їх національної вдачі, які їм приписують на батьківщині анекдоту.

Європейські стереотипи добре видно в наступному жарті: “Paradise is where cooks are French, mechanics are German, policemen are British, lovers are Italian, and it is all organized by the Swiss. Hell is where cooks are British, policemen are German, lovers are the Swiss, mechanics are French, and it is all organized by Italians (Рай там, де кухарі - французи, механіки - німці, поліцейські - англійці, коханці - італійці, а організовують всі швейцарці. Пекло - де кухарі англійці, поліцейські - німці, коханці - швейцарці, механіки - французи, а організовують всі італійці)” (57).

Отже, одне джерело, де з обмовками і великою обережністю можна шукати національні характери, - це міжнародні жарти і анекдоти різних видів: ті, які розповідають про себе самі представники тієї або іншої культури, і ті, які створені іншими культурами.

Іншим джерелом можна вважати національну класичну художню літературу. Слово класична в цьому контексті невипадково, тому що література, що має цей ранг, пройшла випробування часом: її твори заслужили визнання, вплинули на розуми і відчуття представників даного народу, даної культури (31,48).

Приведемо в приклад цитату з антифашистської казки Е. Шварца «Коли лицар Ланцелот прибув в місто, що було поневолене жорстоким Драконом, він, на свій подив, почув про доброту Дракона. По-перше, під час епідемії холери Дракон, дихнув на озеро і закип'ятив у ньому воду. По-друге, він позбавив місто від циган. "Але цигани - дуже милі люди", - здивувався Ланцелот. "Що ви! Який жах! - вигукнув архіваріус Шарлемань. - Я, правда, в житті своїм не бачив жодного цигана. Але я ще в школі проходив, що це люди страшні. Це бродяги за природою, по крові. Вони вороги будь-якої державної системи, інакше вони влаштувалися б де-небудь, а не вешталися б туди-сюди. Їх пісні позбавлені мужності, а ідеї руйнівні. Вони крадуть дітей. Вони проникають усюди". Зверніть увагу: Шарлемань сам не бачив циган, але їх погані якості не викликають у нього ніяких сумнівів. Навіть реальний Дракон кращий за міфічних циган. До речі, джерелом інформації про "циганську загрозу" був не хто інший, як сам пан Дракон (24).

Антифашистська казка Е. Шварца дуже точно фіксує зв'язок між політичним деспотизмом і расовою дискримінацією. Упередження проти "чужаків", що укорінені в суспільстві, перетворилися на норму суспільної поведінки, розділяють людей, відволікають їх увагу від корінних соціальних проблем і тим самим допомагають пануючим класам утримувати свою владу над людьми».

ЗМІ як чинник формування етнічних стереотипів

У сучасному світі засоби масової інформації стали могутнім чинником дії на масову свідомість і джерелом формування всіляких стереотипів, зокрема етнічних. В умовах наявності в російському товаристві об'єктивних передумов (нелегальна міграція, політична нестабільність і так далі) для виникнення нетерпимості по відношенню до представників «інших» етнокультурних і етноконфесійних груп ЗМІ грають вирішальну роль в розповсюдженні і посиленні ксенофобії (тоді як потенціал ЗМІ міг би бути з успіхом використаний в зворотному процесі - в подоланні негативних етнокультурних стереотипів і вихованні в українських громадян установок толерантності) (35).

Як показало проведене дослідження українські ЗМІ, етноконфліктогенні публікації з найбільшою періодичністю зустрічаються в розділах кримінальної хроніки, а також в аналітичних статтях, що зачіпають теми криміналу, тероризму і міграції. Продукування ксенофобії (етнофобії) найчастіше відбувається за допомогою вибіркового позначення журналістами етнічної приналежності героїв кримінальних сюжетів (вказівки на етнічність переважно «неукраїнських» злочинців), що об'єктивно сприяє формуванню в масовій свідомості представників етнічної більшості негативних етнокультурних стереотипів Інших (іноетнічних) (58).

Журналісти, слідуючи страхам, що існують в масовій свідомості українців, і фобіям, усвідомлено або мимоволі етнізують кримінальну ситуацію, мотивуючи етноконфесійними чинниками проблеми, що відбуваються в соціально-економічній і політичній сферах. Об'єктом нападок і некоректних звинувачень журналістів в негативному впливі на економічні і соціальні процеси в Україні в основному стають приїжджі трудові мігранти з країн СНД, особливо - вихідці з середньоазіатських республік. Публікації на ці теми нерідко мають характер етнічної ксенофобії, провокуючи у читацької аудиторії негативні установки по відношенню до росіян, білорусів, узбеків, корейців та ін. і взагалі іноетнічних приїжджих. У окремих публікаціях іммігранти інтерпретуються буквально як цивілізаційні вороги України і українців, що представляють для нас загрозу не тільки соціальну, економічну і політичну, але також культурну і демографічну (56,57).

Однією з типових форм трансляції негативних етнічних стереотипів і упереджених буденних типізацій є публікація інтенцій, що містять узагальнення про риси «національного» характеру або «культурних» особливостях способу життя і поведінки представників різних етнокультурних груп. Як перші, так певною мірою і другі у ряді випадків служать чинником формування ксенофобії, негативних міжетнічних установок в масовій свідомості, сприяють загостренню взаємодії етнічної більшості з представниками іноетнічних груп.

Створенню негативних етнічних образів (Чужого, Ворога) сприяють також твердження журналістів про фізичну, інтелектуальну, духовну, моральну неповноцінність тієї або іншої етнічної групи або її окремих представників, а також згадка різних етнонімів в принизливому, образливому контексті (зокрема в «етнічних» анекдотах) (58).

Як свідчить аналіз зібраних матеріалів, тиражування установок ксенофобії часто є наслідком не позиції редакції того або іншого засобу масової інформації, а етнологічної некомпетентності і професійної некоректності журналістів. Внаслідок цього конфліктогенні враження справляють не тільки статті, що містять прямо викладені інтолерантні позиції і думки (яких зафіксовано не так багато), але і цілком нейтральні за змістом тексти, в яких, проте, спосіб подачі матеріалу або окремі формулювання сприяють формуванню негативних етноконтактних установок.

Унаслідок спотвореного розуміння природи етнічності «якості окремих осіб і подій беруться за властивості всіх членів даної етнічної групи або всіх етнічно маркірованих соціальних ситуацій» (43). Таким чином, етнічна ксенофобія і расизм у суспільстві знано поширюються саме завдяки ЗМІ.

1.3 Етнічні стереотипи і міжкультурне спілкування

Стереотипізація у міжетнічному спілкуванні

Зрозуміти зміст і сенс етнічного стереотипу не так складно, як вирішити питання про взаємовплив міжетнічних відносин і самих етнічних стереотипів. Сила впливу реальних відносин між етносами на стереотипи може бути продемонстрована на прикладі феномена “дзеркального образу”, коли члени двох конфліктуючих груп приписують ідентичні позитивні риси собі (автостереотипи), а ідентичні негативні - супротивникам (гетеростереотипи). На даний час в західній соціальній психології все більшого поширення набуває точка зору, згідно якої “зміст стереотипів швидше результат, ніж причина існуючих міжгрупових відносин” (17). У численних емпіричних дослідженнях доведено, що контакти ведуть до зміни стереотипів, причому не стільки в спрямованості, скільки в ступені їх сприятливості і несприятливості. У дослідженні Н.В. Бахарєвої (1979) було виявлено, що одним з чинників, що призводять до послаблення і подолання негативних етнічних стереотипів, є “збільшення знань про об'єкт відношення”. Роль міжетнічних взаємодій у формуванні і функціонуванні стереотипів можна виявити лише з урахуванням характеру цих відносин, їх соціально обумовлених форм: співпраці або суперництва, домінування або підпорядкування. Саме від їх характеру залежить спрямованість і ступінь сприятливості стереотипів. Було виявлено, що автостереотипи, як правило, сприятливіші, ніж гетеростереотипи. Проте на тлі загальної тенденції зустрічаються і зворотні явища, головною причиною виникнення яких є відмінність в соціальному статусі груп: нерівність в політичному, економічному і інших відносинах. Співтовариства з низьким статусом, гноблені етнічні меншини схильні розвивати негативні автостереотипи і позитивні гетеро стереотипи (1,2).

Але можна поглянути на проблему з іншого боку: чи впливають стереотипи на міжетнічні відносини? Дійсно, наявність стереотипів, особливо узгоджених, виразних і емоційно забарвлених, в якійсь мірі сприяє стабільності існуючих відносин. У спокійній міжетнічній ситуації широко поширені схемі характеристики етносів можуть бути відсунуті на периферію людської пам'яті або можуть сприйматися з гумором і не грати практично ніякої помітної ролі у відносинах між сусідами. Але актуалізовані або мобілізовані у момент будь-якої напруженості, що починається, в суспільстві, стереотипи, особливо негативні, можуть істотно посилити конфлікт, різко розмежувавши людей на етнічні або етноконфесійні групи, викликаючи образи і підсилюючи протистояння. Хоча очевиднішою є дія стереотипів не на міжетнічні відносини як різновид соціальних відносин, а на міжособистісні взаємини представників різних етнічних груп і на їх спільну діяльність. Так, руйнування негативного стереотипу може “поліпшити” відношення до конкретної людини іншої національності, але такі локальні зміни не визначають характер міжетнічних відносин в цілому (6,7).

Головні висновки досліджень в області соціального стереотипу були підсумовані Г. Тешфелом у вигляді наступних шести положень:

1. Люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людські групи (або «соціальні категорії») недиференційованими грубими і упередженими ознаками.

2. Така категоризація прагне залишатися абсолютно стабільною протягом дуже тривалого періоду часу.

3. Етнічні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися в залежності від соціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украй повільно.

4. Етнічні стереотипи стають «виразнішими» і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами.

5. Вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення власних думок про ті групи, до яких вони відносяться.

6. Соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості у відносинах груп, але їх надзвичайно важко модифікувати і управляти ними в умовах значної напруженості і конфлікту (19,20,21).

Залишається відкритим питання, чи існує пряма залежність між змістом етнічних образів і фактичними діями або вчинками по відношенню до членів інших етнічних груп. Ця проблема була позначена ще в 1934 р. класичним експериментом Ла-П‘єра, суть якого полягала в дослідженні невідповідності установок і реальної поведінки. Об'єктивна наявність етнічного стереотипу у власників готелів, виявлена в їх письмовій відмові поселити у себе китайських гостей, не відбилося на реальній поведінці (що, проте, могло пояснюватися превалюванням в конкретний момент інтересів фінансової вигоди над етнічними забобонами). Р. Мінардом було виявлено суперечність між поведінкою білих в процесі спільної з неграми роботи в шахті і у вільний час. Емпірично виявлені у білих расові забобони «не працювали» під землею і навпаки, визначали реальну поведінку «на землі» (43,44).

Результати численних досліджень показують, що установки заломлюються через складну сукупність чинників всіх трьох рівнів (суспільства, групи і особи), виступаючих як «буфер» між змістом свідомості і поведінкою. Проте, на думку деяких учених, цілком адекватно проводити паралель між свідомими діями і етнічними стереотипами у зв'язку з інтенціональним характером останніх. Як відзначає Р. Солдатова, засоби захисту групової ідентичності частіші припускають не агресивні форми вираження відношення до іноетнічних груп, а швидше когнітивне спотворення: «Чим вище рівень міжетнічної напруженості, тим сильніше спотворені і неадекватні установки, і тим частіше вони як «дії свідомості» співпадають з реальними вчинками. В умовах конфлікту етнічне виступає на перший план, головним критерієм зіставлення її учасників виявляється етнічна приналежність» (43). Таким чином, об'єктивний характер взаємин між етнічним групами додає те або інше забарвлення і спрямованість стереотипам: при погіршенні міжнаціональних відносин етнічні стереотипи набувають негативного афективного заряду, відмічається зростання неадекватності і спрощеності їх когнітивного змісту, що, у свою чергу, сприяє втіленню установок в реальну поведінку.

Стереотипи в міжнаціональних шлюбах

В умовах гетеронаціонального шлюбу кожен в подружжі має свою точку зору на організацію сімейного побуту. Суперечності у підходах чоловіка і дружини до цього питання можуть призвести до внутрішньосімейних конфліктів, що, у свою чергу, негативно впливає на стабільність шлюбу. Оскільки механізмом виявлення національних особливостей є етнічний стереотип, то можна припустити, що розбіжність в етностереотипах подружжя впливає на стабільність шлюбу як системи подружніх стосунків, їх збереження протягом часу (49,53).

Як проявляється, впливає на стабільність шлюбу етностереотип, що є стабілізуючими та дестабілізуючими факторами в гетеронаціональних сім‘ях, розглянемо нижче.

На думку Байбуріна А.К., характер міжособистісних стосунків в сім‘ях представників різних етнічних спільностей має свою специфіку в:

1. Характері міжособистісних стосунків між подружжям, дітьми та іншими членами сім‘ї.

2. Моральних цінностях, формах поведінки та діяльності, специфіці світосприймання та світорозуміння.

3. Факторах та причинах виникнення конфліктів між членами сім‘ї (4).

Подружні конфлікти в гетеронаціональних шлюбах мають свою етнопсихологічну специфіку. Конфлікти можуть бути більш або менш емоційно насиченими, тривалими залежно від національних традицій чоловіка та дружини; своєрідними, оскільки на них накладають відбиток специфічні форми взаємовідносин та поведінки, притаманні нації, більш або менш легко регулюємі в залежності від досвіду нації у вирішенні схожих проблем; зовсім особливими, коли мова йде про сім‘ї, у яких поєдналися представники різних націй.

Серед специфічних факторів, що впливають на стабільність саме гетеронаціональної сім‘ї, можна назвати такі:

             − релігійна приналежність подружжя;

             − державне законодавство;

             − стереотипи поведінки, організації побуту;

             − національний склад країни, у якій живе сім‘я;

             − подібність соціально-професійного та галузевого складу населення;

             − сумісність етичних норм сімейного спілкування;

             − ставлення до шлюбу найближчих родичів та друзів, їх реакція на внутрішньосімейні конфлікти;

             − політика держави в ставленні до національно-змішаних шлюбів;

             − схожість культур (4).

Культурно-історичний досвід різних народів не може бути ідентичним. Достатньо велика варіабельність фольклору, традицій, звичаїв та т.ін. створює основу, на якій формуються ті ключі (стереотипи), що досить сильно відрізняються однієї культури від іншої, які в умовах своєї культури забезпечують швидку і досить вірну орієнтацію особистості в її безпосередньому соціальному оточенні. Але в нетипових умовах ті ж самі ключі можуть перетворитися на перепони для формування адекватного уявлення про особистість іншої людини (42).

Сучасні норми міжособистих контактів все більше впливають на відносини людей в сфері шлюбу, число гетеронаціональних шлюбів зростає. Однак, у багатьох народів ще досі переважають внутрішньоетнічні шлюби.

Оскільки стереотипи культури формують не тільки екстеріорні, а й інтеріорні сторони людської діяльності, задаючи людям стандарти їх переконань, то й орієнтації у сфері шлюбних стосунків залежать в багатьох аспектах від рівня схожості традиційних етнічних стереотипів.

За рівнем стабільності можна виділити такі типи гетеронаціональних шлюбів:

ü   Благополучна сім‘я - це подружжя, яке з дитинства звикло до своєрідності гетеронаціональних шлюбів, тому легко адаптувалось до етнічно своєрідних традицій одне одного.

ü   Конфліктна сім‘я - у якій між подружжям існують постійні сфери, де їх потреби, інтереси, своєрідні національно-психологічні особливості призводять до зіткнення, що породжує негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також завдяки компромісним рішенням.

1. Кризова сім‘я - шлюб, у якому протистояння інтересів та потреб має особливо гострий характер та захоплює важливі сфери життєдіяльності всіх членів. У таких сім‘ях подружжя займає ворожі позиції одне до одного та не погоджується на компроміси. Як правило, такі сім‘ї розпадаються відразу або знаходяться на межі розпаду.

2. Невротична сім‘я відрізняється наявністю особливо несприятливих передпосилань для розбіжностей та довготривалих сварок між подружжям. Часто причиною їх є протистояння родичів одного з подружжя, особливо коли вони з самого початку не були прибічниками цього шлюбу або є представниками іншої етнічної спільності (4,42).

В умовах сучасної України з її тенденціями до гетеронаціональних шлюбів, збільшенням кількості населення інших націй та народностей, що спричинено демографічною ситуацією в Україні та еміграційною політикою держави, проблема стабільності гетеронаціональних шлюбів стає все більш актуальною, являючи собою одну із сфер діяльності практичного психолога.

Основними напрямками психологічної допомоги подружжю в гетеронаціональному шлюбі є:

1. Формування, розвиток та корекція уявлень про гетеронаціональні шлюби, своєрідність їх формування та зміцнення. Об‘єктами психологічної допомоги є як окремі члени сім‘ї, так і сім‘я в цілому на найважливіших стадіях її життєдіяльності.

2. Запобігання розвитку негативних психологічних явищ в сім‘ї, у окремих її членів, або зниження конфліктності між ними спеціальними психотерапевтичними та іншими засобами.

3. Запобігання складним соціально-психологічним ситуаціям в різних сферах життя сім‘ї.

4. Ліквідування наслідків впливу негативних психологічних явищ спільного життя в сім‘ях з різною етнічною приналежністю подружжя (4,58).

1.4 Наслідки стереотипізації

Наслідки стереотіпізациії

Етнічні стереотипи здійснюють найзгубніший вплив і на їх жертв, і на їх носіїв.

Перш за все, етнічні стереотипи обмежують сферу спілкування між представниками різних етнічних груп, викликають настороженість з обох боків, заважають встановленню ближчих, інтимних людських відносин. Відчуженість же у свою чергу ускладнює контакти і породжує нові непорозуміння (2,9).

При високому ступені упередженості етнічна приналежність національної меншини стає вирішальним психологічним чинником і для самої меншини, і для більшості. Увагу звертають перш за все на національну або расову приналежність людини, решта всіх якостей здається другорядними в порівнянні з цим. Іншими словами, індивідуальні якості особи губляться у загальних і у свідомо односторонньому стереотипі.

У меншини, що піддається дискримінації, виробляється такий самий спотворений, ірраціональний, ворожий стереотип більшості, з якою воно має справу (13,15).

Дискримінація навіть в порівняно "м'яких" формах негативно впливає на психічний стан і особистісні риси меншин, що піддаються їй. За даними американських психіатрів, серед таких людей вище відсоток невротичних реакції. Свідомість того, що вони безсилі змінити своє нерівноправне положення, викликає у одних підвищену дратівливість і агресивність, у інших - знижену самооцінку, відчуття власної неповноцінності, готовність задовольнятися нижчим положенням. А це у свою чергу тільки закріплює стереотип. Негр з неблагополучного кварталу не вчиться тому, що, по-перше, не має для того матеріальної можливості і, по-друге, його до цього психологічно не заохочують ("знай своє місце!"); освіченій людині ще важче зносити дискримінацію (59).

Виступаючи на захист гноблених національних меншин, не слід в той же час ідеалізувати їх. Наївно, наприклад, думати, ніби той, хто сам піддається національному гніту, через це автоматично стає інтернаціоналістом. Соціологічні дослідження показують, що меншина, що дискримінується, засвоює в цілому систему етнічних уявлень навколишньої більшості, зокрема його упередження відносно інших меншин.

Американські соціологи ретельно досліджували вплив різних виховних засобів і переконалися в їх вельми обмеженій ефективності. Масова пропаганда, радіопередачі доброї волі в захист меншин, що дискримінуються, порівняно мало дієві, тому що їх в основному слухає та меншина, про яку виявляється турбота. Що ж до людей упереджених, то вони або зовсім не слухають таких програм, або вважають, що це підступи їх ворогів. Кращі результати давали індивідуальні бесіди, роз'яснювальна робота в невеликих групах із залученням життєвих матеріалів, безпосередньо знайомих людям, але не осмислених або помилково символізованих ними. Але і це достатньо міцних і глибоких результатів не дає, не говорячи вже про те, що індивідуальна робота - справа надзвичайно тривала і важка (58,59).

Велику роль в пом'якшенні і подоланні ворожих установок грають неформальні особистісні контакти між представниками різних етнічних груп. Сумісна праця і безпосереднє спілкування послаблюють стереотипну установку, в принципі дозволяючи побачити в людині іншої раси або національності не окремий випадок "етнічного типу", а конкретну людину.

Проте і це буває далеко не завжди. Психолог Гордон Оллпорт, узагальнюючи великий матеріал спостережень і спеціальних експериментів, відмітив, що міжгруповий контакт сприяє послабленню упередження, якщо обидві групи володіють рівним статусом, прагнуть до загальних цілей, позитивно співробітничають і взаємозалежать один від одного, і якщо їх взаємодія користується активною підтримкою властей, законів або звичаю. Якщо таких умов немає, контакти не дають позитивних результатів, а то навіть і підсилюють старі забобони (31).

Етнічні стереотипи у сучасній Україні

В Україні традиційним вважається високий рівень міжнаціональної толерантності в суспільстві. Прийнято вважати, що міжнаціональні стосунки в Україні — доволі благополучна сфера суспільного життя. Зокрема, соціологічні дослідження демонструють, що серйозні конфлікти в сфері міжнаціональних відносин суспільству не загрожують. Значущих антагонізмів у сфері міжнаціональних стосунків не спостерігалося протягом історії незалежної України. А конфлікти в Криму в контексті інтеграції кримських татар в українське суспільство коректно розглядати як конфлікти між цим народом та владою. Варто звернути увагу на дані опитування громадської думки, які красномовно демонструють деякі аспекти усвідомлення в українському суспільстві власного «конфліктогенного» потенціалу. «Як Ви вважаєте, чи існують в українському суспільстві міжнаціональні конфлікти?»(%)

1. Так, існують і дуже серйозні – 11% 2. Існують, і доволі серйозні - 14% 3. Існують, але не значні - 41% 4. Конфліктів зовсім немає - 27% 5. Важко сказати - 11% Опитування проводили Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр «Соціальний моніторинг» з 11 до 16 травня 2004 року в усіх областях України, АР Крим та місті Києві. Всього опитано 2038 респондентів віком від 18 років і старше. Варто звернути увагу на те, що 41% опитаних вказують, що незначні конфлікти таки існують. Постає логічне запитання, а в чому вони полягають? Однозначно відповісти на нього складно. Адже ситуація не актуалізована. Аналізуючи сферу міжетнічних взаємин в сучасній Україні, можна побачити, що сьогодні відповідна зона «конфлікту» у сфері міжнаціональних взаємин міститься у площині певного міжетнічного дистанціювання у взаєминах між більшістю та окремими етнічними громадами. Експерти спостерігають міжетнічне дистанціювання, культурну неприязнь, що в принципі є далекою від реального напруження, яке існує між «більшістю» та окремими етнонаціональними спільнотами. Це можуть бути як етнічні громади, які є традиційними для українського суспільства, так і новітні мігрантські спільноти. Останній чинник напруження пов’язаний зі збільшенням кількості нелегальної міграції через територію України, зі зростанням числа тих осіб, які нелегально проживають в Україні. В основному це вихідці з Китаю, країн Південної Азії, Африки, країн Близького Сходу. Потенційне збільшення напруження у взаєминах між «більшістю» та представниками нових мігрантських спільнот може бути також пов’язане не так з соціально-економічними чинниками (питання працевлаштування, народження етнічного бізнесу та, відповідно, й конкуренції), як з певними етностереотипами, в тому числі і в релігійній сфері. Зокрема, щодо взаємин між християнами та мусульманами вони дістали відповідну актуалізацію після 11 вересня. Гетеростереотипи також транслюються не тільки щодо новітніх мігрантських спільнот, а й стосовно громад, традиційних для України. Цьому нерідко активно «сприяють» ЗМІ, а також процес ретрансляції негативних сенсів під час викладання історії у школах. Так, можна навести непоодинокі приклади, коли українські ЗМІ вдаються до оголошення національної приналежності в кримінальній хроніці, тим самим створюючи з представників тих чи тих громад образи кримінальних злочинців. Сьогодні така практика у світі вважається маніпуляційною та некоректною. Схожу ситуацію можна спостерігати у ЗМІ щодо українських ромів, або під час російської ретрансляції стосовно «осіб кавказької національності», тобто вихідців з Кавказу. З поступовим набуттям нових ознак української полікультурності в подальшому можуть актуалізуватися міжнаціональні взаємини, які не були характерними для України. Зокрема, експерти вказують на вивчення дійсного рівня міжетнічної толерантності в суспільстві, проблеми сумісності культур, соціальної сфери.

Видання нормативного характеру стосовно етнічних питань:

1.         Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.:Україна, 1996. - 54 с.

2.         Украина. Закон. О национальных меньшинствах в Украине: Принятий 25.06.92. // Голос України. - 1992. - 16 лип.

3.          УРСР. Закон. Про мови в Українській РСР: Прийнятий на десятій сесії Верховної Ради УРСР одинадцятого скликання, 28 жовт. 1989 р. - К.: Україна, 1991. - 16 с.

4.         Україна. Верховна Рада. Про введення в дію Закону " Про національні меншини в Україні": Постанова... 25 черв. 1992 р. // Голос України. - 1992. - 16 лип. - С. 2.

5.         Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Положення про Українську частину Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин: Постанова... 11 черв. 1994 р. N 389 // Зібр. постанов Уряду України. - 1994. - N 11. - Ст. 267.

6.         Україна. Верховна Рада. Декларація прав національностей України: Прийнята 1 лист. 1991 р. N 1771 - 12 // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 53. - Ст. 799.

7.         Україна. Верховна Рада. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята 16 лип. // Відомості Верховної Ради України. - 1990. - N31. - Ст.429.


РОЗДІЛ ІІ

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ

Історично так склалося, що переважна більшість досліджень стереотипів як у нас в країні, так і за кордоном присвячено саме етнічним стереотипам. Проте, не дивлячись на величезну кількість зібраного емпіричного матеріалу, до цих пір існує невизначеність щодо ряду принципових питань, зокрема не вирішені проблеми істинності стереотипів, співвідношення між стереотипом і упередженням, стереотипом і поведінкою (2).

Однією з причин того, що ці проблеми до цих пір не отримали задовільного рішення, є недостатня методична озброєність соціальних психологів. Втім, етнічні стереотипи або, принаймні, їх окремі компоненти досліджувалися і досліджуються самими різними способами - починаючи із застосування методу спостереження і закінчуючи використанням проективних тестів (7,39). При вивченні стереотипів найчастіше емпіричному дослідженню піддаються три їх «вимірювання»: зміст, спрямованість як загальне вимірювання сприятливості і ступінь сприятливості (51,54). Ці характеристики не є однопорядковими: головне в стереотипі - його когнітивний зміст, а спрямованість - це вже емоційна забарвленість того або іншого змісту. Класифікацію техніки вивчення етнічних стереотипів запропонував В. С. Агєєв:

ü   метод вільного опису в декількох його різновидах;

ü   метод прямого опиту (список особистісних рис, діагностичний тест відносин і ін.);

ü   проективні методи;

ü   психосемантичні методи (2).

1. Звичайно, як і при вивченні будь-якого іншого соціально-психологічного феномена, не існує універсального методу, що дозволяє виявити всі компоненти етнічних стереотипів, всі їх характеристики. Кожен методичний засіб має свої переваги і недоліки. На даний час велика увага приділяється психосемантичним методам, які дозволяють отримати кількісне вимірювання складових образу того або іншого етносу, а значить, підійти до власне психологічного його аспекту (2). Як приклад використання одного з найбільш відомих психосемантичних методів - семантичного диференціала - можна привести дослідження етнічних стереотипів американців, афганців, індійців, кубинців, поляків, росіян, фінів і японців у радянських студентів, проведене Е.Л. Коневою під керівництвом В.С. Агєєва (1,2). Стимульний матеріал був представлений 40 оцінними біполярними шкалами, в основному з варіанту вербального семантичного диференціала на базі російської лексики В.Ф. Петренко (55). Порівняльний аналіз етнічних стереотипів був проведений по десяти виділених чинниках, відповідно до яких по всій вибірці диференціювалися образи восьми досліджуваних народів. Метод побудови суб'єктивних семантичних просторів дозволив вивчити стереотип на рівні образу. Але в той же час отримані результати, як і в будь-якому іншому випадку, коли використовується семантичний диференціал із стабільним набором оцінних шкал для вивчення стереотипів декількох народів, не дозволили виявити достатньо точний змістовний опис стереотипу кожного конкретного етносу. Метод семантичного диференціала з використанням факторного аналізу придатний не для виявлення змісту стереотипів, а для глибиннішого дослідження механізму стереотипізації (1).

2. При вивченні етнічних стереотипів використовуються і інші психосемантичні методики, зокрема розроблена В. Ф. Петренко методика «множинної ідентифікації», за допомогою якої проводяться зіставлення ролевих позицій і виявлення ідентифікацій, що стоять за ними, через опис характерних вчинків (21).

Апробація методики проводилася В.Ф. Петренко спільно с Л.А. Алієвою на матеріалі російської і азербайджанської вибірок дівчат-студенток, для яких було виділено 90 можливих вчинків з сімейно-побутової сфери («познайомитися з хлопцем на вулиці», «прагнути до вищої освіти», «розпоряджатися сімейним бюджетом», «палити цигарки», «не вийти заміж за коханого, оскільки цього не хотіли батьки» і тому подібне). Вчинки виділялися з урахуванням їх типовості для культур, що зіставлялися, і природності для досліджуваної соціальної групи. Випробовувані оцінювали вірогідність кожного вчинку за шестибальною шкалою - від 0 до 5 - з дванадцяти ролевих позицій: 1) я сама; 2) моя мати; 3) ідеал жінки на мій погляд; 4) ідеал жінки, прийнятий в суспільстві; 5) типова жінка; 6) жінка 40 років тому; 7) жінка через 20 років; 8) жінка з невдалим особистим життям ; 9) жінка, що зневажається мною; 10) російська (для випробовуваних азербайджанок) ; азербайджанка (для випробовуваних росіян); 11) грузинка; 12) естонка.

Формою обробки даних і одночасно формою їх уявлення являлася побудова суб'єктивних семантичних просторів з використанням факторного аналізу, який дозволив звести безліч вчинків до узагальнених «учинкових» чинників, об'єднуючих схожі вчинки в одне вимірювання (2).

Можна погодитися з автором методики, що подібна психосемантична техніка володіє більшим, ніж описи людини за допомогою переліку його якостей, «...ступенем проектності, оскільки кожна людина домислює можливі мотиви вчинків виходячи з власних установок і цінностей» (1,2). Втім, описана вище методика дозволяє виявити стереотипи лише відносно сімейно-побутової сфери, а для дослідження комплексного стереотипу необхідно додатково виділити вчинки, типові для певної культури в інших сферах життєдіяльності. Проте методика «множинної ідентифікації» і в своєму справжньому вигляді достатньо громіздка для проведення і обробки даних, щоб бути широко використовуваною при масових опитуваннях.

3. При вивченні етнічних стереотипів найчастіше використовуються методи прямого опитування, набагато простіші і доступніші, але такі, що мають серйозний недолік, що полягає в можливому впливі на результати соціальної бажаності тих або інших особових рис (47).

Найбільш популярні серед соціальних психологів наступні опитувальні техніки:

ü   приписування якостей з набору особистісних рис;

ü   біполярні шкали;

ü   процентна методика Дж. Брігема;

ü   виявлення «діагностичного коефіцієнта» К. Макколі і к. Стітта.

Першу методику типу «Приписування якостей» запропонували Д. Кац і к. Брейлі в 30-і рр. XX століття. У дослідженні цих авторів студентам Прінстонського університету було запропоновано вибрати з 84 рис найбільш характерні для 10 етнічних груп: білих американців, негрів, китайців, англійців, німців, італійців, ірландців, японців, євреїв і турок. Після первинного вибору випробовуваних просили повернутися до складених ними десяти спискам і відзначити п'ять якостей, що є найбільш типовими для членів кожної групи. Враховуючи тільки ці п'ять якостей, Кац і Брейлі виділили 12 найчастіше приписуваних кожному народу рис (47,53).

Методика набула незвичайно широкого поширення як в США (наприклад, вона використовувалася для вивчення стереотипів ще трьох поколінь прінстонських студентів - на початку 50-х років, в кінці 60-х років і на рубежі двадцятого і двадцять першого століть), так і в інших країнах (у багатьох державах Західної Європи, Лівані, Пакистані, Філіппінах і ін.). Прихильники описового напряму вивчення стереотипів вважають методику «Приписування якостей» неперевершеною до теперішнього часу, хоча і критикують за обмеження опису груп заздалегідь складеним списком якостей, який може не містити риси, релевантні тій або іншій групі. Але цей недолік може бути згладжений, якщо списки рис складати, використовуючи неструктуровану інформацію, що отримується за допомогою вільних описів, і більш релевантну думкам випробовуваних, чим нав'язаний набір категорій (47).

4. В даний час широко поширені і методики вивчення стереотипів, в яких використані набори рис, що складаються на основі пар полярних протилежностей (метод полярного профілю). Набори біполярних шкал формою нічим не відрізняються від семантичного диференціала, проте для виявлення змісту стереотипів підходять не конототивні, а денотативні шкали, прив'язані до об'єктивних властивостей етносу, вірніше, до тих, які сприймаються як такі (48,49).

Біполярні шкали мають ту перевагу, що дозволяє виявляти не тільки якості, по яких група високо оцінюється, але і антистереотипні характеристики. Крім того, слід зазначити, що точкою згоди серед численних дослідників, що належать до різних галузей знань і теоретичних орієнтацій, є підкреслення важливості принципу біполярності, відповідно до якого здійснюється категоризація і стереотипізація як її окремий випадок. Тому даний метод особливо продуктивний при проведенні порівняльного дослідження стереотипів двох - найчастіше своєї і чужої - етнічних груп, оскільки дозволяє виявити те, в якій формі, зіставлення або протиставлення, протікає їх диференціація.

Необхідно мати на увазі, що ця техніка також не позбавлена недоліків. По-перше, і в цьому випадку випробовувані при виборі якостей, характерних, на їх думку, для того або іншого народу, вимушені обмежуватися стандартним, як правило, невеликим списком. По-друге, в емпіричних дослідженнях часто виявляються серйозні розбіжності між якостями, які розглядаються авторами методик як полярні протилежності. Проте основна причина цього - конструктивні помилки, недостатньо точне визначення протилежних полюсів шкал. Для точнішого вибору пар понять слід використовувати словники антонімів і синонімів, а також тезаурус особових рис, побудований вітчизняними психологами (2). Ще один - третій - недолік біполярних шкал, що полягає в тому, що «...дослідники часто задають нормативно-конвенціональну протилежність полюсів конструкта, а не ту, якою насправді користується випробовуваний», не можна назвати істотним для статистичного дослідження, якими і є дослідження в області етнічних стереотипів.

Навіть у психології особистості найбільшого поширення набули методи, засновані саме на бінарній опозиції понять: семантичний диференціал Ч. Осгуда і репертуарні решітки Дж. Келлі (47,49), хоча дослідники конструюють і уніполярні шкали.

5. Творець процентної методики Дж. Брігем також використовував набір якостей, але просив випробовуваних вказати, який відсоток індивідів певної етнічної групи володіє кожним з них. Перевагою процентної методики можна вважати припущення, що представники будь-якої спільноти розрізняються по своїх психологічних характеристиках. Психологи, що використовують техніку «Приписування якостей», часто відзначають, що великий відсоток випробовуваних відмовляється виявляти риси, найбільш типові для цілого народу, наприклад, давати етнічній спільноті характеристики типу «схильність до наук» або «непосидючість». Ця проблема може бути пом'якшена при використанні процентної методики, оскільки психологічно простіше приписувати «схильність до наук» не етносу, а лише частині - хай і вельми значній - його членів. Стереотип в цьому випадку складається з рис, якими, на думку випробовуваних, володіє найбільший відсоток членів групи, що вивчається (18).

Необхідно відзначити, що багатьом випробовуваним важко вказати відсоток всіх людей в світі, що володіють тією або іншою рисою характеру. Мабуть, причиною цього є відсутність стереотипів відносно такої глобальної спільноти, як людство. Повстає питання: чи необхідні подібні оцінки?

Можливо, як вважають багато дослідників, і ні. Адже при використанні методики «Приписування якостей» і процентної методики випробовуваних практично ніколи не просять оцінювати наявність якостей, що не являються розпізнавальними для груп. Ще Кац і Брейлі сконструювали свій набір особистісних рис з атрибуцій, зроблених декількома групами випробовуваних, яких просили скласти перелік властивостей, найбільш типових для 10 етнічних груп. Враховуючи, що однією з основних функцій стереотипів є міжгрупова диференціація, логічно припустити, що саме по цих властивостях групи сприймалися випробовуваними як ті, що розрізняються між собою, і такі якості, як «смертність», в цей набір потрапити не могли. Тому для визначення змісту стереотипів, мабуть, можна обмежитися процентною методикою і методикою «Приписування якостей» (18).

6. З відкриттям «парадоксу Ла-П‘єра» в психології починається серія природних експериментів по виявленню етнічних стереотипів. Відома, наприклад техніка Бочнера (Bochner), відповідно до якої в газету дається декілька оголошень про найм квартир від імені представників різних національностей. Дослідниками фіксується кількість дзвінків що надійшли по всіх оголошеннях, що дає можливість зробити висновок про ті або інші етнічні переваги у орендодавців. Аналогічний механізм «методу втрачених речей» і техніка «помилкового номера» Партнера, за допомогою якого перевіряється готовність людей допомогти представникам різних етнічних груп при втраті листа або поломці машини. Ці методики дозволяють в природних умовах визначити наявність етнічних стереотипів і упереджень у досить широкого кола населення і дають можливість зробити висновок про домінування тих або інших переваг у представників певних соціальних розшарувань (при проведенні паралельного опитування випробовуваних). При такій методиці виключається небезпека соціально бажаних відповідей або передбаченої оцінки, спостережуваних при проведенні досліджень в лабораторних умовах (7,18).

7. Як одну з поширених методик по дослідженню етнічних стереотипів слід назвати метод вільних описів: випробовуваним пропонується скласти письмові портрети тих або інших національних груп, після чого із застосуванням загальночастотного аналізу і контент-аналіза складається список найбільш вживаних характеристик. Перевага цієї методики полягає в тому, що опис складається у вільній формі, що виключає програмуючий вплив заздалегідь запропонованих в списку характеристик (18).

8. Широко застосовується в етнопсихологиії асоціативний експеримент, суть якого полягає в аналізі асоціативних полів, що виникають, наприклад, на назви квітів або стимули-етноніми. Існує також так званий «колірний тест відношення», що складається з трьох етапів: спочатку випробовуваному пропонується зіставити певні національності з тим або іншим кольором потім потрібно проранжувати кольори залежно від індивідуального смаку, а на третьому етапі потрібно збудувати за ієрархічним принципом національності. Очевидно, що цей останній крок ілюструє декларовані переваги випробовуваних. Щоб з'ясувати реальний стан речей необхідно зіставити відповіді в третьому турі з результатами перших двох етапів дослідження, де, на думку авторів методики, були продемонстровані дійсні етнічні переваги (38,39).

9. Для дослідження емоційно-оцінювального компоненту етнічного стереотипу у вітчизняній психології був розроблений діагностичний тест відношення (модифікація методу семантичного диференціала). Створюючи цю методику автори виходили з того, що диференціація сприйняття етнічних груп по шкалі «подобається - не подобається», як правило, веде до того, що одні і ті ж якості, що приписуються і своїй, і іншій спільноті, можуть інтерпретуватися по-різному, і чеснота однієї групи ризикує перетворитися на ваду іншої. Тому в ДТО з двох антонімів типу «щедрий-жадібний» вибиралися тільки негативна якість «жадібний», а як противага - «золота середина»: «економний». На основі такого принципу підбору були отримані шкали, полюси яких розрізняються по коннототивним (афективним) параметрам, тоді як їх смислові значення можуть розцінюватися як достатньо близькі. Випробовуваному пропонується оцінити по запропонованих характеристиках себе, «Ідеал», «типового» представника своїй національності і т.д. ДТО дозволяє виміряти наступні параметри етнічних стереотипів:

ü   амбівалентність (ступінь емоційної визначеності стереотипу)

ü   вираженість (або інтенсивність: відображає силу стереотипного ефекту) і спрямованість (знак і величина загальної емоційної орієнтації суб'єкта по відношенню до даного об'єкту) (18).

Доповненням до методу ДТО є виділення у відповідях випробовуваних допоміжних показників для виявлення різних характеристик і, зокрема, етнічних стереотипів. Зручною моделлю системи етнічних переваг може служити ступінь збігу образів етнічних груп з образом «Ідеал». У числовому вираженні даний показник представлений різницею між діагностичними коефіцієнтами образу «Ідеал» і образу типового представника якої-небудь національності (45).

10. Необхідно хоч би стисло зупинитися на іншому підході до вивчення етнічних стереотипів - аналізу уявлень про етнічні групи в літературі і мистецтві. Починаючи з 40-х років контент-аналізу піддавалися: американська журнальна белетристика, німецькі кінофільми, сторінки гумору у французьких журналах і багато що інше. Через свою доступність, великий арсенал, зручності для порівняльного аналізу такі матеріали нерідко представляються багатообіцяючими для вивчення етнічних стереотипів. Так, І. С. Кон відзначає, що «систематичне вивчення свого і чужого народів в літературі і мистецтві може дати для розуміння етнічних стереотипів і міжнаціональних відносин значно більше, ніж анкетне опитування» (15).

Ця наукова орієнтація, яка об'єднує психологів, літературознавців, істориків і тому подібне, отримала спеціальне найменування - «імагологія». В рамках цього підходу з'являються роботи і в Росії. Проте одна з найістотніших проблем, що повстають перед цим напрямом, - питання про те, наскільки адекватно художня література, публіцистика, різні види мистецтва відображають стереотипи, що існують в суспільній свідомості, залишається відкритою.

Зарубіжні і вітчизняні автори одностайні в тому, що якнайповніше і глибше проникнення в зміст етнічних стереотипів досягається у разі застосування доповнюючих один одного методів вільних описів і одному з різновидів методу прямого опитування (1,2,18).


РОЗДІЛ ІІІ

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНИХ СТЕРЕОТИПІВ

Об‘єкт вивчення (вибірка): студенти, віком від 18 до 25 років.

Предмет вивчення: етнічні стереотипи.

Гіпотеза: гіпотезою виступає припущення, що на формування етнічних стереотипів впливають різноманітні фактори, зокрема, періодичні та Інтернет-видання.

Задачі:

1) довести, що у респондентів вже наявні сформовані позитивні і негативні етнічні стереотипи;

2) довести або спростувати припущення про те, що на формування етнічних стереотипів впливають ЗМІ, а саме періодичні та Інтернет-видання;

3) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічних стереотипів.

Етапи:

I етап охоплює проведення проективного методу, за допомогою якого можна прослідкувати вже сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношенню до різних народів.

IІ етап включає в себе проведення методу семантичного диференціалу, за допомогою якого можна прослідкувати вплив періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних і негативних етнічних стереотипів щодо певних народів.

3.1 Дослідження етнічних стереотипів за допомогою проективного тесту

Мета дослідження:

1) довести або спростувати припущення про те, що у респондентів вже наявні сформовані етнічні стереотипи по відношенню до різних народів;

2) прослідкувати, які саме етноси найбільш піддаються стереотипізації;

3) виявити можливі причини та джерела виникнення стереотипів.

Характеристика вибірки:

Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього в експерименті брало участь 30 чоловік, з них 9 чоловіків і 21 жінка. У експерименті брали участь респонденти української національності.

Методика дослідження:

Для підтвердження або спростування гіпотези був вибраний проективний метод. Випробуваним був запропонований готовий малюнок порожньої карти світу лише з контурами материків. Інструкція включала в себе наступне: «Позначити на цій карті світу свій народ або свою країну та ще 7 інших народів або країн, які ви побажали би бачити на своїй карті світу. Обґрунтувати свій вибір. Країни або народи можуть бути розміщені у вільному місці, незалежно від їх реального географічного положення».

Результати дослідження:

Після отримання результатів, були зроблені наступні висновки:

Європейські етноси відмітили на своїй карті усі 100% респондентів. 66,7% випробуваних бажали бачити на ній представників країн Північної Америки. Серед них: 53,4% - американці, 13,3% - канадці, 6,7% - мексиканці, 6.7% - корінні індіанці. 63% респондентів обрали народи азіатських країн; 30% - представників Африканського континенту; 23% - країн Латинської Америки, ще 23% - австралійців.

Серед найбільш бажаних народі виявилися наступні:

ü   Росіяни – 83,3%;

ü   Американці – 53,3%;

ü   Італійці – 53,3%;

ü   Французи – 46,7%;

ü   Японці – 36,7%;

ü   Китайці – 36,7%;

ü   Іспанці – 30%;

ü   Німці – 26,7%;

ü   Білоруси – 23,3%;

ü   Англійці – 23,3%;

ü   Індійці – 23,3%

ü   Австралійці – 20%;

ü   Бразильці – 16,7%;

ü   Поляки – 13,3%;

ü   Єгиптяни – 10%;

ü   Аргентинці – 10%.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити наступні висновки.

1. Серед респондентів, які відмітили на своїй карті країни Африки, не було жодного, хто позначив би конкретний народ або назву конкретної країни. В основному позначали, наприклад, так: «африканці» або «негри», те саме по відношенню до арабських країн, які знаходяться на території Африканського континенту. Їх народи називали «арабами», не конкретизуючи. Африканців в більшості випадків зображали саме на африканському континенті, мотивуючи це, наприклад, наступним чином: «нехай там і залишаються» або «там їм і місце». Це може говорити про вже сформований стереотип по відношенню не тільки до африканців, а і до усього чорношкірого населення планети, зважаючи на те, що позначення «негри» зустрічалося досить часто. Пояснення респондентів може говорити про те, що сформований стереотип носить негативний характер. Випробувані досить мало знають про африканців, вони не досить високої думки про цих людей і не бажають мати з ними нічного спільного, хоча реальних причин цього не називають.

2. Стосовно російського етносу, то можна прослідкувати два сформовані стереотипи. Перший стосується того, що українців і росіян поєднують спільні слов‘янські корені та спільна історична доля. На своїх картах респонденти, як правило, зображали росіян поруч із українцями, пояснюючи це наступним чином «росіяни і українці – брати-слов‘яни, хочеться, щоб жили дружно». Інший стереотип носить більш негативний характер і виявляється у тому, що в росіянах і в Росії вбачають загрозу. «Чим далі Росія від України, тим краще», або «Росіяни не люблять українців», або «Росія залишила поганий відбиток у історії нашої країни».

3. Стосовно американців теж можна прослідкувати два стереотипи. З одного боку їх називали «розумною нацією», «здібними людьми», відмічали добре розвинене суспільство і високий рівень життя, зазначали, що американці можуть стати захистом для українців. З іншого боку, в Америці також вбачали загрозу для України - «Чим далі від України, тим краще». Більш того, щодо американців іноді проявлялась немотивована агресія, яку, однак, важко назвати стереотипом. Наприклад, США позначали на Африканському континенті і пояснювали «хай відчують, як воно там» і т.п.

4. Близько 57% респондентів вважають французів привітливою та романтичною нацією. Серед іншого відмічали також переваги кінематографу, культури та мистецтва.

5. 83,3% випробуваних відмічали, що японці мудрі та сильні духом люди, схильні до філософських роздумів про життя, з легкістю досягають душевної гармонії.

6. Близько 49% респондентів вважають скандинавські народи стриманими і холоднокровними, цілеспрямованими, людьми із залізним характером.

7. 78,1% респондентів вважають німців педантичними та організованими, що допомагає їм досягти чудової організації життєдіяльності та високого рівня життя.

8. 52% випробуваних назвали індійців добрими, високоморальними та душевними людьми, які зуміли зберегти найвищі людські цінності у сучасному жорстокому світі.

9. 45,8% респондентів вважають бразильців здоровою та спортивною нацією, чому, на їхню думку, сприяє природне середовище Бразилії. Також саме бразильці відмічалися як найбільш врівноважена та розумна нація серед інших народів Латинської Америки.

10. 57,4% респондентів назвали аргентинців темпераментними, імпульсивними, пристрасними та дуже вродливими людьми.

За допомогою даного методу можна також дослідити таке явище як етноцентризм, тобто схильність до возвеличення власного етносу або його окремих рис національного характеру над іншими націями та народами (48). Серед наших респондентів близько 30% виявили саме цю схильність. Вони зображали Україну у центрі планети або на цілому, як правило великому, континенті, або на пересічному шляху між Європою та Азією, мотивуючи це наступним чином:

ü   Щоб Україна була передовою державою;

ü   Щоб інші країни залежали від України;

ü   Щоб усі світові процеси відбувалися з участю України і українців.

Також Україну часто поміщали на території теплих континентів (Африка, Південна Америка, Австралія). Серед перелічених причин називалися наступні:

ü   Теплий клімат;

ü   Красива природа;

ü   Велика кількість корисних копалин;

ü   Вихід до моря.

Близько 25% випробуваних розміщали Україну на її справжньому географічному положенні.

Серед найближчих союзників України називалися європейські та азіатські країни, якими і намагалися оточувати Україну на карті. Найчастіше це Франція, Німеччина, Білорусь, Росія і Японія. Серед країн, які респонденти найменше хотіли би бачити серед союзників України – Росія і США. («Хотілося, щоб Україна була ближче до країн колишнього СРСР та подалі від США», «Чим далі від США і Росії, тим краще для українців»).

Також у ході експерименту відмічалися наступні тенденції:

1) Політичний фактор впливає на сприйняття інших народів. Серед причин розміщення тих чи інших країн а також відношення до них називалися історичні події (розпад СРСР, війна у Іраку, сучасні відносини України з іншими країнами).

2) Більшість респондентів, аналізуючи свій вибір, робили акцент не на рисах національного характеру, а на інших факторах, які характеризують скоріше країну, аніж народ: природне середовище, традиції, історичні пам‘ятки, економічний розвиток, географічне розміщення, мова, стиль, курортний відпочинок. Це може говорити про те, що з особливостями національного характеру різних народів випробувані знайомі не досить добре.

3) Не дивлячись на інструкцію, у якій говорилося про те, що мають бути відмічені найбільш бажані народи і країни, у своїх поясненнях респонденти характеризували деякі з них із негативного боку і негативного відношення. Це може говорити про те, що негативні стереотипи не менше, ніж позитивні, укорінені у свідомості випробуваних.

3.2 Дослідження впливу ЗМІ (періодичних та Інтернет-видань) на формування етнічних стереотипів

Мета дослідження:

Довести або спростувати припущення про те, що ЗМІ, а саме періодичні та Інтернет-видання здатні формувати етнічні стереотипи:

1) довести вже наявні, сформовані у респондентів етнічні стереотипи по відношенню до п‘яти обраних народів: американців, арабів, аргентинців, японців і німців;

2) довести, що періодичні та Інтернет-видання здатні формувати етнічні стереотипи або закріплювати їх;

3) емпірично довести вплив ЗМІ на формування етнічних стереотипів;

4) порівняти особливості формування позитивних і негативних етнічних стереотипів.

Характеристика вибірки:

Групу респондентів склали студенти у віці від 18 до 25 років. Всього в експерименті брало участь 40 чоловік, з них 15 чоловіків і 25 жінок. У експерименті брали участь респонденти української національності.

Методика дослідження:

Для підтвердження або спростування гіпотези був вибраний метод семантичного диференціалу. Випробовуваним був запропонований список характерних рис, які можуть бути властиві запропонованим етносам: американцям, аргентинцям, арабам, німцям та японцям. Відповідно до інструкції, респонденти повинні були відмітити ті риси, які, на їхню думку, дійсно властиві даним націям. Після завершення експерименту були відібрані ті характерні риси, на яких погляди респондентів зійшлися у більшості випадків.

Далі респонденти були поділені на 2 групи по 20 чоловік у кожній групі відповідно. Перша група створена для проведення експерименту з формування позитивних етнічних стереотипів, а друга – для формування негативних.

Результати дослідження:

Дані щодо отриманих у першій групі позитивних стереотипів можна побачити у таблиці 3.1.

«Таблиця 3.1. – Результати позитивних етнічних стереотипів до ознайомлення із періодичними та Інтернет-виданнями».

Національність Характерна риса % частка
Американці Патріотизм 35%
Аргентинці Самобутність культури 40%
Араби Здібність до грандіозних досягнень 35%
Німці Педантичність, організованість, акуратність 40%
Японці Висока розвинутість у всіх сферах 75%

Після проведення семантичного диференціалу і отримання даних, респондентам було запропоновано ознайомитися із літературними джерелами, які являли собою статті із періодичних видань та Інтернету. Пропонувалися наступні теми:

1)   Патріотизм американської нації, особливості його прояву (59,60);

2)   Особливості культури аргентинців, їхнього побуту, стилю життя. особливостей національного характеру (59);

3)   Внесок стародавніх арабських вчених у науку, філософію, психологію, астрономію, медицину та ін. (59);

4)   Особливості національного характеру та життєдіяльності сучасних німців (60);

5)   «Японське диво», відродження Японії після другої світової війни (32,41,56).

Після того як респонденти ознайомилися із літературними джерелами, їм знову був запропонований метод семантичного диференціалу, тобто пропонувалося відмітити характерні для даних етносів риси.

Результати ми можемо побачити у таблиці 3.2.

«Таблиця 3.2. – Результати позитивних етнічних стереотипів після ознайомлення із періодичними та Інтернет-виданнями».

Національність Характерна риса % частка
Американці Патріотизм 75%
Аргентинці Самобутність культури 80%
Араби Здібність до грандіозних досягнень 60%
Німці Педантичність, організованість, акуратність 90%
Японці Висока розвинутість у всіх сферах 85%

Згідно отриманих результатів, ми можемо побачити, що періодичні та Інтернет-видання лише закріпили вже сформовані етнічні стереотипи по відношенню до обраних народів. Але ми також бачимо суттєву різницю між ними. Для емпіричної перевірки отриманих даних був обраний ф* критерій Фішера.

Сформулюємо гіпотези:

Н0: періодичні та Інтернет-видання не впливають на формування позитивних етнічних стереотипів;

Н1: періодичні та Інтернет-видання впливають на формування позитивних етнічних стереотипів.

Особливості формування позитивних стереотипів по відношенню до американців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 15 (75%) А 5 (25%) Б 20
До експерименту 7 (35%) В 13 (65%) Г 20
Суми 22 18 40

(75%) = 2,094

 (35%) = 1,266

= (2,094 – 1,266) = 0,828= 0,828= 0,8283,162 = 2,62

= 2,62

= 2,31

- Н1 приймається

Особливості формування позитивних стереотипів по відношенню до аргентинців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 16 (80%) А 4 (20%) Б 20
До експерименту 8 (40%) В 12 (60%) Г 20
Суми 24 16 40

(80%) = 2,214

 (40%) = 1,369

= (2,214 – 1,369) = 0,845= 0,845= 0,8453,162 = 2,67

= 2,67

= 2,31

- Н1 приймається

Особливості формування позитивних стереотипів по відношенню до арабів.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 12 (60%) А 8 (40%) Б 20
До експерименту 7 (35%) В 13 (65%) Г 20
Суми 19 21 40

(60%) = 1,772

 (35%) = 1,266

= (1,772-1,266) = 0,506= 0,506= 0,5063,162 = 1,60

= 1,60

= 2,31

- Н0 приймається

Особливості формування позитивних стереотипів по відношенню до німців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 18 (90%) А 2 (10%) Б 20
До експерименту 8 (40%) В 12 (60%) Г 20
Суми 26 14 40

(90%) = 2,498

 (40%) = 1,369

= (2,498-1,369) = 1,129= 1,129= 1,1293,162 = 3,57

= 3,57

= 2,31

- Н1 приймається

Особливості формування позитивних стереотипів по відношенню до японців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 17 (85%) А 3 (15%) Б 20
До експерименту 15 (75%) В 5 (25%) Г 20
Суми 32 8 40

(85%) = 2,346

 (75%) = 2,094

= (2,346-2,094) = 0,252= 0,252= 0,2523,162 = 0,8

= 0,8

= 2,31

- Н0 приймається

Дані щодо отриманих у другій групі негативних стереотипів можна побачити у таблиці 3.3.

 «Таблиця 3.3. – Результати негативних етнічних стереотипів до ознайомлення із періодичними та Інтернет-виданнями».

Національність Характерна риса % частка
Американці Агресивність, войовничість 85%
Аргентинці Авторитарність, жорстокість 25%
Араби Націоналізм, жорстокість 70%
Німці Схильність до ксенофобії, жорстокість 50%
Японці Агресивність, націоналізм 20%

Після проведення семантичного диференціалу і отримання даних, респондентам було запропоновано ознайомитися із літературними джерелами, які являли собою статті із періодичних видань та Інтернету. Пропонувалися наступні теми:

1) Подробиці воєнної інтервенції США у Ірак у 2003 р., особливості проведення військових дій, політичне підґрунтя війни, поводження американських солдат із іракським населенням(60);

2) Особливості воєнного режиму у Аргентині у 70-ті рр. ХХ ст., жорстокість воєнної хунти(59,60);

3) Сучасний мусульманський тероризм. Діти и жінки у тероризмі (26).

4) Особливості фашистського режиму Німеччини під час другої світової війни (25);

5) Жорстокість японців під час воєнного вторгнення Японії до Китаю у 30 рр. ХХ ст.. (32,41).

Після того як респонденти ознайомилися із літературними джерелами, їм знову був запропонований метод семантичного диференціалу, тобто пропонувалося відмітити характерні для даних етносі риси.

Результати ми можемо побачити у таблиці 3.4.

«Таблиця 3.4. – Результати негативних етнічних стереотипів після ознайомлення із періодичними та Інтернет-виданнями».

Національність Характерна риса % частка
Американці Агресивність, войовничість 90%
Аргентинці Авторитарність, жорстокість 65%
Араби Націоналізм, жорстокість 80%
Німці Схильність до ксенофобії, жорстокість 55%
Японці Агресивність, націоналізм 70%

Згідно отриманих результатів, ми можемо побачити, що періодичні та Інтернет-видання лише закріпили вже сформовані етнічні стереотипи по відношенню до обраних народів. Але ми знову також бачимо суттєву різницю між ними, хоча і не таку значну, як у першій групі. Для емпіричної перевірки отриманих даних був обраний ф* критерій Фішера.

Сформулюємо гіпотези:

Н0: періодичні та Інтернет-видання не впливають на формування негативних етнічних стереотипів;

Н1: періодичні та Інтернет-видання впливають на формування негативних етнічних стереотипів.

Особливості формування негативних стереотипів по відношенню до американців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 18 (90%) А 2 (10%) Б 20
До експерименту 17 (85%) В 3 (15%) Г 20
Суми 35 5 40

(90%) = 2,498

 (85%) = 2,346

= (2,498-2,346) = 0,152= 0,152= 0,1523,162 = 0,48

= 0,48

= 2,31

- Н0 приймається

Особливості формування негативних стереотипів по відношенню до аргентинців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 13 (65%) А 7 (35%) Б 20
До експерименту 5 (25%) В 15 (75%) Г 20
Суми 18 22 40

(65%) = 1,875

 (25%) = 1,047

= (1,875-1,047) = 0,828= 0,828= 0,8283,162 = 2,62

= 2,62

= 2,31

- Н1 приймається


Особливості формування негативних стереотипів по відношенню до арабів.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 16 (80%) А 4 (20%) Б 20
До експерименту 14 (70%) В 6 (30%) Г 20
Суми 30 10 40

(80%) = 2,214

 (70%) = 1,982

= (2,214-1,982) = 0,232= 0,232= 0,2323,162 = 0,73

= 0,73

= 2,31

- Н0 приймається

Особливості формування негативних стереотипів по відношенню до німців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 11 (55%) А 9 (45%) Б 20
До експерименту 10 (50%) В 10 (50%) Г 20
Суми 21 19 40

(55%) = 1,671

 (50%) = 1,571

= (1,671-1,571) = 0,1= 0,1= 0,13,162 = 0,32

= 0,32

= 2,31

- Н0 приймається

Особливості формування негативних стереотипів по відношенню до японців.

Групи Кількість респондентів % частка Кількість респондентів % частка Суми
Після експерименту 14 (70%) А 6 (30%) Б 20
До експерименту 4 (20%) В 16 (80%) Г 20
Суми 18 22 40

(70%) = 1,982

 (40%) = 0,927

= (1,982-0,937) = 1,05= 1,05= 1,053,162 = 3,33

= 3,33

= 2,31

- Н1 приймається

Виходячи із отриманих результатів, можна зробити наступні висновки:

1. Періодичні та Інтернет-видання виявилися одним із потужних факторів формування стереотипів, адже після ознайомлення з ними респонденти значно змінили свою думку про досліджувані народи.

2. Ефект впливу цього фактору не у всіх випадках підтвердився емпірично, але згідно отриманих даних первинної математичної обробки, тобто процентних даних, ми можемо побачити, що вплив він здійснює у всіх випадках, хоча і з різною інтенсивністю.

3. Існує різниця між особливостями формування позитивних і негативних етнічних стереотипів. Сформовані негативні стереотипи більш укорінені у свідомості випробуваних, ніж позитивні, адже вони виявилися більш стійкими і майже не піддавалися зміні.

4. Особливо стійким стереотипом виявилося відношення респондентів до представників арабської національності. Запропоновані джерела інформації не змогли зробити уявлення випробуваних про арабів ні біль позитивним, ні більш негативним. Сумним фактом залишається і те, що показники негативного відношення до представників цього етносу досить високі (від 70% змінюється до 80%). Це може бути пов‘язано з тим, що образ арабів найчастіше асоціюється із образом людини-смертника, терориста. На це в більшій мірі впливають ЗМІ.

5. Найбільш нестійким стереотипом виявилося відношення респондентів до аргентинців. Ознайомлення із джерелами інформації стосовно Аргентини і аргентинців дало найбільш ефективні результати, а отже можна зробити висновок, що випробувані занадто мало знають про цей народ для того, щоб мати сформоване уявлення про його особливості і національний характер. І позитивні, і негативні статті стали для респондентів джерелом нової інформації про цей народ і значно змінили їх уявлення про нього.

6. Досить позитивне відношення до представників японської нації прослідковується серед наших випробуваних. Про це говорять високі показники позитивних стереотипів щодо японців, на які джерела інформації майже не вплинули (від 75% до 85%). Що стосується негативних стереотипів, то їх показник був досить низький і отримана негативна інформація про цей народ стала для респондентів вражаючою. Слід також зазначити, що згідно результатів першого етапу нашого дослідження, японці являються одним із найбільш популярних і бажаних народів серед наших випробуваних.

7. Стосовно американців та німців можна зробити наступний висновок: негативні стереотипи щодо цих народів також виявилися досить стійкими. Відносно німців вони носять історичний характер і пов‘язані із хибними уявленнями про цей народ і цю країну, яка ще й досі сприймається крізь призму фашистської Німеччини часів Другої світової війни. Стосовно американців, то на сприйняття цього народу в великій мірі впливає подача ЗМІ суспільно-політичного життя цього народу, його зовнішньої політики, зокрема воєнних кампаній у інших країнах, наприклад у Іраку. Показники позитивних стереотипів виявилися досить низькими, і хоча запропоновані джерела інформації допомогли їх підвищити, не можна стверджувати в цьому випадку про стійкість стереотипу.


Висновки

За допомогою дослідження літературних джерел нам вдалося проаналізувати поняття етнічного стереотипу, зрозуміти його властивості. функції та особливості формування, а отже зробити крок на зустріч пошуку шляхів руйнування стереотипів, зокрема етнічних, які заважають ефективній взаємодії етносів один з одним.

Виходячи з результатів досліджуваних проблем і поставлених нами експериментів, можна зробити наступні висновки.

1. Усі люди, незалежно від національності, мають сформовані позитивні і негативні етнічні стереотипи. Існують відмінності у формуванні позитивних і негативних стереотипів. Негативні стереотипи, як правило, більш стійкі, ніж позитивні, і уникнути іх формування неможливо.

2. Існують певні фактори формування етнічних стереотипів, серед яких чільне місце займає стійке хибне уявлення про інший народ, що склалося і укорінилося історично, а також ЗМІ, особливо періодичні та Інтернет-видання, які доступні різним прошаркам населення і всім віковим категоріям людей. Слід також відмітити, що нестача інформації про той чи інший народ також призводить до формування стереотипів, щоправда нестійких.

3. Причини виникнення стереотипів та їх джерела історично обумовлені та залежать від психологічних особливостей людей різних націй, їх безпосередньої взаємодії між собою, тому досить важко знайти шляхи позбавлення від стереотипів.

4. Експериментальна база для вивчення етнічних стереотипів досить незначна і досі не знайдено оптимального методу, який би давав стовідсоткові достовірні та об‘єктивні дані. Найбільшу об‘єктивність забезпечують проективні методи, які дозволяють використовувати ту інформацію, яка знаходиться на підсвідомому рівні людини.

Рекомендації

Матеріали даної роботи та результати досліджень можна використовувати:

1. На лекціях та семінарських заняттях з етнопсихології та соціальної психології для детального вивчення особливостей етнічної психіки різних народів.

2. На конференціях та круглих столах, присвячених проблемам взаємодії етносів.

3. У повсякденному житті для попередження та пояснення політичних і соціальних подій, конфліктів на етнічному ґрунті.

4. Стосовно проблеми охорони праці, то етнічні питання тісно взаємопов‘язані с цим. Перш за все, слід зауважити, що національність людини ні в якому разі не може бути причиною її експлуатації як робочої сили. На жаль, хоча ми і пережили часи рабства, на сьогоднішній день ця проблема і досі актуальна. Відомо, що більшість емігрантів не можуть розраховувати на престижну роботу за кордоном. Також національність людини не повинна стати фактором будь-якої дискримінації особистості. У професійній сфері увагу слід приділяти преш за все здібностям та вмінням людини, а не її національній приналежності або її походження.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеев В.С. Механизмы социального восприятия//Психологический журнал. № 2, 1989.

2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. М., 1990.

3. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Сусоколов А.А. Этносоциология. М., 1999.

4. Байбурин А.К. Некоторые аспекты этнографического изучения поведения//Этнические стереотипы поведения. Ленинград, 1985.

5. Берзин Н.А., Гущина А.Э. Самосознание национальных (этнических) групп. Екатеринбург: Уральский кадровый центр, 1993.

6. Бромлей Ю. В. Этносоциальные процессы: теория, история, современность. М.: Наука, 1987.

7. Бромлей Ю. В., Козлов В. И. Этносы и этнические процессы как предмет исследования // Этнические процессы в современном мире / Отв. ред. Ю. В. Бромлей. М.: Наука, 1989. С. 5 — 29.

8. Бромлей Ю. В., Подольный Р. Г. Человечество — это народы. М.: Мысль, 1990.

9. Булгаков С.Н. Размышления о национальности//Сочинения в 2-х т. Том 2. 1993.

10. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. М., 2001.

11. Вундт В. Проблемы психологии народов. СПб.: Питер, 2001.

12. Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало, М., 1997.

13. Гумилев Л. Психологическое несходство этносов//Психология национальной нетерпимости. Минск, 1998.

14. Коваленко Г.М. Русские глазами шведов. Этнопсихологический стереотип//Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. М., 1990.

15. Кон И. Психология предрассудка//Психология национальной нетерпимости. Минск, 1998.

16. Королев С.И. Вопросы этнопсихологии в работах зарубежных авторов. М., 1970.

17. Коул К. Культурно-историческая психология. М.: РАН, 1997.

18. Кцоева Г.У. Опыт эмпирического исследования этнических стереотипов//Психологический журнал. № 2, 1986.

19. Лебедева Н.М. Новые возможности одной известной концепции//Психологический журнал. № 2, 1989.

20. Лебедева Н.М. Социальная психология этнических миграций. М., 1993.

21. Лебедева Н. Введение в этническую и кросс-культурную психологию. М., 1999.

22. Леви-Строс К. Структурная антропология. М., 2001.

23. Лосский Н.О. Характер русского народа//Лосский Н.О. Условия абсолютного добра. М., 1991.

24. Лурье С.В. Историческая этнология. М.: Аспект Пресс, 1997.

25. Мельникова В.А., Петрухин В.Я. Норманны и варяги. Образ викинга на Западе и Востоке Европы// Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. М., 1990.

26. Нетаньяху Б. Война с терроризмом. – М.: Альпина паблишер, 2002.

27. На симпозиуме по межнациональным проблемам//Психологический журнал № 4, 1989.

28. Оганджанян Р.С. Некоторые вопросы формирования этнических стереотипов в моноэтнической среде//Психологический журнал. № 1, 1989.

29. Павленко В.Н., Таглин С.А. Введение в этническую психологию. Харьков, 1992.

30. Павленко В.Н., Таглин С.А. Факторы этнопсихогенеза. Харьков, 1993.

31. Павловская А.В. Этнические стереотипы в свете межкультурной коммуникации. // Вестник МГУ. Сер.19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. 1998, №1, с.94-104.

32. Пеликан А. Прогрессирующая Япония. СПб., 1895. С.147.

33. Платонов Ю.П., Почебут Л.Г. Этническая социальная психология. Санкт-Петербург, 1993.

34. Поршнев Б.Ф. Противопоставление как компонент этнического самосознания. М., 1973.

35. Психология национальной терпимости. Хрестоматия. Минск, 1998.

36. Психологія: словарь. М., 1990.

37. Пюимеж Ж. де. Шовен, солдат-землепашец: Эпизод из истории национализма. - М.: Языки русской культуры, 1999, с. 9-11, 15-21, 362-367.

38. Романова Г.Е. Проективная методика “Чужие рисунки” // Психол. журн. 1993. № 5.

39. Романова Е.С., Потемкина О. Ф. Графические методы в психологической диагностике. М.: Дидакт, 1992.

40. Рыжова С.В. Установки этнического самосознания русских//Конфликтная этничность и этнические конфликты. М., 1994.

41. Савада К. Гончаров в Японии //Japanes Slavic and East European studies. 1983.- Vol.4.- P. 95-109.

42. Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношений. СПб.: Издательство Михайлова В.А., 1999.

43. Солдатова Г.У. Этничность и конфликты на Северном Кавказе//М.,1994.

44. Солдатова Г.У. Психология межэтнической напряженности. М., 1998.

45. Сорокин П. Национальный вопрос как проблема социального равенства// Психология национальной нетерпимости. Минск, 1998.

46.Старовойтова Г.В. Этнические особенности поведения и внешности в восприятии горожан//Этнические стереотипы поведения. Ленинград, 1985.

47. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. М., 2002. - 320c.

48. Стефаненко Т.Г. Социально-психологические аспекты изучения этнической идентичности. М., 1999.

49. Трусов В.П., Филиппов А.С. Этническая психология. М., 1984.

50. Франкл Дж. Неизведанное Я. М., 1998.

51. Широканов Д.И., Алексеева Е.А. Стереотипы и динамика мышления. Минск, 1993.

52. Шихирев П. Современная социальная психология. М., 1999.

53. Шпет Г.Г. Введение в этническую психологию. М., 1997.

54. Хотинец В.Ю. Этническое самосознание. СПб.: Алетейя, 2000.

55. Этнические стереотипы поведения. Л., 1985.

56. Япония и Россия. СПб., 1879. С.3.

57. www.e-psy.narod.ru

58. www.wikipedia.org

59. www.javot.net

60. www.bibliotekar.ru


Додаток А.

«Діаграма А1 – Результати проективного дослідження "


Додаток Б.

«Діаграма А2 – Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування позитивних етнічних стереотипів "



Додаток В.

«Діаграма А2 – Результати впливу періодичних та Інтернет-видань на формування негативних етнічних стереотипів "


Запостил: Аноним
Похожие материалы
  • Психологічні аспекти сприйняття США і Росії українцями
  • ... і етнічної психіки як екстраверсія/інтроверсія, екстернальність/інтернальність, емоційність/прагматизм (згідно теорії Донченко). II етап охоплює вивчення за допомогою анкетування сприйняття США і Росії українцями у різних аспектах взаємодії України з цими країнами, які розглянуті в теоретичній частині. III етап має на меті прослідкувати виникнення авто- і гетеростереотипів за допомогою методу ...

  • Соціальні стереотипи і їх роль у сприйманні людиною людини
  • ... ними. По-друге, стереотип є спосіб структурування досвіду розуміє суб'єкта, спосіб організації знань, використовуваних для розуміння іншої людини »[8; 108]. 2. Роль соціальних стереотипів у сприйнятті людиною людини 2.1 Характеристика процесу сприйняття Останнім часом у всьому світі вчені включаються в розробку комплексу проблем, що становлять психологію пізнання людьми один одного. ...

  • Гендерні стереотипи в культурі
  • ... опозицій є базовою складовою андроцентричного світогляду людини нового і новітнього часу, що призводить до фактичного ототожнення чоловіків із усім людством, і, водночас, витіснення жінки в сферу Природи. 7. Рефлексія ґендерних стереотипів у культурі Гендерні стереотипи у мистецтві. Ми вже з’ясували, що ґендерні стереотипи є продуктом і невід’ємним компонентом культури. У цьому розділі ми ...

  • Психологія - особлива наука
  • ... є закономірності поведінки і діяльності людей в умовах їх включення в соціальні групи, а також психологічні характеристики самих цих груп. 14.  Психологія праці – галузь науки, що вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, психологічні аспекти наукової організації праці (НОП). 15.  Економічна психологія – галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов’язані з ...

0 комментариев